Вивчення народних джерел хореографії
Сьогодні, коли Україна виборола свою незалежність, розбудовує власну державу, відроджується історична пам’ять народу, культура, мова, національна система виховання, а з ними і хореографічне мистецтво. В процесі вивчення української народної хореографії діти вчаться розуміти та цінувати національне мистецтво. Національне виховання є одним із головних пріоритетів, органічною складовою освіти. Його головна мета – виховання свідомого громадянина, патріота, формування у дітей потреби та уміння жити в громадському сус- пільстві. Національне виховання – це цілеспрямований, систематичний, ре- гульований виховний процес, що спрямований на утвердження у свідомос- ті народу національної, культурної, мовної єдності, своєї національної не- повторності, значущості. Основні принципи національного виховання – гуманізм, демократизм, народність, єдність родинного і шкільного впливу, самодіяльність учнів. Хореографія є одним із провідних засобів естетично- го і національного виховання дітей [1, 41]. Національне виховання людини слід починати з дитинства за допо- могою систематичних занять національною хореографією. Важливе місце при цьому повинно відводитися вивченню джерел народної хореографії, ігор та обрядів. Народні ігри мають багатовікову історію. Народ з поколін- ня в покоління передає народні ігри, через які діти, граючись, пізнають на- вколишній світ, удосконалюють свої здібності, оволодівають багатьма сферами людської діяльності. Ігри дітей спрямовувалися таким чином, щоб вони змалку звикали до способу життя дорослих [3, 61]. Цікавим може ста- ти також, наприклад, поєднання вивчення українського народного танцю «Гопак» і системи одноіменного традиційного одноборства українського козацтва. Це все не важко втілити практично, оскільки мистецтво танцю є одним з найулюбленіших у дітей, воно близьке їм і, як правило, діти, що розпочали заняття хореографією, відвідують їх систематично, виявляють наполегливість і завзяття в набутті танцювальних навичок і знань. Українська народна хореографія сприяє вихованню у дітей почуття дружби, взаємодопомоги, а вивчення народних традицій та обрядів – пова- ги до старших, до праці і природи. Ознайомлення з народною танцювальною творчістю розвиває у дітей почуття гордості за художньо-мистецьке надбання своєї Батьківщини, ви- кликає інтерес до життя і мистецтва своїх предків, виховує любов і повагу до них. При вивченні народних танцювальних рухів слід допомогти дітям зрозуміти національний характер і загальний стиль танцю. Вивчення на- родних танців, поряд з іншими видами мистецтва, надає великі можливості для виховної роботи з підростаючим поколінням нашої держави [2, 8-13]. Отже, національне виховання учнів засобами української народної хореографії – надзвичайно актуальне питання сьогодення.
29.09 Хореографічні імпровізації на тему «Народні джерела хореографії»
Народносценічний тренаж.
Основи навчання народно-сценічного танцю закладені в самій специфіці професійного хореографічного мистецтва України.
«Народно-сценічний танець і методика його викладання» - система знань, історично сформована сукупність специфічних засобів і методів системи класичного хореографічного мистецтва - є дисципліною педагогічної.
Підкоряючись закономірностям загальної педагогіки, танцювальна педагогіка спирається на дидактичні принципи: виховує навчання, науковості та доступності навчального матеріалу, наочності при вивченні нового матеріалу, міцності знань, умінь і навичок, активності творчої діяльності учнів, їх самостійності, зв'язку навчального матеріалу з життям та інтересами учнів .
Крім загальноприйнятих принципів (принцип єдності емоційного і свідомого, єдності художнього і технічного, єдності теорії і практики, принципу самоконтролю) в танцювальній педагогіці існують суб'єктивно-індивідуальні. Вони характеризуються особистими поглядами вчителя на способи практичногоздійснення намічених завдань, його баченням предмета, що дає найбільш ефективний результат у навчанні. У методах навчання виділяють методики індивідуальні та групові, загальновизнані, які можуть асимілюватися, трансформуватися і видозмінюватися [30, с.54-58].
Результативність дослідження педагогічних методів, підтверджених знаннями наук, а також історичним аспектом, дійсно може лягти в основу власної системи методів навчання, підтверджених грамотністю викладача, гуманністю відносин, удосконаленням професіоналізму, єднання теорії і практики, де власний почерк педагога має велике значення для виховання техніки і професійної культури учня - майбутнього виконавця народно-сценічного танцю.
