Складова курсового проекту

3
Далее ⇒

ВСТУП

Головною особливістю сучасних освітніх процесів виступає їх інноваційний характер. Зокрема, Національна доктрина розвитку освіти починається з констатації того, що в Україні повинен забезпечуватися прискорений, випереджальний інноваційний розвиток освіти і закінчується очікуванням того, що у разі її реалізації, відбудеться перехід до гуманістично-інноваційної освіти. Виходячи з цього, набувають особливої актуальності питання формування інноваційної культури інженерів-педагогів як такої, що дозволить реалізувати ці завдання. Засобом її формування виступають інноваційні технології. Серед них ділові та рольові ігри, тренінгові технології, кейс-технології та інші. Особливої уваги останнім часом набувають здоров’язберігаючі технології як такі, що забезпечують збереження головної вітальної цінності суб’єктів педагогічної діяльності – їх здоров’я.

Комплексна курсова робота з інноваційних технологій в освіті інтегрує знання студентів з дисциплін «Інноваційні технології в освіті», «Психологічне забезпечення професійної діяльності в професійній освіті» та «Педагогічний супровід освітнього процесу» і реалізується під час виконання інноваційної, психологічної та педагогічної складових.

Інноваційна складова курсової роботи передбачає теоретичне обґрунтування певної інноваційної технології та її практичну розробку.

Психологічна складова курсової роботи передбачає інтеграцію раніше одержаних знань з дисциплін «Психологія», «Вікова і педагогічна психологія», «Психологія праці», «Психологічне забезпечення професійної діяльності в професійній освіті». Її виконання дозволяє забезпечити психологічний супровід інноваційної технології, яка стала предметом дослідження в інноваційній складовій.

Педагогічна складова курсової роботи реалізується через вибір методів, прийомів, форм, що дозволяють найбільш ефективно організовувати навчально-виховний процес в освітньому закладі.

Таким чином, виконання студентами комплексної курсової роботи з дисципліни «Інноваційні технології в освіті» передбачає формування знань та умінь щодо розробки та застосування інноваційних технологій у навчальній та виховній діяльності через психологічний аналіз їх особливостей.

Колектив авторів бажає студентам творчої наснаги, креативних підходів до виконання курсової роботи з тим, щоб повною мірою реалізувати свій інноваційний потенціал.

1. МЕТА ТА ЗАВДАННЯ КОМПЛЕКСНОЇ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Курсова робота з інноваційних технологій в освіті є завершальною частково-пошуковою роботою студентів у циклі психолого-педагогічної підготовки, яка спрямована на:

– індивідуальне формування професійно-педагогічної складової інноваційної компетентності майбутніх викладачів технічних дисциплін і забезпечує:

· професійну спрямованість інноваційної діяльності, що виявляється в усвідомленні ролі інженера-педагога в системі вітчизняної професійної освіти, прагненні ознайомлення із сучасними аспектами його професійної діяльності, вірними рішеннями складних ситуацій;

· уявлення про основні поняття й категорії педагогічної інноватики, її принципи, правила, цілі, зміст, методи, форми, засоби здійснення у навчально-виховному процесі професійних закладів освіти;

· уміння щодо здійснення аналізу педагогічних процесів та ситуацій на предмет їх відповідності основним вимогам інноватизації освітянських процесів, оптимальності змісту та доцільності використання певних інноваційних форм, методів та засобів, розробки власних інноваційних проектів та шляхів їхнього впровадження;

· здатність до творчого пошуку, міжособистісного спілкування, рефлексії тощо;

· формування таких якостей як відповідальність, креативність, наполегливість, працьовитість тощо;

· закріплення знань та умінь майбутніх інженерів-педагогів, здобутих під час вивчення навчального матеріалу курсу «Інноваційні технології в освіті», зокрема з питань проектування інноваційних технологій у педагогічній діяльності;

· поглиблення знань та умінь майбутніх інженерів-педагогів, здобутих під час вивчення курсів «Психологічне забезпечення професійної діяльності в професійній освіті» та «Педагогічний супровід освітнього процесу» шляхом врахування характеристик особистості як викладача технічних дисциплін, так і учнів у процесі інноваційної діяльності.

Виходячи із наведених положень, комплексна курсова робота має забезпечити:

– самостійну роботу над індивідуальною темою;

– опрацювання навчального матеріалу у його цілісності, наступності, адекватності;

– поглиблене вивчення певного питання (категорії, поняття, навчальної теми) у теоретичному і практичному, минулому і сучасному, психологічному і педагогічному, загальноосвітньому та професійному аспектах;

– використання навчального матеріалу з дисциплін: «Інноваційні технології в освіті»,«Психологічне забезпечення професійної діяльності в професійній освіті» та «Педагогічний супровід освітнього процесу» в якості засобу вирішення сформульованої проблеми по кожній з трьох частин курсової роботи;

– виконання власних інноваційних проектів, що складаються з інноваційної, психологічної та педагогічної частин;

– розвиток розумових операцій (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, абстрагування), творчого мислення тощо.

Виконання комплексної курсової роботи сприяє формуванню у студентів таких умінь, як:

- самостійний пошук інформації з заданої теми;

- добір істотної інформації, необхідної для повного висвітлення досліджуваної проблеми, відділення цієї інформації від другорядної (у рамках даної теми);

- аналіз і синтез знань і досліджень з проблеми;

- логічне і послідовне розкриття теми;

- узагальнення знань з проблеми і формулювання висновків з літературного огляду матеріалу;

- стилістично правильне оформлення наукової думки в реферативному ключі;

- грамотна побудова наукового тексту;

- правильне оформлення роботи.

2. ТЕМАТИКА КУРСОВОЇ РОБОТИ

Комплексна курсова робота з інноваційних технологій в освіті є пошуково-дослідною і передбачає виявлення, обґрунтування та особистісне ставлення студента до психолого-педагогічних проблем, пов’язаних із реалізацією інноваційних технологій в навчальному та виховному процесах у професійному навчальному закладі.

Звідси й триєдина тематика курсової роботи, що включає, відповідно, наступні складові інноваційну, психологічну й педагогічну частини, які передбачають:

· теоретичне обґрунтування певної інноваційної технології для створення проекту інноваційної технології з заданої теми технічної дисципліни у професійно-технічному навчальному закладі;

· визначення індивідуально-типових особливостей учнів та їх прояву у певній педагогічній ситуації, соціально-психологічних особливостей взаємовідносин викладача й учнів при реалізації певної інноваційної технології у професійно-технічному навчальному закладі;

· розробку проекту педагогічного супроводу освітнього процесу, який включає вивчення проблематики, створення проблемної ситуації та розробку практичних дій педагога щодо визначеної проблеми.

