Поняття про файлову структуру
Вимога унікальності імені файлу очевидна — без цього неможливо гарантувати однозначність доступу до даних. У засобах обчислювальної техніки вимога унікальності імені забезпечується автоматично — створити файл з ім'ям, тотожним уже наявному, не може ні користувач, ні автоматика.
Збереження файлів організується в ієрархічній структурі, що у даному випадку називається файловою структурою. Як вершина структури служить ім'я носія, на якому зберігаються файли. Далі файли групуються в каталоги (папки), усередині яких можуть бути створені вкладені каталоги (папки). Шлях доступу до файлу починається з імені пристрою і включає усі імена каталогів (папок), через які проходить. Як розділовий знак використовується символ «\» (зворотна коса риска).
Унікальність імені файлу забезпечується тим, що повним ім'ям файлу вважається власне ім'я файлу разом зі шляхом доступу до нього. Зрозуміло, що в цьому випадку на одному носії не може бути двох файлів з тотожними повними іменами.
Приклад запису повного імені файлу:
<ім'я носія>\<ім'я каталогу-1>\...\<ім'я каталога-N>\<власне ім'я файлу>
Ось приклад запису двох файлів, що мають однакове власне ім'я і розміщені на одному носії, але відрізняються шляхом доступу, тобто повним ім'ям. Для наочності імена каталогів (папок) надруковані прописними буквами.
С:\ АВТОМАТИЧНІ АПАРАТИ\ ВЕНЕРА\ АТМОСФЕРА\ Результати досліджень
С:\РАДІОЛОКАЦІЯ\ ВЕНЕРА\ РЕЛЬЄФ\ Результати досліджень.
Інформатика
4.1. Предмет і задачі інформатики
Інформатика — це технічна наука, що систематизує прийоми створення, збереження, відтворення, обробки і передачі даних засобами обчислювальної техніки, а також принципи функціонування цих засобів і методи керування ними.
З цього визначення видно, що інформатика дуже близька до технології, тому її предмет нерідко називають інформаційною технологією.Предмет інформатики складають наступні поняття:
• апаратне забезпечення засобів обчислювальної техніки;
• програмне забезпечення засобів обчислювальної техніки;
• засоби взаємодії апаратного і програмного забезпечення;
• засоби взаємодії людини з апаратними і програмними засобами.
Як видно з цього списку, в інформатиці особлива увага приділяється питанням взаємодії. Для цього навіть є спеціальне поняття — інтерфейс. Методи і засоби взаємодії людини з апаратними і програмними засобами називають користувацьким інтерфейсом. Відповідно, існують апаратні інтерфейси, програмні інтерфейси й апаратно-програмні інтерфейси.
Основною задачею інформатики є систематизація прийомів і методів роботи з апаратними і програмними засобами обчислювальної техніки.
Ціль систематизації складається у виділенні, розвитку і впровадженні передових, найбільш ефективних технологій, в автоматизацію етапів роботи з даними, а також у методичному забезпеченні нових технологічних досліджень.
Інформатика — практична наука. Її досягнення повинні проходити підтвердження практикою і прийматися в тих випадках, коли вони відповідають критерію підвищення ефективності. У складі основної задачі інформатики сьогодні можна виділити наступні напрямки для практичного вдосконалення:
• архітектура обчислювальних систем (прийоми і методи побудови систем, призначених для автоматичної обробки даних);
• інтерфейси обчислювальних систем (прийоми і методи керування апаратним і програмним забезпеченням);
• програмування (прийоми, методи і засоби розробки комп'ютерних програм);
• перетворення даних (прийоми і методи перетворення структур даних);
• захист інформації (узагальнення прийомів, розробка методів і засобів захисту даних);
• автоматизація (функціонування програмно-апаратних засобів без участі людини);
• стандартизація (забезпечення сумісності між апаратними і програмними засобами, а також між форматами представлення даних, що відносяться до різних типів обчислювальних систем).
