Аудит валових витрат і валового доходу підприємства
ТКМА 9-10. АУДИТ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ
З введенням у дію Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" з'явився такий термін, як "податковий облік".Основною метою ведення податкового обліку є визначення прибутку, що підлягає оподаткуванню.
Як відомо, з 1 січня 1997 р прибуток підприємств, що підлягає оподаткуванню,визначається шляхом зменшення скоригова-ного валового доходу звітного періоду на суму валових витрат і суму амортизаційних відрахувань. У зв'язкуз цим одним із основних об'єктів перевірок державними контролюючими органами стали валові витрати та валовий доход, що, перш за все, пов'язано з оподаткуванням підприємницької діяльності.
Основними завданями аудиту валових витрат і валового доходу є:
—перевірка обґрунтованості валових витрат;
—повнота відображення валового доходу підприємства;
—точність визначення чисел збільшення валових витрат і валового доходу;
—правильність обчислення прибутку, що підлягає оподаткуванню у звітному періоді.
Валовий доходпідприємства визначається як загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.
До складу валового доходупідприємства включаються:
1. Загальні доходи від реалізації товарів (робіт, послуг), у т. ч. допоміжних та обслуговуючих виробництв, які не мають статусу юридичної особи, а також доходу від реалізації цінних паперів (крім операцій з їх первинного випуску та операцій з їх кінцевого погашення).
2.Доходи від здійснення страхових та інших операцій щодо надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами.
Доходи від спільної діяльності та у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, процентів, роялті, володіння борговими вимогами, а також доходів від здійснення операцій лізингу (оренди).
3. Доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді.
4. Доходи з інших джерел та від позареалізаційних операцій, у т. ч.:
—сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої підприємством у звітному періоді, та вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платником податку;
—сум коштів страхового резерву, використаних не за призначенням;
—вартості матеріальних цінностей, переданих підприємству згідно з договорами схову та використаних ним у власному господарському обороті;
—сум штрафів та неустойки чи пені, одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, господарського чи третейського суду.
Скоригований валовий доходвизначається шляхом виключення з валового доходу:
1.Суми акцизного збору та податку на додану вартість, отриманих у складі ціни продажу продукції, за винятком випадків, коли підприємство-одержувач не є платником податку на додану вартість.
2.Суми коштів або вартості майна, отриманих підприємством як компенсації (відшкодування) за примусове відчуження державою іншого майна у випадках, передбачених чинним законодавством.
3.Суми коштів або вартості майна, отриманих підприємством за рішенням суду як компенсації прямих витрат або збитків, понесених ним у результаті порушення його прав та інтересів.
4.Суми коштів, що надходять підприємству у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права.
5.Суми одержаного підприємством емісійного доходу.
6.Номінальної вартості взятих на облік, але неоплачених цінних паперів, які засвідчують відносини позики а також платіжних документів, емітованих боржником на користь перевірюваного підприємства, як забезпечення заборгованості (облігацій, ощадних сертифікатів, казначейських зобов'язань, векселів, боргових розписок, акредитивів, чеків та інших подібних документів).
7. Доходів від спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, дивідендів, отриманих підприємством від інших підприємств, платників податку на прибуток.
8. Коштів або майна, які надходять у вигляді міжнародної технічної допомоги, яка надається іншими державами відповідно до міжнародних угод.
Аудитору слід пам'ятати, що поняття "валовий доход" та "валові витрати", характерні для податкового обліку, докорінно відрізняються своїм змістом від понять "доход" та "витрати", визначених у національних Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку. Більш того, з введенням у дію з 01.01.2000 р нового Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій, в якому відсутні рахунки для накопичення інформації щодо валових доходів і валових витрат підприємств (типу 18 та 48 рахунків за старим Планом), можна говорити про повне розмежування податкового та бухгалтерського обліку. Тому в сучасних умовах до розробки моделі взаємодії бухгалтерського обліку та системи оподаткування, що передбачається Програмою реформування бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів, затвердженою КМУ в 1998 р, облік валових доходів і валових витрат може вестися тільки позасистемно, тобто без запису на бухгалтерських рахунках.
Але всі валові доходи та валові витрати підприємства мають бути підтверджені первинними документами, які використовуються і в бухгалтерському обліку. Під час аудиту необхідно перевірити обгрунтованість усіх доходів підприємства відповідними документами, повноту їх відображення у податковому обліку і проконтролювати своєчасність їх включення до складу валового доходу.
Датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на звітний період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок підприємства на оплату товарів (робіт, послуг). У разі продажу товарів за готівку - дата її оприбуткування в касі підприємства, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує підприємство;
—або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) — дата фактичного надання результатів робіт (послуг) підприємством.
Датою збільшення валового доходуу разі здійснення бартерних (товарообмінних) операцій вважається будь-яка з подій, що сталася раніше, нарпиклад:
—або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) підприємством;
—або дата оприбуткування товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання результатів робіт (послуг) підприємством.
До валових витрат виробництва та обігу(далі - валові витрати) відносять суму будь-яких витрат підприємства у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким підприємством для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються:
1. Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (товарів, робіт, послуг) і охороною праці.
2. Суми коштів або вартість майна, добровільно перерахованих (переданих) до Державного бюджету України або бюджетів територіальних громад, до неприбуткових організацій, але не більше, ніж 4 % оподаткованого прибутку звітного періоду.
3. Суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України "Про систему оподаткування", за винятком податку на прибуток, податку на нерухомість, податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються для виробничого або невиробничого використання, а також податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів.
4.Суми витрат, не віднесених до складу валових витрат минулих звітних періодів у зв'язку з втратою або знищенням документів, установлених правилами податкового обліку, та підтвердженням такими документами у звітному періоді.
5.Суми витрат, не врахованих у минулих періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному періоді у розрахунку податкового зобов'язання.
6.Суми безнадійної заборгованості у разі, коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не призвели до позитивного наслідку, а також суми заборгованості, стосовно яких закінчився строк позовної давності.
7.Суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів, але не більше 5 % сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу.
Особливої уваги під час аудиту потребує перевірка віднесення до валових витрат підприємства так званих витрат подвійного призначення. Згідно з чинним законодавством, до валових витрат включаються такі витрати подвійного призначення:
1. Витрати підприємства на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, що необхідні для виконання професійних обов'язків, а також продуктами спеціального харчування за переліком, встановленим КМУ.
2. Витрати, пов'язані з професійною підготовкою або перепідготовкою за профілем підприємства фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з цим підприємством, в українських закладах освіти, за винятком фізичних осіб, пов'язаних з таким підприємством.
Витрати на придбання науково-технічної літератури і передплату спеціалізованих періодичних видань та оплату участі у наукових семінарах за основною діяльністю підприємства, що визначена у його статутних документах.
3. Будь-які витрати на гарантійний ремонт (обслуговування)
або гарантійні заміни товарів, проданих підприємством, але не вище 10 % від сукупної вартості таких товарів.
4. Витрати на проведення передпродажних та рекламних за
ходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються
(надаються) підприємством.
Витрати на організацію прийомів, презентацій та свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів з рекламними цілями, але не більше 2 % від прибутку, що підлягає оподаткуванню за звітний період.
5. Будь-які витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів, враховуючи плату за реєстрацію підприємства.
6. Витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з підприємством, або є членами його керівних органів, у межах граничних норм, встановлених КМУ за кожний повний день відрядження, включаючи день приїзду та від'їзду.
7. Витрати підприємства на утримання та експлуатацію визначених чинним законодавством деяких об'єктів соціальної інфраструктури.
Разом з тим аудитору слід пам'ятати, що чинним законодавством встановлено і перелік статей витрат, які не включаються до складу валових, зокрема:
1.Витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності). Однак ці обмеження не стосуються підприємств, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особистих потреб фізичних осіб.
2.Витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інше поліпшення основних фондів, та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин.
3.Сплата вартості торгових патентів, яка враховується у зменшення податкових зобов'язань підприємства.
4.Сплата штрафів та неустойки чи пені за рішенням сторін договору, відповідних державних органів, суду чи арбітражного суду.
5.Утримання органів управління об'єднань підприємств, включаючи утримання холдингових компаній, які є окремими юридичними особами.
6.Здійснення прямих інвестицій, включаючи виплату емісійного доходу на користь емітента корпоративних прав.
7.Виплата дивідендів.
8.Виплата винагород або інших видів заохочень, пов'язаним з таким платником податку, фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документованих доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час).
Взагалі, витрати на оплату праці та нарахування внесків на соціальні заходи мають деякі особливості їх визначення в податковому обліку.
До складу валових витрат підприємства належать витрати на оплату праці фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким підприємством, у т. ч. витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші виплати заохочення і виплати, залежно від тарифних ставок, у вигляді премій, відшкодування вартості товарів, виплати авторських винагород та виплати за виконання робіт, згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій чи натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін. До складу валових витрат підприємства включаються також обов'язкові виплати, компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених чинним законодавством.
До складу валових витрат підприємства включають і суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати через порушення термінів її виплати, оскільки така компенсація встановлена чинним законодавством. Але такі компенсаційні виплати згідно з Декретом КМУ "Про прибутковий податок з громадян", не включають до сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянами в період, за який проводиться оподаткування.
До складу валових витрат підприємства належать суми зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового соціального страхування фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з підприємством, нараховані на вказані вище виплати, за ставками та в порядку, встановленому чинним законодавством.
Аудитор має перевірити ведення підприємством обліку приросту (збитку) балансової вартості куплених матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції. У разі, коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного кварталу перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного кварталу, різниця вираховується з суми валових витрат підприємства.
У разі, коли вартість таких запасів на початок звітного кварталу перевищує їх вартість на кінець того ж кварталу, різниця додається до складу валових витрат підприємства у тому ж звітному періоді.
Аудитору слід пам'ятати, що до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами податкового обліку. У разі втрати або знищення зазначених документів підприємство має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо підприємство не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами.
Якщо підприємство поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.
Датою збільшення валових витрат виробництва(обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
— або дата списання коштів з банківських рахунків підприємства на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівкові кошти - день їх видачі з каси підприємства;
Аудит суб'єктів підприємницької діяльності
— або дата оприбуткування підприємством придбаних то
варів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання
платником податку результатів робіт (послуг).
Для товарообмінних (бартерних) операцій датою збільшення валових витратвважається дата здійснення заключної (балансуючої) операції.
Аудитор має також перевірити достовірність даних про валові витрати та валовий доход, які містяться в декларації про прибуток підприємства, в додатках до цієї декларації, та їх відповідність даним податкового обліку.