Кожний студент отримує індивідуальне завдання на комплексну курсову роботу згідно розпорядженню по кафедрі педагогіки та методики професійного навчання в період установчих лекцій з дисципліни «Інноваційні технології в освіті».

Комплексна курсова робота включає:

1. Інноваційну складову.

2. Психологічну складову.

3. Педагогічну складову.

1. Інноваційна складова комплексної курсової роботивключає теоретичну та практичну частини.

Теоретична частина виконується за одним із трьох напрямів.

Напрям перший. Застосування навчального тренінгу в професійно-технічному навчальному закладі.

Напрям другий. Застосування ігрових технологій у навчальному процесі професійно-технічного навчального закладу.

Напрям третій. Застосування кейс-технологій у технологій у навчальному

процесі професійно-технічного навчального закладу.

Практична частина інноваційної складової курсової роботи включає розробку інноваційного проекту з теми технічної дисципліни, що викладається у професійно-технічному навчальному закладі.

Перелік тем для складання інноваційного проекту співпадає з тематикою методичних розробок з дисципліни «Методика професійного навчання: основні технології навчання».

Запропоновані теми ні в якому разі не обмежують інтереси керівників курсової роботи і студентів. Тематика інноваційної частини комплексної курсової роботи може бути розширена за рахунок уточнення:

– групи навчальних дисциплін, які передбачать застосування конкретної інноваційної технології; однієї дисципліни, теми або навіть категорії навчального матеріалу, засвоєння якого доцільно здійснювати за допомогою визначеної технології;

– просторових характеристик застосування інноваційних технологій (в аудиторії, майстерні, лабораторії, на підприємстві тощо);

– характеру підготовки учнів (теоретичної чи практичної) у професійно-технічному навчальному закладі.

2. Психологічна складова курсової роботи.

Тема психологічної складової повинна співпадати з темою теоретичної частини інноваційної складової та поглиблювати її зміст. Тематика психологічної складової комплексної курсової роботи серед питань, що вирішуються у її межах, передбачає облік ефектів сприйняття і розуміння учнів один одного під час реалізації інноваційних технологій, врахування їх індивідуально-типових особливостей, а також мотиваційної, емоційної, вольової та інтелектуальної сфер.

3. Педагогічна складова комплексної курсової роботи.

Педагогічна складова має за мету розробку проекту педагогічного супроводу освітнього процесу, який передбачає створення проблемної ситуації та розробку практичних дій педагога щодо визначеної проблеми. Обґрунтована, спланована і усвідомлена діяльність, спрямована на формування у студентів певної системи творчо-інтелектуальних і предметно-перетворювальних знань і вмінь.

3. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ

Навчальним планом підготовки фахівців інженерно-педагогічних спеціальностей передбачено обов’язкове виконання у десятому семестрі комплексної курсової роботи з дисциплін:

– «Інноваційні технологій в освіті»;

– «Психологічне забезпечення професійної діяльності в професійній освіті»;

– «Педагогічний супровід освітнього процесу».

У результаті виконання цієї курсової роботи студент повинен показати готовність до володіння основними уміннями щодо здійснення інноваційної діяльності. З цією метою майбутнім інженерам-педагогам необхідно:

– узгодити теми по кожній із складових комплексної курсової роботи (інноваційну, психологічну та педагогічну) з керівниками;

– здійснити пошук та вивчити психолого-педагогічні джерела інформації з тем (інноваційної, психологічно та педагогічної складових) й опрацювати їх;

– зібрати, проаналізувати та узагальнити передовий педагогічний досвід в різних типах навчальних закладів, якщо це передбачено темою;

– грамотно викласти стан теорії питання по кожній із складових курсової роботи.

З метою забезпечення керівництва процесом написання студентами комплексної курсової роботи з числа досвідчених викладачів кафедр психології, філософії та освітніх технологій, педагогіки та методики професійного навчання УІПА призначаються три керівника, які з відповідних складових:

– допомагають студентові визначити коло питань з вивчення теми та методи дослідження, намітити план підготовки та план її викладання у курсовій роботі;

– надають консультації студентам та здійснюють систематичний контроль у відповідності з календарним планом виконання студентами складових комплексної курсової роботи з інноваційних технологій в освіті;

– перевіряють цілісність та якість виконання своїх частин курсової роботи.

Після того, як будуть обрані й узгоджені з науковими керівниками складові теми курсової роботи, розробляється календарний план (табл. 3.1), у якому визначаються:

– етапи курсової роботи;

– зміст кожного етапу;

– результати, які передбачено отримати на кожному етапі;

– термін виконання кожного етапу курсової роботи;

– методичне та організаційне забезпечення, необхідне для реалізації кожного етапу.

План забезпечує контроль за ходом виконання курсової роботи та допомагає студентові самостійно й свідомо виконувати її завдання.

Таблиця 3.1

Календарний план виконання комплексної курсової роботи з інноваційних технологій в освіті

Етапи підго- товки	Зміст роботи	Результати	Терміни	Методичне та організаційне забезпечення

1.	Формулювання керівниками тем розділів (складових) комплексної курсової роботи з інноваційних технологій в освіті. Складання розпорядження з тематикою курсових робіт	Наказ щодо тематики курсових робіт з інноваційних технологій в освіті		Методичні вказівки щодо виконання курсової роботи з інноваційних технологій в освіті
2.	Зустріч керівників розділів курсової роботи і студентів, на якій обговорюються змістовно організаційні питання виконання теоретичних і прак-тичних частин курсової роботи та їхнього захисту Посилання на основні джерела необхідної інформації з тем курсових робіт	План-графік виконання курсової роботи кожним студентом		Методичні вказівки щодо виконання курсової роботи з інноваційних технологій в освіті
3.	Складання студентами категоріального апарату і змісту кожної складової курсової роботи з інноваційних технологій в освіті та затвердження їх у керівників. Пошук і первинне опрацювання джерел з тематики курсової роботи	Повний зміст курсової роботи з інноваційних технологій в освіті, методо-логічний апарат роботи, аналіз психолого-педа-гогічної та спе-ціальної літера-тури з визначеної інноваційної технології		Методичні вказівки щодо виконання курсової роботи з інноваційних технологій в освіті

Продовження табл. 3.1

Етапи підго- товки	Зміст роботи	Результати	Терміни	Методичне та організаційне забезпечення

4.	Звітування студентів про 50-відсоткове виконання інноваційного, 100 відсоткове виконання психологічного та педагогічного розділів курсової роботи з інноваційних технологій в освіті	Оформлення на чернетці теоретичної частини всіх частин курсової роботи. Оцінки у відо-мостях проміж-ного контролю виставляють керівники психологічного і педагогічного розділів
5.	Усунення недоліків, чистове оформлення курсової роботи з інноваційних технологій в освіті	Курсова робота з інноваційних технологій в освіті
6.	Захист комплексної курсової роботи з інноваційних технологій в освіті	Захист кожної складової курсо-вої роботи та загальна оцінка за курсову робо-ту з інновацій-них технологій в освіті, яку вис-тавляє керівник від кафедри педагогіки та методики професійного навчання

Студент

^{(підпис)}

Керівники

______________________________________

4. СТРУКТУРА КОМПЛЕКСНОЇ КУРСОВОЇ РОБОТИ ТА ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Комплексна курсова робота має типову структуру по кожній з трьох складових: інноваційній, психологічній та педагогічній.

4.1. Титульний аркуш.Кожна зі складових курсової роботи має свій титульний аркуш, оформлення якої подано в додатках А-В.У ньому повинно відображатися:

- найменування міністерства, якому підпорядкований навчальний заклад (Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України);

- назва вищого навчального закладу (Українська інженерно-педагогічна академія);

- назва кафедри, де виконана робота;

- назва дисципліни, за якою виконується дана частина та назва обраної теми;

- курс, група, факультет, прізвище, ім'я, по-батькові автора;

- науковий ступінь, вчене звання, прізвище та ініціали наукового керівника.

4.2. Зміст. Кожна зі складових комплексної курсової роботи повинна мати свій зміст (додаток Д). Він має містити всі складові частини роботи:

- вступ;

- найменування та номери початкових сторінок основних розділів;

- висновки;

- список використаних джерел та літератури;

- додатки (у разі необхідності).

У ньому послідовно викладаються назви складових частин з обов’язковим зазначенням сторінок, з яких вони починаються.

4.3. Вступ. У вступі розкривають актуальність теми: слід показати, як матеріал курсової роботи пов’язаний з проблемами, які зараз вирішуються в освіті. Тут же наводиться апарат дослідження. Обсяг вступу – до двох сторінок.

4.4. В основній частині курсової роботи розкривається історія та теорія досліджуваних питань, дається критичний аналіз літератури, показується позиція студента до обраної проблеми. Текст курсової роботи мають супроводжувати пояснення, обґрунтування, приклади тощо, які підтверджують глибинність розуміння студентом педагогічної проблематики, зацікавленість її вирішенням та наявність знань, умінь з базових педагогічних та психологічних дисциплін. Представлений матеріал має стосуватися як загальних вимог, підходів, положень, які викладено у науковій літературі, так і власно отриманих висновків, рекомендацій.

Текст курсової роботи за обсягом складає 30 аркушів комп’ютерного набору (з них: інноваційна складова займає – до 15 аркушів, психологічна – до 10, педагогічна – до 5 аркушів). Роботи у рукописному варіанті керівниками не приймаються.

Робота повинна бути написана логічно послідовно, літературною українською мовою. Не слід вживати як зайвих, так і складно побудованих речень, а також дуже коротких, лаконічних фраз, які слабо між собою пов’язані та допускають подвійне тлумачення та ін. Не рекомендовано здійснювати виклад від першої особи однини: «Я спостерігав»; «На мою думку» тощо.

Коректніше використовувати займенник «ми», але бажано обійтись і без нього, наприклад:

- «спостерігаємо»;

- «встановлюємо»;

- «маємо»;

- «на наш погляд»;

- «на нашу думку»;

- «вивчення педагогічного досвіду свідчить про те, що…»;

- «на основі аналізу, що зроблено можна стверджувати…»;

- «курсова робота підтвердила…..».

Більш докладно зміст основної частини курсової роботи розкрито у п. 5.

4.5. Висновки. У висновках містяться підсумки роботи; зазначається практична значущість у межах курсової роботи. Найважливіша вимога до висновків – їх короткість та обґрунтованість; у них не слід повторювати зміст вступу та основної частини роботи. У цілому висновки повинні дати відповідь на наступні питання:

· Для чого студент здійснював дане дослідження у межах курсової роботи з дисципліни «Інноваційні технології в освіті»?

· Що зроблено?

· Яке практичне значення курсової роботи?

4.6. Список використаних джерел. Бібліографічний апарат роботи повинен бути виконаний згідно з останніми вимогами Держстандарту. Список використаних джерел та літератури повинен складатися з джерел згідно з їх класифікацією та літератури (в алфавітному порядку авторів або першого слова назви роботи). Для написання курсової роботи необхідно використовувати не менш 20 джерел.

4.7. Додатки оформлюють як продовження роботи на наступних її сторінках. Додатки містять допоміжний матеріал, необхідний для повного сприйняття роботи: презентаційні матеріали, логіко-структурні схеми, таблиці, ілюстрації, малюнки, фотографії тощо. Додаток повинен мати заголовок, надрукований у верхньому рядку сторінки. Над заголовком посередині рядка друкується слово «Додаток_» і велика літера, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, 0, Ч, Ь. Наприклад, додаток А, додаток Б і т.д.

5. ЗМІСТ ОСНОВНОЇ ЧАСТИНИ КУРСОВОЇ РОБОТИ

5.1. Інноваційна складова комплексної курсової роботи

Інноваційна складова складається з 2 частин: теоретичної і практичної. Кожна з них починається з нової сторінки і має заголовок.

Теоретична частина спрямована на всебічне вивчення стану досліджуваної інноваційної технології у психолого-педагогічних джерелах, а саме: на встановлення сутності і вивчення досвіду використання певної інноваційної технології (рольової, ділової, організаційно-діяльнісної гри, кейс-технології, тренінгу) у навчальному процесі ПТНЗ.

Роботу над теоретичною частиною слід починати з огляду літератури, використовуючи енциклопедії, словники, підручники та монографії за темою курсової роботи. Уся здобута студентом інформація фіксується у вигляді записів різного роду. Особливо важливо при цьому визначити основні поняття з теми дослідження і забезпечити їхнє однозначне тлумачення на протязі всієї роботи.

Бажано проводити порівняльний аналіз обраної інноваційної технології з традиційними підходами у часовому, просторовому та науковому вимірах:

– історії й сучасності стосовно розуміння та використання означеної інноваційної технології;

– класифікаційних ознак означеної інноваційної технології;

– використання означеної інноваційної технології в різних навчальних закладах під час вивчення різних циклів навчальних дисциплін, окремих дисциплін, тем, елементів уроків тощо.

Практична частина зорієнтована на вивчення особливостей застосування заданої інноваційної технології в умовах професійно-технічного навчального закладу та розробки власного інноваційного проекту (навчального тренінгу, ділової гри, кейс-технології тощо) з певної теми. В результаті виконання цієї частини студент повинен представити сценарій проведення навчального заняття із застосуванням певної інноваційної технології.

Сценарій навчальної ділової гри – це методична розробка, яка відображає послідовність та характер взаємодії гравців та викладача як ведучого гри. Навчальна ділова гра – це така форма навчання, яка найбільш наближена до умов професійної діяльності того, хто навчається, і має за мету формування практичних умінь у керівництві різними процесами.

Сценарій навчального тренінгу – це методична розробка, яка регламентує порядок, час та зміст діяльності на тренінговому занятті. Щодо змісту плану тренінгу, то він складається, як правило, з таких етапів як вступний, основний та заключний

Зміст та послідовність дій викладача при проектуванні інноваційних технологій детально розкрито в додатках Е, Ж, З.

Форми представлення сценаріїв навчальної ділової гри та тренінгу подано в таблицях 5.1 та 5.2.

Таблиця 5.1

Форма розробки сценарію навчальної ділової гри

№ з/п	Назва структурної складової сценарію	Зміст структурної складової гри	Час на прове- дення	Прим.

Підготовчий етап
	Тема і мета гри
	Завдання гри
	Характеристика об’єкта імітації
	Характеристика ігрової ситуації
	Обладнання та необхідні матеріали
	Характеристика ігрових якостей учасників
	Критерії оцінювання: виконаних завдань, публічного захисту, коефіцієнту участі в колективній праці.
Основна частина (хід гри)
	Вступ	Повідомлення теми
Повідомлення правил гри
Розподіл ролей та видача завдань кожній групі
	Ігрова ситуація № 1
	Ігрова ситуація № n
Заключна частина
	Аналіз гри, оцінка рівня сформованості професійних умінь та навичок. Підведення підсумків гри та фіксація результатів.
	Видача завдання на самостійну роботу

Таблиця 5.2

Типова структура сценарію навчального тренінгу

Навчальна дисципліна____________________________________________

Сценарій тренінгу з теми_________________________________________

№ з/п	Етап	Складова етапу	Зміст складової	Час

	Вступний етап	Мета
Правила тренінгової роботи
Очікування від тренінгу
	Основний етап	Актуалізація проблеми	Вправа №1…..
Роздавальні матеріали:
Наочні матеріали:
Процедура.
Інструкція.
Вправа №2
Роздавальні матеріали:
Наочні матеріали:
Процедура.
Інструкція.
Пошук шляхів вирішення проблеми	Вправа №3
Роздавальні матеріали:
Наочні матеріали:
Процедура
Інструкція
Вправа №4
Роздавальні матеріали:
Наочні матеріали:
Процедура
Інструкція
	Заключний етап	Оціночний аналіз заняття	Вправа №5
Роздавальні матеріали:
Наочні матеріали:
Процедура
Інструкція
Закінчення тренінгу	Визначення з очікуваннями від тре-нінгу, проведення анкетування, підве-дення підсумків тренінгового заняття

На рисунку 5.1 представлено алгоритм дій з підготовки кейсу.

Рис. 5.1. Алгоритм дій з підготовки кейсу

5.2. Психологічна складова комплексної курсової роботи

Психологічна складова курсової роботи є реферативною за своїм характеромй передбачає інтеграцію раніше одержаних знань з дисциплін: «Психологія», «Вікова і педагогічна психологія», «Психологія праці», «Психологічне забезпечення професійної діяльності в професійній освіті». Для досягнення мети комплексної курсової роботи студентам під час виконання частини з психології необхідно:

1. Скласти план частини з психології;

2. Провести повний і систематизований критичний огляд літератури з конкретної проблеми.

3. Обґрунтувати, спираючись на літературу, висновки з проблеми, що розглядається.

Виконання психологічної частини у курсовій роботі допомагає формуванню у майбутніх інженерів-педагогів наступних умінь:

- самостійного пошуку інформації з заданої теми;

- добору істотної інформації, необхідної для повного висвітлення досліджуваної проблеми, відділення цієї інформації від другорядної (у рамках даної теми);

- аналізу і синтезу знань і досліджень з проблеми;

- логічного і послідовного розкриття теми;

- узагальнення психологічних знань з проблеми і формулювання висновків з літературного огляду матеріалу;

- стилістично правильного оформлення наукової думки в реферативному ключі;

- грамотної побудови наукового тексту;

- правильного оформлення роботи.

Усе перераховане вище є підставою і критерієм для оцінки роботи студента викладачем.

Перший етап діяльності студента при виконанні курсової роботи – пошук відповідних джерел інформації з досліджуваної теми. Основні джерела: книги, методичні посібники і розробки, статті в наукових і науково-методичних журналах, збірниках наукових і науково-методичних робіт, матеріали конференцій, веб-сторінки в Інтернеті.

Для повідомлень про результати досліджень психологи використовують періодичні видання, наприклад, журнали. Перевага журнальної статті – в оперативності публікації. Вона містить лаконічний виклад цілей, задач, методики, результатів і висновків по вивченої дослідником проблемі. Існує велика кількість наукових журналів, що випускаються видавництвами або психологічними суспільствами й асоціаціями. Найбільш відомими є журнали «Вопросы психологии», «Психологический журнал», «Вестник Московского университета. Серія 14. Психологія». Останній номер журналу за кожний рік, як правило, містить перелік статей, опублікованих протягом року. Тому знайомство з цим номером полегшує бібліографічний пошук. В останні роки стали випускатися журнали: «Іноземна психологія», «Психологічний огляд», «Світ психології», «Акмеологія», «Журнал практичного психолога» та ін.

Статті психологів і статті з психологічної проблематики часом публікуються й у журналах по суміжних науках, наприклад: «Питання філософії», «Людина», «Питання педагогіки» і т.п.

Знайомство з книгами і статтями в журналах доцільно починати з останніх років видання, щоб у першу чергу познайомитися із сучасним станом проблеми і вивчити останні бібліографічні огляди по темі. У них також можна знайти посилання на інших авторів, на інші книги і статті з теми, видані раніше. Це дозволить розширити сферу бібліографічного пошуку. Кількість посилань на яких-небудь авторів у різних джерелах дозволить з’ясувати найбільш авторитетних фахівців в області вашого дослідження. Більш ранні роботи стануть зрозуміліше, якщо ви будете знати про сучасний стан проблеми. Тому перегляд журналів краще починати з останніх років видання і поступово переходити до попередніх років. Більш повне представлення про журнальні статті з теми може дати «Літопис журнальних статей».

Порівняно новим джерелом інформації з психології став Інтернет. Для успішного пошуку інформації в ньому важливо знати адреси відповідних сайтів і ваб сторінок. До числа корисних для наукової праці інформаційних масивів відносяться:

- MEDLINE з доступом через http://www.nlm.nih.gov
/databases /freemedl.html або http://www.healthgate.com.

- http://www.yahoo.com/Science/Psychology

- http://maple.lemoyne.edu/-hevern/psychref.html

- http://www.grohol.com/web.htm

- http://www.mindspring.com/-wmmoore/psych.htm

- http://sosig.esrc.bris.ac.uk/

Великі електронні бази даних психологічної літератури, опублікованої у світі, являють собою PsycINFO і PsycLIT. PsycLIT – база даних, розроблена Американською Психологічною Асоціацією, призначена для того, щоб забезпечити електронний пошук дослідницької літератури з психології з усього світу. На 2000 рік у ній утримувалося більш 1,4 мільйони записів на 34 мовах за період з 1887 року по дійсний час. PsycLIT – найбільша база даних світової психологічної літератури. Знайти її можна через сайт Американської Психологічної Асоціації: http://www.apa.org.

Важливо звернути увагу на те, що при пошуку інформації в Інтернеті варто дуже акуратно друкувати адреси, інакше потрібний сайт не буде знайдений. У той же час корисно пам’ятати, що «Всесвітня павутина» дуже динамічна, тому адреси змінюються або віддаляються з деякою регулярністю.

Інформацію про психологічну літературу можна знайти також у розділах систематичного каталогу суміжних галузей знання, наприклад, філософії, медицини, педагогіки, соціології.

5.3. Педагогічна складова комплексної курсової роботи

Педагогічна частина комплексної курсової роботи складається з розробки проекту педагогічного супроводу освітнього процесу, який передбачає створення проблемної ситуації та розробку практичних дій педагога щодо визначеної проблеми. Розробка проекту педагогічного супроводу має свої етапи виконання. Послідовність етапів роботи над проектом відповідає етапам продуктивної пізнавальної діяльності: проблемна ситуація – проблема, що знаходиться в ній і усвідомлена людиною, пошук способів вирішення проблеми – рішення.

Проект педагогічного супроводу виконується за такою схемою:

· Назва проекту.

· Обґрунтування проекту.

· Мета.

· Завдання.

· Актуальність.

· Учасники проекту.

· Очікувані результати.

Етапи виконання проекту (табл. 5.3):

І. Підготовчий.

ІІ. Пошуковий.

ІІІ. Діагностичний.

ІV. Організаційний.

V. Підсумковий.

Таблиця 5.3

Реалізація етапів проекту

№ Назва етапу Дії розробника проекту

1. ПІДГОТОВЧИЙ 1. Визначення теми, мети, завдань проекту, визначення актуальності та необхідності обраної проблематики, обґрунтування проекту. 2. Визначення умов реалізації проекту, терміну його виконання та учасників проекту. 3. Розробка анотації щодо реалізації проекту.

2. ПОШУКОВИЙ 1. Збір, аналіз, систематизація інформації та узагальнення матеріалів щодо обраної теми. 2. Виявлення, усвідомлення та визначення кола проблем із заданої теми. 3. Вибір та формулювання конкретної проблемної ситуації, за якою планується розробка проекту.

3. ДІАГНОСТИЧНИЙ Підбір вимірювального інструментарію, комплексу процедур щодо обраної проблемної ситуації (методи, засоби, форми): бесіди; групове й індивідуальне тестування; аналіз результатів педагогічного спостереження; анкетування тощо.

Продовження табл. 5.3

4. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ 1. Розробка дій педагога, які допоможуть вирішити передбачувану ситуацію та доведуть свою ефективність: - виховні години; - розвиваючі зустрічі (з представниками різних професій, викладачами вищих навчальних закладів); - організоване відвідування учнями т.зв. «днів відкритих дверей» у ВНЗ; - психолого-педагогічні семінари для батьків та учителів; - групові дискусії; - рольові ігри; - тренінги; - виступи на педагогічних нарадах; - співпраця з психологами, вчителями-предметниками, іншими учасниками освітнього процесу; - круглі столи за участю психолога, учителів, батьків, та ін. представників освітнього процесу; - інтерактивні заняття для учнів, класних керівників, батьків; - просвітні курси; - лекторії; - факультативи; - диспути; - бесіди; - індивідуальні консультації; - психолого-педагогічні консиліуми тощо.

5. ПІДСУМКОВИЙ 1. Формулювання висновків по розробці педагогічної допомоги. 2. Розробка рекомендацій щодо подальшого використання.

Окремою сторінкою наводиться список використаних джерел. Рекомендується складати список за алфавітом. В роботі посилання на літературне джерело позначають квадратними дужками, в яких – перша цифра указує на номер по списку, друга – сторінку, якщо наводиться цитата.

Обсяг роботи педагогічної частини комплексної курсової роботи складає 5 сторінок.

Орієнтовний зразок розробки проекту педагогічного супроводу освітнього процесу наведено у додатку И.

6. ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Курсову роботу з інноваційних технологій в освіті необхідно оформлювати відповідно до вимог, які висуваються до подібних матеріалів.

Курсову роботу друкують за допомогою принтера на одному боці аркуша білого паперу формату А4 (210x297 мм). Мінімальна висота шрифту 1,8 мм. Можна також використати папір форматів у межах від 203x288 до 210x297 мм і подати таблиці та ілюстрації на аркушах формату А3.

Обсяг основного тексту курсової роботи має становити 30 сторінок друкованого тексту (шрифт текстового редактора Word розміру 14 з полуторним міжрядковим інтервалом; береги: лівий – 30 мм, правий – 10 мм, верхній і нижній – 20 мм).

Шрифт друку повинен бути чітким з однаковою щільністю тексту, стрічка – чорного кольору середньої жирності.

Вписувати в текст окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки можна чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору, при цьому щільність вписаного тексту повинна бути наближеною до щільності основного тексту.

Друкарські помилки, описки і графічні неточності, виявлені в процесі написання курсової роботи, можна виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту (фрагменту рисунка) машинописним способом. Допускається не більше ніж два виправлення на одній сторінці.

Текст основної частини КР поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти. Заголовки структурних частин курсової роботи «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами симетрично до набору. Заголовки підрозділів – маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розбивку в підбір до тексту В кінці таким чином надрукованого заголовка ставиться крапка.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 3-4 інтервалам.

Кожну структурну частину курсової роботи починають з нової сторінки.

До обсягу основного тексту курсової роботи не входять список використаних джерел, додатки, а також таблиці та рисунки, які займають площу сторінки. Водночас всі сторінки, що містять перераховані компоненти тексту, підлягають нумерації на загальних засадах.

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою курсової роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок курсової роботи, не проставляючи його номера. Наступні сторінки нумерують у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Такі структурні частини курсової роботи, як зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. У кінці номера повинна стояти крапка, наприклад «1.3.2.» (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка.

Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці слід подавати в МКР безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, розміщені на окремих сторінках курсової роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, рисунок або креслення, розміри якого більші від формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або додатках.

Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад, Рис. 1.2. (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в курсовій роботі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) у межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу). Якщо в курсовій роботі одна таблиця, її нумерують за загальними правилами. При перенесенні частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «Таблиця» і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовження табл.» і вказують номер таблиці, наприклад «Продовження табл. 1.2».

Формули в курсовій роботі (якщо їх більше однієї) нумерують у межах розділу Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери пишуть біля правого берега аркуша в одному рядку з відповідною формулою в круглих дужках, наприклад (3.1) (перша формула третього розділу).

Примітки до тексту і таблиць, в яких вказують довідкові і пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо приміток на одному аркуші декілька, то після слова «Примітки» ставлять двокрапку, наприклад:

Примітки:

1. …

2. …

Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова «Примітка» ставлять крапку.

Текстовий матеріал наукового твору вельми різноманітний. До нього (крім розглянутих вище елементів) належать складні числівники, літерні позначення, цитати, посилання, перерахування тощо.

Кілька загальноприйнятих умовних скорочень, що використовуються:

а) після перерахування (і т. ін. – і таке інше, і т. д. – і так далі, і т. п. – і тому подібне);

б) при посиланнях (див. – дивись, пор. – порівняй);

в) при позначенні цифрами століть і років (ст. – століття, ст. ст. – століття, р. – рік, рр. – роки).

Існують також такі загальноприйняті скорочення т. – том, н. ст. – новий стиль, ст. ст. – старий стиль, н.е. – наша ера, м. – місто, обл. – область, гр. – громадянин, с. – сторінки, акад. – академік, доц. – доцент, проф. – професор).

Слова «та інші», «і таке інше» всередині речення не скорочують. Не допускається скорочення слів «так званий» (т.з.), «наприклад» (напр.), «формула» (ф-ла), «рівняння» (р-ня), «діаметр» (діам.).

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати.

Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором. Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання; наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку; у цих випадках використовується вираз «так званий»;

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторської о тексту і без перекручень думок автора; пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками; вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, в кінці); якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути максимально точним у викладі думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів, і робити відповідні посилання на джерело;

д) цитування не повинно бути ні надмірним, ні недостатнім, бо і те і те знижує рівень наукової праці, надмірне цитування створює враження компілятивності праць, а недостатнє – знижує наукову цінність викладеного матеріалу;

е) якщо треба виявити ставлення автора курсової роботи до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак запитання;

є) якщо автор курсової роботи, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора курсової роботи, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки; варіантами таких застережень є (курсив наш – М.Х.), (підкреслено мною – М.Х.), (розбивка моя – М.X.).

Коли використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел, що мають велику кількість сторінок, тоді в посиланні слід точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул джерела, на яке дано посилання в МКР.

Посилання в тексті курсової роботи на джерела роблять згідно з їх переліком у квадратних дужках, наприклад, «у працях [1-7]». Допускається наводити посилання у виносках, при цьому його оформлення має відповідати бібліографічному опису за переліком посилань із зазначенням номера.

Посилання на ілюстрації та формули курсової роботи вказують порядковим номером ілюстрації чи формули – останній беруть у дужки, наприклад, «рис. 1.2», у формулі (2.1)».

На всі таблиці курсової роботи повинні бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» пишуть скорочено, наприклад «в табл. 1.2». У повторних посиланнях вживають скорочено слово «дивись», наприклад «див. табл. 1.З».

Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків.

Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують із каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і т ін. Завдяки цьому можна уникнути повторних перевірок, вставок пропущених відомостей. Джерела в списку літератури абеткують. Існують чіткі правила бібліографічного опису для різних видів джерел, таких як: монографії (книги, написані одним автором по одній проблемі); колективні монографії (книги, написані колективом авторів по одній проблемі); збірники статей (книги, складені зі статей декількох авторів); статті одного автора або групи авторів у збірниках статей; статті в енциклопедії або словнику; статті одного автора або групи авторів у журналах; тези доповідей одного автора або групи авторів у збірниках матеріалів конференції; збірники статей або журнали (тільки в разі потреби посилання на весь збірник або журнал у тексті роботи); дипломні або курсові роботи, виконані іншими студентами; публікації в Інтернеті.

Правила бібліографічного опису для кожного з цих видів публікацій включають розташовані у визначеній послідовності такі обов’язкові елементи:

– відомості про авторів;

– заголовок;

– відомості про видання;

– вихідні дані;

– кількісні характеристики.

Відомості про авторів – це прізвища авторів, написані без скорочень, і їх ініціали, що розташовуються після прізвища. Далі пишеться (без скорочень) точний заголовок книги без лапок.

Відомості про видання відокремлюються від основних відомостей про авторів і заголовка крапкою і тире. Вони містять у собі інформацію про те, яке це видання (якщо перше, те цей елемент опису опускається), чи є книга перекладом з іноземної мови (з якої), а також відомості про укладачів, редакторів, видавничу організацію й ін., що відокремлюються від попередніх даних косою рисою «/».

Наприклад:

Ярошевский М.Г. История психологии. – 2-е изд. – М.: Мысль, 1976. – 463 с.

Шулъц Д. П., Шульц С. Э. История современной психологии / Пер. с англ. – СПб.: Изд-во «Евразия», 1998. – 528 с.

Якщо книга має двох або трьох авторів, то їхні прізвища розташовуються в тому порядку, як вони приведені в книзі, і розділяються комами.

Наприклад:

Лебединська К. С., Райська М. М., Грибанова Г. В. Підлітки з порушеннями в афективній сфері.

Якщо книга має більш трьох авторів, то відомості про них даються після заголовка і відокремлюються від нього косою рисою «/».

Наприклад:

Эмоциональные нарушения в детском возрасте и их коррекция / В. В. Лебединский, О. С. Никольская, Е. Р. Баенская, М. М. Либлинг. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1990. – 197 с.

Якщо авторів багато, то можуть перелічуватися не всі прізвища, а тільки перші три, і далі стоять слова: і ін., що означає: і інші.

Іноді книга має другу, уточнюючу назву. Вона також приводиться в описі і відокремлюється від основної назви двокрапкою або комою.

Наприклад:

Амонашвили Ш. А. Воспитательная и образовательная функция оценки учения школьников: Экспериментально-педагогическое исследование. — М.: Педагогика, 1984. – 296 с.

Далі звичайно приводяться відомості про те, до якого виду видань відноситься дане джерело (Навчальний посібник, Курс лекцій, Книга для вчителя і т.п.). Вид видання вказується після заголовка, відокремлюється від нього двокрапкою і пишеться з заголовної букви.

Наприклад:

Гиппенрейтер Ю. Б. Введение в общую психологию: Курс лекций. – М.: ЧеРо, 1996. – 336 с.

У тому випадку, якщо книга є частиною багатотомного видання, то вказується кількість томів, і посилання робиться на відповідний том. Наприклад:

Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии: В 2 т. – М.: Педагогика, 1989. – Т.1– 488 с.; Т.2 – 328 с.

У випадку тематичного збірника праць опис джерела починається з заголовка, далі після косої риси вказується редактор (або редактори), далі – опис відомостей про видання, вихідних даних, кількісних характеристик, як у попередніх випадках.

Наприклад:

Введение в практическую социальную психологию / Под ред. Ю. М. Жукова, Л. А. Петровской, О. В. Соловьевой. – 3-е изд. – М.: Смысл, 1999. – 377 с.

Після відомостей про видання указуються вихідні дані. Вони відокремлюються крапкою і тире і включають дані про місце видання, назву видавництва і роки видання. У книзі вони приводяться на титульному листі і часто на його обороті.

Місце видання – це місто, у якому була видана книга. Майже всі назви міст приводяться повністю. Виключенням є Москва і Ленінград (Санкт-Петербург), Київ, Мінськ, що даються в скороченні відповідно «М.», «Л.», «СПб.», «К.», «Мн.».

Назва видавництва вказується в називному відмінку, із заголовної букви і без лапок. Від назви міста воно відокремлюється двокрапкою.

Наприклад:

М.: Наука, ...

Якщо книга видана університетом, то вказівка на видавництво надається в наступній формі:

М.: Изд-во Моск. ун-та, ...

Якщо на титульному листі або його звороті, організація, що видає джерело, не вказується, цей елемент опису може бути опущений.

Рік видання відокремлюється від місця видання (або видавництва, якщо воно зазначено) комою. Після нього ставиться крапка.

Кількісні характеристики видання відокремлюються від вихідних даних крапкою і тире і містять вказівки на кількість сторінок. Після цифр, що позначають кількість сторінок, ставиться мала літера «с.» із крапкою. Наприклад:

М.: Смысл, 2008. – 286 с.

При описі статей зі збірників, журналів, газет спочатку наводяться відомості про статтю – прізвище автора і заголовок статті. Потім після знака «//» указуються відомості про видання, у якому вона опублікована.

Якщо це книга, то відомості даються відповідно до вимог щодо бібліографічного опису цього виду видань (як описано вище), крім кількісних характеристик.

Якщо це журнал або газета, то опис включає:

– назва журналу (газети) повністю або в загальноприйнятому скороченні (воно пишеться з заголовної букви, без лапок, після нього ставиться крапка);

– рік видання (відокремлюється від назви знаком « – », після нього ставиться крапка);

– номер (відокремлюється від року знаком « – », супроводжується знаком №, після ставиться крапка); для газети допускається вказівка дати виходу замість номера. Кількісні характеристики статті являють собою указівку сторінок, на яких вона опублікована. Ці відомості відокремлюються від попередніх знаком « – », далі йде заголовна буква «С.» і вказується через тире перша й остання сторінки статті у виданні. Закінчуються відомості крапкою.

Приклади опису статей у збірках, журналах, газетах:

1. Ширков Ю. Э. Практические направления социально-психологических работ в области рекламы // Введение в практическую социальную психологию / Под ред. Ю. М. Жукова, Л. А. Петровской, О. В. Соловьевой. – 3-е изд.– М.: Смысл, 1999. – С. 185 – 200.

2. Рамуль К. А. О психологии ученого и, в частности, о психологии ученого-психолога // Вопросы психологии. – 1965. – № 6. – С. 126 – 135.

3. Леонтьев Д. А. Российская реклама в поисках психологии // Психологическая газета. – 1998. – № 3 (30). – С. 4 – 6.

Статті в енциклопедіях і словниках, тези наукових виступів у збірниках наукових конференцій описуються аналогічно перерахованим вище типам статей.

При посиланні на сайт в Інтернеті в списку джерел вказується автор, назва матеріалу і адреса інтернет-адреса.

Наприклад:

Шалаев И.К. Діагностика суб’єктної позиції молодшого школяра // http://www.informika.ru/windows/magaz/ pedagog/pedagog_l/article8.html

Якщо в роботі цитуються кілька статей зі збірки праць або журналу, то одиницями бібліографічного опису є кожна з цих статей, а не вся збірка або журнал. Журнал, як правило, не використовується як одиниця бібліографічного опису. Збірка праць може використовуватися в цій якості, якщо в тексті характеризуються і, відповідно, цитуються загальні ідеї, підходи, теми, характерні для статей усієї збірки.

Неопублікована стаття або книга також може бути джерелом, що наводиться в списку літератури. У такому випадку вказується автор, заголовок і далі в дужках пишеться: (рукопис).

При оформленні списку літератури важливо приділити особливу увагу як правильному бібліографічному описові джерел, так і точності їхніх вихідних даних. Відомості про джерела, включені до списку, треба давати відповідно до вимог державного стандарту з обов'язковим наведенням назв праць. Бібліографічний опис джерел складають відповідно до чинних стандартів із бібліотечної та видавничої справи. Зокрема потрібну інформацію можна одержати із таких стандартів: ГОСТ 7.1-84 «СИБИД. Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления», ДСТУ 3582-97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила», ГОСТ 7.12-93 «Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила», ГОСТ 7.11-78 «СИБИД Сокращения слов и словосочетаний на иностранных европейских языках в библиографическом описании».

Додатки оформлюють як продовження курсової роботи на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті курсової роботи. Їм дають заголовки, надруковані угорі малими літерами з першої великої симетрично стосовно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток__» і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т. д. Єдиний додаток позначається як додаток А.

Текст кожного додатка за потреби може бути поділений на розділи й підрозділи, пронумеровані у межах кожного додатка: перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.2 – другий розділ додатка А, В.3.1 – підрозділ 3.1 додатка В.

Ілюстрації, таблиці і формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад рис. Д.1.2 – другий рисунок першого розділу додатка Д; формула (А.1) – перша формула додатка А.

7. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

7.1. Рекомендована література для написання інноваційної складової курсової роботи

1. Закон України “Про пріоритетні напрямки інноваційної діяльності в Україні” // Законодавство України у сфері інноваційної діяльності: [зб. закон. акт. За станом на 1 березня 2005 р.] / упоряд. Г.О. Андрощук, М.В. Гоман. – Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К.: Парлам. вид-во, 2005. – С. 43 – 51. – (Бібліотека офіційних видань).

2. Вороп І. Роль тренінгу в розвитку особистості майбутнього спеціаліста /І. Вороп // Інноваційний розвиток вищої освіти : матеріали міжнар. 157 наук.-метод. конф. (Київ, 10-11 березня 2010 р.): тези доповідей. – К.: Київ. нац. торг.-економ. ун-т, 2010. – С. 172 – 175.

3. Гончаренко С. Український педагогічний словник / С. Гончаренко. – К.: Либідь, 1997. – 367 с.

4. Долгоруков А. Метод case-study как современная технология профессионально-ориентированного обучения. [Електронний ресурс] /

А. Долгоруков. – 25 с.

Режим доступу http://www.vshu.ru/lections.php?tab_id=3&a=inro&id=2600

5. Канивец Е. И. Психолого-педагогические аспекты кейс-метода / Е. И. Канивец, Л.Н. Онипченко // Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах: зб. наук. праць / редкол.: Т.І. Сущенко (голов. ред.) та ін. – Запоріжжя. – 2010. – Вип. 9 (62). – С. 72 –76.

6. Катеруша О. Ділові ігри як засіб активізації пізнавальної діяльності учнів / О.Катеруша // Вища школа. – 2009. – №12. – С. 53 – 60.

7. Кларин М.В. Корпоративный тренінг от А до Я / М.В. Кларин. – М.: Дело, 2002. – 224 с.

8. Кларин М. В. Инновационные методы обучения в зарубежных педагогических поисках / М. В. Кларин. Серия: Программа «Обновление гуманитарного образования в России». – М.: Арена Переплет, 1994. – 222 с.

9. Ковальова С. М. Загальна тенденція використання кейс-методу у підготовці майбутніх учителів в Україні / С. М. Ковальова, А.В. Чирва // Педагогічні науки. – 2010. – № 54. – С. 60 – 62.

10. Латигіна Н. Ділова гра як імітаційний активний метод навчання /

Н. Латигіна, С Радченко // Інноваційний розвиток вищої освіти : матеріали міжнар. 157 наук.-метод. конф. (Київ, 10–11 березня 2010 р.): тези доповідей. – К.: Київ. нац. торг.-економ. ун-т, 2010. – С. 172 – 175.

11. Матвієнко О. В. Метод конкретних педагогічних ситуацій: навч.-метод. посіб.: підруч. для студ. пед. ф-тів. вищ. навч. закл. / О. В. Матвієнко; за ред. В.І. Бондаря. – К.: Укр. пропілеї, 2001. – 300 с.

12. Михайлова Э. А. Кейс и кейс-метод / Э. А. Михайлова. – Г.: Центр маркетинговых исследований и менеджмента. – 1999. – 162 с.

13. Неверович С. Д. Игровые методы подготовки кадров / С. Д. Неверович. – М.: Высшая школа, 1995. – 198 с.

14. П’ятакова Г.П. Сучасні педагогічні технології та методика їх застосування у вищій школі: навч.-метод. посібник / Г.П. П’ятакова, Н.М. Заячківська. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка, 2003. – 55 с.

15. Платов В. Я. Деловые игры: разработка, организация и проведение: учебник / В.Я. Платов. – М.: Профиздат, 1991. – 192 с.

16. Прокопенко І. Ф. Педагогічні технології: навч. посіб. / І.Ф. Прокопенко, В.І. Євдокимов. – 2-ге вид. – Харків: Колегіум, 2006. – 224 с.

17. Селевко Г. К. Современные образовательные технологии: учебн. пособ. / Г.К. Селевко. – М.: Народное образование, 1998. – 256 с.

18. Селевко Г. К. Энциклопедия образовательных технологий: В 2-х т. / Г.К. Селевко. – М.: НИИ школьных технологий, 2006. – Т. 1. – 816 с.

19. Столяренко Л. Д. Психология: учебник для вузов / Л.Д. Столяренко. – СПб.: Лидер, 2004. – 592 с.

20. Сурмін Ю. Метод аналізу ситуацій (CASE STUDY) та його навчальні можливості / Ю. Сурмін // Освіта і управління. – 2006. – Т. 9. – С. 32 – 50.

21. Шевченко О.А. Тренінги професійного становлення молодих педагогів / О.А. Шевченко, І.А. Хозраткулова. – Харків: Вид. група «Основа», 2010. – 112 с. – (Бібліотека журналу «Управління школою»).

22. Щербань П.М. Навчально-педагогічні ігри у вищих навчальних закладах: навч. посіб. / П.М. Щербань. – К.: Вища шк., 2004. – 207с.: іл.

23. Шеремета П. Кейс-метод: з досвіду викладання в українській бізнес-школі / П. Шеремета, Г. Каніщенко / За ред. О.І. Сидоренка. 2 вид. – К.: Центр інновацій та розвитку, 1999. – 80 с.

24. Штефан Л.В. Методичні підходи до проектування навчального тренінгу в умовах інженерно-педагогічної освіти /Л.В.Штефан // Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору: зб.наук.праць за матеріалами V-й міжнар. науково-практичної конф., 25-27 листопада 2010 р.– К., 2010.– С. 598 – 607.

25. Штефан Л.В. Ділова гра як один із засобів формування інноваційної культури інженера-педагога /Л.В.Штефан // Молодь і ринок. – 2011. – №1(72). – С.114 – 119.

26. Штефан Л.В. Використання кейс-методу у професійній підготовці інженерів-педагогів / Л.В.Штефан, С.А.Лисенко // зб.наук.праць Бердянського державного педагогічного ун-ту (педагогічні науки). – Бердянськ: БДПУ, 2011. – №2. – С. 315 – 323.

27. Ягоднікова В. В. Кейс-метод (Case study) як форма інтеракти

3
Далее ⇒