ІІІ. Оформлення тексту курсової роботи
Роботу набирають на комп'ютері з одного боку аркуша білого паперу формату А4 через 1,5 інтервал (28 – 30 рядків на сторінці) 14-м кеглем шрифту Times New Roman. Текст друкують, залишаючи поля таких розмірів: ліве - 30 мм, праве - 10 мм, верхнє - 25 мм, нижнє - 25 мм.
Заголовки структурних частин курсової "ЗМІСТ", "ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ", "ВСТУП", "ВИСНОВКИ", "СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ", "ДОДАТКИ", а також назви параграфів друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки пунктів у параграфах - маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Відстань між заголовком та текстом повинна дорівнювати 3 інтервалам. Кожну структурну частину курсової (зміст, вступ, параграфи, висновки, перелік посилань, список використаних джерел і літератури, додатки) починають з нової сторінки. До загального обсягу курсової не входять перелік посилань, список використаних джерел та літератури і додатки. Але всі сторінки зазначених елементів роботи підлягають нумерації на загальних засадах.
Заголовкипараграфів і підпараграфів курсової роботи повинні точно відбивати зміст викладеного в них. Кожен заголовок у науковому тексті має бути якомога коротшим. Але й надмірна його лапідарність небажана. Особливо небезпечні заголовки з одного слова. Такий заголовок не дає змоги визначити тему вміщеного під ним тексту. Трапляється й інша крайність, коли автор, бажаючи максимально точно передати у заголовку зміст параграфу, заголовок розтягує на кілька рядків, що суттєво ускладнює його смислове прийняття.
Нумераціюсторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків, таблиць подають арабськими цифрами без знака №. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках (починаючи з цифри 2, яка ставиться на першій після титульної сторінки) номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.
Першою сторінкою курсової є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок, не проставляючи його номера. Наступні сторінки нумерують у правому верхньому куті сторінки без крапки, риски тощо. На першій сторінці таких структурних частин, як зміст, перелік умовних позначень, вступ, розділ, висновки, список використаних джерел порядковий номер не вказується, але вони включаються до загальної нумерації.
Структурні частини: перелік умовних позначень, вступ, висновки, список джерел і літератури, додатки не нумеруються, тобто не можна друкувати: "1. ВСТУП" або "Розділ 6. ВИСНОВКИ". Підпараграфи нумерують у межах кожного параграфа. Номер підпараграфа складається з номера параграфа і порядкового номера підпараграфа, між якими ставлять крапку. В кінці номера підпараграфа повинна стояти крапка, наприклад: "2.3." (третій підпараграф другого параграфа). Потім у тому ж рядку йде заголовок підпараграфа.
Загальні правила цитування та посилання на використані джерела.Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст. Загальні вимоги до цитування такі:
а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання;
б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, в кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;
в) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;
г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами) слід бути максимально точним у викладі думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів, і робити відповідні посилання на джерело;
д) цитування не повинно бути надмірним, бо створює враження компілятивності праці.
Подання таблиць.Цифровий матеріал, коли його багато або є потреба у зіставленні певних показників, як правило, оформлюють у таблиці. Звичайно таблиця складається із таких елементів: порядкового номера і тематичного заголовка, боковика, заголовків вертикальних граф, горизонтальних рядків та вертикальних граф. Кожна таблиця повинна мати назву, котру розміщують над нею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово "Таблиця" починають з великої літери. Назву не підкреслюють.
Заголовок кожної графи в головці таблиці має бути якомога стисліше. Заголовки граф пишуть з великої літери, підзаголовки - з малої, якщо вони становлять одне речення із заголовком, і з великої, якщо вони є самостійними. Заголовки мають бути максимально точними і простими. Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті. Громіздкі таблиці доцільно виносити до Додатків. У такому разі обов’язково необхідно посилатися на таблицю в тексті. Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) у межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис "Таблиця" із зазначенням її номера. Номер таблиці складається з номера параграфу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: "Таблиця 1.2" (друга таблиця першого розділу). На наступному рядку розміщується назва таблиці, наприкінці якої у квадратних дужках вказується порядковий номер посилання. Якщо в роботі одна таблиця, її нумерують за загальними правилами.
Ілюстрації позначають словом "Рис." і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією.
Посилання. При написанні роботи студент повинен обов'язково посилатися на документи, авторські наукові або публіцистичні праці і опубліковані чи не опубліковані джерела, з яких запозичив матеріали або окремі результати (цитування, цифровий матеріал тощо). Посилання на джерела й літературу роблять по мірі їх вживання в тексті. Порядкові номери посилань вказують у квадратних дужках. Нумерація посилань ведеться суцільно (від 1 до ....) в межах вступу, кожного з параграфів, висновків. Після висновків наводиться перелік посилань за відповідними структурними частинами курсової (Додаток Д).
