Тема 8. Фінансові посередники грошового ринку
| Мета роботи: | засвоєння, закріплення, поглиблення та систематизація знань про організацію і принципи діяльності спеціалізованих кредитно – фінансових інститутів. |
План вивчення теми
1. Міжбанківські об’єднання.
2. Розвиток спеціалізованих фінансово-кредитних установ в Україні.
Методичні рекомендації до самостійної роботи
При розгляді першого питання зазначимо, що міжбанківські об'єднання відіграють усе помітнішу роль у діяльності банківської та кредитної систем. Вони утворюються банками (іншими установами за участю банків) з метою координації та узгодження дій, підвищення ефективності своєї політики, для захисту своїх професійних інтересів і т.п.
Далі слід прочитати про перші міжбанківські об'єднання, що виникли як наслідок становлення величезних промислових монополій (концентрації промислового капіталу) та конкурентної боротьби між банками. Основними способами створення міжбанківських об'єднань стали:
а) добровільне об'єднання (злиття) самостійних банків;
б) примусове підпорядкування (поглинання) одним банком своїх конкурентів.
Зверніть увагу, за якими критеріями поділяються міжбанківські об'єднання, охарактеризуйте кожне з них.
Розглядаючи друге питання студентам треба засвоїти, що спеціалізовані кредитно-фінансові установи являють собою різноманітні установи, які акумулюють тимчасово вільні грошові кошти і розміщують їх у формі кредиту.
До системи небанківських кредитних установ належать інвестиційні фонди, кредитні спілки, пенсійні фонди, страхові компанії, довірчі товариства і деякі інші установи. Поява цих інститутів обумовлена низкою причин, серед яких можна назвати і деякі загальні, котрі визначили розвиток усієї системи небанківських кредитних установ:
- по-перше, на початку 20 ст. виникла як явище і постійно посилюється інвестиційна активність населення, що, у свою чергу, обумовлено зростанням його доходів і постійним перетворенням частини цих доходів на заощадження;
- по-друге, з боку суб’єктів господарювання помітно зростає потреба в інвестиціях, що викликано високим динамізмом сучасного суспільного виробництва;
- по-третє, залучення заощаджень населення характеризується дорожнечею, і водночас зростає складність організації ефективного управління ними.
В Україні така ланка кредитної системи розвинена ще досить слабо. Це підтверджується фактом дуже незначної величини їх активів у сукупному ВВП. Так, за даними звіту, зробленого Світовим банком на 2007р., активи позабанківських кредитних установ в Україні складали тільки 1,5% від ВВП, а в 2008р. – 1,8%.
Становлення ринкової економіки в Україні й гострота проблеми інвестиційних ресурсів обумовлюють необхідність розвитку інвестиційних інститутів. В Україні вони виникли ще до того, як з’явились перші законодавчі акти, що регламентували їх діяльність. Відставання нормативної бази від реального процесу ліквідовано тільки на початку 1994р., коли Президент України підписав указ «Про інвестиційні фонди і інвестиційні компанії». Згодом у 2001р., прийнято Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди». Як свідчить досвід високо розвинутих країн Заходу, подальше вдосконалення інвестиційного бізнесу відбувається через посилення тієї ланки, яка забезпечує саме колективну організацію інвестування. Така перспектива означає загальний напрям розвитку вітчизняних інвестиційних фондів. В 1993 р. в Україні було прийнято Декрет «Про довірчі товариства». Відповідно до нього предметом діяльності довірчого товариства є представницька діяльність з грошовими коштами, цінними паперами та іншими документами. Але оскільки за часів Радянського Союзу насаджувався певний стереотип поведінки індивіда, який обмежував накопичення майна, не говорячи вже про цінні папери, населення не мало великої кількості цінностей. В цих умовах були поширені операції щодо залучення в управління грошових коштів населення.
Перспектива розвитку трастових компаній у нашій країні, безумовно, є. Потреба в трастових компаніях пов’язана також із вступом України до СОТ, адже це помітно посилює конкуренцію, а наші підприємства дуже часто ще не готові до цих нових викликів часу.
Щодо пенсійних фондів, то вони відіграють величезну роль у забезпеченні процесу інвестування, що забезпечується великою часткою їх активів у ВВП. Але якщо взяти Україну, то перш за все слід констатувати, що наявна солідарна система пенсійного забезпечення, яка дісталась нам у спадщину від СРСР, практично повністю вичерпала свої можливості. Студентам рекомендується розглянути основи розбудови нової пенсійної системи в Україні.
