Предмет і обєкти бухгалтерського обліку
Лекція 2
1. Визначення предмету БО. Об’єкти БО, їх класифікація та економічний зміст.
1.1 Об’єкт бухгалтерського обліку – господарські засоби
1.2 Об’єкт бухгалтерського обліку – джерела господарських засобів
1.3 Об’єкт бухгалтерського обліку – господарські процеси
2. Метод БО.
1. Усі науки мають свій предмет (це те, що вивчає дана наука) та метод (як власне відбувається процес цього вивчення).
На цих всіх стадіях відтворення суспільного продукту необхідні матеріальні засоби та кошти, а також робоча сила для забезпечення безперервної виробничої діяльності. Бухгалтерський облік відображає стан і використання засобів підприємства в процесі їх кругообігу.Отже, предметом бухгалтерського облікує стан господарських засобів за їх складом та розміщенням, джерелами формування та цільовим призначенням.
В широкому розумінні предметом бухгалтерського обліку є господарська діяльність підприємства. Окремо в предметі бухгалтерського обліку виділяють господарські процеси, а саме: - процес створення підприємства; - процес діяльності підприємства (постачання, виробництво, збут); - припинення діяльності підприємства.
Об’єкти обліку поділяють на господарські засоби (майно), джерела формування засобів; господарські процеси.
1.1. До господарських засобів підприємства відносять: будівлі; споруди; обладнання; сировина і матеріали; кошти; робоча сила.
За функціональною роллю в процесі відтворення засоби підприємств виробничої сфери поділяються на: засоби виробництва; засоби в сфері обігу, засоби невиробничої сфери.
Засоби виробництва (основні засоби) залежно від їх призначення та виконуваних функцій поділяються на засоби і предмети праці.
До засобів праці належать: будівлі, споруди, машини і обладнання, транспортні засоби, господарський інвентар, які беруть участь в процесі виробництва та обігу, а також будівлі і споруди та інші засоби, необхідні для здійснення процесу праці. Засоби праці використовуються в процесі виробництва продукції тривалий час, повністю зберігають свою натуральну форму, але в процесі виробництва поступово зношуються і переносять свою вартість на новостворений продукт у вигляді амортизаційних відрахувань.
Крім цього до засобів праці відносять нематеріальні активи, до яких належать: права користування природними ресурсами; права користування майном; права на знаки для товарів та послуг (товарні знаки, торгові марки, фірмові назви тощо); права на об’єкти промислової власності (право на винаходи, промислові зразки, сорт рослин, породи тварин, ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо); авторські та суміжні з ним права (право на літерні та музичні твори, програми для ЕОМ, бази даних тощо); гудвіл.
Предмети праці: сировина, основні та допоміжні матеріали, паливо, напівфабрикати, незавершене виробництво. На відміну від основних засобів, предмети праці однократно повністю переносять свою вартість на новостворений продукт.
До засобів сфери обігу (оборотні) відносяться: предмети обігу, кошти, кошти в розрахунках.
Предмети обігу - готові вироби (готова продукція), які пройшли всі стадії –готові вироби на складі та готові вироби відвантажені покупцям.
Кошти необхідні підприємствам для розрахунків з постачальниками, з робітниками і службовцями, з бюджетом та позабюджетними фондами по розрахунках, за наслідками фінансово-господарської діяльності. Кошти зберігаються в установах банків на поточних та бюджетних рахунках, а також в касах підприємств у вигляді готівки. До коштів належать також: вартість цінних паперів і облігацій, що є власністю підприємства, а також валюта на валютних рахунках в банку.
Кошти в розрахунках (дебіторська заборгованість) - борги інших організацій та осіб даному підприємству ("нам винні"). Сюди входять: борги покупців за передану їм продукцію, але не оплачену ними.
Засоби невиробничої сферивикористовуються для обслуговування працівників підприємства та створення для них нормальних побутових умов (будівлі культурно-побутового призначення, житлового господарства, заклади охорони здоров’я, а також весь господарський інвентар, що в них знаходиться).
1.2За джерелами утворення та цільовим призначенням господарські засоби
поділяються на:
а) власні, які іще називають капіталом;
б) залучені (позичені) або які іще називають зобов’язання.
Джерелом утворення господарських засобів є капітал, резерви і прибуток.
Капіталподіляють на статутний, пайовий, додатковий та резервний.
Статутний капітал - це загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) підприємства до капіталу підприємства Сума статутного капіталу визначається в установчих документах і підлягає обов’язковій реєстрації у державному реєстрі господарських одиниць.
Пайовий капітал - це сума пайових внесків членів спілок та інших підприємств, що передбачена установчими документами.
Додатковий капітал- це додатково вкладений капітал (сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість) та інший вкладений капітал (сума дооцінки необоротних активів, вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб та інші види).
Резервний капітал - сума резервів, створених підприємством за рахунок прибутку з метою покриття непередбачених видатків, збитків, для сплати боргів підприємства при його ліквідації.
