Сутність та особливості виховної роботи в підрозділах Збройних Сил України
Виховна робота у військових підрозділах ЗС України організується і проводиться згідно з концепцією виховної роботи у Збройних силах та інших військових формуваннях України, затвердженої Указом Президента України від 4 вересня 1998 року №981/98.
Під виховною роботою розуміється система організаційних, морально-психологічних, інформаційних, педагогічних, правових, культурно-просвітницьких та військово-соціальних заходів, спрямованих на формування і розвиток у воїнів професійно необхідних психологічних якостей, моральної самосвідомості, що має забезпечити високу бойову і мобілізаційну готовність органів управління, з’єднань і частин, зміцнення військової дисципліни та правопорядку, згуртування військових колективів.
Виховна робота в підрозділі ЗС України, носить системний характер, і вміщує в собі низку взаємопов’язаних, обумовлюючих один одного елементи (складові, напрями, завдання тощо).
Згідно концепції виховної роботи у ЗС України головними її складовими визначено:
- морально-психологічне забезпечення бойової і мобілізаційної готовності військ (сил), бойового чергування, бойової служби, оперативної та бойової підготовки, специфічної діяльності військових формувань;
- морально-психологічне забезпечення військової дисципліни та профілактики правопорушень;
- інформаційно-пропагандистське забезпечення;
- культурно-виховна і просвітницька робота;
- військово-соціальна робота.
Мета всіх цих складових єдина. І інформаційно-пропагандистське забезпечення і культурно-виховна та просвітницька робота, і військово-соціальна робота, також як і морально-психологічне забезпечення через їх специфічні форми, спрямовані на підвищення бойової і мобілізаційної готовності підрозділів, ефективності бойової підготовки, формування і розвитку у військовослужбовців особистої відповідальності за свідоме виконання військової присяги, вимог законів, військових статутів, наказів командирів і начальників, виховання відданості українському народу, високих якостей громадянина-патріота, національної свідомості та духовної культури, а в кінцевому підрахунку на формування достатнього для виконання завдань за призначенням морально-психологічного стану особового складу підрозділів ЗС України.
Таким чином, системоутворюючим фактором виховної роботи в підрозділах ЗС України є його мета. Як будь-яке системне явище виховна робота в підрозділах ЗС України має певну таксономію цілей. Зазначена вище загальна мета обумовлює часткові цілі діяльності суб’єктів виховної роботи. Залежно від об’єктивних умов вони поділяються на стратегічні, тактичні та оперативні (Б.П. Бітінас, Б.Н. Наумов, Б.Т. Ліхачов). У цілому “дерево цілей” виховної роботи в підрозділі може мати вигляд такої структурної схеми:
вершина – це загальна (стратегічна) мета (формування достатнього рівня морально-психологічного стану підрозділу для виконання завдань за призначенням);
середній рівень (оперативна) – конкретизація цієї мети за зазначеними основними складовими (наприклад, інформаційно-пропагандистського забезпечення: впровадження гуманітарної політики в підрозділах ЗС України);
нижній (тактичний, повсякденний) рівень – вирішення конкретних виховних завдань за окремими напрямками (наприклад, за тим же інформаційно-пропагандистським забезпеченням: формування в особового складу високих морально-психологічних якостей, готовності до свідомого виконання положень Конституції України і законів України, Військової присяги, вимог статутів ЗС України, інших нормативно-правових актів і наказів командирів; організація гуманітарної підготовки з усіма категоріями особового складу; системне суспільно-політичне, правове та військово-технічне інформування особового складу).
Для досягнення визначених цілей та завдань виховної роботи в підрозділах ЗС України необхідно визначитися: на інституційно-організаційному рівні із структурою виховної роботи; на функціонально-діяльнісному рівні (напрями, складові, завдання виховної роботи, функції окремих її елементів, форми і методи, сили та засоби, методики, алгоритми, технології виховної роботи); на методологічному рівні – із її законами, закономірностями принципами;
Що стосується інституційно-організаційного рівня, то в підрозділі за організацію виховної роботи відповідає командир, безпосередньо її проводить заступник командира з гуманітарних питань. За ієрархію військового управління він, крім командира, підпорядковується заступнику командира військової частини. Для організації виховної роботи в частині створюється відповідне відділення з гуманітарних питань, яке надає заступникам командирів підрозділів з гуманітарних питань методичну та практичну допомогу в організації виховної роботи.