Можна зробити висновок, що цей сектор фінансових посередників грошового ринку тільки почав розвиватись і на шляху свого становлення має суттєві перешкоди, бо значна частина структурних елементів даної системи (кредитні спілки, інвестиційні та трастові компанії) взагалі були відсутні в нашій державі в період її існування в складі СРСР. Тому сьогодні держава повинна докласти всіх зусиль, щоб створити й використовувати для вирішення своїх економічних і соціальних завдань потужну систему небанківських фінансово-кредитних установ.
Питання для самоконтролю
1. Яку роль відіграють небанківські кредитно-фінансові установи?
2. Чим відрізняється діяльність інвестиційних і фінансових компаній?
3. Які існують проблеми розвитку небанківських кредитно-фінансових установ?
4. Які операції здійснюють небанківські кредитно-фінансові установи?
5. Які спільні та відмінні риси діяльності парабанківських установ та комерційних банків?
6. Які функції парабанківських установ?
7. Яку роль відіграють парабанківьскі інститути на фінансовому ринку?
8. Що таке міжбанківські об’єднання?
9. Чим відрізняються асоціативні і корпоративні банківські об’єднання?
10. Яким чином розподіляються ризики, пов’язані зі зміною вартості активів і пасивів у небанківських кредитно-фінансових інститутах?
11. Як поділяються міжбанківські об’єднання, виходячи із різних критеріїв класифікації?
12. Які основні шляхи створення міжбанківських об’єднань?
13. Що собою являє банківський консорціум?
14. У чому полягає головна мета діяльності консорціуму?
15. Що собою являє банківський картель?
16. Які структурні підрозділи можуть входити до складу банківського концерну крім банків?
17. Що собою являє банківський трест?
18. Що є джерелом грошових ресурсів фінансових компаній?
19. Які операції виконують факторингові компанії?
20. Яким чином формується капітал кредитних товариств?
Бібліографічний список
[1; 2; 3; 4; 5];
Тема 9. Центральні банки
| Мета роботи: | засвоєння, закріплення, поглиблення та систематизація знань про центральні банки в цілому і в тому числі НБУ. |
План вивчення теми
1. Механізм реалізації грошово-кредитної політики центральних банків
2. Організація діяльності НБУ
3. Стійкість банківської системи та механізм її забезпечення.
4. Становлення банківської системи України.
Методичні рекомендації до самостійної роботи
Характер запровадженої центральним банком грошово-кредитної політики багато в чому залежить від ступеню його незалежності від уряду, яка може бути більшою або меншою, але ніколи не є абсолютною. Наприклад, цільові орієнтири зміни агрегатів грошової маси зазвичай визначаються безпосередньо центральними банками. В той же час ні один центральний банк не може самостійно, без участі держави, встановити той або інший валютний режим. З іншого боку, відмічені за останні десятиріччя тенденції в грошово-кредитній сфері сприяли посиленню незалежності центральних банків. Так, процеси лібералізації руху капіталів призвели до підвищення значення ринкових інструментів та зменшення ролі адміністративних заходів регулювання. Це, в свою чергу, викликало згортання регламентуючих процедур і в певній мірі зміцнило незалежність центральних банків.
Розробка та проведення грошово-кредитної політики включає в себе:
- визначення напрямків розвитку грошово-кредитної політики;
- вибір основних інструментів грошово-кредитної політики;
- створення та впровадження статистичної бази даних по грошовій масі, кредитах та заощадженнях;
- проведення аналізу і досліджень з проблем економіки та грошово-кредитної сфери даної країни або інших держав, які створюють основу грошово-кредитної політики;
- складання грошових програм та контроль за їх виконанням.
В Україні центральним банком є Національний банк України (НБУ). Він представляє собою перший рівень банківської системи. НБУ створений згідно з Законом України "Про банки і банківську діяльність" і діє на підставі Закону "Про Національний банк України". Як центральний банк НБУ виконує такі основні функції:
- емісія грошей та організація їх обігу;
- є кредитором останньої інстанції для комерційних банків;
- організація розрахунків між банками;
- обслуговування державного боргу країни;
- проведення операцій на рику державних цінних паперів та валютному ринку;
- видача комерційним банкам ліцензій на здійснення банківських операцій та операцій з іноземною валютою;
- контроль за діяльністю комерційних банків.
Він виконує традиційні функції, характерні для центрального банку держави: є емісійним і розрахунковим центром держави, «банком банків» і банкіром уряду. Він здійснює регулювання і контроль за кредитно-фінансовою системою країни в цілому.
Національному банку надане монопольне право на випуск грошей у обіг. У той час як Казначейство Міністерства фінансів України не має права емісії грошей і здійснює фінансування державних витрат у межах доходів, що надійшли, у бюджет, а також отриманих кредитів. Цим самим забезпечується кредитна основа сукупного грошового обігу України.
