До зборів, рівнозначних митним платежам

⇐ Назад

Тема 3. Базові принципи функціонування єдиного ринку ЄС

План

1. Умови реалізації вільного руху товарів та послуг в ЄС.

2. Вільний рух осіб та свобода підприємницької діяльності.

3. Основні засади вільного руху капіталу.

2 1. Умови реалізації вільного руху товарів

Та послуг в ЄС

Внутрішній (єдиний) ринок ЄС (ст. 14) –простір без внутрішніх кордонів, на якому забезпечується вільний рух товарів, послуг, осіб та капіталів.

Питання формування внутрішнього ринку ЄС в цілому та забезпечення базових свобод – компетенція Генерального директорату з питань внутрішнього ринку та послуг.

Завдання Генерального директорату з питань внутрішнього ринку та послуг:

Ø розробляти законопроекти, що усувають перешкоди для поглиблення єдиного ринку;

Ø забезпечити повне використання переваг єдиного ринку шляхом контролю за дотриманням норм права внутрішнього ринку ЄС;

Ø інформувати громадян та бізнес-структури про права, які вони набувають в умовах функціонування єдиного ринку.

Товар– продукт, який можна оцінити у грошовому вимірі та який може бути предметом комерційних трансакцій (зокрема твори мистецтва, відходи, об’єкти колекціонування тощо).До товарів не відносятьсягрошові засоби та товари, супутні наданню послуг.

Положення щодо вільного руху товарів застосовуються до:

1) руху товарів, які переміщуються для продажу з однієї країни-члена в іншу, незалежно від країни їх походження;

2) руху товарів, які переміщуються транзитом через одну державу-член в іншу або за межі Співтовариства;

3) реімпорту товарів;

4) паралельного імпорту;

5) переміщення товарів особами.

Ключові умови вільного руху товарів:

· ліквідація митних і рівнозначних їм зборів між державами-членами;

· усунення кількісних і рівнозначних їм обмежень у взаємній торгівлі держав-членів;

· прийняття певних заходів у сфері непрямого оподаткування, що впливає на товарообіг усередині Співтовариства.

Збір рівнозначний митним платежам –

будь-який грошовий збір, яким би малим він не був та якими б не були його призначення та способи стягнення, що накладений в однобічному порядку на вітчизняні та імпортні товари при перетині ними кордону і який не є митом (в юридичному сенсі).

До зборів, рівнозначних митним платежам

не належать:

1) збори, які є елементом внутрішньодержавної податкової системи;

2) збори, що являють собою плату за послуги при перетині кордону.

Критерії допустимості введення заходів, що можуть обмежити вільний рух товарів:

· відсутність регулювання на рівні ЄС;

· не створення ускладнень у торгівлі;

· доступність для всіх приватних осіб ЄС;

· «тест розумності» – відповідність імперативним вимогам, які слугують суспільству та виправдовують розумність торговельних правил держав-членів.

Усунення перешкод для руху товарів, пов’язаних з існуванням різних технічних норм і стандартів у державах-членах, забезпечується у Співтоваристві двома способами:

1) шляхомгармонізації національних стандартів через прийняття та імплементацію єдиних норм комунітарного права у цій сфері;

2) шляхом впровадженняпринципу взаємного визнання.

Принцип взаємного визнання – товари, що законно виготовляються на території однієї держави-члена, не можуть бути заборонені для продажу на території іншої держави-члена, навіть якщо вони виготовляються за технічними чи якісними характеристиками, що відрізняються від тих, які застосовуються до своїх власних товарів. Діючі системи оцінки відповідності виробів та їх якості складаються з двох підсистем: обов’язкової та добровільної. Підсистема обов’язкової оцінки стосується усіх товарів, що постачаються на спільний ринок виробниками країн-членів чи третіх країн.

Підґрунтя для введення кількісних обмежень вільного руху товарів:

· суспільна мораль;

· захист промислової та комерційної власності

· захист здоров’я та життя людей, тварин та рослин;

· захист національних скарбів, що мають художню, історичну чи археологічну цінність;

· суспільний порядок та безпека.

Загальний режим транскордонного надання послуг на внутрішньому ринку ЄС передбачає:

¨ адміністративне спрощення доступу на ринок послуг постачальників послу на основі системи «єдиного вікна»;

¨ реалізацію свободи установ для постачальників послуг шляхом створення уніфікованої системи отримання ліцензій;

¨ визначення загальних принципів, на основі яких можуть встановлюватися обмеження торгівлі послугами з боку держав-членів (недискримінація, необхідність, пропорційність);

¨ забезпечення прав одержувачів послуг та комплексу заходів щодо підвищення якості послуг.

⇐ Назад