Функціонально-діяльнісний рівень буде розглянутий в окремих розділах навчального посібника. У цьому розділі зупинимось на більш загальних напрямах виховної роботи.
Одним із критеріїв виділення напрямів виховної роботи є види життєдіяльності підрозділу. Згідно нього напрямками організації виховної роботи, які доповнюють один одного визначаються такі групи:
Перша група – напрямки виховання. Виховна робота в підрозділі сама являє собою систему, але за системним підходом є елементом більш складною системи. Такими системами є система військового виховання, яка в свою чергу є елементом загальнонаціональної системи виховання громадянина України. До цієї групи відносяться: правове, військово-професійне, естетичне, фізичне, військово-патріотичне, економічне, екологічне виховання та інше. Більш детально це питання розкрито в навчальному посібнику В.В. Ягупов „Військове виховання”.
Друга група – напрями діяльності органів виховної роботи (гуманітарних питань). Згідно Положення про органи виховної роботи ЗС України напрямами діяльності заступника командира підрозділу з гуманітарних питань є:
- морально-психологічне забезпечення військової дисципліни та профілактика правопорушень;
- правове виховання особового складу;
- інформаційно-пропагандистське забезпечення;
- культурно-виховна і просвітницька робота;
- участь у військово-соціальній роботі;
- забезпечення особового складу технічними засобами виховної роботи, поліграфічною продукцією, іншим культурно-просвітницьким майном;
- участь у професійному доборі, підготовці та вихованні особового складу;
- методичне забезпечення діяльності суб’єктів (командирів, активу) підрозділу;
Існує третя група напрямів виховної роботи – напрямки реформування та розвитку морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України:
- створення та удосконалення нормативно-правової та методичної бази морально-психологічного забезпечення застосування та життєдіяльності Збройних Сил України;
- реформування органів виховної роботи в органи морально-психологічного забезпечення, оптимізація їх структури та чисельності;
- створення систем соціологічного супроводу військової служби та психологічного захисту військовослужбовців у мирний та воєнний час;
- створення системи управління морально-психологічного забезпечення;
- розвиток системи підготовки фахівців виховної роботи (морально-психологічного забезпечення);
- вдосконалення системи комплектування органів виховної роботи (морально-психологічного забезпечення) Збройних Сил у особливий період;
- розробка систем морально-психологічного забезпечення сучасних форм та способів застосування військ сил);
- впровадження сучасних інформаційних технологій, оснащення Збройних Сил сучасними гучномовними, радіо-, телезасобами, поліграфічним обладнанням;
- вивчення та впровадження у практику вітчизняного та зарубіжного досвіду морально-психологічного забезпечення застосування військ (сил), морально-психологічної підготовки особового складу збройних сил, військово-патріотичного виховання населення, організації соціально-правового захисту військовослужбовців, членів їх сімей.
Ця група напрямів виховної роботи більш стосується діяльності суб’єктів оперативно-тактичного і стратегічного рівнів управління.
Четверта група стосується саме складових виховної роботи, про які зазначалось вище.
Методологічною основою організації виховної роботи в підрозділах ЗС України можуть слугувати надбання теорії і практики виховання (Л.А. Аза,Ш.А. Амонашвілі, А.С. Макаренко, С.О. Сухомлинський, К.Д. Ушинський, І.Д. Бех, І.А. Зязюн, О.В. Киричук, О.П. Кондратюк, Г.І. Легенький, І.С. Якіманська, О.А. Дубасенюк, В.В. Серіков, В.П. Беспалько, О.В. Барабанщиков, С.С. Муцинов та ін.). Фундаментальною працею щодо організації виховної роботи в ЗС України є праця В.В. Ягупова “Військове виховання: історія, теорія та методика”, в якій визначаються його мета, сутність і зміст, специфічні принципи, компоненти на новій особистісно орієнтованій парадигмі виховання.
Щоб з’ясувати зміст виховної роботи необхідно представити її у вигляді процесу, який в просторі і часі має свою мету, завдання, виконавців, результат.