Як уже підкреслювалося вище, з метою визначення прибутку, який підлягає оподаткуванню, скоригований валовий прибуток звітного періоду підлягає зменшенню не тільки на суму валових витрат, а також і на суму амортизаційних відрахувань.
Амортизація основних фондів і нематеріальних активів у податковому обліку визначається як поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку підприємства у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених чинним законодавством.
Під терміном "основні фонди"слід розуміти матеріальні цінності, що використовуються у виробничий діяльності підприємства протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати їх введення в експлуатацію, та вартістю більш ніж 500 грн за одиницю. Основні фонди діють у незмінній натуральній формі протягом тривалого часу, а їх вартість поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
Основні фонди підлягають розподілу за такими групами:
—група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в т. ч. житлові будинки та їх частини;
—група 2 - автомобільний транспорт та вузли до нього, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади, включаючи електронно-обчислювальні машини, інформаційні системи, телефони, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;
—група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до групи 1 і 2.
Облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення групи 1, ведеться щодо кожної окремої будівлі, споруди та в цілому щодо групи 1 як сума балансових вартостей окремих об'єктів такої групи. Облік балансової вартості фондів, які підпадають під визначення груп 2 і 3, ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів. При цьому окремий облік балансової вартості індивідуальної одиниці, що входить до складу основних фондів групи 2 або групи 3, з метою оподаткування не ведеться.
Не підлягають амортизаціїта провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування:
—витрати бюджетів на будівництво та утримання житлових будинків та автомобільних доріг загального користування;
—витрати на придбання, ремонт, реконструкцію та модернізацію невиробничих фондів. Під терміном "невиробничі фонди" слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності підприємства.
Не підлягають також амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати підприємства на:
—придбання і відгодівлю продуктивної худоби, вирощування багаторічних насаджень;
—придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшої реалізації;
— утримання основних фондів, що перебувають на консервації.
Консервація основних фондів- це комплекс заходів, спрямованих на довгострокове (але не більш як на три роки) зберігання основних фондів підприємств у разі припинення виробничої та іншої господарської діяльності з можливістю подальшого відновлення їх функціонування. Роботи з консервації підприємство має проводити згідно з положенням "Про порядок консервації основних фондів підприємства", затвердженим постановою КМУ. Консервація, утримання та розконсервація основних фондів має здійснюватися згідно з проектом консервації, який затверджується:
—органом, уповноваженим управляти його майном підприємства, - для підприємств, заснованих на державній формі власності;
—власником (власниками) за погодженням з міністерством (за галузевим принципом) - для підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави;
—власником (власниками) - для решти підприємств.
Аудит суб'єктів підприємницької діяльності
Тому аудитор перевіряє наявність такого проекту на підприємствах, де є законсервовані об'єкти.
Суми амортизаційних відрахувань звітного періодувизначаються засобом застосування норм амортизаційних відрахувань до балансової вартості груп основних фондів. Норми амортизації встановлені у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на кінець звітного періоду у такому розмірі (в розрахунку на календарний квартал):
—група 1-1,25 %;
—група 2 - 6,25 %;
—група 3 - 3,75 %.
Балансова вартість групи основних фондівна початок звітного періоду розраховується за формулою:
БІ = БМ + ПМ-ВМ-АМ, (5.1)
де Б( - балансова вартість групи на початок і-го звітного періоду; Бм - балансова вартість групи на початок періоду, що передував звітному;
Пм - сума витрат на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцію та інші поліпшення основних фондів протягом періоду фондів протягом періоду, що передував звітному;
Вм - сума фондів, виведених з експлуатації основних протягом передзвітового періоду;
Ам - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у пе-редзвітовому періоді.
До витрат на поліпшення основних фондів з 01.07.1997 р відносять витрати на поточний і капітальний ремонт, реконструкцію, модернізацію та технічне переозброєння виробництва. Підприємство має право протягом звітного року віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, на суму, що не перевищує 5 % сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року. Витрати, що перевищують зазначену суму, відносяться на збільшення балансової вартості груп 2 і 3 (балансової вартості окремого об'єкта групи 1) та підлягають амортизації за нормами, передбаченими для відповідних основних фондів. Тому аудитор повинен перевірити правильність розподілу витрат на поліпшення основних засобів між збільшенням їх балансової вартості та валовими витратами підприємства.
Амортизація окремого об'єкта основних фондів групи 1 провадиться до досягнення балансовою вартістю такого об'єкта ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Залишкова вартість такого об'єкта входить до складу валових витрат підприємства за результатами відповідного звітного періоду, а вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля. Амортизація основних фондів груп 2 і 3 провадиться до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення.
У складі нематеріальних активіву податковому обліку відображуються придбані підприємством права користування землею, водою, іншими природними ресурсами, промисловими зразками, товарними знаками, об'єктами промислової та інтелектуальної власності та інші аналогічні майнові права. Нематеріальні активи відображаються у балансі в сумі витрат придбання та доведення їх до стану, в якому вони придатні для використання відповідно до запланованої мети.
З метою амортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками, виходячи з його первісної вартості з урахуванням індексації протягом строку, який визначається підприємством самостійно, виходячи із строку корисного використання таких нематеріальних активів або строку діяльності підприємства, але не більше 10 років безперервної експлуатації.
