Основні складові служби WWW

Як і більшість служб Інтернет, службу WWW обслуго­вують дві програми: web-сервер та web-броузер (клієнт).

Розглянемо основні поняття, що стосуються WWW.

Web-сервер- це під'єднаний до Інтернет комп'ютер, на якому виконується спеціальна програма - сервер, яка збері­гає файли і здійснює пошук у Web-просторі.

Web-броузер- це програма, яка виконується на комп'ютері користувача. Вона здійснює пошук ресурсів у Web: відправляє запит на сервер і отримує від нього потрібну інформацію.

В основі служби WWW лежать поняття гіпертексту, гіпертекстового посилання та мова HTML, яку використовують для створення web-сторінок.

Ідея гіпертексту полягає у налагодженні зв'язків між різними web-об'єктами. Такий зв'язок забезпечують гіпер-текстові посилання.

Гіпертекстове посилання - це короткий підкреслений і виокремлений іншим кольором текст у документі, картинка чи інший елемент, клацнувши на якому мишею отримують доступ до зв'язаного зним об'єкта, наприклад, тексту, ма­люнка, музичного чи відеофайлу, іншої сторінки тощо.

Web-сторінка- це текстовий документ, написаний мо­вою HTML. Текст зберігається на web-сервері. Він може міс­тити посилання на різні об'єкти: рисунки, діаграми, звукові файли, елементи мультимедіа тощо.

Останнім часом стали популярними динамічні web-сто­рінки. Вони формуються в момент звертання до них із компо­нентів, які завбачливо вставлені дизайнером з деякої бази да­них серверу. Прикладами таких компонентів можуть бути ка­нали, прогноз погоди, результати торгів на біржі, спортивні новини, ціни в Інтернет-магазинах тощо.

Web-сайт (web-вузол)- декілька сторінок, об'єднаних єдиним тематичним змістом, або які належать єдиному влас­никові. Web-сайти утворюють за певними правилами, які ви­вчатимемо.

Web-портал- спеціально підготовлена web-сторінка, з якої, зокрема, зручно починати пошук ресурсів у WWW. З web-порталу можна швидко отримати корисну інформацію: прогноз погоди, програму телебачення; оглянути каталоги мережних ресурсів; здійснити пошук необхідної інформації; зареєструвати власну поштову web-скриньку; скористатись за­собами для створення та розміщення своїх web-сторінок тощо. Приклади порталів: Мета, BigMir, Yahoo, Yandex, Narod та ін.

- 94 - - 95 -
Ресурсом в Інтернет може бути текст, рисунок, музика, файл, а також запис у базі даних поштового серверу тощо. Оскільки кожний ресурс в Інтернет має свою адресу, то, клацнувши на гіперпосиланні, користувач має змогу заванта­жити на свій комп'ютер відповідний ресурс.

Адресу ресурсу називають URL-адресою.

URL-адреса(URL - Uniformed Resourse Locator) - уніфі­кований покажчик ресурсу. URL-адреса складається з назви прикладного протоколу, символів „:" або „://", назви серверу (доменне ім'я комп'ютера) та повного шляху до певного ре­сурсу. Всі компоненти адреси відокремлені символом „/". От­же, загальний вигляд URL-адреси такий:

<назва протоколу>://<назва серверу>/<шлях до ресурсу>/<иазва ресурсу>

Найпоширеніші прикладні протоколи: http - протокол служби WWW, який дає змогу переглядати web-сторінки; ftp - протокол пересилання файлів з одного комп'ютера на ін­ший; news - протокол серверу новин UseNet; mailto - пошто­вий протокол тощо. Розрізняють відносні адреси й абсолютні. Відносні адре­си визначають розташування інших ресурсів відносно деякого
базового ресурсу. Абсолютні позначають конкретні адреси URL.

Броузери

Для перегляду web-сторінок на комп'ютері користувача необхідно встановити відповідну програму. Така програма називається web-броузером.Основні функції броу-зера - згенерувати запит до серверу, отримати відповідь та відобразити web-сторінку на моніторі клієнта.

Перший web-броузер з назвою Line Mode Browser ство­рив Тим Берне Лі у 1990 році. Цей web-броузер функціонував у командному режимі і обслуговувався програмою Telnet. Перший графічний броузер Mosaic створено у 1993 р. Тепер існує багато броузерів, однак найпопулярніші є Netscape Na­vigator та Internet Explorer. Принципи роботи різних броу­зерів незначно відрізняться один від одного. До стандартного комплекту Windows входить доволі потужний web-броузер Internet Explorer. Розглянемо власне цю програму.