Адаптувавши позицію академіка С.У. Гончаренко, який виховну роботу визначає як цілісний процес, в якому поєднані змістова та процесуальна сторони до умов військової служби можна стверджувати, що, по-перше, змістова сторона виховної роботи характеризує сукупність виховних цілей. По-друге, процесуальна – характеризує самокерований процес педагогічної взаємодії її учасників, що включає організацію і функціонування системи виховної роботи педагога (командири, заступники з гуманітарних питань) й самовиховання особового складу, спрямованої на реалізацію виховних цілей і формування позитивного досвіду їх самовдосконалення.
З точки зору проектно-технологічного підходу в педагогіці виховну роботу в підрозділі ЗС України можна уявити в перебігу послідовних етапів створення його проекту, технології реалізації та оцінки отриманих результатів.
Сутність виховної роботи в підрозділах ЗС України, враховуючи сучасні тенденції гуманістичного спрямування виховання, полягає в якісній організації та стимулюванні психологічно і педагогічно обґрунтованої діяльності особового складу, військових колективів, в гармонійному та всебічному розвитку особистості як вихователів (військово-педагогічний колектив) так і вихованців (особовий склад), в їх комунікативній взаємодії, в формуванні мотивації постійного творчого їх самовдосконалення.
С.Г. Вершиловський з цього приводу наголошує, що “виховна діяльність потребує проникнення в онтологію буття іншої людини, інтеракцію особистостей вихователя і вихованця, взаємопроникнення їх сфер життєдіяльності”.
З психологічної точки зору процес виховання особового складу Збройних сил – це процес формування його суспільно цінних потреб та їх перетворення в стійку мотивацію вихованої поведінки, яка відповідає суспільно-значущим нормам, завданням, що покладені на той чи інший підрозділ.
Головною ознакою ефективної виховної роботи у військових формуваннях повинно бути її особистісна спрямованість. Трансформуючи думку Міністра освіти та науки В.Г. Кременя на військовий грунт метою особистісно орієнтованого гуманного виховання, повинно бути не сформувати й навіть не виховати, а знайти, підтримати, розвинути людину в людині, закласти в ній механізм самореалізації особистості.
Важливою складовою гуманістичного виховання є стимулювання розвитку суб'єктних якостей військовослужбовця, зокрема здатностей до самостійного визначення напряму своєї діяльності, до самонавчання і самовиховання, до побудови й реалізації життєвих планів, взагалі - до життєтворчості.
Прагнення людини до самовдосконалення не виникає на пустому місці, для цього у неї повинні виникнути мотиви. До основних із них належать:
- бажання бути шанованими і визнаними;
- прагнення “повної свободи духовного життя і розвитку”
- усвідомлення необхідності служити народу.
З цього приводу доречна думка Івана Огієнко про те, що: “Служити починаємо окремим людям, як своїм ближнім і доходимо до найбільшого, до народу”.
Особливість виховної роботи у військових підрозділах полягає в тому, що її організація обумовлена з однієї сторони цілями та інтересами військової служби, а з іншої – формуванням громадянина України, збагаченого загальнолюдськими цінностями.
Тому ведучи мову про самовдосконалення особистості військовослужбовця ми насамперед маємо на увазі вдосконалення його моральних якостей як громадянина, захисника Вітчизни поряд з удосконаленням військово-професійної компетентності. Важко не погодитися з твердженням сучасних науковців І.Д. Звєрєвої, Л.Т Коваль та П.Д. Фролова про те, що “...регулюючи поведінку людей у всіх сферах суспільного життя, моральність служить основою вихованості, її найсуттєвішим показником. Моральна основа – це той стрижень, на який повинні нанизуватися будь-які прояви людської життєдіяльності” Моральність – це стрижень у наступності поколінь, це принципи, що залишаються стабільними упродовж існування людини, що визначають характер способу життя, взаємовідносин людей у суспільстві.
Отже, виховна робота в підрозділах ЗС України – важливий напрям діяльності командирів, спрямований на вирішення завдань гуманітарного та соціального розвитку ЗС України через створення сприятливого виховного середовища у військових підрозділах на основі гуманних відносин, поваги до особистості кожного військовослужбовця.