Поняття та види дефектів у правовому регулюванні трудових відносин
Поняття. У науці існує багато підходів до розуміння поняття «дефекти права». Наприклад, М. А. Власенко під дефектами системи права розуміє порушення, деформації логіко-структурної побудови і розвитку системи права і її елементів, у тому числі нормативних актів. У тлумачному словнику української мови поняття «дефект» пояснюється як вада, недолік, хиба, пошкодження.
Близькими, але не співпадаючими з поняттям «дефект права» є такі поняття, як «юридична помилка», «правотворча помилка», «юридична колізія». Хоча нерідко вказані поняття використовуються як синоніми. Наприклад, Муравьев дефекти техніко-юридичного характеру визначає через помилки, неточності і інші дефекти у законодавчих приписах
М. В. Лушникова під колізіями розуміє протиріччя, які виникають між правовими актами. На думку М. А. Власенка, колізійними можна назвати юридичні норми, коли вони вирішують одне і теж питання по-різному.
Домінуючою точкою зору серед вчених є розуміння колізій у праві як поняття, яке охоплює багато правових явищ, частина з яких існують об’єктивно і в силу неоднорідності правового матеріалу, наявності різних правових систем. Друга частина колізій з’являється як результат правотворчих помилок, як результат десистематизації нормативно-правового матеріалу.
У зв’язку з зазначеним, М. О. Жильцов робить висновок, що поняття «дефекти ТП» і «юридичні колізії у ТП» не співпадають за об’ємом. Юридичні колізії включають у себе як дефекти права, так і явища, які не тягнуть за собою негативних наслідків для права (наприклад, конкуренція норм). І колізії, і дефекти – це протиріччя, однак дефекти – це такі протиріччя, які є недоліками, а колізії не завжди є недоліками. Є колізії, існування яких обумовлено самою структурою права. Наприклад, конкуренція загальних і спеціальних норм.
Крім відмежування поняття «дефект права» від поняття «юридична колізія», необхідна також відмежовувати перше і від поняття «юридична помилка». Найбільш загальним є поняття «юридична помилка», яке охоплює всі види помилок, які можуть виникати на будь-якій стадії правового регулювання. Поняття «дефект права» є більш вузьким. Останні виникають на стадії прийняття норм або у процесі «виправлення» нормативного матеріалу вищими судами. В останньому випадку дефекти права з’являються в результаті визнання норми такою, що суперечить Конституції, або визнання НПА таким, що суперечить вищому за юридичною силою НПА.
Поняття «дефект права» необхідно розмежовувати від поняття «правотворча помилка». Правотворча помилка є різновидом юридичних помилок. Проаналізувавши погляди В. М. Баранова, В. М. Сирих та інших вчених, які досліджували питання правотворчих помилок, можна прийти до наступного висновку:
Правотворча помилка виникає на стадії прийняття НПА.
Правотворчі помилки можуть бути як змістовного, так і техніко-юридичного характеру.
Правотворчі помилки завжди є негативним явищем, це недолік, упущення суб’єкта правотворчості.
Порівнюючи правотворчі помилки з дефектами права, можна зазначити, що останні виникають не тільки на етапі прийняття НПА. До того ж дефекти права можуть виникати як внаслідок правотворчих помилок, так і з інших причин.
Окрім виділення поняття «дефекти права» як більш загального, необхідно і говорити по поняття «дефекти ТП». Останнє має певну специфіку, що зумовлено предметом, методом, джерелами, системою ТП, понятійним апаратом, ідеологією, поєднанням публічного і приватного інтересу у ТП. З огляду на зазначене, М. О. Жильцов виокремлює такі ознаки поняття «дефект ТП»:
- Це недоліки, недосконалість норм ТП і трудо-правових конструкцій.
- Дефекти ТП з’являються внаслідок діяльності нормотворчих органів щодо прийняття, зміни чи відміни норм ТП, а також в результаті діяльності вищих судів, коли норми ТП визнаються такими, що суперечать Конституції чи законодавству.
- Вказані недоліки, недосконалості порушують права і законні інтереси суб’єктів ТП.
Враховуючи зазначене, М. О. Жильцов надає таке визначення поняття «дефекти ТП». Це недоліки, протиріччя, недосконалості норм і конструкцій у ТП, які призводять до проблем правозастосування, порушення трудових прав і законних інтересів суб’єктів трудових і пов’язаних з ними відносин.
Класифікація дефектів ТП – за Жильцовим.
