Білоруська РСР у 1945–1991 роках
(2 год.)
План.
1. Білорусь на міжнародній арені.
2. Відновлення і подальший розвиток народного господарства. Політична ситуація (1945–1955).
3. Розвиток промисловості і сільського господарства БССР у середині 50-х – середині 80-х рр.
4. Суспільно-політичне і соціальне життя в Білорусі у другій половині 50-х – середині 80-х рр. П. М. Машеров.
5. Соціально-економічний та політичний розвиток БРСР в середині 1980-х – на початку 1990-х рр. Політика перебудови.
Реферат:
Внесок П. М. Машерова у розвиток Білоруської РСР.
Література:
Новик Е. К. История Беларуси. С древнейших времен до 2010 г.: учебное пособие / Е. К. Новик, Л. И. Качалов, Н. Е. Новик; под ред. Е. К. Новика. – Минск: Выш. шк., 2011. – 526 с.
Ковкель И. И., Ярмусик Э. С. История Беларуси: С древнейших времён до нашего времени. – Минск: "Аверсэв", 2005. – 608 с.
Трещенок Я.И. История Беларуси: 2-х томах. – Т. 2. – Могилёв: МГУ им А. А. Кулешова. 2003. – 310 с.
История Беларуси (XX – начало XXI вв.): Учебное пособие / Под ред. П.И. Зелинского, В.Н. Пинчука. – Минск.: Изд-во МИТСО, 2004. – 65 с.
Тихонов О. А. Участие Белорусской ССР в деятельности экономических органов ООН (1945–1983 гг.): Автореф. канд. дис. ист. наук: 07.00.02. – Минск, 1984 [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://dissercat.com.
Сасим А.М. Промышленность Беларуси в ХХ столетии. – Минск: УП "Экоперспектива", 2001. – 269 с.
Машеров, П. М. Избранные речи и статьи / П. М. Машеров. – Минск : Беларусь, 1982. – 606 с.
Величко В. Товарищ первый секретарь // Рэспубліка. – № 27 (4450). – 12 февраля 2008 г.
Музафаров А. Что погубило Машерова // Столетие. – 26 июля 2012 г.
Караленка А. Гибель Машерова: легенды, фальсификации и «фигура умолчания» [Электронный ресурс] // Режим доступа: http://masherov.na.by.
Методичні рекомендації до самостійної роботи з теми:
У першому питанні важливо виділити, зокрема, що у 1946 р. в республіці було створено Міністерство закордонних справ, однак, на думку білоруських істориків, БРСР не була самостійним правосуб’єктом міжнародних відносин (це визначалося політикою КПРС). Серед засновників ООН були СРСР, БРСР і УРСР. Білорусія була також членом ряду організацій, що діяли у рамках ООН (Всесвітньої організації охорони здоров'я, Міжнародної організації праці, Організації ООН у справах освіти, науки й культури та ін.).
При аналізі другого питання важливо зазначити, що республіка була складовою частиною СРСР, і тому напрями її розвитку були аналогічними до усього СРСР. Однак, як і кожна союзна республіка, вона мала свої особливості. Важливе значення у проведенні відбудовних робіт мала допомога союзних республік; було отримано від них промислове устаткування, будівельні матеріали, нафтопродукти, одяг, взуття та ін. Четвертий п'ятирічний план відновлення та розвитку народного господарства БРСР на 1946–1950 рр. передбачав створення нових галузей промисловості – автомобіле- і тракторобудування, відновлення й подальший розвиток важкої індустрії, енергетичної бази, легкої та харчової промисловості, сільського господарства. Водночас розпочалося проведення колективізації у західних районах Білорусії (методи адміністрування, примусу, погроз). Тут діяли підпільні антирадянські формування Армії Крайовой, які були ліквідовані до середини 1952 р. Завдяки ентузіазму, самовідданій праці білоруського народу було відновлено міста Мінськ, Гомель, Вітебськ, Брест, Гродно та ін. Житлова проблема продовжувала залишатися гострою, незважаючи на зусилля влади у будівництві житла. Для дітей-сиріт було створено 252 дитячих будинки. Щодо суспільно-політичного життя необхідно зазначити, що у 1947 р. було сфабриковано судовий процес у справі так званого «Центра білоруського визвольного руху». Ради усіх рівнів фактично підпорядковувалися партійним органам.