Амортизаційні відрахування провадяться до досягнення залишковою вартістю нематеріального активу нульового значення. Не нараховується амортизація на "ноу-хау", гудвіли, знаки для товарів і послуг, вартість яких не зменшується в процесі їх використання. Враховується і відображається амортизація (знос) нематеріальних активів окремо від амортизації (зносу) основних фондів. Підприємства усіх форм власності мають право застосувати щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою:
К = (1-110)-7100, (5.2)
де К - коефіцієнт індексації балансової вартості груп основних фондів;
Аудит суб'єктів підприємницької діяльності
І - індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація.
Якщо значення коефіцієнта індексації не перевищує одиниці, індексація не проводиться.
У разі, коли підприємство провело індексацію, воно зобов'язано встановити капітальний прибуток у сумі, що дорівнює різниці між балансовою вартістю відповідної групи основних фондів (нематеріальних активів), визначеною на початок звітного року із застосуванням коефіцієнта індексації, та балансової вартості такої групи основних фондів (нематеріальних активів) до такої індексації.
Зазначений капітальний прибуток включається до складу валових доходів підприємства кожного кварталу наступного року в сумі, яка дорівнює 0,25 % річної норми амортизації відповідної групи основних фондів (нематеріальних активів) від суми капітального доходу такої групи.
Заключним етапом контролю валового доходу, валових витрат та амортизаційних відрахувань у податковому обліку є перевірка правильності їх відображення у Декларації про прибуток підприємства, у складі якої сім основних розділів та близько двадцяти додатків.
9.2. Аудит фінансових результатів роботи підприємства
Узагальнюючим показником роботи підприємства є прибуток, який характеризує ефективність його діяльності. Тому аудит прибутку та аналіз фінансового стану підприємства є найбільш складною ділянкою контрольної роботи.
Слід зауважити, що нормативно-правові акти України з фінансових питань виділяють два види прибутку: чистий (балансовий) та прибуток, який є об'єктом оподаткування. Оскільки основним джерелом для аналізу фінансового стану підприємства є форми фінансової звітності, першою з яких як за номером, так і за значенням є баланс підприємства, то в цьому розділі будуть розглянуті саме питання перевірки балансового (чистого) прибутку. Формування прибутку як об'єкта оподаткування та питання податкового обліку будуть проаналізовані у шостому розділі підручника.
Взагалі ж існування двох паралельних видів обліку - бухгалтерського та податкового - для визначення різних показників прибутку є негативною рисою сучасного стану економічної роботи в нашій державі. Але Програма реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів, затверджена постановою КМУ від 28.10.98 р, передбачає створення "моделі взаємодії системи бухгалтерського обліку та оподаткування", що позитивно вплине на якість фінансової звітності та сприятиме зменшенню трудомісткості облікового процесу. Тому питання перевірки балансового (чистого) прибутку будуть розглянуті в цьому розділі з позицій національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, більшість з яких на момент написання посібника вже була затверджена Міністерством фінансів України.
Згідно з цими Положеннями (стандартами), балансовий прибутоквизначається як сума, відносно якої доходи підприємства перевищують витрати.
Термін витратиозначає зменшення економічних вигод у вигляді вибуття чи збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками). Доходи підприємства - це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників).
Основними джерелами чистого (балансового) прибутку (збитку) є фінансові результати від операційної діяльності, яку розглядають як основну діяльність підприємства, а також від інших видів діяльності, які не є інвестиційною або фінансовою діяльністю.
Визначається фінансовий результат від операційної діяльностіяк сума чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зменшена на собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), витрат на збут, адміністративних, та інших операційних витрат.
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції(товарів, робіт, послуг) визначається із загального доходу від реалізації (тобто доходу без вирахування наданих знижок, повернення проданих товарів та податків з продажу) податку на додану вартість Аудит суб'єктів підприємницької діяльності
та акцизного збору, які враховані у складі виручки від реалізації продукції та інших зборів і податків з обороту. Залежно від цього на першому етапі аудиту чистого (балансового) прибутку слід перевірити повноту відображення в бухгалтерському обліку підприємства доходів (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).
У складі собівартості реалізованої продукції(товарів, робіт, послуг) згідно з Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку відображається тільки виробнича собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг), або собівартість реалізованих товарів. На цьому етапі контролю фінансових результатів аудитор має перевірити правильність розрахунків виробничої собівартості продукції (робіт, послуг).
Аудит виробничої собівартості включає перевірку організації виробництва та технологічних процесів, якості продукції, а також питань нормування праці та витрат матеріальних ресурсів. Аудитор повинен впевнитися, що звітні дані про собівартість продукції відповідають фактичним витратам підприємства з кожного елементу і кожної статті калькуляції.
До інших операційних доходів підприємствавключають такі види доходів:
—доход від операційної оренди активів;
—доход від операційних курсових різниць;
—відшкодування раніше списаних боргів;
—доход від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій) тощо.
До адміністративних витратвідносять загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства. Витрати на збут продукції включають витрати підприємства, пов'язані з реалізацією продукції (товарів), витрати на утримання підрозділів, що займаються збутом продукції (товарів), рекламу, доставку продукції споживачам. У складі інших операційних витрат відображають собівартість реалізованих виробничих запасів; сумнівні (безнадійні) борги та втрати від знецінення запасів; втрати від операційних курсових різниць; визнані економічні санкції; відрахування з метою забезпечення наступних операційних витрат, а також усі інші витрати, які виникають у процесі операційної діяльності підприємства (крім витрат що включаються до собівартості продукції, товарів, робіт, послуг). Тому аудитор має перевірити відповідність цих витрат нормативно-правовим документам про їх склад. Прибуток (збиток) від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.