Національний банк України було організовано у 1991 році і являє собою систему єдиного банку, що включає в себе центральний апарат, розташований у Києві, Кримське республіканське і 24 обласні управління. Управління НБУ діють від його імені в межах наданих їм повноважень і функцій. Вони підзвітні Правлінню банку. До функціональних підрозділів НБУ належать обчислювальні, розрахунково-касові центри, регіональні і Центральна розрахункові палати. Структурним підрозділом НБУ виступає апарат інкасації. Керівним органом НБУ є Правління, що очолює Голова Правління.
Як розрахунковий центр країни, НБУ встановлює правила проведення безготівкових розрахунків господарськими суб'єктами, а також організує розрахунки між комерційними банками в Україні. Він представляє інтереси держави у відносинах з центральними банками інших країн, у міжнародних фінансово-кредитних установах.
НБУ встановлює правила і проводить реєстрацію комерційних банків, видає ліцензії на проведення валютних операцій, здійснює нагляд за діяльністю комерційних банків на території України. Як банк банків він веде рахунки комерційних банків, здійснює їхнє розрахунково-касове обслуговування, надає кредити комерційним банкам, установлює правила функціонування міжбанківського кредитного ринку в Україні. НБУ організує касове виконання бюджету банківською системою України, надає кредити уряду. На нього покладене виконання операцій по розміщенню державних цінних паперів, обслуговуванню внутрішнього державного боргу.
Крім того, на Національний банк покладене виконання операцій, зв'язаних з функціонуванням валютного ринку України. Він, за узгодженням з Кабінетом міністрів, встановлює офіційний курс національної грошової одиниці, створює валютні резерви, організує операції з монетарними металами.
Розглядаєчи третє питання студентам необхідно засвоїти, що забезпечення стійкості банківської системи залежить від аналізу фінансового стану банків. Основними джерелами інформації для проведення аналізу фінансового стану комерційного банку є баланс і звіт про фінансові результати його діяльності.
Аналіз балансу дає комплексну характеристику діяльності банків на будь-яку дату. В ньому подана інформація про наявність власних коштів, зміни в структурі залучених коштів, складові активів та ін. На підставі балансу можна дійти висновків про стан ліквідності, дохідності, ймовірних перспектив розвитку банку.
Звіт про фінансові результати — це звіт про доходи і видатки банку (відображення фінансових потоків за певний період часу).
Забезпечення належного рівня ліквідності - одне з найважливіших завдань управління банком.
Ліквідність - здатність банку в будь-який момент виконувати зобов'язання перед вкладниками в грошовій формі на першу вимогу й на повну суму.
Законодавче забезпечення функціонування банківської системи України було здійснене з прийняттям в 1991 р. Закону України "Про банки та банківську діяльність". Але фактично діяльність комерційних банківських установ на території України почалась раніше. Умовно можна виділити кілька часових етапів створення та розвитку національної банківської системи:
1988—1990 рр. — створення прототипу системи українських комерційних банків у складі банківської системи СРСР;
1991 р. — І півріччя 1992 р. — перереєстрація українських комерційних банків та початок формування банківської системи України як незалежної держави;
II півріччя 1992 р. — 1993 р. — розвиток банківської системи України на етапі становлення економічного і політичного суверенітету;
1994—1996 рр. — розвиток банківської системи на першому етапі реалізації курсу економічних реформ монетарними методами;
1997—1998 рр. — розвиток банківської системи в умовах поглиблення фінансово-економічної кризи, поступового переходу до поєднання монетарних методів управління економікою із заходами щодо її структурного реформування.
1999 р. — до сьогодні — розвиток банківської системи в умовах реструктуризації економіки, падіння дохідності банківських операцій, укрупнення та консолідації капіталу банків.
Студентам необхідно детально розглянути становлення банківської системи України на кожному етапі. Особливу увагу присвятити діяльності банківської системи в період кризи.
Питання для самоконтролю
1. Що таке "банківська система"? У чому полягає її необхідність?
2. Назвіть причини виникнення банків.
3. За якими принципами будується дворівнева банківська система?
4. Яка структура сучасної банківської системи? Які основні ланки її утворюють?
5. Яку роль відіграє центральний банк в економіці країни?
6. Назвіть механізм реалізації грошово-кредитної політики центрального банку.
7. Охарактеризуйте функції центрального банку.
8. Як трансформувались функції банків у зв'язку з побудовою ринкового господарства в Україні?
9. Які функції виконують комерційні банки?
10. Які особливості вияву функції центрального банку України в сучасних умовах?
11. Чому виникла необхідність у нагляді центральних банків за діяльністю комерційних банків?
