Принципи виділення перспективних рекреаційних територій
Спеціалізацію певної території на виконанні рекреаційних функцій визначає рівень концентрації та комбінування рекреаційних ресурсів. Наголосимо, що рекреаційна діяльність є споживачем природних ресурсів, тому організатори зацікавлені в їхньому збереженні для розширення своєї ж діяльності. З іншого боку, зростання рекреаційних потреб призводить до збільшення антропогенного впливу на ландшафти. Тому продумане планування повинно бути невід’ємною складовою рекреаційної діяльності на обраній території. Для цього було розроблено схему землекористувачів в межах Шацького НПП на основі даних Шацького районного відділу земельних ресурсів, на якій подано розподіл земель по категоріях щодо їх використання (землі природно-заповідного фонду, землі запасу, землі резервного фонду, землі населених пунктів, землі сільськогосподарського призначення, тощо) (дивись графічні матеріали до проекту).
Сьогодні рекреація постає як глобальне явище, що має стабільні темпи зростання, тому її вважають одним із найперспективніших напрямів суспільно-економічного розвитку. Рекреація як біологічна функція проявляється на конкретній території шляхом дії об’єктивних умов та суб’єктивних чинників, які забезпечують переваги її розвитку на цих територіях.
Ми пропонуємо поетапний розгляд принципів виділення перспективних рекреаційних територій з характеристикою природних умов та рекреаційних ресурсів потенційної рекреаційної зони. Урізноманітнення та розширення рекреаційної діяльності внаслідок розвитку туризму як масового явища є головною причиною виділення нових рекреаційних територій, а основа їхнього виділення – конкретні ландшафти з індивідуальним, сприятливим для відпочинку характеристик та природних умов. Оцінка та врахування природних умов і ресурсів сприяє ефективному веденню рекреаційної діяльності в кожному ландшафтні чи місцевості та правильному виділенню профілю рекреаційної зони.
Природні умови з огляду на їхню циклічність та періодичність необхідно розглядати окремо для зимових та літніх видів відпочинку.
Основа територіальної організації туризму – наявність на цій території рекреаційних ресурсів. Виділяють такі їхні типи: природні, історико-культурні та соціально-економічні.
Природні рекреаційні ресурси формують компоненти ландшафтних комплексів. Їхні властивості повинні мати сприятливі для рекреаційної діяльності якісні та кількісні параметрами, що відповідають потребам відпочинку, лікування та оздоровлення суб’єкта рекреації.
Рельєф залежно від ступеня розчленованості сприяє формуванню пішохідного, водного та інших видів відпочинку, зумовлює естетичність території.
Кліматичні характеристики враховують сонячний, температурний, вітровий режими, вологість повітря та опади, що оцінюють з урахуванням теплового стану людини та її потреб. Кліматичний комплекс також повинен охоплювати дані про стан повітря: чистоту, насиченість фітонцидами, ступінь іонізації. Кліматичні дані є основою для розрахунку середньорічної кількості сприятливих для кліматотерапії днів.
Гідрологічні складові потенційної рекреаційної зони також є сприятливим рекреаційним чинником. Ріки, озера, ставки, водосховища створюють можливість для водних видів спорту, прогулянок на воді, купання, любительського рибальства. Доглянуті джерела стають для рекреанта під час походу головним постачальником питної води.
Лісові рекреаційні ресурси є однією з головних умов для визначення та формування рекреаційних зон. Важливе значення має ступінь благоустрою лісових територій, їхній видовий та віковий склад, продуктивність, загальна залісненість території. Рекреаційне використання лісових ресурсів здебільшого залежить від їхньої приуроченості до відповідних місцевостей. Характеристики лісових ресурсів необхідні для територіальної організації оздоровчих видів рекреації.
Компоненти ландшафтних комплексів, їхні властивості можуть сприяти, обмежувати або перешкоджати організації чи проведенню рекреаційної діяльності.
Історико-культурні рекреаційні ресурси мають пізнавальне значення і можуть бути використані для задоволення духовних потреб населення. Географічне довкілля – основа життєдіяльності етносу, тому пам’ятки культури, історії, архітектури, народної творчості є його надбанням, що відрізняється унікальністю і неповторністю, тож не може не привертати уваги туристів, адже людині завжди було притаманно цікавитися культурою та надбанням інших етнічних груп.
Соціально-економічні рекреаційні ресурси беруть участь у рекреаційній діяльності побічно. Вони формують матеріально-технічну базу перспективної території. Економічні параметри “продукції” рекреаційної діяльності залежать від різновиду рекреаційного ресурсу, його місцезнаходження, транспортної доступності, технології використання та екологічних характеристик, стану рекреаційного середовища. Ефективність рекреаційної діяльності функціональної зони значно залежить від розгалуженості об’єктів інфраструктури та кваліфікованих трудових ресурсів.
Зазначимо, що рекреаційні ресурси свідчать про потенційні можливості території, а не реалізацію. Усі рекреаційні ресурси за ступенем впливу на формування та розвиток рекреаційної діяльності на певній території можна розділити на такі групи:
1) ресурси, функціонально необхідні для конкретних видів відпочинку;
2) ресурси, що впливають на процес відпочинку та його ефективність;
3) ресурси, що впливають на можливість рекреаційного будівництва та функціонування інфраструктури.
Рівень концентрації та комбінування рекреаційних ресурсів визначає масштаби перспективної рекреаційної зони та її спеціалізацію. Рекреаційна зона може бути інтегральною, що охоплює всі види рекреаційної діяльності, або спеціалізованою залежно від наявних рекреаційних ресурсів.