На наступному етапі ревізор повинен перевірити правильність формування прибутку (збитку) від звичайної діяльності. Звичайна діяльність- це будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують або виникають внаслідок її проведення. Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, доходу від участі в капіталі, фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та інших витрат (збитків).
Доход від участі в капіталівключає доход, отриманий від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких ведеться методом участі в капіталі. Метод участі в капіталі є методом обліку інвестицій, згідно з яким балансова вартість інвестицій відповідно збільшується або зменшується на суму збільшення або зменшення частки інвестора у власному капіталі об'єкта інвестування.
Інші фінансові доходивключають дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі). У складі інших доходів підприємства відображаються доходи від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів; доходи від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі звичайної діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю.
Втрати від участі в капіталівідображають збиток, спричинений інвестиціями в асоційовані, дочірні або спільні підприємства. Фінансові витрати- це витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позикового капіталу. Інші витрати підприємства включають собівартість реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів; втрати від неопераційних курсових різниць; втрати від уцінки фінансових інвестицій та необоротних активів; ін Аудит суб'єктів підприємницької діяльності витрати, які виникають у процесі звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов'язані з операційною діяльністю.
Прибуток від звичайної діяльностівизначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податків з прибутку. Збиток від звичайної діяльності дорівнює збитку від звичайної діяльності до оподаткування та сумі податків на прибуток.
На заключному етапі аудитору слід перевірити формування чистого прибутку (збитку) підприємства, який розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку і податків з надзвичайного прибутку.
До надзвичайних доходів і надзвичайних витратвідносяться відповідно: невідшкодовані збитки від надзвичайних подій (стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій тощо), включаючи витрати на запобігання виникненню втрат від стихійного лиха та аварій, які визначені за вирахуванням суми страхового відшкодування та покриття втрат від надзвичайних ситуацій за рахунок інших джерел; прибутки або збитки від інших подій та операцій, які відповідають визначенню надзвичайних подій. До надзвичайних подій відносяться такі операції, яких не очікується, що вони повторюватимуться періодично або в кожному наступному звітному періоді. Збитки від надзвичайних подій відображаються за вирахуванням суми, на яку зменшується податок на прибуток від звичайної діяльності внаслідок цих збитків. Аудитор має перевірити також, щоб зміст і вартісна оцінка доходів або витрат від кожної надзвичайної операції були окремо розкриті в примітках до фінансових звітів підприємства.
Складовою частиною ревізії фінансових результатів є аналіз фінансового стану підприємства, у процесі якого слід дати оцінку фінансової стійкості й платоспроможності, зокрема розрахувати коефіцієнти і показники ліквідності й фінансової активності. Отримані коефіцієнти необхідно порівняти із встановленими оптимальними критеріями, з даними за попередній періоді аналогічними показниками на споріднених підприємствах або із середньогалузевими даними. Таким чином, ревізія фінансових результатів иає виявити внутрішні резерви поліпшення фінансового стану підприємства, сприяти попередженню банкрутства та визначенню перспектив розвитку виробництва в умовах ринкових відносин.
10.3. Перевірка емісії та обігу цінних паперів
На сучасному етапі радикальних реформ, які здійснюються в Україні, особливої ваги набувають питання розвитку ринку цінних паперів. Фондовий ринок є багатофункціональною системою, яка сприяє акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу і соціальну сфери, структурній перебудові економіки, позитивній динаміці соціальної структури суспільства, підвищенню достатку громадян за рахунок володіння і вільного розпорядження цінними паперами, підготовленості населення до ринкових відносин. Формування в Україні централізованого фондового ринку дозволить досягти значного економічного ефекту і водночас стане на перешкоді розвитку негативних процесів в економічній та соціальній сферах.
З розвитком ринкових відносин в економічному житті країни все ширше входять в обіг різні види цінних паперів. Але зростання обсягів операцій на ринку цінних паперів України не в повній мірі забезпечується розробкою надійних ринкових регуляторів та механізмів контролю.
Згідно з Законом України "Про цінні папери і фондову біржу", цінні папери- це грошові документи, які засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їхнім власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.
Виготовлення і використання цінних паперіву підприємницькій діяльності регулюються Законом України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" та нормативно-правовими актами, виданими Кабінетом Міністрів України, Національним банком і Міністерством фінансів України, а також Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Згідно з чинним законодавством в Україні можуть випускатися та обертатися такі види цінних паперів:— акції; Аудит суб'єктів підприємницької діяльності
—облігації внутрішніх державних і місцевих позик;
—облігації підприємств;
—державні казначейські білети;
—ощадні сертифікати;
—векселі;
—приватизаційні папери (термін дії яких закінчився). Основними завданнями аудиту цінних паперівє перевірка
законності їх випуску, реєстрації, обігу, використання та зберігання, правильності нарахування дивідендів і відсотків їхнім користувачам, додержання законодавства щодо їх оподаткування.
Підприємство має право на випуск акцій і облігаційз моменту реєстрації цього випуску в Державній комісії з питань цінних паперів та фондового ринку. Залежно від цього на першому етапі аудиту емісії цінних паперів слід перевірити наявність на підприємстві відповідних свідоцтв про реєстрацію випуску акцій та облігацій.
