ТЕМА 5. СИСТЕМА ДІАГНОСТИКИ ЗНАНЬ І УМІНЬ СТУДЕНТІВ У ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ
1. Поняття діагностики знань і умінь, її структурні компоненти.
2. Види контролю результатів навчальної діяльності студентів.
3. Форми організації і методи контролю, шляхи їх удосконалення.
4. Оцінювання знань і умінь студентів. Модульно-рейтингова система оцінювання.
5. Система національного освітнього моніторингу.
Невід'ємним компонентом освітнього процесу є діагностика. За її допомогою визначається якість досягнення поставленої мети. Без діагностики неможливо ефективно керувати дидактичним процесом. Необхідність розгляду проблем організації, структури і змісту діагностики зумовлена тими корінними змінами, що відбуваються у вітчизняній вищій школі: введенням в її практику державних стандартів та кредитно-модульної системи організації навчального процесу.
Державні освітні стандарти ставлять адекватні потребам сучасного
суспільства цілі, визначають основний зміст навчання, формулюють
вимоги до мінімального базового рівня фахової підготовки. Єдність мінімальних вимог
передбачає встановлення єдиних об'єктивних підходів до змісту, об'єктів, критеріїв,
форм організації та способів контролю успішності навчання.
Розглядаючи проблеми діагностики, доводиться констатувати, що серед вітчизняних дослідників немає згоди з цього питання: одні пропонують вважати родовим поняттям саме діагностику, інші - контроль. Висуваються різні підходи до структури діагностики і контролю, функцій, об'єктів, критеріїв, видів і способів останнього.
У поняття "діагностика" вкладається більш широкий і глибокий сенс, ніж у поняття "контроль" і "перевірка знань, умінь, навичок". Остання, наприклад, тільки констатує результати, не пояснюючи їх походження. Тоді як діагностика розглядає результати із вра -хуванням способів їх досягнення, виявленням тенденції і динаміки навчального процесу. Діагностика визначається як система точного визначення результатів дидактичного процесу і включає контроль, перевірку, оцінювання, накопичення статистичних даних, їх аналіз, прогнозування, вияв динаміки, тенденцій навчального процесу.
Контроль за своєю суттю — це встановлення зворотного зв'язку, тобто отримання викладачем інформації про результати навчальної діяльності студентів і прийняття рішення про характер наступної діяльності в залежності від цієї інформації. Педагог отримує також відомості про характер самостійної навчальної діяльності студента. Контроль показує педагогові, наскільки його власна робота була плідною, чи вдало він використав можливості педагогічного процесу.
Під час контролю отримує інформацію про свою навчальну діяльність і сам студент. Контроль допомагає йому зрозуміти, яких успіхів він досяг, і побачити недоліки.
Постійний контроль дисциплінує, привчає до певного ритму, розвиває вольові якості. Контроль знань, навичок виконує ряд функцій, зміст яких розглядається в роботах А.Міхель, Б.Г.Йоганзена, І.І.Кувшиннікової, Н.В.Кузьміної, С.І.Зинов'єва, Ю.К.Бабан-ського, В.О.Онищука, І.Я.Лернера, Г.В.Мазуренка, В.Семиченко і В.Заслуженюка. Дослідники називають такі функції:
Функції контролю
■ контрольна;
■ дидактична;
■ виховуюча;
■ діагностична;
■ організаційна;
■ методична;
■ освітня;
■ коригуюча;
■ функція перевірки знань;
■ вимірювання знань та оцінювання;
■ диференціююча;
■ стимулююча;
■ розвиваюча;
■ прогностична;
■ керуюча;
■ соціалізуюча;
■ констатуюча.