Теоретичні основи соціальної роботи. трактування — узгодження етапів і змісту роботи, взаємних прав, обо­в'язків і відповідальності



трактування — узгодження етапів і змісту роботи, взаємних прав, обо­в'язків і відповідальності.

Втручання в ситуацію. У процесі втручання в ситуацію і впли­ву на неї можуть використовуватися різні методи й організаційні форми. Передбачено два основних організаційних підходи для вирішення про­блеми:

1) державні і благодійні служби надають члену сім'ї, який зазнає насильство або страждає від зневажливого ставлення, допомогу і підтримку в домашніх умовах або у приміщенні служб без вилучення з родини;

2) жертва дистанціюється від потенційної чи реальної небезпеки, тобто їй надається можливість тривалого (тимчасового чи постійного) проживання і утримання в спеціальному закладі, яким можуть бути кри­зовий центр, притулок, чи пансіонат, якщо жертва — дитина, прийомна (фостерна чи постійна) сім'я.

Перший підхід припускає організацію роботи комплексу служб, що надають домашніх доглядальниць, помічників з медичного догляду, при необхідності забезпечують денний і нічний догляд і допомогу, проводять консультативну і тренінгову (групову й індивідуальну) роботу з кривд­ником і жертвою.

Другий підхід у даний час не вважається кращим, оскільки пов'яза­ний зі значними фінансовими витратами. Крім того, питання про користь відселення жертви від сім'ї викликає безліч дискусій. Відповідно до однієї точки зору дана стратегія означає визнання поразки, коли в наяв­ності присутня нездатність допомогти членам сім'ї змінити характер і динаміку їхніх взаємин. Прихильники іншої точки зору вважають, що якщо подібна модель поведінки і взаємодії (агресор — жертва) практи­кувалася в сім'ї досить довго, то імовірність її зміни представляється сумнівною і, отже, рішення про розселення агресора і жертви повинне оцінюватися як єдино можливе. Однак необхідно помітити, що в практиці соціальної роботи з випадками сімейного насильства допускається очевид­на негуманність і несправедливість: найчастіше зі звичної домашньої об­становки вилучають не ґвалтівника, а жертв насильства (у більшості ви­падків — жінку, дитину або обох), які у результаті можуть страждати вже не від сімейного насильства, а від дискомфорту незвичної обстановки.

Контроль і оцінка. Хоча контроль за ходом роботи з випадком насильства і станом члена сім'ї — жертвою насильства — є присутнім на всіх етапах, особливу увагу необхідно приділяти спостереженню за тим, наскільки успішно проходить процес реабілітації і чи не варто перегля-


146 Соціальна робота

нути методи і підходи до її проведення, звернувшись до інших, більш дієвих, що дозволить досягнути бажаних цілей.

Завершення процесу реабілітації. На заключному етапі соц­іальний працівник повинний допомогти людині, що пройшла курс реабіл­ітації, прийняти рішення про доцільність використовувати постійні сис­теми підтримки чи вибрати інші засоби допомоги в непередбачених ситу­аціях. Він також підводить остаточні підсумки, дає оцінку досягнутих результатів, визначає необхідність переривання чи припинення професій­ної допомоги чи взаємної підтримки.

Протягом всіх етапів виробляється соціальний супровід сім'ї. Соц­іальні педагоги курирують сім'ю. Підбадьорюють, мотивують, наполяга­ють, цікавляться станом справ дитини і батька, підкреслюючи інтерес і повагу до особистості (але не до проблемного поводження) і віру в існування ресурсів сім'ї. Влаштовуються паради фахівців із залученням соціальних педагогів школи і муніципалітету для відстеження динаміки змін і підтримки дитини в його реальній малій групі. Робота з такою сім'єю є довгостроковим процесом, стійкі зміни формуються за півтора-два року роботи. Після закінчення цього періоду сім'ї вдається мобілізу­вати власні ресурси і досягти позитивних змін.

Ефективність проведеної роботи оцінюється за наступними критеріями:

Порівняння даних психодіагностичного обстеження дитини до і після роботи:

1. Наявність адекватної самооцінки.

2. Зниження рівня тривоги.

3. Поліпшення соціометричного статусу.

Порівняння даних психодіагностичного обстеження дитячо -бать­ківських відносин до і після роботи:

1. Зменшення ступеня відкидання.

2.Зменшення частки патологічних факторів, таких, як несформованість батьківських почуттів, неприйняття, непослідовність вимог і іп.

Експертні оцінки:

1. Оцінка змін у поводженні і настрої дитини, її адаптивних можли­востей батьками і педагогами.

2. Оцінка членами родини своїх досягнень і змій, отриманих у ре­зультаті проходження тренінгів і консультування [7].

Отже, проблема жорстокого поводження з дітьми в сім'ї має бага-томірну природу. Це обумовлює необхідність багатомірного, комплекс­ного підходу до вирішення проблеми. Ключ до ефективності такої комп-



php"; ?>