Для отримання свідоцтва на випуск акційтовариства повинні подати до реєструвального органу такі документи:
1) заяву про реєстрацію інформації про емісію акцій;
2)нотаріально засвідчену копію установчого договору (у разі здійснення першої емісії);
3)інформацію про емісію акцій акціонерного товариства, до якої мають бути включені:
а) характеристика емітента, а саме: повне найменування;
місцезнаходження; номери телефону та телефаксу; дата заснуван
ня; предмет діяльності; відомості про статутний фонд (загальний
обсяг, фактично сплачений статутний фонд); чисельність служ
бовців (станом на перше число поточного кварталу); чисельність
акціонерів;
б) баланс, звіт про фінансові результати та їх використання.
Відповідні дані з балансів та звіту про фінансові результати
мають бути наведені на початку й у кінці року, який передував по
точному, а також на початку поточного кварталу;
в) дані про членів виконавчого органу, голову ради (спосте
режної ради товариства), голову ревізійної комісії та головного
бухгалтера і, перш за все, прізвище, ім'я та по батькові, рік народ
ження, освіта, кваліфікація, виробничий стаж, стаж роботи на
даній посаді;
г) можливі фактори ризику в діловій діяльності емітента
(наявність боргів та збитків, загроза банкрутства, можлива реор
ганізація емітента, залежність від коливання курсу іноземних ва
лют під час виконання договорів із закордонними партнерами, на
явність у керівництва емітента конфліктних інтересів, мож
ливість проведення страйків, великі витрати майбутніх періодів,
здійснення ризикованих операцій, можливість невиконання дого
ворів та інше);
д) опис ділової діяльності емітента, насамперед інформаційні
відомості про виробництво, реалізацію, наукові дослідження та
інвестиції станом на перше число поточного кварталу;
є) дані про емісію цінних паперів:
—дата і номер рішення (протоколу) про емісію акцій;
—найменування органу, який прийняв рішення;
—загальна номінальна вартість акцій, на які планується здійснити підписку;
—мета використання фінансових ресурсів, залучених від емісії (конкретні обсяги та напрями використання);
—кількість акцій за типами і категоріями (іменні або на пред'явника, прості та привілейовані);
—форма випуску акцій (документальна або бездокументна);
—перелік засновників із зазначенням кількості, типу і категорій акцій, якими вони володіють;
—права, що надаються власникам простих та привілейованих акцій;
—номінальна вартість акцій;
—серії та порядкові номери акцій;
—адреси місць, дати початку та припинення підписки на акції;
—запланований курс продажу акцій;
—відомості про ринкові вартості акцій за додаткової емісії (окремо на біржах, позабіржових товарно-інформаційних системах та позабіржовому ринку);
—докладний опис порядку підписки на акції та їх оплату із зазначенням найменування банківської установи та номера поточного рахунка, на який має бути внесена плата за акції;
—найменування торговця цінними паперами (якщо емітент користується його послугами);
Аудит суб'єктів підприємницької діяльності
—відомості про умови договору з торговцем цінними паперами із зазначенням суми винагороди торговця;
—дії в разі перевищення (недосягнення) рівня запланованої підписки на акції або дострокового її завершення (згідно з рішенням про емісію акцій);
—терміни, порядок та адреси місць виплати дивідендів за підсумками року;
є) перелік і результати попередніх емісій цінних паперів із зазначенням свідоцтва про реєстрацію випуску цінних паперів та органу, що видав відповідне свідоцтво;
ж) кількість акцій, які перебувають у власності членів вико
навчого органу, та перелік осіб, частки яких у статутному фонді
перевищують 5 %;
з) відомості про реєстратора, а в разі, коли емітент не кори
стується послугами реєстратора, зазначення номера дозволу на
ведення власного реєстру;
й) відомості про депозитарії цінних паперів із зазначенням назви, адреси та номера дозволу на здійснення депозитарної діяльності (у разі запланування бездокументарної форми випуску акцій).
Уся інформація про емісію акцій подається реєструвальному органу в 2-х примірниках і повинна бути прошнурована та засвідчена підписом керівника та печаткою емітента, підписами та печатками торговця цінними паперами та суб'єкта підприємницької діяльності, який брав участь у підготовці інформації про емісію акцій (якщо емітент користується послугами останніх), а також підписами та печатками аудитора (аудиторської фірми). Усі ці відомості підлягають ретельній перевірці у ході ревізії емісії акцій.
5.Копію договору з торговцем цінними паперами щодо розміщення акцій, на які планується підписка, із зазначенням номера чинного дозволу на діяльність щодо випуску та обігу цінних паперів (якщо емітент користуватиметься його послугами).
6.Копії свідоцтв про реєстрацію попередніх випусків цінних паперів.
7.Висновок аудитора (аудиторської фірми) щодо спроможності засновників - юридичних осіб сплатити відповідні внески до статутного фонду (за першої емісії акцій).
У процесі перевірки аудитор особливу увагу має звернути на наявність у засновників акціонерного товариства вільних власних коштів у кількості, необхідній для внеску до статутного фонду, тому що згідно з чинним законодавством підприємства та організації можуть придбати акції тільки за рахунок власних коштів.Акції можуть бути видані одержувачу (покупцеві) тільки після повної сплати їхньої вартості.
