Теоретичні основи соціальної роботи. б) психологічні ефекти ( втрата довіри до себе і світу, дифузійна само ідентичність, зовнішній локус контролю
б) психологічні ефекти ( втрата довіри до себе і світу, дифузійна
само ідентичність, зовнішній локус контролю, занепокоєння, тривожність,
порушення сну й апетиту, депресія, агресивність, поступливість, погана
успішність, комунікативна некомпетентність, низька самооцінка, схильність
до самоти, суїцидальні прояви, затримка фізичного чи психічного роз
витку, особистіша психопатологія різної етіології — наркотична залеж
носте, анорексія, особистісні розлади, амбулаторна шизофренія, сома
тичні й психосоматичні захворювання — виразка шлунка, алергії, над
лишкова вага, енурез і т.п. ) .
в) психологічні взаємодії (домінантність, ефективність, неиередба-
чуваиість, непослідовність, неадекватність, неприйняття з боку батьків,
нечутливість, ригідність, безвідповідальність, невпевненість, безпорадність,
самознищення з боку дітей).
Психологічне (емоційне) насильство найчастіше буває важко розпізнати й ідентифікувати, тому що на відміну від фізичного насильства в цьому випадку явні ознаки насильства рідко можна спостерігати, а наслідки можуть бути надзвичайно важкими.
У вітчизняному законодавстві стосовно психічного насильства вживається словосполучення "погроза застосування насильства", під яким розуміється залякування жертви застосуванням фізичного насильства. Крім того, психічне насильство може включати заподіяння душевної чи психічної травми й обмеження волевиявлення (незалежно від реальності настання фізичної шкоди) .
Сексуальне насильство — будь-який вид домагання, що виражається як у формі нав'язаних сексуальних доторків, примусу до сексу, так і здійснення сексуальних дій (наприклад, зґвалтування, інцест) будь-кого із членів сім'ї проти його волі.
Сексуальне насильство звичайно містить у собі як фізичне, так і психологічне насильство й особливо травмує жертву. У багатьох потерпілих від сексуального насильства розвиваються почуття розгубленості і зрадництва, туга і депресія, їх мучать нічні кошмари і спогади, підвищуються дратівливість та ймовірність психоемоційних зривів, які здатні привести до суїциду.
До різновидів сексуального насильства відносять:
^ мануальний, оральний, генітальний або будь-який інший тілесний контакт із статевими органами дитини, а також пещення ерогенних зон;
^ введення для стумуляції предметів у піхву, анус;
•/ сексуальна експлуатація дитини для порнографічних цілей або залучення в проституцію;
124 Соціальна робота
^ невідповідні вікові домагання, демонстрація еротичних матеріалів із метою стимуляції дитини;
^ мастурбація з боку дитини або дорослого;
■^ єксбіціонізм — демонстрація оголених геніталій, грудей або сідниць перед дитиною;
^ вуайєризм — підглядання за дитиною в момент купання, перевдягання або перебування в туалеті, а також примус дитини до роздягання.
Сексуальне насильство — це залучення функціонально-незрілих дітей до сексуальних дій без їх розуміння і згоди на це. Сюди відноситься не лише залучення до статевого акту, а й просте споглядання чи присутність при сексуальних діях.
Діти та підлітки, що зазнали в дитинстві сексуального насильства, відчувають на собі весь тягар наслідків цього злочину протягом життя. Характерним є те, що найтяжчими наслідками, наприклад, ґвалтувань є не стільки фізичні, скільки психічні травми.
Фізичні травми виліковуються, а психічний стрес, що виник через певне сексуальне насильство, може деформувати всю структуру особистості дитини. Наслідки цієї травми часто впливають на те, якою буде доля дитини, насамперед у сфері інтимно-особистісних і шлюбних відносинах.
В науковій літературі до основних наслідків сексуального насильства відносять депресію, самодеструктивну поведінку, тривожність, відчуття ізоляції, низьку самооцінка, тенденція до того, щоб знову стати жертвами насилля, і до токсикоманії.
Причинами зменшення добровільного повідомлення про сексуальне насильство в сім'ї слід відмітити такі:
^ сутність самої природи сімейного насилля;
^ її секретність і сором;
^ юний вік жертв сексуального насильства в сім'ї;
-/ залежне положення жертви.
Фактори, які розглянуті окремо, можуть нічого не означати і сигналізувати про нормальне, стабільне сімейне середовище, але збіг кількох факторів може бути ознакою серйозної дисфункції в сім'ї відносять:
^ батько чи мати переживають значні шлюбні проблеми;
■^ один з батьків спільної з дитиною статі втрачає дієздатність або часто відсутній;
^ дочка вступає в стадію фізичної зрілості;
■^ один з батьків, протилежної дитині статі, переживає кризу, як наприклад, безробіття або удівство;
Теоретичні основи соціальної роботи 125
V соціальна чи географічна ізольованість;
V алкоголізм чи наркоманія в сім'ї.