На всіх етапах технічного забезпечення інформаційних процесів для інформатики ключовим поняттям є ефективність. Для апаратних засобів під ефективністю розуміють відношення продуктивності устаткування до його вартості (з урахуванням вартості експлуатації й обслуговування). Для програмного забезпечення під ефективністю розуміють продуктивність осіб, що працюють з ними (користувачів). У програмуванні під ефективністю розуміють обсяг програмного коду, створеного програмістами за одиницю часу. В інформатиці все орієнтовано на ефективність. Питання, як зробити ту чи іншу операцію, для інформатики є важливим, але не основним. Основним є питання, як зробити дану операцію найбільш ефективно.
4.2. Джерела і передумови інформатики
Слово інформатика походить від французького слова Informatique, утвореного в результаті об'єднання термінів Informacion (інформація) і Automatique (автоматика), що виражає її суть як науки про автоматичну обробку інформації. Крім Франції термін інформатика використовувався в ряді країн Східної Європи. У той же час, у більшості країн Західної Європи і США використовується інший термін — Computer Science (наука про засоби обчислювальної техніки).
Джерелами інформатики звичайно називають дві науки — документалістику і кібернетику. Документалістика сформувалася наприкінці XIX століття у зв'язку з бурхливим розвитком виробничих відносин. Її розквіт припав на 20-30-і роки XX століття, а основним предметом стало вивчення раціональних засобів і методів підвищення ефективності документообігу.
Основи близької до інформатики технічної науки кібернетики були закладені працями по математичній логіці американського математика Норберта Вінера, опублікованими в 1948 році, а сама назва походить від грецького слова (kyberneticos — майстерний у керуванні).
Уперше термін кібернетика увів французький фізик Андре Марі Ампер у першій половині XIX століття. Він займався розробкою єдиної системи класифікації всіх наук і позначив цим терміном гіпотетичну науку про керування, якої у той час не існувало, але яка, на його думку, повинна була існувати.
Сьогодні предметом кібернетики є принципи побудови і функціонування систем автоматичного керування, а основними задачами — методи моделювання процесу прийняття рішень технічними засобами, зв'язок між психологією людини і математичною логікою, зв'язок між інформаційним процесом окремого індивідума й інформаційними процесами у суспільстві, розробка принципів і методів штучного інтелекту. На практиці кібернетика в багатьох випадках спирається на ті ж програмні й апаратні засоби обчислювальної техніки, що й інформатика, а інформатика, у свою чергу, запозичує у кібернетики математичну і логічну базу для розвитку цих засобів.
5. Підведення підсумків
Усі процеси в природі супроводжуються сигналами. Зареєстровані сигнали утворюють дані. Дані перетворюються, транспортуються і споживаються за допомогою методів. При взаємодії даних і адекватних їм методів утворюється інформація. Інформація— це динамічний об'єкт, що утворюється в ході інформаційного процесу. Він відбиває діалектичний зв'язок між об'єктивними даними і суб'єктивними методами. Властивості інформації залежать як від властивостей даних, так і від властивостей методів.
Дані розрізняються типами, що зв'язані з розходженнями у фізичній природі сигналів, при реєстрації яких утворилися дані. Як засіб збереження і транспортування даних використовуються носії даних. Для зручності операцій з даними їх структуризують. Найбільш широко використовуються наступні структури: лінійна, таблична й ієрархічна — вони розрізняються методом адресації даних. При збереженні даних утворюються дані нового типу — адресні дані.
Питаннями систематизації прийомів і методів створення, збереження, відтворення, обробки і передачі даних засобами обчислювальної техніки займається технічна наука — інформатика. З метою уніфікації прийомів і методів роботи з даними в обчислювальній техніці застосовується універсальна система кодування даних, названа двійковим кодом. Елементарною одиницею представлення даних у двійковому коді є двійковий розряд (біт). Іншою, більш великою одиницею представлення даних є байт.
Основною одиницею збереження даних є файл. Файл являє собою послідовність байтів, що має власне ім'я. Сукупність файлів утворює файлову структуру, що, як правило, відноситься до ієрархічного типу. Повна адреса файлу у файловій структурі є унікальною і містить у собі власне ім'я файлу і шлях доступу до нього.