За емісії акцій у бездокументарній формі звіт про наслідки підписки також засвідчується відповідною депозитарною установою. Як відомо, депозитарна діяльністьвключає надання послуг щодо зберігання цінних паперів незалежно від форми їх випуску, відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій на цих рахунках та обслуговування операцій емітента з випущеними ним цінними паперами. Аудитор також має перевірити, щоб інформація про емісію акцій була надрукована в засобах масової інформації.
Аудитору слід пам'ятати, що закрите акціонерне товариство може здійснювати випуск тільки іменних акцій, а перехід прав власності на акції закритого акціонерного товариства має супроводжуватися внесенням відповідних змін до установчих документів.
Під час реорганізації закритого акціонерного товариства у відкрите номінальна вартість і кількість акцій відкритого акціонерного товариства, створеного із закритого через реорганізацію, повинна дорівнювати номінальній вартості і кількості акцій закритого акціонерного товариства на момент прийняття рішення щодо його реорганізації.
Аналогічним способом здійснюється реєстрація випуску та інформація про емісію облігацій підприємств.
Аудитор також має перевірити, щоб емітент не менше одного разу на рік інформував громадськість про свій господарсько-фінансовий стан та результати діяльності (друкував свій річний звіт).
Річний звіт емітентапублікується не пізніше ніж через дев'ять місяців наступного за звітним року, і направляється утримувачам іменних акцій реєструвальному органу. Річний звіт має містити такі дані про емітента:
а) інформацію про результати господарювання за попередній рік; Аудит суб'єктів підприємницької діяльності
б) основні відомості про додатково випущені цінні папери;
в) обґрунтування змін у персональному складі посадових осіб;
г) річний баланс підприємства та довідку про фінансовий
стан, засвідчені аудитором (аудиторською фірмою).
У зв'язку з опублікуванням недостовірних даних про нього, які можуть вплинути на вартість цінних паперів, емітент зобов'язаний протягом двох робочих днів вжити заходів щодо спростування цієї інформації.
Важливим етапом аудиту обігу цінних паперів є перевірка ведення реєстру власників іменних цінних паперів.Діяльність щодо ведення такого реєстру здійснює емітент або реєстратор. Якщо кількість власників іменних цінних паперів емітента перевищує 500 (максимальну для самостійного ведення реєстру), емітент зобов'язаний доручити ведення реєстру реєстратору шляхом укладання відповідного договору. Реєстратор має бути юридичною особою зі штатною чисельністю не менше трьох працівників, які безпосередньо займаються реєстраційною діяльністю. Якщо емітент веде власний реєстр самостійно, для нього достатньо одного працівника, який буде вести безпосередньо реєстр власників іменних паперів. Ці працівники повинні бути атестовані, мати відповідні кваліфікаційні сертифікати від Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Аудитор повинен перевірити порядок ведення реєстру іменних цінних паперів у емітента (наявність атестованого працівника чи наявність договору з реєстратором).
Договір на ведення реєстру емітент може укласти лише з одним реєстратором. Частка емітента цінних паперів у статутному фонді реєстратора не може перевищувати 10 %. Договір з реєстратором не знімає з емітента відповідальності за виконання обов'язків, що випливають з угод щодо цінних паперів.
Згідно з чинним законодавством професійна діяльність на ринку цінних паперів, у т. ч. посередницька діяльність з випуску та обігу цінних паперів, здійснюється юридичними та фізичними особами виключно на підставі спеціальних дозволів (ліцензій). Окремим видом професійної діяльності є торгівля цінними паперами.
Професійною діяльністю на ринку цінних паперівслід вважати:
- для фізичних осіб - придбання ними цінних паперів від свого імені та за свій рахунок внаслідок цивільно-правових угод та наступної відчуженості цих паперів протягом календарного року, якщо обсяг (визначений залежно від номінальної вартості цінних паперів) перевищує суму, еквівалентну 1000 неоподаткованим мінімумам доходів громадян;
—для юридичних осіб - придбання ними внаслідок цивільно-правових угод цінних паперів та їх похідних, наступну відчуженість цих паперів протягом календарного року після їх отримання, якщо загальний оборот з обігу за цими угодами перевищує суму, еквівалентну 10000 неоподаткованим мінімумам доходів громадян.
Аудитор має перевірити наявність відповідних ліцензій у осіб, які займаються професійною діяльністю на ринку цінних паперів. Ліцензію на торгівлю цінними паперами можуть отримати акціонерні товариства, статутний фонд яких сформовано за рахунок виключно іменних акцій товариства з обмеженою відповідальністю, з додатковою відповідальністю, повні та коман-дитні товариства, для яких операції з цінними паперами є виключним видом їхньої діяльності (далі - торговці цінними паперами).
Торговці цінними паперамимають право здійснювати такі види діяльності:
а) діяльність з випуску цінних паперів;
б) комісійну діяльність з цінними паперами;
в) комерційну діяльність з цінними паперами.
Окрім того, вони мають право надавати консультації власникам цінних паперів та здійснювати іншу діяльність, пов'язану з обігом цінних паперів.
