Італія – батьківщина оперного мистецтва.

Тема: Італія.

Внесок Італії в скарбницю світової культури:

1) Давньоримське мистецтво.

Спираючись на традиції давньогрецького мистецтва, римляни не тільки збагатили надбання греків, але й додали до них власні художні здобутки.Стародавній Рим дав людству справжнє культурне середовище: прекрасно розплановані, зручні для життя міста з мощеними дорогами, мостами, термами, бібліотеками, палацами, храмами, добротними будинками з гарними меблями, водопроводом – все те, що характерне для цивілізованого суспільства.

· Амфітеатр – споруда для боїв гладіаторів;

· Цирк– споруда для кінських змагань на колісницях чи верхи;

· Іподром– місце для перегонів;

· Одеон– крите приміщення для музичних вистав і змагань;

· Терми – громадські лазні;

· Віадук– мостова споруда великої довжини і на високих опорах;

· Акведук– бетонний чи кам’яний міст з водогоном.

2). Епоха Відродження– від фр. ,,Ренесанс” – означає відродження античної культури.

· Античність – ідеал людської досконалості;

· Краса – гармонія матеріального і духовного, тіла і душі, людини і навколишнього світу.

· Людина – вінець природи(віра в можливості людини, її розум);

· Авторство у мистецтві;

· Гуманізм(гуманісти епохи Відродження вбачали найвищу цінність і мету буття в земній людині).Петрарка,,Сонет” (див).

Основна рисамистецтва : пошук індивідуальності. З’являються особи й особистості.

Головна метамистецтва – прекрасна, гармонійно розвинена людина, що має необмежені духовні і творчі можливості.

Титани Відродження :Леонардо да Вінчі уособлював інтелект, Мікеланджело– міць, а Рафаель – гармонію.

Леонардо да Вінчі ( 1452-1519)

Надзвичайно вродливий чоловік, учасник всіх змагань і турнірів, чудовий плавець, фехтувальник, вправний вершник, жартівник, блискучий оповідач, оратор, танцюрист, співак, поет, музикант і конструктор музичних інструментів, геніальний художник, математик, механік, астроном, геолог, ботанік, фізіолог, військовий інженер, філософ, що далеко випередив свій час, - все це багатство, якесь майже казкове свято духовної щедрості епоха Відродження вклала в одну свободу.

• Роботи по археології, ботаніці, анатомії (більше 30 трупів).
• Проект ідеального міста.
• Літальні апарати, парашут, гармати, танк, величезний лук на колесах .
• Підводний човен, водолазне знаряддя,
• Трубка з водою для корекції зору.
• Канал для з’єднання Пізи і Флоренції.
• Для видовищ: круг з планетами, дерев’яний лев, пташки, що літали.
• Музикант (ліра, скрипка ?), поет.
• ,,Трактат про живопис”.

Сфумато – живописний прийом для пом’якшення обрисів фігур та предметів, що дозволяє передати навколишнє світло-повітряне середовище.

Живописна спадщина Леонардо да Вінчі налічує близько п'ятнадцяти творів, проте кожен із них – шедевр світового масштабу.

Леонардо да Вінчі (1452-1519)

Мікеланджело Буонарроті( 1475-1564)

Рафаель Санті (1483-1520) – ,,мадоннеро”.

Італія – батьківщина оперного мистецтва.

Ідея відродження античного театру призвела до появи опери.

Перші опери: ,,Дафна” Я.Пері (партитура втрачена), ,,Еврідіка”Я.Пері (1600) –,,драми на музику” (співаки виконували по кілька ролей у супроводі невеликого оркестру).

Речитатив– (від іт. ,,декламувати”) – поєднання співу й декламації.

Бельканто– ( від іт. ,,прекрасний спів”) – вокальний стиль, що відрізняється особливою красою звучання ( краса голосу + віртуозна вокальна техніка + артистизм).

19 ст. - ,,золотий вік” італійської опери. Епопея оперних театрів – росли як гриби після дощу.

Найвідоміші італійські композитори :

Династії скрипічних майстрів :Аматі, Гварнері, Страдиварі, Маржині.

