Лекція і розповідь на уроці літератури. Методика проведення.

Лекція

Учителі-словесники часто на уроці літератури звертаються до лекції -найбільш зручного та економного засобу передачі складного, великого за обсягом навчального матеріалу. Педагогічна енциклопедія дає таке визна­чення: "Шкільна лекція - це систематичний, послідовний виклад учителем навчального матеріалу, застосовується у старших класах".

Застосування методу шкільної лекції диктується не лише навчально-виховними завданнями та характером дидактичного матеріалу, але й віковими особливостями учнів, рівнем їхньої підготовки. Сприймання лекційного викладу вимагає від учнів широкого кола знань, уміння зосереджуватись під час слухання, запам'я­товувати основне. Рівень розумового розвитку старшокласників дозволяє вільно користуватися лекцією як ефективним методом вивчення літератури

Проте метод шкільної лекції часто піддається критиці за те, що під час його використання передаються "готові" знання. Більшість наукових праць, які вивчаються в середній школі, - дидактично оброблені, доступні для учнів. Це закономірно, адже у процесі навчання неможливо кожного разу під час одержання нових понять проходити весь той шлях пізнання, який пройшло людство. Багато з того, що пізнане, перевірено практикою, оформлено в наукових поняттях, засвоюється, зазвичай, в готовому вигляді.

Усний виклад дає можливість передати старшокласникам доцільно орга­нізовану, світоглядно цілісну інформацію, використовуючи різноманітні засоби - різні друковані джерела, наочні посібники, технічні засоби навчання. Учитель відбирає з величезного арсеналу знань ту інформацію, яка необхідна для розв'язання педагогічних завдань, враховуючи вже набуті учня­ми знання, вікові особливості, звертаючи при цьому увагу не тільки на пові­домлення фактів, але й на роз'яснення теоретичних положень, з'ясування при­чин, виявлення закономірностей. У процесі пояснення, використовуючи дове­дення, наукові оцінки, показуючи хід міркування, вчитель тим самим активі­зує мислення учнів, ведучи їх до розуміння діалектичної сутності явища.

Використання методу шкільної лекції на уроках літератури дозволяє також здійснювати глибокий вплив на емоційну сферу учнів, стимулює до власної пізнавальної діяльності.

У початкових та середніх класах частіше використовується розповідь учителя, яка відрізняється від лекції невеликим обсягом, простотою побудови, з використанням опису, переказу, виразного читання, унаочнення, технічних засобів тощо. Це зумовлено віковими та психологічними особливостями школярів, які ще не володіють уміннями зосереджувати увагу протягом тривалого часу. У старших класах виклад учителя змінюється за своїм змістом, структурою і наближається до класичної лекції з широкими узагаль­неннями світоглядного характеру, виявленням причиново-наслідкових зв'яз­ків, елементами аналізу, оцінки, висновками. Зв'язний, цілісний послідовний виклад, побудований на методологічних засадах, внутрішньо пов'язує і це­ментує окремі його частини, своїми доведеннями, аргументацією забезпечує переконаність і тим самим робить викладені знання глибоко усвідомленими.

Головна мета лекції - не опис фактів і явищ літературного процесу, а глибоке розуміння його розвитку, формування в учнів старших класів нави­чок зв'язного і цілісного засвоєння літературних знань як могутнього фактора естетичного виховання.

В умовах сучасної школи на перший план виступає найскладніший вид лекції - проблемний виклад. У процесі його учні стежать за ходом міркування учителя - як розгортається і доводиться думка.

Велике значення має вибір навчального матеріалу для лекційного викла­ду. Це може бути лекція-вступ до певного періоду розвитку літературного процесу, перед текстуальним вивченням великого епічного твору; оглядова лекція, яка розглядає творчість одного або кількох письменників, які не вивча­ються монографічно; окремий художній твір, що не вивчається текстуально; підсумкова (або узагальнююча), яка висвітлює значення великого за обсягом художнього твору, всієї творчості письменника, цілого розділу курсу літе­ратури.