Для отримання ліцензіїтовариство має подати до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку такі документи:
а) заяву про видачу дозволу;
б) копію рішення про державну реєстрацію;
в) нотаріально засвідчені копії статуту та установчого договору;
г) список усіх засновників, акціонерів та учасників товари
ства з відомостями про їх частку у статутному фонді товариства;
д) список усіх підприємств, організацій, господарчих това
риств, фірм, банків, у яких товариство виступає засновником,
Аудіт суб'єктів підприємницької діяльності
акціонером або учасником;
є) список керівного складу товариства;
є) список працівників, які будуть безпосередньо займатися операціями з випуску та обігу цінних паперів, атестованих як фаїівці з питань торгівлі цінними паперами, що мають кваліфікаційні посвідчення встановленого зразка;
ж) відомості про накладені на товариство санкції за госпо
дарські правопорушення органами державної влади та судом про
тягом трьох років до моменту подачі заяви чи з моменту створен
ня із зазначенням органу, який наклав санкцію; причини накла-
дєеня санкції, вид і розмір санкції, ступінь виконання санкції до
моменту подачі заяви;
з) відомості про наявність техніки, необхідної для здійснен
ня випуску та обігу цінних паперів, - засобів зв'язку (телефону,
факсу) та обробки інформації (комп'ютера);
и) копію платіжного доручення про внесення плати за вида-чуцозволу.
Усі ці відомості та відомості про сплату статутного фонду тсвариства мають бути засвідчені в аудиторському висновку, вимоги до якого визначені додатком до Порядку видачі дозволу на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів як виключної діяльності.
Діяльність, пов'язана із зберіганням і обслуговуванням ціших паперів та операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів, обліком прав власності на них, здійснюється на підставі: договору про відкриття рахунка цінних паперів,який укладається власником цінних паперів з обраним ним зберігачем; депозитарного договору,який укладається між зберігачем і депозитарієм або договору про обслуговування емісії цінних паперів,яий укладається між емітентом та обраним депозитарієм.
Депозитарій- юридична особа, що створюється у формі викритого акціонерного товариства, учасниками якого є не менше ніж десять зберігачів і яка здійснює виключно депозитарну дальність. При цьому, частка одного учасника в статутному фонді депозитарію не може перевищувати 25 % цього фонду.
Кліринг та розрахунки за умовами щодо цінних паперів здйснюються виключно депозитаріями, які забезпечують поставку цінних паперів на рахунки зберігачів у депозитарій з одночасною оплатою грошових коштів на рахунках зберігачів. Кліринг-це отримання, звірка та поточне оновлення інформації, підготовка бухгалтерських та облікових документів, необхідних для виконання угод щодо цінних паперів, визначення взаємних зобов'язань, що передбачає взаємозалік, забезпечення та гарантування розрахунків за угодами щодо цінних паперів. З метою здійснення клірингу та розрахунків за цими угодами депозитарій має одержати відповідний дозвіл.
Аудитор має перевірити наявність договорів між емітентом та власником цінних паперів та депозитарієм на діяльність, пов'язану із зберіганням і обігом цінних паперів, обліком прав власності на них. А також він повинен переконатися у наявності відповідного дозволу в депозитарії на проведення клірингу та розрахунків за угодами щодо цінних паперів.
Операції з торгівлі цінними паперами здійснюються, як правило, на фондовій біржі, хоча вторинний ринок цінних паперів може бути і позабіржовим. Контроль за діяльністю фондових бірж здійснюють уповноважені представники Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Методика ж проведення ревізії фондових бірж як фінансових посередників виходить за рамки даної роботи.
Ощадний сертифікат- це письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після встановленого строку суми депозиту та відповідних відсотків. Ощадні сертифікати можуть бути строкові (під певний договірний відсоток) чи до запитання, іменні або на пред'явника. Іменні сертифікати обігу не підлягають, а їхній продаж (відчуження) іншим особам є недійсним.
Підприємства і громадяни можуть купувати ощадні сертифікати тільки за рахунок власних коштів. Прибуток від ощадних сертифікатів виплачується під час подання їх для оплати у банк, який їх випустив. У разі, коли власник строкового сертифікату вимагає дострокового повернення депонованих коштів, йому виплачується знижений відсоток, рівень якого визначають на договірних умовах, під час внесення депозиту.
Під час аудиту слід перевірити наявність у сертифікатів таких обов'язкових реквізитів: найменування цінного паперу -"ощадний сертифікат", найменування банку, що його випустив; Аудит суб'єктів підприємницької діяльності
порядковий номер сертифіката; дату його випуску; суму депозиту; строк вилучення вкладу (для строкового сертифікату); найменування або ім'я утримувача сертифікату (для іменного сертифікату); підпис керівника банку або іншої уповноваженої на це особи. Слід також перевірити джерела придбання ощадних сертифікатів та обов'язковість включення отриманих за ними відсотків до складу доходу, що підлягає оподаткуванню.
Казначейські зобов'язання України- це вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення. Вони засвідчують внесок коштів їх власників до бюджету та дають право на одержання фінансового доходу.
Випускаються такі види зобов'язань Державного казначейства України:
а) довгострокові - від 5 до 10 років;
б) середньострокові - від 1 до 5 років;
в) короткострокові - до одного року.
Рішення про випуск, умови випуску та виплату доходів за довгостроковими зобов'язаннями приймає Кабінет Міністрів України, за короткостроковими - Міністерство фінансів України. Кошти від реалізації казначейських зобов'язань направляються на покриття поточних видатків державного бюджету.
Тому основним завданням аудиту казначейських зобов'язань є перевірка цільового використання коштів, залучених від випуску цього виду цінних паперів.