12. Які форми та методи нагляду центральних банків за діяльністю комерційних банків Ви знаєте?
Бібліографічний список
(1;2;3;4;5;6;7;8;9;10;11)
Тема 10. Комерційні банки
| Мета роботи: | засвоєння, закріплення, поглиблення та систематизація знань про діяльність комерційних банків, показники що характеризують їх діяльність, а також про особливості комерційних банків України. |
План вивчення теми
1. Показники діяльності банків.
2. Організаційна та функціональна структура комерційного банку, їх характеристика.
3. Особливості формування комерційних банків в Україні
Методичні рекомендації до самостійної роботи
Виконуючи свої операції комерційні банки привласнюють доходи: відсотки, стягнуті по позичках; відсотки і дивіденди по капіталах, розміщених у цінні папери; різні платежі, стягнуті за виконання розрахункових, довірчих і торгово-комісійних операцій; доходи від спекуляції цінними паперами.
Сукупність таких доходів утворює валовий доход банку. Поряд з доходами, банки несуть витрати у виді сплати відсотків по вкладах і різних витратах, пов'язаних з веденням банківської справи: заробітної плати службовців, амортизації, опалення, освітлення і ремонту приміщень, канцелярських, поштово-телеграфних і інших витрат. Тому прибуток банку дорівнює різниці його валового доходу і сплачених відсотків, а також витрат, пов'язаних з веденням банківської справи.
Для фінансової оцінки роботи комерційних банків використовується показник рентабельності, обчислювальний у трьох варіантах: як відношення прибутку до акціонерного капіталу (статутному фонду), сукупним активам і витратам банку. Більш обґрунтованим є варіант, що відкриває доступ до аналізу більшого числа факторів утворення прибутку. На масу прибутку банку впливають не тільки розмір акціонерного капіталу, але і рівень депозитних і позичкових ставок, структурні зрушення у витратах банку, обсяг і якість послуг, що робляться, зміна в активах частки позичок, що приносять високий відсоток (ступінь диверсифікованості дохідних активів). Ці й інші фактори прибутковості комерційного банку можуть бути виявлені при аналізі динаміки рентабельності, що порівнює прибуток із сукупними активами і витратами банку.
Для аналізу фінансового положення комерційного банку велике значення має визначення ліквідності його активів, що оцінюється на основі вивчення балансу активів і пасивів. Ліквідність банківських активів - це здатність банку вчасно і без втрат перетворювати його зайняті активи в готівку. Ця здатність залежить від структури активів банку. По ступені ліквідності активи банку можна об'єднати в три групи: активи в безпосередньо ліквідній формі, легко і важко ліквідні активи. Студентам рекомендується детальніше розглянути ступінь ліквідності різних видів активів комерційних банків.
Ліквідність банківських активів і їхня прибутковість взаємно протилежні. Активи в безпосередньо ліквідній формі (готівка в касі і засобу на поточному кошторисі в центральному банку) зовсім не приносять прибутки, а найбільш ліквідні зайняті активи (позички до запитання) приносять найменший доход. Найбільш дохідні довгострокові позички й інвестиції в цінні папери є менш усього ліквідними статтями активів. Прагнення банків максимум засобів помістити в найбільш дохідні статті активів веде до погіршення їхньої ліквідності, що може привести до банкрутства. Банкрутство банків підриває довіру до них вкладників і тим самим ще більше ускладнює функціонування банківської системи, що представляє свого роду нервову тканину всього народного господарства. Тому, у розвитих країнах спостерігається усе більш активне втручання держави в банківську сферу для підтримки ліквідності банківських активів. Це втручання здійснюється у формі різного роду заходів:
- уведення системи державного страхування депозитів;
- заборона інвестицій в акції й облігації промислових і торгових корпорацій;
- законодавче встановлення мінімальної норми легко ліквідних статей активів стосовно пасивів банків.
Цю ж мету переслідує і встановлення норм обов'язкових резервів комерційних банків у центральному банку.
Питання для самоконтролю
1. Надайте загальну характеристику комерційних банків.
2. Як відбувається формування комерційних банків?
3. Які види комерційних банків ви можете назвати?
4. Охарактеризуйте операції комерційних банків?
5. Чим відрізняються небанківські фінансово-кредитні установи від комерційних банків?
6. Проблеми з якими стикаються комерційні банки в процесі своєї діяльності?
7. Стійкість банківської системи як вирішальна передумова її успішного функціонування.
8. Механізм забезпечення стабільності банківської системи.
Бібліографічний список
(1;2;3;4;5;6;7;8;9;10;11)
Змістовий модуль 4. Теоретичні основи функціонування валютного ринку