Список використаних джерел. 1. Алексеева М.М. Планирование деятельности фирмы: Учебно-метод
1. Алексеева М.М. Планирование деятельности фирмы: Учебно-метод. пособие. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 234 с.
2. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія: Підручник. – К.: Либідь, 1998. – 415 с.
3. Андриенко В.Н., Лев Т.А. Концепция организации финансового менеджмента в высшем учебном заведении. – Донецк, 1998. – 32 с.
4. Балобанов А.Е, Клюев А.К. Стратегическое планирование развития университета // Университетское управление. – 2002. - №2. – С.2-9.
5. Берзинь И.Э., Калинин В.П. Экономика организации финансового менеджмента в высшем учебном заведении. – М.: Высшая школа, 1988. – 256 с.
6. Боголіб Т.М. Принципи управління вузом: Монографія. – К.: Знання, 2004. – 204 с.
7. Бойчук І.М. Економіка підприємства: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2004. – 480 с.
8. Болонський процес у фактах і документах / Упорядники: М.Ф.Степко, Я.Я.Болюбаш, В.Д.Шинкарук, В.В.Грубінко, І.І.Бабин. – Тернопіль: Економічна думка, 2003. – 60 с.
9. Закон України “Про вищу освіту”: Науково-практичний коментар / За заг. ред. Міністра освіти і науки України В.Г.Кременя. – К., 2002. – 320 с.
10. Ліцензування освітніх послуг у вищих навчальних закладах: Метод. рекомендації / Укл. Ж.Г.Петрова, Р.М.Вернидуб. – К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2004. – 56 с.
11. Постанова Кабінету Міністрів України від 9.08.01 №978 Положення “Про акредитацію вищих навчальних закладів і спеціальності у вищих навчальних закладах та вищих професійних училищах” // Інформаційний вісник вищої освіти. – 2004. - №12. – С. 10 – 12.
12. Пузанков Д.В., Рябов В.Ф., Мамонтов А.Н. Система стратегического планирования развития университета // Университетское управление. – 2002. - №2. – С.10-18.
Додаток З
Приклади оформлення списків
Якщо економічна стратегія виробляє правила і прийоми досягнення стратегічних цілей, то система стимулювання повинна бути пов'язана з цими цілями. Це означає, насамперед, орієнтацію системи стимулів на пріоритет таких довгострокових цілей, як:
– посилення стратегічного потенціалу організації за рахунок формування додаткових інвестиційних ресурсів,
– пошук нових перспективних стратегічних зон господарювання,
– посилення зовнішньої і внутрішньої гнучкості виробничого апарату фірми,
– розвиток стратегічних маркетингових досліджень,
– реалізацію програм підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів,
– розвиток системи освоєння кваліфікованих працівників другої, а, можливо, і третьої суміжної спеціальності рівнозначної за кваліфікацією.
Висновки до першого розділу можна зауважити в таких тезах:
1) незважаючи на високий рівень розробки проблематики мотивації викладачів та політичної культури в окремості, комплексних досліджень взаємозв’язку політичної культури та мотивації в системі управління викладацьким персоналом ВНЗ здійснено не було;
2) дослідження політичної культури в системі мотивації викладачів ВНЗ правомірно і конструктивно виконувати в рамках системного та структурно-функціонального підходів згідно історичного, термінологічного, функціонального, системного, когнітивного принципів із використанням історичного, системного, методу пізнання, методу термінологічного аналізу та операціоналізації понять, аналізу і синтезу, індукції і дедукції, методу абстрагування;
3) основні поняття нашого дослідження ми будемо використовувати в наступних трактуваннях:
· політична культура – сукупність стереотипів політичної свідомості і поведінки, які властиві даній соціальній спільності;
· політичну субкультуру ми визначаємо як сукупність однорідних ціннісних орієнтацій і відповідних їм форм громадянської активності громадян. тобто сукупність особливостей певної соціальної групи, які відрізняють цю політичну культуру від культури іншої групи;
· мотив ми розуміємо як стійке утвореннями мотиваційної сфери у вигляді опредметнених потреб, що безпосередньо ініціює діяльність, та може бути тотожним терміну “спонукання”.
Додаток И