Теоретичні основи соціальної роботи 17
про можливість функціонування ще одного визначення поняття "Соціальна робота", яку ми розуміємо соціально-філософський, исихолого-педагогічний феномен, який вбирає в себе багатогранність будь-якої особистості і професійної діяльності фахівця у соціальній сфері: це інтегрована управлінська діяльність, спрямована на зміну сукупності умов функціонування і розвитку процесів з метою досягнення оптимальної їх відповідності інтересам і потребам особистості, груп суспільства. Таке широке тлумачення соціальної роботи дозволяє розглядати її як феномен, метою якого є корекція соціальних відносин, соціальних процесів, соціальних умов, соціальних технологій. Можна говорити про соціальну роботу пе лише як про професійну практичну діяльність, а й як про феномен суспільного життя, який включає і практичну, і наукову, і навчальну діяльність у цій галузі, а також знання, визнання, інституалі-зацію у суспільстві цього феномена.
Слід зазначити, що можна говорити про професійну і непрофесійну соціальну роботу [3, 7], до того, як свідчить практика, остання частіше простежується на вихідному етапі становлення. Цим етапом міг бути ще період 14-16 ст.. Сьогодні можна вести мову уже про професійну доцільну роботу, яка розпочала в90-х роках XX ст. в Україні період інституа-лізації, створення методології і теорії соціальної роботи, що сприяло початку розвитку наукового напряму у цій галузі — соціальної роботи з різними категоріями населення.
Література
1. Капська А.Й. Соціальна робота: деякі аспекти роботи з дітьми та молоддю. - К.: ДЦССМ, 2000. -
2. Соціальна робота/За ред. В.Андрущенка. кн.2 — К.: ДЦССМ. 2002.
3. Социальиа робота: теория и практика. Учебное пособие/Под ред. проф. Е.Холостовой, А.Сорвина. — М.: ИНФРА, 2002
4. Ляшенко А.И. Организация и управленние социальной роботой в Росии, — М.: Наука, 1995.
5. Фирсов М.В. Введение втеоретические основи социальной роботи (исторически-поиятийний аспект). М.: ИПС — Воронеж МОДЄК, 1997.
18Соціальна робота
Питання для самоперевірки
1. Які компоненти входять до складу соціальної роботи?
2. Що характеризує соціальну роботу як певний вид діяльності?
3. Дайте змістову характеристику соціальної роботи.
3. Об'єкти і суб'єкти соціальної роботи
Поліпшення соціального самопочуття людини, вдосконалення умов її життя, забезпечення гідного, комфортного життя — все це є безпосередніми практичними завданнями соціальної роботи. Здійснювати компетентно ці та інші завдання повинен спеціаліст, професіонал високої кваліфікації, який наділений особистісио-моральною спрямованістю, професійно необхідними якостями.
Розглядаючи сферу діяльності соціального працівника, чималу кількість соціальних інститутів, установ організацій, окремих груп і осіб, які з певних причин взаємодіють у спільній сфері діяльності, доцільно коротко зупинитись на об'єктах і суб'єктах соціальної роботи.
Думається є виправданим твердженням П.Павленка [1], про те, що у цій парі понять має домінувати не суб'єкт, як це практикується, а об'єкт. Об'єкти соціальної роботи ставляться на перше місце завдяки тим характеристикам, завданням, які необхідно вирішувати ті проблеми, які мають об'єкти. Суб'єкти ж формуються і організуються на цій основі. Можна сказати, що суб'єкти є надбудовою у складних соціальних процесах.
Саме у такій послідовності ми й розглянемо ці два поняття "об'єкти і суб'єкти", без яких неможливо розкрити суть всієї соціальної роботи. Об'єктом соціальної роботи в широкому розумінні цього поняття є всі люди, оскільки їх життєдіяльність з великими чи малими проблемами потребує уваги соціального працівника чи окремої служби, які спроможні створити чи видозмінити відповідні соціальні умови з метою усунення чи корекції певної проблеми.
Звичайно, проблеми суспільства, групи чи окремої людини можуть багато в чому розходитись, не стикуватись. І не завжди може їх вирішити саме соціальний працівник, а іноді може і зовсім не допомогти. Наприклад, якщо у студента погіршилося здоров'я, помічено функціональне відхилення, то соціальний працівник може і зобов'язаний допомогти переадресувати молоду людину у спеціальну лікарню, щоб отримати відпо-
Теоретичні основи соціальної роботи 19
відну консультацію і, якщо потрібно, — лікування. А якщо, скажімо у заможної людини не вистачає коштів придбати останньої марки "Мерсе-дес", то навряд, чи ця людина має стати об'єктом уваги соціального працівника.