Перед тим, як почати працювати з програмою Internet Explorer, потрібно підготувати web-броузер до зручної для ко­ристувача роботи. Ці налаштування виконують лише один раз, і вони діятимуть у наступних сеансах автоматично. Роз­глянемо найважливіші установки.

Під час приєднання до Інтернет кожний броузер за­пускає початкову сторінку. За замовчуванням Internet Explo­rer завантажує сторінку компанії свого виробника - фірми Microsoft. Користувачеві вона навряд чи буде корисною, тому варто задати адресу своєї сторінки, адресу web-порталу або починати роботу броузера з порожньої сторінки.

Після введення користувачем адреси з помилкою броузери автоматично звертаються до деякої бази даних з метою відшукати сторінку з подібною адресою. Internet Explorer за замочуванням звернеться до бази даних свого виробника -компанії Microsoft. Від таких дій броузера мало користі, тому слід навчити броузер не робити запитів до своєї бази даних.

Web-сайти та web-сторінки можуть час від часу змі­нюватися. Зазвичай броузери автоматично методом копіюван­ня поновлюють ті сторінки, адреси яких занесені користува­чем у папку Улюблені (Favorites). Це займає певний час. Якщо в такому автоматичному поновленні немає потреби, варто від нього відмовитись.

Профілем користувачаназивають особисті відомос­ті про користувача, а саме: ім'я, домашня адреса, службові реквізити, посада, відомості про сім'ю тощо. Броузер налаш­тований так, щоб автоматично відсилати своєму виробникові інформацію про користувача. Можна заборонити броузеру цю форму шпіонажу.

Для економії часу роботи в Інтернет інколи корисно завантажувати не всю сторінку, а лише текст, що є на ній. Якщо виникає необхідність відобразити інші об'єкти це завж­ди можна зробити.

Якщо користувач відвідує деякі сторінки часто, не варто кожного разу вводити їхні адреси. Достатньо занести ці адреси в папку Улюблені. Для перегляду такої сторінки дос­татньо відкрити цю папку і клацнути на відповідній адресі. Крім того, папку Улюблені можна налаштувати так, що в ній будуть відображатись не адреси, а назви відповідних сторі­нок, що значно полегшує роботу.

Якщо користувач упевнений, що на сторінці, яку він переглядає, є цікава для нього інформація, то для уникнення перегляду всієї сторінки він може скористатись засобами по­шуку. Броузер дає змогу відшукати потрібну інформацію на сторінці за допомогою ключових слів.

Усі сторінки, які відвідував користувач останнім часом, Internet Explorer заносить у журнал. Тож, якщо користувачеві знов знадобилась одна з цих сторінок, він може відкрити жур­нал та викликати її, не вводячи адреси в адресний рядок.

Web-сторінки користувач може зберегти на своєму комп'ютері. Можна зберегти не всю сторінку, а лише її окре­мі об'єкти: текст, малюнок, програмний код сторінки тощо.

Коли на локальному комп'ютері є копії web-сторі­нок, для їхнього перегляду можна перейти в режим автоном­ної роботи, тобто від'єднатись від Інтернет. Це економить час роботи в мережі.

Броузер також дає змогу переглянути зв'язані поси­лання, надіслати або отримати пошту, перечитати новини, відправити електронною поштою посилання на сторінку або саму сторінку, відредагувати сторінку засобами редактора Word тощо.

Безпека в Інтернет

Робота в мережі може призвести До негативних наслідків для файлової системи комп'ютера, якщо не вжити заходів безпеки. Небезпеку спричиняють:

- 96 - - 97 -
комп'ютерні віруси, які здатні уразити комп'ютер ко­ристувача через Інтернет;

• поштові віруси, які сканують адресну книгу і викорис­товують інформацію у своїх цілях;

• мережні паразити, що організовують на комп'ютері ко­ристувача невидимі клієнтські програми, зокрема, для розсилання рекламних баннерів;

• троянські віруси, які організовують на комп'ютері ко­ристувача невидимий мережний сервер, готовий відпо­вісти на запит чужого комп'ютера.

Часто нормальній роботі перешкоджають аплети Java, сценарії 9-26837.php">⇐ Назад

  • 0
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
  • 11
  • 12
  • 13
  • 1415
  • 
    ; ?>