1778– заснований міланський оперний театр ,,Ла Скала” на місці церкви Санта-Марія делла Скала.

Плеяда знаменитих співаків ,,Ла Скала”: тенориЕнріко Карузо (1873 -1921); Лучано Паваротті, баритони МаттіаБаттістіні( 1856-1928)таТіттаРуффо( 1877-1953);сопрано Аделаїда Патті;

Домашнє завдання.

С. 8, 11, 42-51.

Додаткова інформація:

Малоизвестные факты из жизни Леонардо

1. Леонардо родился в семье богатого нотариуса и землевладельца Пьеро да Винчи, его матерью была простая крестьянка Катерина. Он получил неплохое домашнее образование, однако ему не хватало систематических занятий греческим и латынью.

2. Он виртуозно играл на лире. Когда в суде Милана рассматривалось дело Леонардо, он фигурировал там именно как музыкант, а не как художник или изобретатель.

3. Леонардо был амбидекстром — в одинаковой степени хорошо владел правой и левой руками. Он страдал дислексией (нарушением способности читать) — этот недуг, называемый "словесной слепотой", связывают с пониженной активностью мозга в определенной зоне левого полушария. Как известно, Леонардо писал зеркальным способом.

4. Ученые Амстердамского университета и специалисты из США, изучив загадочную улыбку Джоконды при помощи новой компьютерной программы, разгадали ее состав: по их данным, она содержит 83% счастья, 9% пренебрежения, 6% страха и 2% злости.

5. Недавно Лувр потратил 5,5 млн $, чтобы перевесить знаменитый шедевр художника "Джоконду" из общего в специально оборудованный для нее зал. Для "Джоконды" отвели две трети Государственного зала, занимающего общую площадь 840 квадратных метров. Громадное помещение перестроили под галерею, на дальней стене которой теперь висит знаменитое творение Леонардо. Перестройка, которая производилась по проекту перуанского архитектора Лорензо Пикераса, продолжалась около четырех лет.

Решение переселить "Мону Лизу" в отдельный зал было принято администрацией Лувра в связи с тем, что на прежнем месте, в окружении других картин итальянских живописцев, этот шедевр терялся, а публике приходилось стоять в очереди, чтобы увидеть знаменитую картину.

6. Леонардо оставил проекты подводной лодки, воздушного винта, танка, ткацкого станка, шарикоподшипника и летающих машин.

7. При создании фрески «Тайная вечеря» Леонардо да Винчи столкнулся с огромной трудностью: он должен был изобразить Добро, воплощенное в образе Иисуса, и Зло — в образе Иуды, решившего предать его на этой трапезе. Леонардо на середине прервал работу и возобновил ее лишь после того, как нашел идеальные модели.
Однажды, когда художник присутствовал на выступлении хора, он увидел в одном из юных певчих совершенный образ Христа и, пригласив его в свою мастерскую, сделал с него несколько набросков и этюдов.
Прошло три года. «Тайная вечеря» была почти завершена, однако Леонардо пока так и не нашел подходящего натурщика для Иуды. Кардинал, отвечавший за роспись собора, торопил его, требуя, чтобы фреска была закончена как можно скорее.
И вот после многодневных поисков художник увидел валявшегося в сточной канаве человека — молодого, но преждевременно одряхлевшего, грязного, пьяного и оборванного. Времени на этюды уже не оставалось, и Леонардо приказал своим помощникам доставить его прямо в собор, что те и сделали.
С большим трудом его притащили туда и поставили на ноги. Он толком не понимал, что происходит, а Леонардо запечатлевал на холсте греховность, себялюбие, злочестие, которыми дышало его лицо.
Когда он окончил работу, нищий, который к этому времени уже немного протрезвел, открыл глаза, увидел перед собой полотно и вскричал в испуге и тоске:
— Я уже видел эту картину раньше!
— Когда? — недоуменно спросил Леонардо.
— Три года назад, еще до того, как я всё потерял. В ту пору, когда я пел в хоре и жизнь моя была полна мечтаний, какой-то художник написал с меня Христа.

Тайная вечеря, 1495—1498. . .