Оформлення списку використаних джерел і літератури. З нього можна зробити висновок про ступінь ознайомлення дисертанта з джерелами й літературою з досліджуваної проблеми. Список використаних джерел і літератури містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після переліку посилань.Він поділяється на дві частини: Джерела і Література (Додаток Е). Джерела необхідно об’єднувати в групи. Порядок їх розміщення визначається важливістю кожної з них для даної роботи. Для історичного дослідження важливе значення мають архівні документи, тому в разі використання їх варто у списку джерел поставити на перше місце. Це дозволить рецензентам оцінити ступінь історичності й самостійності магістерської роботи. Якщо архівні джерела не використовувалися, то їх не вказують і в загальному переліку. Слід мати на увазі, що архівними є також матеріали поточних архівів сучасних установ, організацій, підприємств, фірм тощо. Найчастіше такі документи залучаються до дослідження майбутніми фахівцями в галузі політології й міжнародних відносин (хоча нерідко до них звертаються й історики). Тому матеріали поточних архівів також необхідно об’єднувати в одну групу і за необхідності ставити їх на перше місце у відповідному списку наприкінці роботи.
Література також може групуватися за видами (монографії, статті, дисертації й автореферати дисертацій). Якщо окремих видів літератури небагато, то їх не доцільно виділяти в окрему групу; краще подати загальним списком. Література (в загальному списку і всередині груп) розташовується в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або назв. Спочатку розташовують літературу, видану кирилицею, потім – іншими мовами, теж в алфавітному порядку.
Internet-ресурси не слід виділяти в окрему групу джерел або літератури, оскільки вони такими не є. Internet – не джерело, не література, а місце розташування останніх, засіб масової інформації.
Відомості про джерела та літературу, включені до списку, треба давати відповідно до вимог державного стандарту з обов'язковим наведенням назв праць. Зокрема потрібну інформацію можна одержати з таких стандартів: ГОСТ 7.1-84 "Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления", ДСТУ 3582-97 "Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила", ГОСТ 7.12-93 "Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила".
Складові бібліографічного опису(Додаток Е).
Опис архівних джерел має містити наступну інформацію: назву архіву, номер і назву фонду, номер опису, номер і назву справи, кількість аркушів. Усі дані подаються відповідно до внутрішніх норм оформлення кожного архіву.
Інформація про авторів у бібліографічному описі подається в такому порядку: спочатку прізвище, потім ініціали (Максименко І.С. aбо Baldwin R.E.). У тексті магістерської – навпаки – спочатку подаються ініціали або ім’я, потім – прізвище (І.С.Максименко aбо R.E.Baldwin, або Іван Максименко, або Robert E. Baldwin). Ця норма поширюється і на вітчизняні, і на іноземні видання. Якщо робота має два або три автори, можна подати лише прізвище та ініціали першого і далі додати „та ін.” або „et al.”. Видання, що мають чотирьох і більше авторів або не мають індивідуальних авторів, записують за назвами, після цього через косу лінію подають дані про авторів (не більше перших трьох, а далі додають „та ін.” або „et al.”). У цьому випадку ініціали розміщують перед прізвищами.
Назву роботи подають, як вказано на титульному аркуші. За наявності підзаголовку його наводять після основної назви через двокрапку (додаток В). За потреби після основної назви через двокрапку уточнюються відомості про характер видання: Підручник, Навч. посібник, Довідник, Енцикл. словник, Зб. статей, Зб. наукових праць, У 10 т. тощо.
Інформацію про переклад фіксують після назви через косу лінію, наприклад, „Пер. з англ.”, „Пер. з фр. В.Бойчука”.
Місце видання подають після автора, назви, інформації про переклад у назвиному відмінку. Скорочуються назви міст Київ (К.), Москва (М.), Санки-Петербург (СПб.), New York (N.Y.). Всі інші міста України й світу записуються повністю (Харків, Львів, Донецьк, Ростов-на-Дону, London). Якщо в книзі зазначено два місця видання, їх подають через крапку з комою (;). Якщо одна з двох назв міст не скорочується, необхідно обидві подавати повністю. Правильно: „К.; М.” або „Київ; Львів”. Помилка: „ К., Львів”.
Назву видавництва записують коротко, без слова „видавництво” і без лапок.
Рік видання подають після назви видавництва, через кому, арабськими цифрами. Після року ставлять крапку і тире (. – ).
Обсяг видання записують арабськими або римськими цифрами (як зазначено у виданні) зі скороченим словом сторінка: в українській – с., в англійській – р., у німецькій – S. , у французькій – s. (150 с., 150 р. тощо).
Опис джерела, взятого в мережі Internet. Спочатку зазначають назву інформації відповідно до правил бібліографічного опису. Потім у квадратних дужках ([ ]) пишуть слово Цит. (або Cited.), після коми вказують дату відвідання сторінки в Internet. Потім подають: Доступний з: (або Available from:) <http://www ..........> - адресу сторінки.
Правила оформлення додатків.Додатки оформлюють як продовження магістерської на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті. Кожен із них починають з нової сторінки, їм дають заголовки, надруковані угорі малими літерами з першої великої симетрично стосовно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово "Додаток " і велика літера, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, І, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т.д. Єдиний додаток позначається як додаток А. Ілюстрації, таблиці і формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д. 1.2 - другий рисунок першого розділу додатка Д); формула (А. 1)- перша формула додатка А.