Висвітлюючи третє питання, звернемо увагу на те, що у 1950-х – середині 1960-х рр. було істотно підвищено закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію, зменшено розмір податків із селян; передбачався прискорений розвиток машинобудування, енергетики, будівельної, лісової, харчової промисловості, приладобудування, радіоелектроніки, нафтовидобутку (Речиця). Господарська реформа під керівництвом О. М. Косигіна надала певного імпульсу економічному розвитку Білорусії: обсяг промислового виробництва збільшився майже в 1,8 рази, валова продукція сільського господарства зросла в порівнянні із семирічкою на 45%. У сільському господарстві створювалися тваринницькі комплекси й ферми, здійснювалася механізація сільськогосподарських робіт, меліорація заболочених земель. З іншого боку, у 1970–80-і рр. в економіці республіки, як і загалом в СРСР, почали знижуватись темпи приросту. Зменшувався приріст національного доходу, продукції промисловості, падала продуктивність праці. Однією з головних причин цього сучасні білоруські дослідники називають адміністративно-командну систему керівництва; також не було завершено процес демократизації, що розпочався після XX з'їзду КПРС; звужувалася ініціатива трудових колективів; нераціональне використовувалися трудові ресурси, кредити у розвиток сільського господарства.
При розгляді четвертого питання необхідно зазначити, що суспільно-політичне життя у БРСР характеризувалося такими ж тенденціями, як і в інших республіках Радянському Союзі. З 1965 по 1980 рр. партійну організацію Білорусії очолював П. М. Машеров, який зробив вагомий внесок у розвиток економіки, культури й науки республіки, мав заслужений авторитет у народу. Він трагічно загинув в автокатастрофі (1980), яка стала об’єктом різних версій істориків (можна приділити цьому окрему увагу). Постать цього відомого білоруського діяча потребує більш ґрунтовного вивчення та оцінки, враховуючи новітні дослідження.
Вивчаючи п’яте питання, період політики «перебудови» в БРСР, слід наголосити, що у цей період аварія на Чорнобильської АЕС 26 квітня 1986 р. завдала величезних збитків економіці та суспільству Білорусії: в зоні аварії знаходилося 2,1 млн. осіб, понад 50 районів зазнали радіоактивного впливу. На зламіі 1980–90-х рр. загострилася економічна криза, скорочувалося виробництво усіх видів продукції, з'явилося безробіття, погіршилося соціальне становище громадян. Тоді ж виникли політичні рухи та партії: Білоруський Народний Фронт, Рух за демократію, соціальний прогрес і справедливість, Демократична Білорусь, Об'єднана демократична партія Білорусі та ін. На основі програми «500 днів» урядом республіки у листопаді 1990 р. було розроблено «Основні положення програми переходу Білоруської РСР до ринкової економіки», яку реалізувати не вдалося. Не було підтримано ідею опозиції про створення Балто–Чорноморского союзу (республіки Прибалтики, Білорусія, Україна, Молдавія), з орієнтацією його на інтеграцію із країнами Заходу та США.
Білоруське керівництво та громадяни не підтримали спробу ДКНС у Москві 19–21 серпня 1991 р. повернутися до старої системи державного управління. 8 грудня цього ж року вищі керівники Білорусії, Росії й України С.Шушкевич, Б. Єльцин та Л. Кравчук у Біловезькій пущі підписали Угоду про утворення Співдружності Незалежних держав (СНД).
Студентам важливо детальніше охарактеризувати цей період у розвитку Білоруської РСР, звернути увагу на оцінки його у сучасній білоруській історичній науці. Необхідно зазначити, що економічний потенціал республіки може бути предметом окремого розгляду.
Теми самостійної роботи студентів у МОДУЛІ 1: