СЛОВНИК БАЗОВИХ ЮРИДИЧНИХ ТЕРМІНІВ
Адвокат— особа, яка має право надавати правову допомогу особам, які беруть участь у провадженні в справах про адміністративні правопорушення (ст. 271 КпАП України).
Адвокатура— добровільне професійне об'єднання юристів, призначення якої полягає в наданні, у випадках і в порядку, передбачених законодавством, юридичної допомоги громадянам та організаціям.
Адміністративна відповідальність —один з видів юридичної відповідальності, що регулює правовідносини, які виникають при вчиненні адміністративного проступку (правопорушення). Підставою для адміністративної відповідальності є адміністративне правопорушення. Питання порядку застосування адміністративної відповідальності регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення (КУпАП). До порушників застосовуються адміністративні стягнення (попередження, штраф, платне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, конфіскація, позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові, виправні роботи, адміністративний арешт). Суб'єктами адміністративної відповідальності можуть бути як фізичні особи, які досягли 16-річного віку так і юридичні особи.
Це обов'язок особи, яка вчинила адміністративний проступок, нести відповідальність за свої протиправні дії у межах встановленого законом стягнення.
Адміністративна відповідальність- це різновид правової відповідальності, специфічна форма негативного реагування з боку держави в особі її компетентних органів на відповідну категорію протиправних проявів - адміністративних проступків, згідно з якою особи, що скоїли ці правопорушення, повинні дати відповідь перед повноважним державним органом і понести за це адміністративні стягнення в установлених законом формах і порядку.
Адміністративна дієздатність- це визнана законодавством здатність громадян своїми діями набувати обов'язки адміністративно-правового характеру.
А. Д. громадян —передбачена адміністративним законодавством спроможність громадян своїми діями здійснювати права та набувати нових особистих прав і виконувати обов'язки у відповідних сферах державного управління. Виникає в повному обсязі у 18 років, обмежена настає з 16-річного віку.
Адміністративна деліктоздатність- це визнана законом здатність особи нести відповідальність за адміністративні правопорушення.
Адміністративна правоздатність- це визнана законодавством фактична можливість мати права й обов'язки адміністративно-правового характеру.
Це здатність суб'єкта адміністративних правовідносин мати права і нести юридичні обов'язки у галузі державного управління. Залежно від виду суб'єкта адміністративного права можна говорити про правоздатність колективних та індивідуальних суб'єктів адміністративного права. Правоздатність є необхідною передумовою суб'єктивного права.
Адміністративна трансделіктоздатність- це визнана законом здатність особи нести відповідальність за адміністративні правопорушення, які вчинили інші особи.
Адміністративна юрисдикція- це визнаний й урегульований нормами адміністративного права специфічний різновид діяльності органів (посадових осіб), пов'язаний з розглядом та вирішенням по суті підвідомчих їм справ про адміністративні правопорушення, а також зі здійсненням інших адміністративно-юрисдикційних дій забезпечувального характеру.
Це встановлені законодавчими актами повноваження органів виконавчої влади і посадових осіб щодо розгляду індивідуальних адміністративних справ і застосування відповідних юридичних санкцій в адміністративному порядку (без звернення в суд).
Адміністративна юстиція- розгляд та вирішення питань та спорів, пов'язаних з управлінням, органами, що здійснюють правосуддя. Особливий процесуальний порядок вирішення адміністративно-правових спорів між громадянами або організаціями, з одного боку, й органом державної виконавчої влади, - з другого.
Це діяльність судів щодо розгляду конкретних справ щодо захисту прав громадян від порушень їх різними державними органами і посадовими особами органів виконавчої влади і місцевого самоврядування.
Адміністративне видворення- захід адміністративного стягнення, який застосовується за рішенням органів внутрішніх справ та СБУ до іноземців, якщо їх дії суперечать інтересам забезпечення безпеки України, охорони громадського порядку, або вони грубо порушують законодавство про правовий статус іноземців.
Адміністративне заохочення- це система методів правового і неправового характеру, що здійснюються державними органами (посадовими особами), яка проявляється у застосуванні виховних, роз'яснювальних та заохочувальних заходів з метою формування у громадян розуміння потреби чіткого виконання вимог закону й інших правових актів.
Адміністративне затримання- це примусове короткочасне обмеження свободи дій й пересування громадян, які вчинили адміністративні правопорушення. Мета - припинення адміністративного проступку, коли вичерпані інші дії, встановлення особи, складання протоколу про адміністративне правопорушення тощо (ст.ст. 260, 263 КпАП України).
Адміністративне затримання — захід адміністративно-правового припинення і забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення. Застосовується у випадках, прямо передбачених законодавчими актами (зокрема ст. 260 КУпАП), коли вичерпано інші заходи впливу для встановлення особи, складання протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, для забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов у справах про адміністративні правопорушення. Про адміністративне затримання складається протокол. На прохання затриманої особи про місце перебування її повідомляють родичів, адміністрацію за місцем роботи або навчання. Про затримання неповнолітнього повідомлення його батьків або осіб, які їх замінюють, обов'язкове. Адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може тривати не більш як 3 години. У виняткових випадках законодавством України може бути встановлено інші строки адміністративного затримання (осіб, які порушили прикордонний режим, вчинили дрібне хуліганство, тощо).
Адміністративне право України —одна з галузей права (система правових норм), яка з метою реалізації завдань та функцій держави регулює суспільні відносини управлінського характеру та відповідальності, що формуються у сфері виконавчої влади, у внутрішній організаційній діяльності деяких органів держави інших гілок влади, а також в процесі здійснення органами місцевого самоврядування зовнішніх, делегованих державою, юридично-владних повноважень.
Адміністративне правопорушення (проступок)— протиправна, винна (умисна чи необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КпАП України).
Загальний об'єкт адміністративного проступку — всі відносини, що захищаються за допомогою норм Кодексу України про адміністративні правопорушення. Ці відносини врегульовані нормами адміністративного та інших галузей права.
Родовий об'єкт адміністративного проступку — група однорідних відносин, урегульованих соціальними нормами, які мають загальні ознаки.
Безпосередній об'єкт адміністративного проступку — конкретні відносини, що захищаються відповідною адміністративно-правовою нормою.
Об'єктивна сторона адміністративного проступку — протиправна дія або бездіяльність, негативні наслідки, які завдані проступком, та причинний зв'язок між діянням і суспільне небезпечними наслідками. Суб'єктом адміністративного проступку може бути осудна фізична особа, якій на момент вчинення адміністративного правопорушення виповнилось 16 років.
Суб'єктивна сторона адміністративного проступку — внутрішня ознака проступку, яка передбачає психічне ставлення суб'єкта правопорушення до скоєного проступку і настання його негативних наслідків та може виявлятися в умислі (прямому або непрямому) або необережності.
Адміністративне провадження- це врегульована нормами адміністративного права діяльність органів (посадових осіб) по здійсненню певних дій у владно-розпорядчій сфері чи адміністративно-деліктній сфері відносин.
Це система адміністративно-процесуальних норм, що регулюють порядок розгляду і вирішення однорідних груп адміністративних справ, які безпосередньо пов'язані з порядком управління чи адміністративною відповідальністю.
Видиадміністративних проваджень:провадження в справах, що стосуються відновлення прав учасників адміністративно-правових відносин, які порушені державними органами; в справах про відшкодування шкоди, завданої громадянам незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду; в справах про заохочення громадян, державних службовців; дисциплінарне провадження щодо державних службовців; провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Адміністративне розслідування- це попередня перевірка фактичних обставин конкретного порушення статей КпАП України, огляд місця події, особисте затримання, збирання пояснень у порушників та очевидців тощо.
Адміністративний арешт- найсуворіший вид стягнення. Суть - короткочасне (до 15 діб) позбавлення волі правопорушника з можливим використанням його на фізичних роботах без оплати праці (ст. 32 КпАП України), застосовується лише судами (суддями).
Адміністративний делікт- адміністративне правопорушення (проступок) (ст. 9 КпАП України).
Адміністративно-деліктні відносини—урегульовані нормами адміністративного права суспільні відносини, які виникають з приводу вчинення адміністративного правопорушення.
Адміністративнний нагляд- це здійснення спеціальними державними органами цільового спостереження за дотриманням виконавчо-розпорядчими органами, підприємствами, установами і громадянами вимог законодавства. Буває адміністративний нагляд інспекцій і нагляд міліції.
Це захід адміністративного примусу, що має запобіжний, припиняючий вплив у сфері забезпечення громадського порядку. Адміністративний нагляд здійснюють переважно органи внутрішніх справ, державні інспекції та ін. Розрізняють адміністративний нагляд загальний та за деякими категоріями осіб.
Адміністративний нагляд міліції — систематичне спостереження за точним і неухильним дотриманням посадовими особами і громадянами правил та застосування норм, що охороняють життя, здоров'я, права і свободи громадян, регулюють громадський порядок та безпеку з метою попередження, припинення порушень цих правил, виявлення порушників та притягнення їх до адміністративної відповідальності, застосування до них заходів громадського впливу.
Адміністративний нагляд за особами звільненими з місць позбавлення волі— система тимчасових примусових профілактичних заходів спостереження і контролю за поведінкою окремих осіб, звільнених з місць позбавлення волі, що здійснюється органами внутрішніх справ.
Адміністративний порядок оскарження- порядок оскарження, коли постанову може бути оскаржено у вищий орган (вищій посадовій особі) або в суді, рішення якого є остаточним; який саме варіант обрати, вирішує сам скаржник.
Адміністративний примус- система заходів психологічного або фізичного впливу на свідомість й поведінку особи з метою досягнення чіткого виконання встановлених обов'язків, розвитку суспільних відносин у відповідності з вимогами законодавства, забезпечення правопорядку та законності.
Це метод вольового забезпечення відповідно до правової норми поведінки громадян, посадових та юридичних осіб за допомогою застосування заходів впливу, врегульованих адміністративно-правовими нормами, з метою досягнення відповідного порядку, припинення та попередження правопорушень, притягнення до відповідальності правопорушників.
Адміністративний процес- у вузькому розумінні - це провадження в справах про адміністративні правопорушення; у широкому розумінні - врегульований законодавством порядок розгляду індивідуально-конкретних справ у владно-виконавчій сфері.
Це врегульований адміністративно-процесуальними нормами порядок вирішення індивідуальних справ відповідними державними органами, їх посадовими особами при здійсненні функцій виконавчої влади, а також спорів, що виникають між органами виконавчої влади, їх посадовими особами та іншими суб'єктами адміністративно-правових відносин.
Адміністративно-правова норма- це формаль-новизначене, загальнообов'язкове, встановлене державою правило поведінки у сфері виконавчо-розпорядчої діяльності, забезпечене, у разі невиконання, примусовою силою держави.
Це обов'язкове, формально визначене правило поведінки, що встановлено та охороняється державою для організації і регулювання суспільних відносин, які виникають, розвиваються та припиняються в процесі здійснення повноважень виконавчої влади та відповідальності у сфері державного управління за адміністративні правопорушення.
Адміністративно-правова норма, як правило, складається з трьох частин: гіпотеза; диспозиція; санкція.
Гіпотеза— елемент адміністративно-правової норми, що вказує на умови, після виникнення яких правило поведінки, закріплене в нормі, набирає сили.
Диспозиція — основна частина норми, в якій викладено саме правило поведінки.
Санкція — міра відповідальності у вигляді адміністративного стягнення за порушення припису правової норми.
Адміністративно-правові відносини- це врегульовані нормами адміністративного права суспільні відносини, суб'єкти яких є носіями прав і обов'язків адміністративно-правового характеру.
Адміністративно-правовий статус державного службовця- це визначена нормами адміністративного права сукупність прав і обов'язків державного службовця.
Адміністративно-процесуальне право- сукупність встановлених обов'язків, правил, які визначають процедуру розгляду, вирішення конкретних адміністративних справ у сфері державного управлін-
ня, адміністративної юрисдикції та інших галузей суспільних відносин.
Адміністрація- 1) діяльність держави по управлінню; 2) офіційна назва органів виконавчої влади на обласному, районному рівні.
Адміністрація— сукупність посадових осіб, наділених правами і обов'язками щодо керівництва конкретним органом або об'єктом управління з метою здійснення покладених на них функцій.
Адміністративні акти -прийняті на основі та з метою виконання законів України компетентними державними органами чи їх посадовими особами в процесі виконавчої діяльності, владні рішення, які спрямовані на встановлення, зміну чи припинення конкретних правовідносин або такі, що мають обов'язкові для підлеглих органів та співробітників органів виконавчої влади 1норми, з метою організації і здійснення завдань і функцій державного управління в різних сферах життя.
За юридичними властивостямиадміністративні акти поділяються на індивідуальні та нормативні.
Адміністративний договір— укладена між рівними за юридичним статусом сторонами угода щодо передачі повноважень управління відповідними об'єктами чи здійснення певних владних дій, що передбачені в акті законодавства.
Адміністративна комісія - - спеціальний колегіальний орган, який утворюється при виконкомах сільських, селищних та міських рад і у районних державних адміністраціях для розгляду справ про адміністративні правопорушення, накладення в адміністративному порядку стягнень за порушення норм чинного законодавства в межах наданих законом повноважень.
Адміністративна нормотворчість —прийняття органами виконавчої влади та їх посадовими особами підзаконних нормативно-правових актів, які містять загальнообов'язкові правила поведінки в сфері виконавчої та розпорядчої діяльності.
Адміністративне законодавство — система нормативно-правових актів, в яких адміністративно-правові норми знаходять свій зовнішній прояв.
Адміністративно-правовий режим — це певне поєднання адміністративно-правових засобів регулювання, що проявляється в централізованому порядку, імперативному методі правового впливу та юридичній нерівності суб'єктів правовідносин.
Адміністративно-правовий статус громадян складається з адміністративної правоздатності громадян, адміністративної дієздатності громадян, адміністративно-правових прав громадян та адміністративно-правових обов'язків громадян.
Адміністративно-правові обов’язки — встановлені державою і адресовані громадянам вимоги діяти в певних межах.
Адміністративно-правовий метод регулювання —сукупність правових засобів і способів (прийомів), які застосовуються органами виконавчої влади для забезпечення регулюючого впливу норм адміністративного права на суспільні відносини. Такі прийоми використовуються органами виконавчої влади при встановленні юридичних фактів, суб'єктів адміністративного права та їх правового статусу, визначенні прав і обов'язків учасників відносин, що регулюються, санкцій та порядку застосування санкцій.
Адміністративна реформа— вид політико-правової реформи, яка здійснюється у сфері виконавчої влади і торкається як її організаційної системи і структури, завдань, функцій, кадрового забезпечення, так і взаємовідносин з громадянами та їх об'єднаннями, з органами місцевого самоврядування.
Адміністративні стягненнявизначені у статтях глави III Кодексу України про адміністративні правопорушення: попередження; штраф; сплатне вилучення предмета; конфіскація; позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові; виправні роботи; адміністративний арешт.
Адміністративний штраф — стягнення, яке є мірою відповідальності за адміністративне правопорушення і має разовий майновий характер. Розміри адміністративного штрафу визначаються законодавством і можуть бути фіксованими або пропорційними мінімальній заробітній платі.
Апатрид- особа без громадянства, один з індивідуальних суб'єктів адміністративно-правових відносин.
Атестування державного службовця - оцінка кваліфікації службовця.
Акредитація вищого навчального закладу — державне визнання його статусу, надання вищому навчальному закладу права провадити освітню діяльність, пов'язану зі здобуттям вищої освіти та кваліфікації, згідно з вимогами стандартів вищої освіти, а також державними вимогами щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення. Акредитацію освітніх закладів проводить Державна акредитаційна комісія України. Відповідно до законів України "Про освіту" та "Про вищу освіту", в Україні встановлено чотири рівні акредитації вищих навчальних закладів.
Акт органу виконавчої влади — підзаконне офіційне рішення, прийняте органом виконавчої влади в однобічно-владному порядку з виконанням встановленої процедури з того чи іншого питання, віднесеного до його компетенції. Дія актів виконавчої влади розрізняється в просторі, часі та за колом осіб.
Анулювання ліцензії — позбавлення ліцензіата органом ліцензування права на провадження певного виду господарської діяльності. Це припинення дії ліцензії суб'єкта підприємництва за підставами, передбаченими Законом.
Аппарат органів виконавчої влади — організаційно поєднана сукупність структурних підрозділів і посад, які призначені для здійснення організаційних, консультативних чи обслуговуючих функцій щодо виконання відповідними органами закріплених за ними повноважень (компетенції). До особового (персонального) складу апарату органів виконавчої влади належать державні службовці та інші працівники апарату.
Аудит становить собою перевірку публічної бухгалтерської звітності, обліку первинних документів та інформації, пов'язаної з фінансово-господарською діяльністю господарюючих суб'єктів, з метою визначення їх достовірності, повноти звітності і обліку та відповідності законодавству.
Банк— фінансова установа, яка здійснює кредитування суб'єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, проводить касове та розрахункове обслуговування господарської діяльності юридичних і фізичних осіб, здійснює валютні та інші банківські операції.
Банківська система Україниє дворівневою і складається з Національного банку України і комерційних банків, у тому числі зовнішньоекономічного банку, ощадного банку та інших комерційних банків різних форм власності.
Бібліотека— заклад, в якому є зібрання книг, періодичних видань, що призначені для читання і опрацювання широким колом читачів.
Валютне регулюваннястановить собою діяльність держави і уповноважених нею органів щодо організації та здійснення валютних операцій, встановлення характеру відносин між державою і суб'єктами, на яких поширюється валютне регулювання, правових форм їх здійснення, закріплення основ правового статусу суб'єктів валютного регулювання, характеру відносин між державою і резидентами та нерезидентами.
Види адміністративних стягнень:попередження, штраф, сплатне вилучення предмета, конфіскація предмета, позбавлення спеціального права, виправні роботи, адміністративний арешт (стаття 24 Кодекс України про адміністративні правопорушення).
Виконавча влада— одна з трьох гілок державної влади, яка відповідно до конституційного поділу державної влади покликана розробляти і втілювати державну політику щодо забезпечення виконання законів, державного управління всіма сферами і галузями суспільного життя, насамперед державним сектором економіки. У відносинах із законодавчою і судовою владою користується певною самостійністю.
Виконавчі документи —видаються судом, нотаріусом або органами державної виконавчої служби. Вони засвідчують право стягувача на примусове виконання внесеної в документ постанови.
Вина— психічне ставлення особи до своїх протиправних діянь, до їх наслідків, у формі умислу або необережності.
Військова доктрина Українивизначається принципом оборонної достатності у будівництві Збройних сил України і ґрунтується на тому, що Україна не визнає війну як засіб вирішення міжнародних проблем; прагне до нейтралітету та дотримання неядерних принципів: не приймати, не виробляти і не набувати ядерну зброю; не має територіальних претензій до жодної держави і не бачить у жодному народові образ ворога; ніколи першою не розпочне бойові дії проти будь-якої країни, якщо не стане об'єктом агресії.
Воєнний стан— особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. На режим воєнного стану покладаються завдання стабілізації системи суспільних відносин, забезпечення роботи державних інститутів, суспільного порядку і суспільної безпеки, забезпечення успішної дії збройних сил.
Віза- спеціальний дозвіл органів іншої держави у закордонному паспорті на виїзд, в'їзд, проживання, переїзд через територію цієї держави.
Віктимна поведінка- різновид граничних проступків, т.т. поведінка потерпілого, яка створює реальну можливість вчинення проти нього відповідного правопорушення. Це поведінка, яка провокує правопорушення.
Вилучення речей і документів- захід забезпечення провадження, який застосовується з метою забезпечення доказів, а також, залежно від результатів розгляду справи, забезпечення їх конфіскації, сплатного вилучення, знищення або повернення володільцеві (ст. 265 КпАП України).
Винятковий порядок оскарження- порядок оскарження, при якому скаргу подають тільки у вищий орган (вищій посадовій особі).
Виправні роботи- вид адміністративного стягнення, застосовується за найсерйозніші правопорушення, тільки районними (міськими) судами (суддями) і полягає у тому, що із заробітку порушника відраховується до 20 % у доход держави за роботу протягом до 2-х місяців (ст. 31 КпАП України).
Вогнепальна зброя- зброя, в якій снаряд (куля, шрот тощо) приводяться в рух миттєвим звільненням хімічної енергії заряду (пороху або іншої пальної суміші).
Генеральний штаб Збройних сил України— окрема складова частина Міністерства оборони України, головний військовий орган з планування оборони держави та оперативного управління Збройними Силами України.
Господарська діяльність— будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, пов'язана з виробництвом і обміном матеріальних та нематеріальних благ, що виступають у формі товару.
Громадянство— правова приналежність до держави (стійкий правовий зв'язок особи і держави), що поширюється на громадян будь-якої держави, встановлена законами цієї держави, а також права й обов'язки по відношенню до нього.
Цеполітико-правовий зв'язок особи й держави, в наслідок якого у кожної з сторін виникають взаємні права та обов'язки.
Громадянин— особа, яка перебуває у сталих юридичних зв'язках з конкретною державою, що знаходить своє вираження саме в наявності відповідного громадянства.
Громадська безпека— стан захищеності життєвоважливих інтересів суспільства, що сконцентровані в його матеріальних і духовних цінностях, а виявляються в можливостях народу виступати єдиним джерелом влади.
Громадська організація— об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.
Громадський порядок— це сукупність встановлених у державі правил поведінки у громадських місцях, які регулюються правовими, моральними та іншими соціальними нормами.
Громадське об'єднання- добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів громадян для здійснення й захисту своїх прав й свобод, а також задоволення політичних, економічних, соціальних та інших інтересів.
Громадський порядок- це система суспільних відносин, урегульованих різними соціальними нормами, які пов'язані передусім з дотриманням громадського спокою, громадської моралі та людської гідності.
Громадське місце- місце постійного, періодичного або разового спілкування людей з метою задоволення їх різноманітних життєвих потреб.
Давність виконання постанови по справі про адміністративне правопорушення- строк, по закінченні якого постанова по справі про застосування адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання, вже не може бути виконана (ст. 303 КпАП України).
Давність притягнення до адміністративної відповідальності- строк, по закінченні якого, особу, що скоїла адміністративне правопорушення, якщо її не було притягнуто без поважних причин до адміністративної відповідальності, вже не можна притягти до цього виду відповідальності (ст. 38 КпАП України).
Демократична держава— держава, що ґрунтується на визнанні і втіленні в суспільну практику таких принципів конституційного устрою, як народовладдя, політичний плюралізм, свобода і рівність громадян, реальність і невід'ємність прав людини тощо.
Джерело права--це зовнішній прояв норм права, тобто будь-який правовий акт, що містить норми права. Джерелом адміністративного права є акти законодавства (законодавчі та підзаконні акти), які регулюють відносини, що виникають в процесі організації і здійснення державного управління.
Джерело адміністративного права -акти органів державної влади і місцевого самоврядування, які містять адміністративно-правові норми.
Делеговані повноваження —повноваження (права й обов'язки), що їх набуває певний суб'єкт (орган виконавчої влади чи посадова особа) шляхом передачі йому для виконання від іншого суб'єкта за власним рішенням останнього або на підставі норми закону. Делегування означає, як правило, передачу повноважень на певний час із збереженням у делегуючого суб'єкта права повернути їх для власного виконання. Водночас делегуючий суб'єкт набуває право контролю за станом і наслідками виконання делегованих повноважень; він може також фінансувати з власних коштів їх здійснення, передавати у користування необхідні для цього кошти і майно.
Державна екологічна експертиза –специфічний вид екологічного контролю, метою якого є запобігання негативному впливу антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей, оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності та екологічної ситуації на окремих територіях і об'єктах.
Державний комітет— центральний орган виконавчої влади, який безпосередньо не формуючи урядову політику, покликаний сприяти міністерствам та уряду в цілому в реалізації цієї політики шляхом виконання функцій державного управління, як правило, міжгалузевого (міжсекторного) характеру.
Діяльність державного комітету спрямовує і координує Прем'єр-міністр України або один із віце-прем'єр-міністрів чи міністрів. Він вносить пропозиції щодо формування державної політики відповідним членом КМУ та забезпечує її реалізацію у визначеній сфері діяльності, а також міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань, віднесених до його відання. Його очолює голова.
Державні органи- - державні організації, які наділені державно-владними повноваженнями й покликані здійснювати від імені держави управлінські функції в суспільстві.
Державні підприємства- державні організації, які здійснюють функції держави у виробничій сфері, безпосередньо забезпечують виробництво матеріальних благ.
Державна посада— це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.
Державні символи— встановлені Конституцією або спеціальними законами особливі розпізнавальні знаки даної держави, в яких уособлюється її суверенітет, а в деяких випадках — і певний історичний або ідеологічний зміст. До державних символів відносяться: герб, гімн і прапор.
Державна служба— професійна діяльність осіб, які обіймають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Державний службовець —особа, що займає у встановленому порядку посаду в державній організації органів державної влади і за винагороду виконує певну роботу щодо виконання завдань і функцій держави.
Державна таємниця- це вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою.
Це— захищувані державою відносини у галузі її військової, зовнішньополітичної, економічної, розвідувальної, контррозві-дувальної, оперативно-розшукової діяльності, розголошення яких може завдати шкоди безпеці держави.
Державне управління- підзаконна, юридично-владна діяльність організуючого, виконавчо-розпорядчого характеру, яка здійснюється органами виконавчої влади і спрямована на організацію виконання законів, практичне виконання завдань і функцій держави з безпосереднього та оперативного керівництва економікою, соціально-культурним і адміністративно-політичним будівництвом.
Державні установи— державні організації, які здійснюють функції держави, пов'язані зі створенням нематеріальних благ.
Джерела доказів- протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновки експертів, речові докази, показання технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколи про вилучення речей і документів, інші документи (ст. 251 КпАП України).
Дипломатичний паспорт- документ, що дає право на виїзд з України, в'їзд до України та посвідчує особу громадянина України під час перебування за межами України, він видається вищим посадовим особам, народним депутатам України тощо (Положення про дипломатичний паспорт України від 26.02. 1998 р., затверджене Указом Президента України).
Дипломатичне представництво України(посольство, торгове і консульське представництво) є постійно діючою державною установою України за кордоном, що покликана підтримувати офіційні міждержавні відносини, здійснювати представництво України, захищати її інтереси, права та інтереси її громадян і юридичних осіб.
Дисципліна— режим свідомого підпорядкування та суворого дотримання правил поведінки, узгодженість в діях, передовсім державних службовців по виконанню ними загальних і посадових обов'язків та розпоряджень керівництва.
Дисциплінарна відповідальність —застосування заходів дисциплінарного і громадського впливу до державних службовців в порядку службового підпорядкування за невиконання чи порушення службових обов'язків.
Дотація— фіксована грошова допомога, що при певних умовах надається вищестоящим бюджетом місцевому бюджету з метою забезпечення виконання ним своїх функцій без обмеження сфери використання коштів на безповоротній основі і не вимагає вкладення коштів з боку отримув
Дисциплінарне провадження- вид адміністративного провадження, це врегульована нормами трудового права, діяльність, яка здійснюється по правилам і методами адміністративного процесу, спрямована на притягнення робітника, що вчинив дисциплінарний проступок, до дисциплінарної відповідальності.
Додаткове адміністративне стягнення— конфіскація, сплатне вилучення.
Дозвільна система- це сукупність правил, які регулюють порядок виробництва, придбання, переведення, збуту певних предметів, речей, а також відкриття й функціонування певних підприємств.
Докази— будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 251 КпАП України).
Доказування в адміністративному провадженні- це процес збирання, дослідження та оцінки доказів у провадженні.
Дрібне хуліганство- нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян (ст. 173 КпАП України).
Експерт- особа, яка володіє певними спеціальними знаннями, які необхідні для вирішення справи про адміністративне правопорушення (ст. 273 КпАП України).
Загальне керівництво- метод управління, метою якого є практичне втілення у життя загальної політики й принципів, здійснення контроля за підпорядкованими об'єктами й розробка напрямків їх діяльності.
Законні представники- батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники, які представляють інтереси особи, яку притягують до адміністративної відповідальності, чи потерпілого, які є неповнолітніми або через свої фізичні чи психічні вади не можуть здійснювати свої права (ст. 270 КпАП України).
Заперечувальні акти- акти управління, які містять помилки, недоліки, і їх дефекти є настільки очевидними, щоб вони не виконувалися.
Заходи адміністративного попередження- дії повноважних органів (посадових осіб), спрямовані на примусове забезпечення виконання обов'язків перед суспільством, на забезпечення громадської безпеки й громадського порядку, на боротьбу із стихійними лихами, епідеміями, епізоотіями й на ліквідацію їх наслідків.
Заходи адміністративного припинення- це примусове припинення протиправних дій, що мають ознаки адміністративних проступків, а в деяких випадках і злочинів, спрямовані на недопущення пагубних наслідків й на забезпечення застосування до винної особи адміністративних стягнень, а у виняткових випадках - кримінальних покарань.
Заходи впливу, які застосовуються до неповнолітніх- заходи, які перш за все мають виховний вплив на правопорушника, їх перелік передбачений ст. 24-1 КпАП України.
Заява— звернення фізичної чи юридичної особи до керівника підприємства, установи, організації, структурного підрозділу з питань реалізації належних їм прав або захисту інтересів.
Заява (клопотання)- звернення громадян із проханням про сприяння в реалізації закріплених у Конституції й чинному законодавстві їх прав й інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства й недоліки у роботі підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також міркування щодо поліпшення їх діяльності.
Звернення громадян- це індивідуальні або колективні письмові (усні) звернення громадян до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, до посадових осіб цих органів, які повинні розглянути їх й вжити відповідних заходів щодо реалізації прав і свобод громадян, усунення порушень чинного законодавства й поліпшення роботи державних органів.
Змішані акти— акти управління, в яких поряд із нормативними, містяться й ненормативні приписи.
Загальний нагляд прокуратури —це нагляд за виконанням законів органами виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами, громадянами. У випадку порушення законодавства важливим є виявлення причин, що призвели до цього.
Заохочення- використання державними, громадськими органами і посадовими особами спеціальних форм позитивної оцінки і схвалення досягнутих успіхів у роботі і поведінці державних службовців, працівників апарату органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, окремих громадян і трудових колективів.
Законодавство— певна система законодавчих актів та актів Президента і Кабінету Міністрів України, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, які містять правила поведінки і регулюють суспільні відносини.
Заклад охорони здоров’я - підприємство, установа, організація, завданням якої забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров'я шляхом подання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних і лікувальних заходів або послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників.
Законність— правовий режим точного й неухильного здійснення законів та інших нормативних актів у всіх сферах державного й суспільного життя.
Зовнішньоекономічна діяльність —діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.
Зона митного конторолю —місце, визначене митними органами в пунктах пропуску через митний кордон України або в інших місцях митної території України, в межах якого митні органи здійснюють митні процедури.
Зона спрощеного митного контролю —частина зони митного контролю з належним технічним та інформаційним обладнанням для здійснення контролю у спрощеному порядку.
Індивідуальні акти- акти управління, які видаються для вирішення конкретних управлінських рішень, стосуються конкретних дій, фактів, адресуються конкретним особам, базуються на нормативних актах й являються разовими, оскільки вичерпуються разовим застосуванням.
Іноземний громадянин- особа, яка належить до громадянства іноземної держави, і не є громадянином України.
Іноземці— громадяни іншої держави, які проживають на території держави, громадянами якої вони не є.
Інспекція— особливий вид органів виконавчої влади, призначенням яких є нагляд за виконанням правил, встановлених в окремій галузі державного управління, і які поєднують конкретні функції управління, особливо контролю з деякими адміністративними правами.
Інформація— відомості в будь-якій формі та вигляді, на будь-яких носіях у тому числі листування, книги, помітки, ілюстрації, карти, діаграми, органіграми, малюнки, схеми тощо), фотографії, голограми, кіно-, відеофільми, мікрофільми, звукові записи, бази даних комп'ютерних систем або повне чи часткове відтворення їх елементів, пояснення осіб та будь-які інші публічно оголошені чи документовані відомості
Інструкція— нормативний акт, яким роз'яснюється порядок застосування закону або іншого нормативного акту, створюється механізм їх реалізації.
Кабінет Міністрів України- вищий орган в системі органів виконавчої влади, який спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади. Склад - Прем'єр- міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, три віце-прем'єр-міністри, міністри.
Цевищий орган виконавчої влади, відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України.
Казус- безвинна діяльність, яка на відміну від винної, має зовнішні ознаки проступку, але позбавлена елементів вини і не тягне адміністративної відповідальності.
Кодифікація адміністративного права– видсистематизації адміністративного законодавства, згідно з яким здійснюється зовнішня обробка адміністративного законодавства, розміщення його у певній послідовності, перегляд актів з метою усунення суперечностей, нечинних норм. Результатом кодифікації адміністративного законодавства є прийняття Кодексу про адміністративні правопорушення України. Специфіка - кодифіковані лише деліктні норми.
Контроль — функція управління, яка полягає у тому, щоб встановити відповідність або невідповідність фактичного стану об'єкта управління визначеному управлінським рішенням.
Контроль- систематична перевірка виконання вимог законів, інших нормативних актів, дотримання державної дисципліни й правопорядку. Це складова частина управляння, засіб виконання його завдань, функція управляння. Його особливість - втручання контролюючих в оперативну діяльність підконтрольних, вжиття заходів примусу щодо підлеглих, дача їм обов'язкових вказівок тощо.
Конфіскація- примусова безоплатна передача майна у власність держави (ст. 29 КпАП України).
Корупція- діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг.
КпАП— основне джерело норм адміністративного права, який був прийнятий 07.12.1984 року, є комплексним нормативним актом, який містить як загальні положення з питань адміністративної відповідальності, так і положення, які стосуються конкретних видів адміністративних проступків.
Кваліфікація адміністративного правопорушення - встановлення відповідності скоєного правопорушення тому або іншому складу проступку, передбаченому нормою адміністративного законодавства.
Компетенція— сукупність повноважень, якими наділяється державний орган чи посадова особа при виконанні своїх обов'язків.
Конституція— основний закон держави, в якому регламентуються найважливіші з точки зору держави відносини у сферах державного устрою, організації й функціонування органів держави, правового статусу особи.
Культура— це сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених суспільством, що характеризують певний рівень його розвитку.
Культурні цінності - об'єкти матеріальної і духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення.
Ліцензія— документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.
Ліцензування— визнання спроможності вищого навчального закладу розпочати освітню діяльність, пов'язану зі здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення. Ліцензії на проведення освітньої діяльності надає Міністерство освіти і науки України.
Легалізація- офіційне визнання діяльності суб'єктів адміністративно-правових відносин, яке здійснюється шляхом їх реєстрації або повідомлення про заснування.
Масова інформація— це публічно поширювана друкована та аудіовізуальна інформація. Друкованими засобами масової інформації є періодичні друковані видання (преса) - газети, журнали, бюлетені тощо і разові видання з визначеним тиражем. Аудіовізуальними засобами масової інформації є: радіомовлення, телебачення, кіно, звукозапис, відеозапис тощо.
Методи державного управління—це способи цілеспрямованого впливу на поведінку громадян, а також діяльність підприємств і організацій, органів, служб та службовців апарату виконавчої влади в інтересах забезпечення оптимального рівня виконання вимог законодавства. Серед методів державного управління можна назвати: реєстрацію, ліцензування, квотування, переконання, примус, заохочення.
Механізм адміністративно-правового регулювання суспільних відносин— сукупність адміністративно-правових засобів, за допомогою яких здійснюється вплив на відносини, що виникають у процесі здійснення органами виконавчої влади завдань і функцій державного управління.
Механізм держави- система державних організацій, які забезпечують реалізацію функцій держави.
Мета адміністративного стягнення— виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню адміністративних правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КпАП України).
Метод адміністративного права- це сукупність прийомів і способів, за допомогою яких здійснюється регулювання адміністративно-правових відносин. Основний метод — влади-підпорядкування, імперативний, субординації. Додатковий - координації, узгодження.
Метод державного управління— це засоби здійснення державно-управлінських функцій, впливу суб'єктів управління на об'єкт.
Міністерство України - центральний орган виконавчої влади, покликаний виробляти та реалізовувати державну політику у відповідних сферах і галузях суспільного життя (секторах державного управління). Воно здійснює управління у відповідній галузі або створюється для виконання окремої функції у масштабах країни. В Україні функціонують міністерства, керівники яких входять до складу Кабінету Міністрів: Міністерство внутрішніх справ; Міністерство економіки; Міністерство палива і енергетики; Міністерство закордонних справ; Міністерство вугільної промисловості; Міністерство промислової політики; Міністерство культури та туризму; Міністерство оборони; Міністерство освіти і науки; Міністерство охорони здоров'я; Міністерство сім’ї та молоді; Міністерство аграрної політики; Міністерство праці і соціального захисту населення; Міністерство транспорту; Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи; Міністерство фінансів; Міністерство юстиції .
Міністерство- головний (провідний) орган в системі центральних органів виконавчої влади у забезпеченні реалізації державної політики у визначеній сфері діяльності. Керівництво міністерством здійснює міністр.
Місцеві органи виконавчої влади- виконавчі комітети, державні адміністрації, які здійснюють реалізащю виконавчої влади в окремих адміністративно-територіальних одиницях України.
Митна справа- порядок переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів, митне регулювання, пов'язане з встановленням митних мит та митних зборів, процедури митного контролю й інших засобів проведення в життя митної політики (ст. 1 Митного кодексу України).
Митний контроль- діяльність щодо забезпечення дотримання державними органами, підприємствами, посадовими особами й громадянами порядку переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів (ст. 21 Митного кодексу України).
Митний режим— це сукупність встановлених митним законодавством правових положень, які визначають порядок переміщення через митний кордон України транспортних засобів і товарів та застосування до них митних процедур залежно від мети переміщення.
Митні органи— спеціально уповноважені органи виконавчої влади в галузі митної справи, на які відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено безпосереднє здійснення митної справи.
Митні правила- встановлений законодавством України порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
Місцеве самоврядування— право певної територіальної громади (мешканців села, кількох сіл, селища або міста) самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції й законів України.
Місцеві державні адміністрації — державні органи, які у відповідно до ст. 118 Конституції України здійснюють виконавчу владу в областях, районах, містах Києві та Севастополі. Склад місцевих державних адміністрацій формують їх голови. Голови місцевих державних адміністрацій призначаються та звільнюються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України.
Моніторинг довкілля — це система спостережень, збирання, оброблення, передавання, збереження та аналізу інформації про стан довкілля, прогнозування його змін і розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття рішень про запобігання негативним змінам стану довкілля та дотримання вимог екологічної безпеки.
Мотив адміністративного правопорушення —наміри і спонукання особи, якими вона керувалась при скоєнні правопорушення.
Музей— заклад, який займається збором і організацією виставок творів мистецтва, предметів історії, науки, побуту і різних галузей промисловості, сільського господарства та ін. з метою їх збереження та дослідження.
Нагляд— діяльність по виявленню, попередженню правопорушень, усуненню їх наслідків та притягнення винних до відповідальності. Органи (особи), які здійснюють нагляд, позбавлені права втручатися в оперативну й господарську діяльність об'єктів управління, змінювати або скасовувати акти органів державного управління.
Наркотичні засоби та психотропні речовини - є речовини рослинного або синтетичного походження, які справляють одурманюючий вплив або викликають ейфорію.
Наука адміністративного права- сукупність поглядів, знань, вчень про адміністративно-правові норми, адміністративно-правові категорії та практику застосування норм адміністративного права.
Надзвичайний стан може бути введено за умов стихійного лиха, аварій і катастроф, епідемій, епізоотій, що створюють загрозу життю і здоров'ю населення та настання інших обставин, викладених у ст. 4 Закону України "Про правовий режим надзвичайного стану". Режим надзвичайного стану полягає в обмеженні прав і свобод громадян, колективних суб'єктів права; зміні системи державної влади шляхом утворення нових виконавчих органів, перерозподілі компетенції, надання додаткових повноважень. Режим надзвичайного стану при наявності надзвичайної ситуації вводиться у встановленому законом порядку компетентними державними органами.
Національна безпека — стан захищеності життєво важливих інтересів особи, держави та суспільства від існуючих і можливих загроз у всіх сферах суспільних відносин.
Нікчемні акти- акти управління, юридична неспроможність яких досить очевидна, тому вони не повинні виконуватися.
Неправова форма управління- зовнішні вияви управлінської діяльності, які безпосередньо не пов'язані із виданням юридичних актів, в результаті їх застосування не виникають адміністративно-правові відносини (організаційні дії, матеріально-правові операції).
Необережність- форма вини, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї діяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити.
Нерезидент — юридична особа і суб'єкт господарської діяльності України, що не має статусу юридичної особи (філія, представництво тощо), яка створена і здійснює свою діяльність відповідно до законодавства іноземної держави, у т.ч. юридична особа та суб'єкт підприємницької діяльності, створений з участю юридичної і фізичної особи.
Нормативні акти- основний вид актів управління, які встановлюють, змінюють або скасовують юридичні норми.
Нормативно-правовий акт —офіційний письмовий документ компетентного державного органу, в якому закріплюються правила поведінки загального характеру, що забезпечуються державним примусом.
Нотаріат в Україні— це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії з метою надання їм юридичної вірогідності.
Об’єднання громадян —добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод.
Оборона України— комплекс політичних, економічних, екологічних, військових, соціальних і правових заходів щодо забезпезчення незалежності, територіальної цілісності, захисту інтересів-держави і мирного життя народу. Метою оборони Україниє створення всіх необхідних умов для запобігання воєнному нападові та збройної відсічі можливій агресії проти України у будь-який час і за будь-яких обставин.
Обставини, щи виключають адміністративне провадження- обставини, при наявності яких адміністративна справа не порушується, а порушена справа підлягає закриттю (ст. 247 КпАП України).
Обставини, що виключають адміністративну відповідальність- обставини, при наявності яких, особа, яка вчинила правопорушення, звільнюється від адміністративної відповідальності.
Обставини, що обтяжують адміністративну відповідальність- обставини, при наявності яких застосовується більш суворе адміністративне стягнення, їх перелік зафіксовано у ст. 35 КпАП України.
Обставини, що пом'якшують адміністративну відповідальність- обставини, при наявності яких накладається менше стягнення або ж особа звільнюється від відповідальності. Перелік наведено у ст. 34 КпАП України, але він не є вичерпним і можуть бути враховані інші обставини справи.
Об'єкт адміністративного правопорушення - суспільні відносини, на які посягає адміністративне правопорушення; те, на що посягає і чому завдає шкоди адміністративне правопорушення.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення- це система передбачених адміністративно-правовою нормою ознак, що характеризують зовнішню сторону проступка.
Огляд речей і документів- захід забезпечення провадження в справах про адміністративне правопорушення, який застосовується з метою виявлення, закріплення необхідних доказів правопорушення і забезпечення подальшого припинення до відповідальності (ст. 264 КпАП України).
Оплатне вилучення предмета- примусове вилучення і наступна реалізація предмета, який став знаряддям проступку або безпосереднім об'єктом проступку, з передачею вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат на реалізацію вилученого предмета (ст. 28 КпАП України).
Орган адміністративної юрисдикції- орган, уповноважений розглядати та вирішувати по суті підвідомчі справи про адміністративні правопорушення, а також здійснювати інші юрисдикційні дії забезпечувального характеру.
Органи виконавчої влади -самостійний вид органів державної влади, який згідно з конституційним принципом поділу державної влади мають своїм головним призначенням організацію виконання законів.
Орган виконавчої влади- це різновид державного органу (організаційно оформлена частина державного апарату), який створюється у встановленому законом порядку спеціально для здійснення на основі чинного законодавства функцій виконавчо-розпорядчого (управлінського) характеру по безпосередньому і оперативному керівництву господарським, соціально-культурним та адміністративно-політичним будівництвом в державі.
Орган виконавчої влади зі спеціальним статусом- має визначені законодавством України особливі завдання та повноваження, щодо нього може встановлюватись спеціальний порядок утворення, реорганізації, ліквідації, підконтрольності, звітності, а також призначення і звільнення керівників та вирішення інших пигань. Його очолює голова.
Організаційно-правоваформа юридичної особи — суб'єкта підприємництва, що характеризує специфіку його створення, майнового статусу, характеру його прав і прав засновників (учасників) на майно, та особливості їх відповідальності за зобов'язаннями суб'єкта.
Оренда— засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Основне адміністративне стягнення- попередження, штраф, позбавлення спеціального права, виправні роботи, адміністративний арешт (в окремих випадках - конфіскація і оплатне вилучення).
Особистий огляд- захід забезпечення провадження в справах про адміністративне правопорушення, який застосовується з метою виявлення, закріплення необхідних доказів правопорушення і забезпечення подальшого притягнення до відповідальності (ст. 264 КпАП України).
Осудність- здатність особи в момент вчинення проступку віддавати звіт своїм діям і керувати ними.
Освіта— це цілеспрямований процес навчання і виховання в інтересах особи, суспільства і держави.
Особисті права і свободи —права, пов'язані з виконанням громадянами дій, спрямованих на задоволення власних потреб.
Охорона здоров’я— система заходів спрямованих на забезпечення збереження і розвитку фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливий індивідуальній тривалості життя.
Паспорт громадянина для виїзду за кордон - документ, що посвідчує особу громадянина під час перетинання державного кордону України та перебування за кордоном.
Підвідомчість (адміністративна) —компетенція того або іншого органу виконавчої влади щодо розгляду і вирішення адміністративних справ.
Підзаконний акт— акт компетентного державного органу, який видається на підставі й на виконання законів.
Підпис— форма засвідчення законності документа та вияв відповідальності за його зміст.
Підприємництво— самостійна, ініціативна, систематична, здійснювана на власний ризик діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг і заняття торгівлею з метою отримання прибутку.
Підприємство— самостійний статутний суб'єкт господарювання, що має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного при
Перевірка- обстеження та вивчення окремих напрямків діяльності фінансово-господарської діяльності, за підсумками яких складається довідка або детальна записка.
Перекладач- особа, яка надає лінгвістичну допомогу особам, які беруть участь у провадженні в справах про адміністративні правопорушення, й не володіють мовою, якою здійснюється це провадження (ст. 274 КпАП України).
Пневматична зброя- пістолети, револьвери, гвинтівки калібру понад 4,5 мм і швидкістю польоту кулі понад 100 м за секунду, в яких снаряд (куля) приводиться в рух за рахунок стиснутих газів.
Повноваження- вид і міра владного впливу посадової особи на зацікавлених учасників правовідносин з метою задоволення їх законних інтересів, досягнення певного соціально-корисного результату.
Позбавлення спеціального права- вид стягнення, який застосовується за грубе або систематичне порушення порядку користування цим правом (ст. 30 КпАП України).
Позитивна (перспективна) адміністративна відповідальність- відповідальність "взагалі", безособове, як абстрактний обов'язок, що існує незалежно від факту скоєння адміністративного правопорушення.
Політична партія- об'єднання громадян, які є прибічниками певної загальнонаціональної програми громадського розвитку, їх головна мета - участь у розробці державної політики, формуванні органів влади, місцевого самоврядування й уряду у їх складі.
Поняті- особи, які своїми підписами у протоколах підтверджують правильність здійснення процесуальних дій, при яких вони були присутніми.
Попередження- офіційний осуд вчиненого проступку і застереження правопорушника від його повторення; найм'якше адміністративне стягнення, яке застосовується за незначні проступки, вчинені вперше, з необережності тощо (ст. 26 КпАП України).
Посада— це визначена структурою і штатним розкладом первинна структурна одиниця державного органу і його апарату, на яку покладено нормативним актом коло службових обов'язків (ст. 2 Закону України "Про державну службу").
Посадова особа- державні службовці, на яких покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій; їх виконання завжди тягне за собою юридичні наслідки.
Послідовний порядок оскарження- порядок оскарження, коли скарга спочатку повинна бути подана у вищий орган (вищій посадовій особі), після чого, якщо рішення не задовольняє скаржника, в суд. Рішення останнього є остаточним.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення- документ, який остаточно оцінює поведінку особи, яка притягується до відповідальності, встановлює її винність або, навпаки, невинність, визначає захід адміністративного в