Вимоги до складу, обсягу і структури курсової роботи
Структура курсової роботи
Будь-яке наукове дослідження має певну логічну конструкцію. Основними структурними складовими курсової роботи є:
– Зміст;
– Вступ;
– Розділи (як правило – від двох до трьох) основної частини з можливим поділом на підрозділи;
– Висновки;
– Список використаної літератури;
– Додатки (при необхідності).
Незважаючи на те, що якихось жорстких вимог до кількості розділів і підпунктів у роботі немає, тут потрібно керуватися здоровим глуздом. Зрозуміло, що робота не повинна складатися з одного розділу, а розділ – з одного підпункту. Прийнято писати не менше двох розділів. У будь-якому випадку краще, якщо подальші пункти плану будуть певним чином логічно випливати з попередніх, а також будуть збалансовані між собою за обсягом (кількістю сторінок) (див. Додаток В).
Структура і зміст роботи, співвідношення її розділів визначаються обраною темою, її характером і масштабністю. Робота в цілому повинна бути підпорядкована розкриттю вибраної теми, основним завданням та проблемам.
Обсяг курсової роботи становить 25-30 сторінок друкованого тексту. Відповідно орієнтовний обсяг структурних частин курсової роботи:
вступ – не повинен перевищувати 3-4 сторінок;
розділи– по 10–11 сторінок (якщо 2 розділи);
висновки – не повинні перевищувати 2-3 сторінки.
Літературні джерела можна розміщувати в списку літератури в алфавітному порядку або в порядку згадування по тексту наукової роботи.
До обсягу основного тексту курсових робіт входить кількість сторінок від першої сторінки до останньої сторінки загального висновку наукової роботи.
Часто студенти запитують про кількість джерел та літератури до роботи. Мінімальний обсяг джерел визначається в залежності від специфіки теми, її хронологічних меж тощо. Дослідник завжди повинен прагнути до використання якомога ширшого кола джерел та літератури. Умовно вважається оптимально допустимим таке зіставлення: на одну сторінку тексту має бути не менше одного джерела + 25% загального обсягу дослідження. Звертаємо увагу, що в наукових роботах до списку літератури вносяться лише ті позиції, на які було зроблено посилання у тексті роботи.
Написання вступної частини
(загальна характеристика наукової роботи)
«Вступ»
Вступ має бути чітким, лаконічним. Він є своєрідним показником роботи молодого науковця: він свідчить про методологічну і методичну підготовку, вміння довести правильність вибору теми, її актуальність, чіткість формулювання завдань дослідження; тут виявляється, чи достатньо зібрано матеріалу, чи добре продуманий план роботи. Остаточне написання вступу студентом здійснює після завершення всієї роботи, коли у дослідника складеться повна картина всього того, що стосується змісту, літературної бази, глибини історіографічного висвітлення питань.
У вступі враховують такі пункти: актуальність теми, об’єкт, предмет, гіпотезу, мету, завдання, методи дослідження (методи лише перераховуються), наукову новизну роботи (вказується в тому випадку, якщо такі елементи є в роботі), практичну значущість дослідження, апробацію результатів дослідження, публікації за темою курсової роботи (якщо вони були опубліковані).
Актуальність теми.
Актуальність ˗ обов'язкова вимога до написання курсової роботи, тому вступ починається з обґрунтування актуальності обраної теми. Вміння обрати тему та оцінити її з точки зору своєчасності та соціальної значущості характеризує наукову зрілість та підготовку студента. Достатньо 1-2 сторінок для висвітлення сутності проблеми чи проблемної ситуації. Для цього студент має показати, де пролягла межа між вже наявними знаннями та "білими плямами" з обраної ним проблематики.
В обґрунтуванні актуальності теми студент повинен, спираючись на аналіз останніх робіт в обраній галузі психології, довести новизну та цінність свого дослідження. При цьому він має відповісти на питання: «Вчому полягає проблемна ситуація?», «Що зробили в обраній галузі дослідники різних шкіл?», «Які спільні риси в їх підходах та відмінності?», "В чому ви бачите подальшу розробку проблеми?». Отже, для обґрунтування актуальності від студента вимагається глибоке та усестороннє вивчення літературних джерел, пов'язаних з темою курсової роботи.
Шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими розв’язаними проблемами обґрунтовують актуальність та доцільність роботи в галузі тієї чи іншої наукової парадигми.
Наприклад.
Актуальність дослідження зумовлена постійним зростанням потреби у ефективному професійно–психологічному відбору персоналу, у новому баченні щодо правильної оцінки кандидатів. Ми говоримо про те, що кандидати у нас є, головне — не помилитися при виборі і узяти кращого, а потім грамотно побудувати систему ситуативного керівництва.
Зараз майже нікого не потрібно переконувати в тому, що «правильні» люди, мотивовані, навчені, такі, що володіють необхідними для даної роботи і даної організації компетенціями, в дуже великої мері визначають успіх бізнесу. Майже не залишилося монопольних ринків, будь-яке «ноу-хау» швидко підхоплюють конкуренти, тому, як правило, тепер перемагає той, у кого краща команда.
Останнім часом все частіше з'являються статті про те, що при оцінці інвестиційних ризиків і при визначенні ринкової вартості компанії аналізується команда: у ряді випадків — лише топ-менеджери, у ряді випадків — команда повністю.
Розгляду питань професійно-психологічного відбору присвятили свій час українські вчені сучасності, такі як М.С. Корольчук, М.В. Макаренко та інші вчені. Вони є розробниками теорії та практики професійно-психологічного, професійно–фізіологічного відбору, працездатності людини, розробниками інноваційних методик, спеціалізованих апаратних комплексів.