Укладання міжнародного комерційного контракту
Для виникнення юридично значимого МКК необхідні відповідні умови, без яких такий контракт не можна вважати дійсним. Згідно з чинним законодавством такими умовами є:
· ділова угода осіб, що беруть участь в укладенні контракту;
· правоздатність і дієздатність осіб, які укладають контракт;
· узгодженість волі сторін;
· предмет контракту;
· основа контракту.
Як правило, сторони вступають у переговори для того, щоб досягти згоди. Розглянемо детальніше особливості переговорів.
1. Переговори жодним чином не зобов’язують їх учасників і, кожна із сторін має право перервати їх у будь-який момент за власним бажанням.
2. Сторона, що вела переговори, не маючи намірів укладення контракту, несе відповідальність за збитки, спричинені внаслідок ведення переговорів.
3. Сторона, яка вела переговори з наміром укладання контракту, але потім відмовилась від своїх намірів без достатніх на те підстав, також несе відповідальність за збитки, заподіяні іншій стороні.
4. Відшкодування збитків, заподіяних іншій стороні, внаслідок порушення обов’язку вести переговори свідомо.
5. Обов’язок конфіденційності. Якщо сторони заінтересовані в тому, щоб визначена інформація, яка передається іншій стороні, не була розголошена чи використана з тією чи іншою метою, ніж та, для якої вона передавалась, вони заявляють таку інформацію як конфіденційну. Порушення конфіденційності накладає обов’язок компенсувати можливі збитки.
6. Кожна зі сторін сплачує власні витрати на підготовку до укладення контракту. Загальні витрати сплачуються в рівних частках.
7. Попередній контракт (Додаток 1). В кінці переговорів дуже часто досягається угода сторін у вигляді попереднього контракту, тобто угоди, з огляду на яку сторони зобов’язуються укласти пізніше основний контракт. Якщо сторона попереднього контракту відмовляється від укладання основного, то друга сторона має право звернутися в суд чи арбітраж з позовом щодо примушення укладання контракту, а також про компенсацію збитків.
Згідно з українським законодавством діє визначений порядок укладання контракту, тобто встановлена процедура, відповідно до якої угода сторін про встановлення контрактних відносин вважається досягнутою, а контракт оформленим. Ця процедура складається з двох частин: пропозиції про укладання контракту (оферти) однієї сторони і прийняття цієї пропозиції іншою стороною (акцепт).
Пропозиція (оферта) волевиявлення правоздатного суб’єкта МКО, яке вміщує суттєві складові майбутнього контракту, зроблена з наміром укласти контракт. Щоб пропозиція про укладання контракту вважалася дійсною, вона повинна відповідати конкретним вимогам, а саме:
1) адресат пропозиції — одна або кілька конкретних осіб;
2) свобода волевиявлення;
3) правоздатність і дієздатність суб’єктів;
4) серйозність;
5) кваліфікованість;
6) вміщувати суттєві пункти майбутнього контракту.
Розрізняють два види оферти: тверду і вільну.
Тверда оферта — це документ, в якому надається письмова пропозиція на продаж визначеного товару, надісланий продавцем одному можливому покупцеві, де вказуються суттєві умови майбутнього контракту і визначено строк дії оферти (Додаток 2).
Вільна оферта — це документ, який може бути виданий на одну і ту саму партію товару кільком можливим покупцям; не зв’язує продавця своєю пропозицією і не встановлює строк для відповіді (Додаток 3).
Відміна пропозиції укладання контракту.
Згідно з Віденською конвенцією про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (Відень, 1980 р.) і Принципів міжнародних комерційних контрактів (UNIDROIT, 1994 р.), оферта може бути відмінена, якщо повідомлення про відміну отримано адресатом оферти раніше або в той самий момент, коли оферта отримана.
Відкликання оферти.
Відповідно до міжнародного права оферта може бути відкликана, якщо повідомлення про відкликання буде отримане адресатом оферти до відправки ним акцепту.
Однак пропозиція не може бути відкликана: а) при невідкликаній оферті і б) за умови, коли адресат оферти покладається на невідкликаність оферти.
Прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) — це волевиявлення одного суб’єкта. Такому акцепту притаманні всі властивості пропозиції (Додаток 4).
Акцепт — заява або інша поведінка адресата оферти, яка виражає його згоду з офертою.
Форми прийняття пропозиції (оферти):
1) безумовний акцепт оферти;
2) акцепт контроферти;
3) прийняття пропозиції і мовчання протилежної сторони;
4) прийняття пропозиції із запізненням.
Безумовний акцепт оферти.
Пропозиція (оферта) повинна бути прийнята без жодних обмовок або обмежень.
Акцепт контроферти.
За наявності обмежень або обмовок можна говорити про нову пропозицію, де сторони помінялись місцями: ініціатор виступає в ролі особи, що приймає пропозицію, а той, хто приймає пропозицію, перетворюється на ініціатора.
Прийняття пропозиції і мовчання протилежної сторони.
За загальними правилами мовчання або бездія самі по собі не є акцептом. Ситуація може виглядати інакше у тому разі, коли сторони узгодили між собою те, що мовчання означатиме акцепт, або коли це випливає з дійсної ділової практики чи звичаю.
Однак у будь-якому разі для оферти недостатньо в односторонньому порядку заявити в своїй пропозиції, що вона буде акцептована при мовчанні адресата. Адресат оферти вільний не тільки акцептувати чи не акцептувати оферту, але він може також її просто проігнорувати.
Прийняття пропозиції із запізненням.
Прийняття пропозиції із запізненням трактується так чи інакше в законодавстві різних країн. Наприклад, за італійським правом в ініціатора пропозиції є право затвердити запізніле прийняття оферти, причому достатньо тільки заявити контрагенту, що контракт укладено. В деяких законодавствах прийняття пропозиції із запізненням вважається новою офертою, згоду з якою потрібно отримати від попереднього ініціатора.
Якщо заява про прийняття пропозиції зроблена своєчасно, отримана ініціатором пізніше строку для прийняття оферти, тоді контракт вважається укладеним, якщо ініціатор знав або міг знати про своєчасно відправлену відповідь. Або контракт вважається неукладеним, якщо ініціатор відразу ж після отримання пропозиції повідомить іншу сторону, що він не бажає зв’язувати себе офертою.
Відміна акцепту.
Акцепт може бути відмінений, якщо повідомлення про це отримано оферентом раніше чи в той самий момент. Необхідно підкреслити, що оферент не може змінити свого рішення після того, як адресат оферти відправив свій акцепт (Відень, Конвенція про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, 1980 р.).