Досвід балетмейстерської педагогічної роботи дозволяє удосконалювати методики викладання і знаходити індивідуальні педагогічні рішення, за допомогою яких буде рости професійну майстерність і поліпшуватися техніка виконавця народно-сценічного танцю. Тому зв'язок методики з теорією і практикою буде є необхідним процесом у розвитку хореографічної освіти. Дотримання головним принципам народно-сценічного танцю - доступності та доцільності у виборі основних елементів різних видів танцю народів світу; пізнання і розуміння зв'язку народного танцю з музикою, піснею, літературою, образотворчиммистецтвом; творчому сприйняттю народних танців і сучасних танцювальних композицій; вивчення основ народно- сценічного танцю, які передбачають розвиток в учнів пластики тіла, координації рухів, музикальності, виразності - сприяє гармонійному і фізичному розвитку.
Основною категорією будь-якої освітньої системи є поняття «метод» - це початок всіх початків, основа, в тому числі, і більш вузького поняття "методики". Методика вивчає закономірності навчання, які виходять з особливостей досліджуваної науки чи мистецтва, розкриває мети навчання предмета, його значення для розвитку особистості учня.
Існує хибна думка, ніби-то методика викладання народно-сценічного танцю є лише прикладною частиною самого танцю. Досить, нібито, добре знативідповідний танець, щоб вміти його викладати. Такий погляд обумовлений змішання завдань народно-сценічного танцю та методики її викладання [30, с.104].
Особливості предмета «народно-сценічний танець» - в організації і методичному осмисленні найрізноманітніших елементів народних танців і в їх використанні у формуванні виконавця при навчанні. Предмет цей розкриває широкі можливості і для освоєння техніки, і для емоційного розвитку акторських даних і широко утворює, знайомлячи з національною пластичної та музичною культурою народів світу [10, С. 75].
Предметом методики викладання народно-сценічного танцю є процес навчання, педагогічної діяльності вчителя з організації та управління навчальною діяльністю учнів.
06.10 Вивчення елементу народного танцю «Присядки на місці»
Тема:Вивчення елементу народного танцю «Присядки на місці»
Мета:Ознайомитись з народним танцем.
Обладнання: Килимки.
Тип заняття: Засвоєння нових знань, практичних умінь та навичок
Форма заняття: Групове.
Методи: Практичні та наочні.
Хід заняття
І. Вступна частина: Загальна розмова про народний танець
ІІ. Основна частина: Проста присядка (чоловіча). Вихідне положення — перша позиція ніг.
На «раз» — з невеличкого підскоку рвучко опуститися вниз на півпальці обох ніг. Каблуки тримати разом, а носки й коліна розвести в сторони;
на «два» з невеликим підскоком трохи піднятися з глибокого присідання, залишивши всю вагу корпусу на лівій нозі, а праву, сильно зігнуту в коліні, виворітно підняти вперед, доводячи стопу до коліна лівої ноги. Коліно правої ноги повернути праворуч, підйом витягнути, але не напружувати. Корпус прямий, погляд направлений прямо перед собою
Руки — див. положення 2 та ін.
Варіант простої присядки — гайдук (чоловічий). Вихідне положення — шоста позиція ніг.
На «раз» з невеличкого стрибка зробити глибоке присідання на півпальці обох ніг (коліна і ступні разом);
на «два» з невеличкого підскоку ледь піднятися на півпальці лівої ноги. Одночасно праву ногу, злегка зігнуту в коліні, трохи підняти ліворуч навхрест попереду правої ноги, голову повернути ліворуч.
Далі рух повторюється з другої ноги. Корпус прямий, плечі трохи відведені назад.
Варіант гайдука (чоловічий).
Вихідне положення — шоста позиція ніг.
На «раз» з невеличкого стрибка опуститися в повне присідання на півпальці обох ніг (коліна і ступні разом);
на «два» з невеликим підскоком піднятися на півпальцях лівої ноги, одночасно праву ногу, злегка зігнувши в коліні, підняти ліворуч навхрест попереду лівої ноги, голову повернути ліворуч.
Присядка з почерговим винесенням ноги навхрест другої (чоловіча).
Виконується як «проста присядка» з почерговим витягуванням ноги навхрест перед другою. Хлопець, витягуючи праву ногу ліворуч, спрямовує погляд ліворуч, витягуючи ліву ногу праворуч, спрямовує погляд праворуч.
Бокова присядка з підніманням ноги в сторону (чоловіча).
На «раз» те, що й у «простій присядці»;
на «два» рвучко і невисоко піднятися з глибокого присідання і трохи підстрибнути на низькі півпальці лівої ноги, коліно зігнути. Праву ногу підняти невисоко праворуч, коліно і підйом вільні. Корпус прямий або трохи відхилений в лівий бік. Погляд спрямований на носок відведеної в сторону ноги. Ліва рука відводиться ліворуч на рівні лівого плеча, права рука лежить на талії.
З початком наступного такту рух починається з другої ноги. Напрямок корпусу і рук відповідно змінюється; цей рух можна виконувати лише з однієї ноги
ІІІ. Заключна частина:Повторення вивчених рухів.