Правове регулювання часу відпочинку
1. Поняття та види часу відпочинку
2. Правове регулювання перерв в роботі
3. Правове регулювання щотижневого відпочинку
4. Святкові і не робочі дні
5. Додаткові вільні від роботи дні
6. Правове регулювання відпусток
Конвенція МОП № 140 Про оплачувані учбові відпустки. Ратифікована в 2002 р.
Конвенція МОП № 132 1970 р. Про оплачувані відпустки. Ратифікована в 2001 р.
1. Поняття та види часу відпочинку.
Ст. 45 КУ та ч. 2 ст. 2 КЗпП передбачає право всіх працюючих громадян на відпочинок.
Курінов: час відпочинку - це увесь час працівника,що залишається за відрахування робочого часу.
Сировацька, Чанишева, Болотіна: час відпочинку – частина календарного часу протягом якого працівник повинен бути вільним від виконання трудових обов’язків та який може використовувати на свій розсуд для задоволення власних інтересів та відновлення працездатності. – надається мета
Прокопенко: час відпочинку – це відрізок часу протягом якого працівник згідно законодавством і правилами внутрішнього правопорядку звільнений від виконання своїх обов’язків і використовує його на свій розсуд.
Ознаки:
· Відрізок часу
· Залежить від робочого часу
· Визначено право працівника самостійно,на власний розсуд розпоряджатися цим правом
· Цільове призначення цього часу – це відпочинок
· Обов’язковість надання даного відпочинку
· Централізоване і локальне регулювання часу відпочинку (правила внутрішнього розпорядок, колективний договір, графіки відпусток, накази розпорядження роботодавця)
Право на відпочинок є абсолютним правом громадян,які працюють на підставі трудового договору.
Час відпочинку не зовсім відповідає своїй назві. Працівник коли іде з роботи не обов’язково іде відпочивати або він може іти додому і виконувати певні обов’язки, або іти на іншу роботу .
Більш доцільно використовувати «вільний від роботи час», «не робочий час».
Види часу відпочинку:
· Перерви в роботі
· Щоденний відпочинок (Міжзмінні перерви)
· Щотижневий відпочинок
· Святкові та неробочі дня
· Додаткові дні вільні від роботи
· Відпустки
Перерви в роботі:
o Перерви протягом робочого дня:
o перерви для відпочинку харчування (ст. 66 КЗпП)
Працівникам надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва не включається в робочий час. Перерва для відпочинку і харчування повинна надаватись, як правило, через чотири години після початку роботи.
Час початку і закінчення перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Працівники використовують час перерви на свій розсуд. На цей час вони можуть відлучатися з місця роботи.
На тих роботах, де через умови виробництва перерву встановити не можна, працівникові повинна бути надана можливість приймання їжі протягом робочого часу. Перелік таких робіт, порядок і місце приймання їжі встановлюються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації.
Ненадання є незаконним,але є винятки на передодні святкових ті неробочих днів за погодженням з профспілкою може бути без перерви – Постанова Ради Міністрів СРСР від 8 березня 1956 р. №318
o Спеціальні перерви: перерви для працівників,що працюють в холодну пору року (ст. 68 КЗпП), перерви для відпочинку на розвантажувальних і завантажувальних роботах, перерви з шкідливими умовами праці, перерви для годування дитини (ст. 173 Положення про порядок та умови застосування праці жінок,які мають дітей і працюють не повний робочий час від 29 квітня 1980 р.) – включаються до робочого часу, інші встановлені законодавством перерви.
o Міжзмінні перерви (щоденний відпочинок)ст. 59 КЗпП Тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи і час перерви на обід). Призначення працівника на роботу протягом двох змін підряд забороняється. – правила внутрішнього розпорядку і графік змінності.
o Щотижневий відпочинок.Залежить від виду робочого тижня, від графіку змінності, від тривалості робочого дня чи зміни та інших факторів. Ст. 70 КЗпПРобота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 цього Кодексу. Постанова від 24 вересня 1929 р. Складають вихідні дні. Стаття 67 КЗпППри п'ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні - один вихідний день. Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п'ятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, визначається графіком роботи підприємства, установи, організації, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації, і, як правило, має надаватися підряд з загальним вихідним днем.