Часто після акту насилля жертва, тим більше якщо це дитина, відчуває провину за те, що не змогла дати відсіч, що довіряла насильнику, проводила себе "спокусливо". Реакція підлітка на сексуальне насильство може мати форму втечі з дому. Жертва насильства може почати вживати алкоголь чи наркотики, щоб утамувати біль та образу.
Для запобігання сексуального насильства в сім'ї батьки повинні усвідомлювати, що дитина має почуття сексуального характеру стосовно батьків обох статей, а батьки, відповідно, мають аналогічні почуття стосовно своїх дітей.
Індикаторами сексуального насильства над дітьми є:
/ незвичні сексуальні пізнання для віку 7-11 років;
-/ сексуальні прояви поведінки;
^ самостимуляція геніталій;
^ різка зміна почуттів, що стосується конкретної людини або місця;
^ само руйнівна поведінка;
■У недовіра;
^ регресія до інфантильної поведінки(енурез, смоктання пальця, плач);
^ хронічна депресія [ 14].
Із зґвалтуванням дитини пов'язані не тільки тілесні й психічні травми, але й соціальні проблеми в стосунках з членами сім'ї, в стосунках з сусідами, в учнівському колективі та з іншими. В зв'язку з цим першочерговим завданням соціальних та психологічних служб є розробка способів і методів профілактики насильства та роботи з жертвами сімейних злочинів.
Вікові особливості психіки малолітніх і неповнолітніх потерпілих (незрілість, підкорення авторитету дорослого, довірливість, недостатність життєвого досвіду і поінформованості в питаннях статевих відносин, невміння повно і критично оцінювати сформовану ситуацію і прогнозувати можливі дії інших осіб) є визначеною передумовою до сексуального насильства над дітьми. У той же час ці ж якості служать прихованню сексуального зловживання дітьми, і більш того, якщо дитина розповідає старшим про те, що трапилося, вони провокують недовіру до її розповіді.
Практично важко визначити які форми контакту між дитиною і дорослим, крім власне статевого акту, підлягають юридичній забороні, в яких випадках сексуальна стимуляція дитини може розглядатися як прояв батьківської любові, і в яких — як сексуальні зазіхання до дитини.
126 Соціальна робота
Й. С. Кон відзначає, що діти залежать від дорослих, вони найчастіше не усвідомлюють, що з ними роблять, їхня "добровільність" може бути фіктивною. Він також звертає увагу на те, що в області сексуальних зловживань дітьми існує багато невірних уявлень. Серед них :
^ сексуальні замахи на дітей дуже рідкісне явище і є ознакою морального розпаду і деградації суспільства;
^ більшість сексуальних замахів вчиняють сторонні;
^ всі дорослі, що, розбещують дітей — "збоченці", сексуально хворі люди;
■^ сексуальні замахи на дітей відбуваються головним чином у бідному, неосвіченому середовищі і неповних родинах;
^ розповідаючи про сексуальні замахи, діти обманюють, видають уявне за дійсне;
^ дитина — пасивний об'єкт сексуальних зазіхань [14].
Ю. М. Антонян і А. А. Ткачепко (1993) виділяють ряд ознак, що характеризують вибірку осіб, схильних до сексуальних злочинів, відзначаючи тим самим основні дотичні для профілактики сексуальних злочинів. Насильство вчиняють насамперед особи, що відносяться, на думку авторів, до наступних груп ризику:
-ґ особи, в сім'ї яких є душевнохворі, або батьки алкоголіки чи наркомани;
^ підлітки, що виховуються без контролю і вживають алкоголь і наркотики;
-ґ особи з аномаліями психіки або педагогічно запущені діти ;
-ґ особи з проявом гіперсексуальності;
^ особи, схильні до самогубства на сексуальному ґрунті;
^ особи, схильні до насильницьких дій, що виявляють деякі сексуальні риси;
■■/ особи, які раніше залучалися до відповідальності за правопорушення сексуального характеру.
Таким чином, із зазначених груп ризику більшу частину складають діти і підлітки, що свідчить про необхідність ранньої профілактичної роботи, починаючи зі шкільного, а можливо, і більш раннього віку. Для здійснення повноцінної діяльності щодо профілактики сексуальних злочинів на цьому етапі необхідна погоджена діяльність педагогів, психологів, батьків (там де це можливо), соціальних працівників, і, якщо це необхідно, служби охорони правопорядку.
Економічне насильство — одноособовий контроль за витратою грошей (залежному члену сім'ї видається тільки строго визначена сума