Методика розрахунку сил і засобів для гасіння

Пожеж У резервуарах

1. Витрати води на охолодження резервуара, який горить, дм³/с:

Q = I · P_{рез. г .},. (5.1)

в. ох. р. г.

де I – інтенсивність подавання води на охолодження резервуара, що горить, дм³/(м · с) (приймається за табл. 2);

P_рез.г – периметр резервуара, що горить, м.

2. Витрати води на охолодження сусідніх резервуарів, дм³/с:

в. ох. р. с.

Q = n_рез. · 0,5P_рез.с. · I , (5.2)

в. ох. р. с.

де n_рез. – кількість сусідніх резервуарів, що підлягають охолодженню;

I – інтенсивність подавання води на охолодження сусідніх резервуарів, дм³/(с·м) (приймається за табл. 2);

P_рез.с_. – периметр сусіднього резервуара, м.

3. Кількість стволів для охолодження резервуара, що горить:

ств. ох. р. г.

в. ох. р. г.

N = Q /g_ств. , (5.3)

де g_ств. – витрати ствола, дм³/с.

4. Кількість стволів для охолодження сусідніх резервуарів:

ств. ох. р. с.

в. ох. р. с.

N = Q /g_ств., , (5.4)

5. Кількість відділень для охолодження резервуара, що горить, і сусідніх резервуарів:

від. ох.

ств. ох. р. г.

ств. ох. р. с.

N =N /n_ств. + N /n_ств. , (5.5)

де n_ств_. – кількість стволів даного типу, яку здатне подати одне відділення.

6. Кількість ГПС (повітряно-пінних стволів) для гасіння резервуара:

N_ГПС_.(ств.)= S_рез.· I_р / g _ГПС_(ств.) , (5.6)

де S_рез_. – площа резервуара, який горить, м²;

I_р – інтенсивність подавання розчину піноутворювача на гасіння пожежі в резервуарі, дм³/(м²· с ) (приймається за даними наведеними в п. 5.3.2.);

g _ГПС_(ств.) – витрати ГПС, лафетного чи повітряно-пінного ствола за розчином піноутворювача, дм³/с (приймається за табл. 6.1 – 6.4, додаток 6).

7. Необхідний запас піноутворювача для гасіння пожежі, дм³:

W_ПУ = N_ГПС_.(ств.)· g _ГПС_(ств.)· t_п.п_. · К, (5.7)

де t_п.п. – розрахунковий час подавання піни, хв (приймається за даними наведеними в п. 5.3.3.);

g _ГПС_(ств.) – витрати ГПС, лафетного чи повітряно-пінного ствола за піноутворювачем, дм³/с (приймається за табл. 6.1 – 6.4, додаток 6);

К – коефіцієнт запасу піноутворювача (приймається відповідно до вимог п. 5.6.2.).

8. Кількість пожежних автопідйомників для подавання ГПС (повітряно-пінних стволів):

N_ПАП= N_ГПС ₍_ств)./n_ГПС₍_ств.) , (5.8)

де n_ГПС₍_ств.) – кількість ГПС (повітряно-пінних) стволів даного типу, яку здатен подати один пожежний автопідйомник.

9. Кількість пожежних автомобілів пінного гасіння:

N_АПГ = W_ПУ /W_Ц , (5.9)

де W_Ц – об’єм цистерни для піноутворювача пожежного автомобіля пінного гасіння, дм³.

10. Кількість пожежних рукавних автомобілів і пожежних насосних станцій:

N_АР = n _{рук. п.} / n_рук._АР ; (5.10)

N_ПНС = Q_ох.+ Q_гас. / Q_ПНС, (5.11)

де n _{рук. п.} – кількість рукавів, що потрібна для подавання води на охолодження і гасіння пожеж, шт. (приймається за реальними схемами подавання з урахуванням 20% запасу);

n_рук._АР – кількість рукавів даного діаметра на рукавному автомобілі, шт;

Q_ох.+ Q_гас– сумарні витрати води на охолодження резервуарів і гасіння пожежі, дм³/с;

Q_ПНС – витрата води, яку може забезпечити насосна станція, дм³/с.

11. Загальна кількість відділень, що потрібна для організації охолодження резервуара, що горить, сусідніх резервуарів і гасіння пожежі:

від. ох.

N_{відділень} = N +N_ПАП +N_АПГ +N_АР +N_ПНС, (5.12)

12. Розрахунок сил і засобів для гасіння пожежі в обвалуванні виконується аналогічно.

13. Кількість особового складу для гасіння пожежі визначається виходячи з прийнятих схем подавання вогнегасних речовин та обсягу інших робіт:

ств. ох. р. г.

ств. ох. р. с.

ств. з. т.

ств. з. о. с.

ГПС г.об.

N_о.с.= N · n_о.с.+ N · n_о.с.+ N · n_о.с.+ N_.· n_о.с.+ N · n_о.с. , (5.13)

ГПС г.об.

ств. з. т.

ств. з. о. с.

ств. ох. р. с.

ств. ох. р. г.

де n_о.с.- кількість особового складу для роботи зі стволами, що подаються на охолодження резервуара, що горить ( N ), сусідніх резервуарів ( N ), для захисту особового складу, що працює в зоні інтенсивного теплового випромінювання
(N ), захисту пожежної техніки (N ), роботи з ГПС, що подаються на гасіння пожежі в обвалуванні (N ) і т.ін. Кількість особового складу для виконання робіт (n_о.с.) приймається за даними довідника КГП.

14. Кількість допоміжної техніки визначається залежно від виду та обсягу допоміжних робіт.

Для визначення приблизних витрат робочих розчинів піноутворювачів і необхідної кількості піногенераторів для гасіння нафти та нафтопродуктів у резервуарах і розливів можна використовувати номограму (рис. 5.1) . Номограма* складається з трьох основних логарифмічних сіток, на які нанесено площу горіння (F), об’єм резервуара (V), витрату робочого розчину піноутворювача (Qрозчину), інтенсивність подавання робочого розчину піноутворювача (Jн).

Приклад користування номограмою. Визначити витрату робочого розчину піноутворювача та кількість генераторів для гасіння резервуара типу “РВС-5000” (Н=11,98; D=22,8 м) з дизельним пальним. Площа горіння (F) складає 408 м².

Нормативна інтенсивність (Jн) у разі гасіння дизельного пального піною середньої кратності, що утворюється з робочого розчину піноутворювача загального призначення, дорівнює 0,05 дм³/(м²×с). На лівій сітці знаходимо відповідне значення площі гасіння (F), а на правій – нормативну інтенсивність подавання робочого розчину піноутворювача (Jн). З’єднавши задані точки прямою, отримаємо точку перетину із середньою сіткою, на якій нанесено значення витрат робочого розчину піноутворювача (Розчину). З правого боку за горизонталлю від отриманого значення (в нашому випадку Q = 20 дм³/с) вказано тип і кількість необхідних генераторів піни для гасіння пожежі в резервуарі.

___________________________

Примітка. * Номограма розроблена на основі номограми розробленої спеціалістами ВНДІПО МНС Росії.

Рисунок 5.1 – Номограма для визначення приблизних

витрат робочого розчину піноутворювача та необхідної кількості

піногенераторів

Примітка. (-) – застосування не доцільне

Додаток 6

до Інструкції щодо гасіння

пожеж у резервуарах із нафтою

та нафтопродуктами