Становлення відносин власності в Україні
Для України, яка розбудовується на засадах ринкової економіки, проблемою стало реформування відносин на засоби виробництва. Річ у тому, що в України, яка в складі Радянського Союзу протягом тривалого часу будувала соціалізм, склалася своєрідна структура власності. В якій переважали її суспільні форми (92 % державної власність).
Концепція побудови соціалізму передбачала:
- соціалізм повинен довести свої переваги перед капіталізмом, на зміну якому він приходить, більш високим рівнем продуктивності праці;
- високий рівень продуктивності праці може забезпечити лише велике виробництво, яке має ряд суттєвих економічних переваг перед дрібним виробництвом;
- найбільш сприятливим середовищем для зростання продуктивності праці може бути лише суспільна власність на засоби виробництва, яка відкриває простір для розвитку продуктивних сил, бо дає можливість свідомо підтримувати відповідність між виробничими відносинами й продуктивними силами.
Практика побудови соціалізму в СРСР певною мірою підтвердила справедливість такої концепції . Свідченням того є незаперечні факти:
- досить високі темпи розвитку радянською економіки ( вищі, ніж у країнах капіталістичного світу) впродовж всієї її мирної історії;
- плановість, яка базувалася на суспільній власності, забезпечила без кризовий характер розвитку економіки, а отже, неухильне зростання продуктивності праці;
- така економіка дозволила у порівняно короткий строк здійснити післявоєнну відбудову народного господарства.
Проте в ході формування основ соціалістичного суспільства були допущені суттєві помилки, найважливішою з яких була підміна суспільної власності державною, в результаті чого фактичне право розпорядження народною власністю перейшло до рук бюрократичного апарату, а безпосередній виробник поступово втратив з нею зв'язок. Так власність стала «нічийною», а працівник — відокремленим від засобів виробництва, хоча формально він залишився їх співвласником.
Все це підірвало довіру народу до соціалістичних ідеї і стало відправним моментом руйнування першої в світі соціалістичної держави. На її теренах утворилися нові самостійні держави, в т.ч. й Україна, які спішно почали реставрувати капіталізм, тобто суспільний лад, що ґрунтується на приватній власності на засоби виробництва.
У зв’язку з тим, що соціалізм і капіталізм — це два різнотипні способи виробництва: перший ґрунтується на суспільній власності на засоби виробництва, другий — на приватній, перехід від соціалізму до капіталізму не може бути одномоментним актом. Ця трансформація передбачає процес перетворення суспільних форм володіння, розпорядження й користування власністю в форми приватні.
Концепція переходу України до ринкової економіки на перехідний період в числі головних реформ передбачає приватизацію і роздержавлення. Приватизація це процес передачі об’єктів власності від юридичної особи (держави) фізичній особі або групи осіб. Перетворення будь-якої форми власності в приватну. Приватизація і роздержавлення ці поняття не тотожні. Роздержавлення — це процес перетворення державної власності в будь-яку іншу форму власності.
Приватизація, як і роздержавлення — це об’єктивні економічні процеси, необхідність проведення яких обумовлена падінням мотивації до праці, стагнацією виробництва.
Державної програмою приватизації в 90-ті роки Україні було передбачено безкоштовна передача державного майна громадянам країни.
Основними формами приватизації є:
- купівля – продаж майна за конкурсом або на аукціоні;
- купівля-продаж акцій, паїв, підприємств за конкурсом на аукціоні, на фондової біржі, за передоплатою та іншими способами, що передбачають конкуренцію покупців;
- викуп майна, зданого в оренду трудовим колективом ;
- безоплатна передача окремих підприємств або частини їх майна трудовим колективам;
- ліквідація збанкрутілих підприємств відповідно до законодавства України , продаж їх майна.
В АПК: передбачалось безкоштовна передача майна землі та іншого майна колгоспів та радгоспів їх членам.
В ході приватизації приблизно 80 % державного майно перетворилось в приватну власність. На жаль, приватизація не досягла своєю мети : створення справжнього власника – передача державного майна народу (робітникам) . Були масові порушення проведення приватизації (економічні злочинні): навмисне зниження реальної вартості об’єкта державної власності; доведення підприємств до банкрутства і тощо.