Отже, виходячи із специфіки сфери діяльності соціального працівника, можна говорити про багаточисельиу групу суб'єктів, які організовують, стимулюють, реабілітують, корегують, допомагають різним людям, групам, громадам, серед яких на перше місце слід поставити соціального працівника, а потім уже установи, організації, соціальні інститути. Всі вони повинні вирішувати проблеми, які постають перед об'єктами соціальної роботи [2, 15], тобто тих, хто надає допомогу [3, 18].
Вітчизняні зарубіжні науковці ведуть дискусії з приводу визначення тих, хто входить до групи об'єктів. З'явилося чимало термінів, зокрема: той, хто потребує допомоги (але її потребують усі, хто звертається у відповідні інституції), хто зазнав насилля, пацієнт, хвора людина, зубожіла людина, клієнт тощо.
Автори книги "Соціальна робота" [3] дотримуються думки, що термін "клієнт" може бути узагальненим відображенням суті об'єкту соціальної роботи. Оскільки населення в країні сруктуровано на різній основі, і в ньому є такі люди, такі групи і прошарки, які, опинившись у складній життєвій ситуації, або зовсім не можуть, або частково не спроможні вирішувати свої соціальні чи інші проблеми [2, 14]. Тому, розглядаючи соціальну роботу як з позиції її практичної спрямованості, можна визначити такі групи об'єктів соціальної роботи:
^ інваліди (представники різних вікових груп), сім'ї, у яких виховуються діти-інваліди, діти і дорослі, які мають психологічні проблеми, стреси, схильні до суїциду:
^ люди похилого віку, які прирівнюються до ветеранів й учасників Військових дій та Великої Вітчизняної війни, вдови і матері загиблих військовослужбовців, колишні неповнолітні в'язані фашистських концтаборів;
^ люди похилого віку, які неспроможні себе обслуговувати, залишились одинокими, які мають проблеми через певний вік чи інвалідність;
^ діти й молодь, схильні до девіантної поведінки; діти які зазнають психічного, фізичного чи сексуального насильства; ті, що опинились у кризовій ситуації, коли є загроза їхньому життю чи здоров'ю; особи, котрі повернулися з місць позбавлення волі; сім'ї в яких живуть особи, схильні до виживання наркотиків, алкоголю;
20 Соціальна робота
^ кризові, неблагополучні сім'ї: в яких виховуються діти — сироти чи діти, що залишились без батьківської опіки, багатодітні сім'ї; неповні сім'ї; сім'ї де проявляється жорстока поведінка батьків, конфліктні ситуації, сексуальна розбещеність;
^ діти, які опинились у складних критичних ситуаціях з різних причин: діти-сироти; діти, котрі залишились без батьківської опіки; діти, котрі зазнали насилля з боку батьків; діти-бродяжки, обездолені.
Звичайно, названі групи не є вичерпними і сталими. їх склад може змінюватись як під впливом соціально-економічних умов, так і під впливом змісту соціальної політики в державі, посилення соціально-профілактичної чи соціально-правової роботи з різними групами населення.
Окрім того, якісні і кількісні зміни у названих групах залежать від того, наскільки продуктивно будуть працювати соціальні працівники, щоб якнайбільшу кількість клієнтів залучити до групи самодопомоги, включити їх у реальну діяльність з метою поліпшення власного життя і більш самостійного вирішення власних проблем чи проблем своєї сім'ї.
Суб'єктів соціальної роботи залежно від їх функцій можна розділити на кілька груп:
Перша група — організація, установи, соціальні інститути суспільства;
Пруга група — громадські, доброчинні організації, фонди різного профілю, приватні соціальні служби тощо;
Третя група — люди, котрі виконують функції соціального працівника як професіонали чи на громадських засадах;
Четверта група — викладач, а також ті, хто сприяє формуванню знань, умінь і навичок;
П'ята група — ті, хто займається дослідницькою роботою у соціальній сфері.
Безперечно, основним суб'єктом соціальної роботи є соціальний працівник. Широкий багатоаспектний діапазон його діяльності говорить про певне базове підгрунття, професійну компетентність, особисті сні якості тощо.
Як засвідчує практика, базовим підгрунттям у його роботі є практи-ко-гуманістична спрямованість діяльності фахівця. Найбільш важливою характеристикою особистості соціального працівника, яка обумовлює ефективність його діяльності, є її гуманістичний потенціал і ціністна орієнтація, яка визначає особистісний смисл професійної діяльності, відображає