Калькулювання собівартості продукції.

Важливою є класифікація витрат за статтями калькуляції. Статті – це затрати, які відрізняються між собою функціональною роллю у виробничому процесі і місцю виникнення. За статтями витрат визначають собівартість одиниці продукції, тобто калькуляцію. Перелік статей калькуляції можуть бути різним в залежності від галузі промисловості, але, в загальному, може мати такий склад:

1. Сырье и материалы

2. Покупные комплектующие изделия и полуфабрикаты

3. Топливо и энергия на технологические нужды

4. Возвратные отходы (вычитаются)

5. Основная заработная плата производственных рабочих

6. Дополнительная заработная плата производственных рабочих

7. Отчисления на социальные мероприятия от основной и дополнительной заработной платы производственных рабочих

8. Расходы, связанные с подготовкой и освоением производства продукции

9. Возмещение износа специальных инструментов и приспособлений целевого назначения и другие специальные расходы

10. Расходы на содержание и эксплуатацию машин и оборудования

11. Общепроизводственные расходы

12. Потери вследствие технического неминуемого брака

13. Попутная продукция (вычитается)

14. Другие производственные расходы

15. Административные расходы

16. Расходы на сбыт

Планування зниження собівартості продукції за факторами.

Заходи щодо зниження собівартості виробництва продукції поділяють на дві групи: зовнішніщодо діяльності підприємства, які часто не залежать від неї, і внутрішні, які характеризують рівень управлінської роботи, і реалізовані самим підприємством.

Зовнішні фактори – це зміна цін на ресурси та енергію, введення у дію нових законодавчих актів із праці та заробітної плати, з оподаткування тощо. Ці фактори встановлюють загальні “правила гри” у сфері управлінської діяльності.

Внутрівиробничі фактори – це поліпшення використання усіх матеріальних і трудових ресурсів, поліпшення організації виробництва, технічного розвитку, удосконалення планово-економічної роботи і управління підприємством в цілому.

Created by FEUP 44 2012

51. Задачі та функції матеріально-технічного забезпечення (МТЗ).:

1)визначення форми спеціалізації всіх підсистем підприємства (предметна або технологічна)

2) визначення ведучої підсистеми для систем з технологічною спеціалізацією

Функції:

-планування МТЗ на засаді балансу – обґрунтованої потреби і покриття її ресурсами з різних джерел;

- налаштування раціональних довгострокових господарських зв’язків по поставкам сировини, матеріалів та ін.. на підприємство;

- організація і планування забезпечення сировиною, матеріалами та ін.. окремих підрозділів підприємства;

- оперативне регулювання руху матеріальних ресурсів на основі строгого контролю та обліку;

- контроль за використанням матеріальних ресурсів та впровадження заходів по підвищенню ефективності використання;

-удосконалення організації МТЗ па основі досягнень науки та практиці

Порядок розробки планів забезпечення.

Розробка плану МТЗ складається з наступних етапів:

1 етап. Складання виробничої програми та обсягів поставок продукції в плановому періоді; розробку норм і нормативів витрат і запасів матеріальних ресурсів; строки поставок, строки зносу інструменту, запасних частин та ін.; завдання по економії матеріалів; заявки та розрахунки потреби цехів в різних допоміжних матеріалах, відомості про залишки НЗВ на початок і кінець планового періоду; дані про фактичні зміни матеріалів на складах підприємства, про витрати їх в минулому періоді.

2 етап. Розробка балансу матеріальних ресурсів, який складається з двох частин і визначається рівністю:

Рвп+Рнзв+Ртр+Рре+Ркб+Рз+Рін=Моч+Мнзв+Мвр+Мст+Мін

де: Рв.п. – потреба в матеріалах на виконання виробничої програми;Рнзп – потреба в матеріалах на поповнення НЗВ;Рт.р. – потреба в матеріалах на забезпечення технічного розвитку підприємства у плановому році;Рр.е. – потреба в матеріалах на ремонтно-експлуатаційні роботи;Рк.б. – потреба в матеріалах на капітальне будівництво;Рз – потреба в матеріалах на утворення виробничих запасів;Рін. – потреба в матеріалах на забезпечення інших потреб.

Моч. – очікуваний залишок матеріалів на початок рокуМнзв – залишок матеріалів у НЗВ;Мв.р. – кількість матеріалу, яку можливо одержати за рахунок мобілізації внутрішніх ресурсів;Мст. – матеріали, що отримуються за контрактами зі сторони;Мін. – кількість матеріалів з інших джерел постачання

Потреба в матеріалах (Р):

1)методом прямого рахунку:

де Hi –норма витрат і-го матеріалу на одиницю j-ой продукції;

Qj – обсяг виробництва j-ой продукції.

1)по типовим представникам (у разі великої номенклатури):

де Нтп – норма витрат матеріалу „типового представника”.

„Типовим представником” установлюють такий виріб, норма витрат якого приближається до середнього зваженої норми по групі виробів.

1)при планування виробництва нової продукції, норма витрат матеріалу на яку ще не встановлена, потреба розраховується методом аналогії:

де Нанал. – норми витрат матеріалу на виробництво базового варіанту;

Кн. – коефіцієнт, враховуючий особливості використання матеріалу на виготовлення нового виробу.

1)при відсутності інформації про обсяг виробництва на плановий період, а також про норми матеріалів, потребу в них визначають методом динамічних коефіцієнтів:

де Рфакт – фактичні витрати матеріалу за попередній період;

Квп – коефіцієнт, що враховує зміни у обсягах виробництва;

Ке - коефіцієнт, що враховує економію матеріальних ресурсів у випадку здійснення відповідних заходів.

1)потребу в мастильних матеріалах (Рм.м.) обчислюють:

де No – кількість працюючих одиниць обладнання; Нмм – норма витрат мастильних матеріалів на одну станко-годину даного виду обладнання; Тп – планова кількість робочих днів для даного обладнання протягом року;

tз – тривалість робочої зміни; Кз – коефіцієнт змінності використання обладнання.

1)потреби в матеріалах на ремонт обладнання (Рр.об.)розраховується: ,

де Ri – кількість ремонтних одиниць на і-ий вид роботи; Ні – норма витрат матеріалів на 1 умовну ремонтну одиницю по і-му виду робот (малий, середній та капітальний ремонти).

3 етап. Розрахунок очікуваних залишків та перехідних запасів.

4 етап. Розрахунок потреби, яка повинна бути покрита з зовнішніх джерел. Це різниця між загальною потребою і внутрішніми джерелами покриття.

Планування виробничих запасів.

Складовою частиною плану МТЗ є планування процесу формування виробничих запасів. Виробничий запас – це засоби виробництва, які поступають на склади підприємства, але ще не використовуються у виробничому процесі.

Обсяг виробничого запасу (З) в натуральних показниках, призначений для забезпечення безперервності виробництва на підприємстві протягом певного періоду, визначається за формулою:

де Зпот – поточний запас;

Зпід – підготовчий запас;

Зстар – страховий запас.