За часом виникнення:
дефекти, які виникають при прийнятті НПА (правотворчі помилки);
дефекти, які виникають у процесі застосування норм права (правозастосовні дефекти).
Окремо автор виділяє доктринальні дефекти ТП, які виникають у випадках, коли норми ТП суперечать одна одній внаслідок того, що законодавець не враховує традиційні наукові підходи і концепції, які мають місце у науці на момент прийняття НПА.
Також вчений поділяє дефекти ТП на 3 великі групи: системні, логіко-структурні і лінгвістичні. Системні дефекти ТП – це протиріччя між його елементами, відсутність необхідних елементів, які порушують цілісність, єдність системи галузі ТП, призводять до проблем у правозастосуванні. До системних дефектів ТП належать: антиномії (протиріччя) норм ТП, пробіли (я б сказала прогалини), необґрунтоване дублювання. Прикладом прогалини може бути відсутність у КЗпП норм про ненормований робочий день. Прикладом необґрунтованого дублювання є те, що у КЗпП неодноразово зазначається про заборону залучення осіб, молодших 18 років, вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років, до нічних, надурочних робіт, робіт у вихідні дні ( ст. ст. 55, 63, 176, 192 КЗпП).
Логіко-структурні дефекти ТП – порушення певних правил, порядку, закономірностей побудови системи ТП, яка призводить до ускладнення у регулюванні трудових і пов’язаних з ними відносин. До них належать: алогізми, структурні дефекти, логічна незавершеність трудо-правових конструкцій. Алогізм – це порушення правил логіки при побудові нормативного тексту. Наприклад, може проявляється у тому, що законодавець вводить одне визначення поняття, а потім використовує вказане поняття в іншому значенні. Структурні дефекти виникають у випадках, коли законодавець допускає неправильне з точки зору регулювання трудових відносин групування норм ТП, внаслідок чого порушується логіка при побудові структури системи галузі ТП. Також вказані дефекти виникають і тоді, коли порушується відповідність між структурою ТП і структурою трудового законодавства, коли норми, які регулюють відносини одного інституту ТП, розміщуються в інститут трудового законодавства, який поєднує норми, що регулюють інший вид трудових правовідносин. Приклад – ст. 252-7 КЗпП – розподіл колективного заробітку у бригаді – чому не у гл. 7 КЗпП (Оплата праці).
Лінгвістичні дефекти ТП – це дефекти ТП, які виникають внаслідок порушення правил української мови при формулюванні понятійного апарату ТП і правових приписів у сфері регулювання трудових і пов’язаних з ними відносин. До них належать: неправильне використання омонімів, синонімів, полісемія, синтаксичні помилки, захоплення законодавця складнопідрядними реченнями тощо. Синонімія: трудовий договір і трудова угода ( ст. ст. 21, 252-1 КЗпП, ст. 46 ГК) – підставою виникнення трудових правовідносин є трудовий договір (контракт як його різновид), або сукупність юридичних фактів, одним з яких є обов’язково трудовий договір (або контракт як його різновид). Законодавство про працю не передбачає інших підстав виникнення трудових правовідносин, тому використання терміна «угода» не тільки не відповідає законодавству, а й призводить до помилок у практиці. Аналогічна ситуація виникає при аналізі ст. 46 ГК. Полісемія – використання терміна «робота» у різних значеннях: як трудової функції (ст. 21 КЗпП), як території підприємства, установи, організації (п. 4 ст. 40 КЗпП), як діяльності ( ст. ст. 43-1, 170 КЗпП). Це призводить іноді до неправильного застосування правових норм. Наприклад, підставою для звільнення працівника є прогул ( у тому числі відсутність на роботі більше 3 годин протягом робочого дня). Під «відсутністю на роботі» треба розуміти: відсутність на території підприємства, установи, організації, чи це відсутність на робочому місці? І чи є прогулом випадок, коли працівник прийшов на території підприємства. установи, організації, але не дійшов до робочого місця. На рівні КЗпП це питання не вирішено. У ППВСУ № 9 від 6.11.1992 « Про практику розгулу судами трудових спорів», де є орієнтовний перелік причин відсутності, можна дійти до висновку, що під «відсутністю на роботі» розуміється відсутність на території підприємства, установи, організації. Підтвердження такої позиції можна знайти у п. 25 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців підприємств, установ, організацій, затверджених постановою Держкомпраці СРСР за погодженням з ВЦРПС від 20.07.1984 р, де зазначається про «неявку на роботу».