Тема: Соціально-психологічний тренінг та специфіка його організації.
План:
1. Поняття тренінгу і його функції в соціальній роботі.
2. Історія виникнення та розвитку тренінгової роботи.
3. Основні напрямки тренінгів (види).
4. Специфічні риси і парадигми тренінгу.
Література:
1. Вачков И.В. Основы технологии группового тренинга. Психотехники: Учебное пособие – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательство «Ось – 89», 2000. – 224 с. (Практическая психология).
2. Мілютіна К. Л. Теорія і практика психологічного тренінгу. – К. Видавництво МАУП, 2006. – 175 с.
3. Пахальян В.Э. Групповой психологический тренинг: Учебное пособие. – СПб.: Питер, 2006. – 224 с.
4. Психогимнастика в тренинге / Под ред. Н.Ю.Хрящевой. – СПб.: «Речь», Институт Тренинга, 2000. – 256 с.
5. Рудестам К. Групповая психотерапия. – СПб.: Изд-во «Питер», 2000. – 384 с. - (Серия «Мастера психологии»).
6. Сидоренко Е.В. Технологии создания тренингов. От замысла к результату. – СПб.: Издательство «Речь»; ООО «Сидоренко и Ко», 2008. – 336 с.
7. Ситников А.П. Акмеологический тренинг: теория, методика, психотехнологии. – М., 1996. – 428 с.
Термін "тренінг" (від англ. train, training) має багато значень. Це навчання, виховання, тренування, дресирування. Загальновизнаного визначення поняття "тренінг" не існує. Вчені виділяють різні аспекти даного виду психологічної роботи. Так, Л. А. Петровська визначає соціально-психологічний тренінг як засіб психологічного впливу, спрямований на розвиток знань, соціальних установок, вмінь і досвіду в галузі міжособистісного спілкування.
Тренінг – це:
« спеціальна форма організації навчальної діяльності, що переслідує конкретні й прогнозовані цілі, які можуть бути досягнуті у відносно короткий термін»;
« спосіб навчання учасників і учасниць та розвиток у них необхідних здібностей та якостей, що дозволяють досягти успіху в певному виді діяльності»
« інтенсивне навчання, що досягається спеціальними інтерактивними вправами».
Педагогічний енциклопедичний словник дає таке трактування поняттю « психологічний тренінг»: « галузь практичної психології, орієнтована на використання активних методів групової психологічної роботи з метою розвитку компетентності у спілкуванні».
Тренінг - це сукупність прийомів і способів, спрямованих на розвиток у людини тих або інших навичок і умінь.
Тренінг може розглядатися з точки зору різних парадигм:
• тренінг як своєрідна форма дресирування, при якій за допомогою позитивного підкріплення формуються потрібні форми поведінки, а за допомогою негативного - «стираються» небажані;
• тренінг як тренування, в результаті якої відбувається формування і відпрацювання умінь і навичок;
• тренінг як форма активного навчання, метою якого є передача знань, розвиток деяких умінь і навичок;
• тренінг як метод створення умов для саморозкриття учасників і самостійного пошуку ними способів вирішення власних психологічних проблем.
Одним з перших, хто почав використовувати тренінги, став Дейл Карнегі, що заснував в 1912 році «Дейл Карнегі навчання». У цьому центрі проводилися і досі проводяться тренінги з розвитку навичок публічного виступу, впевненості в собі, взаємодії між людьми та ін.
У 1946 році Курт Левін разом з колегами в Бетелі (США) заснували тренінгові групи (Т-групи), спрямовані на підвищення компетентності в спілкуванні. В їх основі лежала наступна ідея: більшість людей живуть і працюють в групах, але найчастіше вони не віддають собі звіту в тому, як вони в них беруть участь, якими їх бачать інші люди, які реакції викликають у інших людей. Було помічено, що учасники груп отримують велику користь від аналізу власних переживань в групі.
К. Левін стверджував, що більшість ефективних змін в установках і поведінці людей відбувається в груповому, а не в індивідуальному контексті, тому, щоб виявити і змінити свої установки, виробити нові форми поведінки, людина повинна подолати свою автентичність і навчитися бачити себе так, як його бачать інші.
Успішна робота учнів К. Левіна в майстерні міжгрупових відносин привела до заснування у США Національної лабораторії тренінгу. У цій лабораторії була створена група тренінгу базових умінь. Згодом результати її роботи враховувалися в практиці Т-груп. У Т-групах навчали управлінський персонал, менеджерів, політичних лідерів ефективній міжособистісній взаємодії, умінню керувати, вирішувати конфлікти в організаціях, зміцнювати групову згуртованість.Т-група визначалася як збори гетерогенних індивідів, які зустрілися з метою досліджувати міжособистісні стосунки і групову динаміку, що вони самі породжують своєю взаємодією.
У 1954 році з'являються тренінгові групи, орієнтовані на з'ясування життєвих цінностей людини, посилення почуття її самоідентичності, вони отримали назву груп сенситивності.
У 60-і рр. виникає рух тренінгу соціальних і життєвих умінь, який застосовувався для професійної підготовки вчителів, консультантів, менеджерів з метою психологічної підтримки та розвитку. Він спирається на традиції гуманістичної психології К. Роджерса.