В склад джерел господарських засобів включаються резерви, до яких включають страхові резерви (створюються страховими організаціями) та забезпечення майбутніх витрат та платежів.
Останні створюються з метою рівномірного включення майбутніх затрат у витрати виробництва та обігу звітного періоду. До них належать такі види затрат: на майбутню оплату відпусток персоналу підприємства, включаючи відрахування на соціальні заходи; на забезпечення гарантійних зобов’язань; на виробничі затрати підготовчих робіт на підприємства з сезонним характером виробництва; на виплату винагороди за вислугу років, включаючи відрахування на соціальні заходи.
Особливим джерелом господарських засобів є прибуток. Величину прибутку підприємства розраховують виходячи з валових доходів та валових витрат. Загальна схема визначення оподаткованого прибутку така: валові доходи мінус непрямі податки (ПДВ, акциз), мінус валові витрати, мінус амортизація. Прибуток використовується для розширеного виробництва, збільшення величини власного (додаткового) капіталу та з метою сплати податку на прибуток.
До залучених засобів або зобов’язань належать:
- кредити та інші позичкові кошти;
- зобов’язання та розрахунки.
Дані кошти залучаються на покриття тимчасових потреб підприємства і повертаються у встановлений термін.
До кредитів відносять коротко - та довгострокові - кредити банку.
Позичкові кошти - кошти отримані в результаті випуску та розповсюдження цінних паперів (акцій, облігацій і т.п.). При цьому позичкові кошти можуть мати коротко - і довготерміновий характер.
Зобов’язання та розрахунки - це кредиторська заборгованість ("ми винні"), що виникає в результаті заборгованості підприємства постачальникам та підрядчикам за отримані від них, але не оплачені матеріальні цінності, виконані роботи та послуги. Крім заборгованості перед постачальниками підприємство може мати заборгованість за нарахованими перед бюджетом податками, а також перед своїми працівниками по оплаті праці, заборгованість за сумами, утриманими із заробітної плати працівників на користь інших організацій, осіб тощо. Заборгованість підприємства іншим організаціям і особам називається кредиторською, а самі організації та особи - кредиторами.
1.3
В якості об’єктів бухгалтерського обліку виступають наступні господарські процеси:
(1) процес створення підприємства.
Під час даного процесу формується статутний капітал підприємства, його основні та оборотні засоби.
Джерелом формування статутного капіталу державних підприємств є основні та оборотні засоби, котрі надаються безкоштовно державними органами; підприємств інших форм власності - внески в грошовій та майновій формах засновників чи учасників даних підприємств.
(2) процес діяльності підприємства.
Полягає в безперервному по часі виробничому процес, котрий включає в себе 3 фази: постачання, виробництво, збут.
Під час 1-ї фази відповідні служби підприємства здійснюють забезпечення недостатніми основними засобами, сировиною, матеріалами і робочою силою.
Під час 2-ї фази основні засоби в мірі зносу, сировина і матеріали повністю, а робоча сила по кількості затраченого часу переносять свою вартість на новостворений продукт - готову продукцію.
3-я фаза розпочинається із оприбуткування готової продукції на склад і закінчується її реалізацією покупцям та замовникам. Саме на цій фазі визначається фінансовий результат від виробничої діяльності - прибуток чи збиток.
(3) етап ліквідації підприємства.
Ліквідація підприємства здійснюється а рішенням вищого за рангом органу, за рішенням суду, за згодою засновників чи учасників, а також у випадку визнання підприємства банкрутом.
2. Бухгалтерський облік, як і кожна наука, має свій метод. Для розкриття сутності бухгалтерського обліку широко використовують загальнонаукові методи: діалектичний, історичний та системний підходи, метод індукції і дедукції. Поряд із загальнонауковими методами бухгалтерський облік має свої специфічні методи (прийоми), які обумовлені сутністю самого предмету, технологією обліку, завданнями та вимогами.
Метод бухгалтерського обліку - це сукупність спеціальних прийомів, за допомогою яких вивчають його предмет. Бухгалтерський облік вивчає свій предмет за допомогою таких методів:
1) хронологічного і систематичного спостереження;
2) вимірювання господарських засобів і процесів;
3) реєстрації та класифікації даних з метою їх систематизації;
4) узагальнення інформації з метою звітності.
Облікові дані формуються за допомогою таких елементів методу:
- документування;
- інвентаризація;
- оцінювання;
- калькулювання;
- рахунки;
- подвійний запис;
- бухгалтерський баланс;
- фінансова звітність.
Методу спостереження відповідають прийоми документування та інвентаризації. Вимірювання здійснюють оцінюванням і калькулюванням. Реєстрацію та класифікацію (поточне групування) проводять на рахунках за допомогою подвійного запису.
Узагальнення інформації з метою звітності відбувається у бухгалтерському балансі та фінансовій звітності.