Препарати кори наднирників. ГКС. Мінералокортикоїди.

Класифікація:

1. Природні: кортизон, гідрокортизон (кортизол),

2. Синтетичні:

а. пероральні та ін’єкційні:

- дексаметазон, триамцинолон, преднізолон, метилпреднізолон

б. інгаляційні:

- будесонід, беклометазон, флутіказон

в. для зовнішнього застосування:

- бетаметазон, флунізолід

г. комбіновані:

- преднікарб, кремген, софрадекс, мікозолон, ауробін

 

Механізм дії: ГКС взаємодіють головним чином з цитозольними рецепторами в клітинах органів-мішеней внаслідок чого утворюється комплекс гормон-рецептор, який проникає в ядро клітини і викликає експресію чи депресію м-РНК, що в свою чергу впливає на синтез білків, ферментів та інших речовин на рибосомі.

 

Фармакологічні ефекти:

1. Протизапальна дія (сильніша ніж в НПЗЗ)

- впливають на всі три фази запалення (найбільше на ексудацію), інгібують активність фосфоліпази А2, яка бере участь в утворенні з арахідонової кислоти прозапальних ПГ, ефект розвивається дуже повільно);

- Стабілізують клітинні та субклітинні мембрани, що перешкоджає альтерації;

- Антипроліферативна дія (гальмують поділ фібробластів).

2. Протиалергічна (реалізується шляхом стабілізації мембран тучних клітин, які містять медіатори алергії). Пригнічують алергічні реакції як негайного. Так і повільного типую

3. Імунодепресивна (ГКС пригнічують імунну систему – зменшують кількість Т-хелперів в крові та зменшує їх вплив на В-лімфоцити та утворення імуноглобулінів).

4. Протишокова (пермісивна дія) – ГКС збільшують кількість рецепторів та їх чутливості до котехоламінів, збільшують рівень катехоламінів в крові.

5. Метаболічні ефекти (впливають на всі обміни речовин):

а. вуглеводний обмін

- ГКС є контрінсулярними гормонами (підвищують рівень глюкози в крові);

б. білковий обмін

- катаболічна дія (розпад білків);

в. ліпідний обмін:

- посилюють лі поліз на кінцівках і посилюють ліпосинтез на обличчі і верхній частині тулуба);

г. мінеральний:

- затримують Na і Н2О в організмі і виводять К, збільшують вихід кальція з кісток – остеопороз.

6. Дезінтоксикаційна дія (реалізується шляхом збільшення синтезу ферментів в печінці, які інактивують токсини, збільшують рівень глюкози в крові).

7. Впливають на систему крові (на форменні елементи – зменшують рівень лімфоцитів, моноцитів, еозинофілів, базофілів, підвищують рівень – нейтрофілів, еритроцитів, тромбоцитів).

8. стимулюють синтез сурфактанту.

 

Застосування:

1. Лікування гострої та хронічної наднирникової недостатності(хв. Адісона) в якості замісної терапії;

2. Лікування колагенозів (ревматизм, ревматоїдний артрит, СЧВ, склеродермія);

3. Важкі алергічні захворювання (набряк Квінке, анафілактичний шок, БА);

4. Важкі запальні захворювання (міокардит, ендокардит, гепатити, гломерулонефрити);

5. Шокові та колаптоїдні стани (кардіогенний шок, опіковий шок, посттравматичний шок);

6. В гематології для лікування лейкозів;

7. Для лікування невідкладних станів (набряк легень, мозку, гортані);

8. Трансплантація органів і тканин для зменшення вирогідності відторгнення трансплантату;

9. Шкірні захворювання (екземи, піодерміти);

10. Аутоімунні захворювання.

 

Побічні реакції:

1. 50-70% ускладнень при тривалому лікуванні: екзогенний синдром Іценка-Кушинга (збільшення маси тіла, луноподібне лице, атрофія (худі) кінцівок, гірсутизм, затримка росту).

2. Синдром відміни (різке загострення основного захворювання при раптовій відміні препарату – пов’язане з зниженням функції гіпоталамо-гіпофізарної наднирникової системи – атрофія кори наднирників – не синтезуються власні гормони)

Для профілактики ГКС слід відміняти поступово на протязі 2-3 тижнів. Слід призначати ГКС з урахуванням циркадного ритму секреції. Найбільша частина дози дається зранку (2/3) з 6 до 8 години. І 1/3 до обіду до 12 години.

3. Набряки (затримка Na та Н2О в організмі);

4. Артеріальна гіпертензія (через затримку рідини);

5. Ульцерогенна дія на оболонку ШКТ (утворення виразок – знижується секреція гастропротекторних ПГ класу Е2)

6. «Стероїдний діабет» (збільшують рівень цукру в крові – гіперглікемія)

7. Остеопороз (мало Са і ламкість кісток, затримка росту кісток і зростання після перелому);

8. Знижують резистентність органів до інфекційних захворювань і сприяють розвитку бактеріальних інфекцій (знижують імунітет);

9. Атрофія м’язів кінцівок;

10. Затримка психічного і фізичного розвитку у дітей;

11. Порушення психічного стану (депресія, судоми, тривоги);

12. Збільшують схильність до тромбозів;

13. Тератогенна дія;

14. Викликають глаукому, катаракту;

15. Гіповітаміноз (А, Д, Е, К);

16. Порушення процесів регенерації ран;

17. Диспепсичні порушення;

18. Алергічні реакції.

 

Протипокази: виразкова хвороба шлунку в стадії загострення, ЦД, артеріальна гіпертензія, вагітність і лактація, остеопороз, хвороба Іценко-Кушинга, інфекційні, грибкові та вірусні захворювання, глаукома, туберкульоз легень, психічні захворювання, алергічні реакції.

 

Мінералокортикоїди.

Кора надниркових залоз людини продукує мінералокортикоїди альдостерон і дезоксикортикостерон, активність якого у 10-20 разів менша. Однак дезоксикортикостерон має більшу стабільність і його легше одержати синтетичним шляхом, що й зумовлює використання його препарату (дезоксикортикостерону ацетат) у медичній практиці. Препарати вводять внутрішньом`язово або використовують у вигляді таблеток для імплантації.

Механізм дії: володіє ефектом альдостерону, який викликає затримку Na та Н2О і виведення К.

Фармакологічні ефекти: збільшує об’єм плазми, підвищує АТ, підвищує тонус м’язів.

Застосування: міастенії, астенії, загальна місцева слабкість, лікування хвороби Адісона.

Побічні реакції: набряки, підвищення артеріального тиску, алергічні реакції.

 

Гормонопрепарати жіночих статевих гормонів:

Класифікація:

І. Естрогени:

1. Стероїдної будови:

а. природні (естрон, естрадіол, естріол, естрадіола дипропіонат);

б. напівсинтетичні (етинілестрадіол, метилестрадіол, квінестрол);

2. Нестероїдної будови (сінестрол, діместрол, діетилстільбестрол, сігестін);

ІІ. Гестагени (прогестини)

- Прогестерол, оксіпрогестеролу капронат, прегнін, алілестренол;

 

Естрогени – природний гормон, який виробляється в яєчниках дозріваючими фолікулами (виділяється з початку статевого дозрівання і до клімактеричного періоду).

Механізм дії: в організмі жінки існують спеціалізовані рецептори до естрогенів, взаємодіючи з якими естрогени проявляють специфічний вплив на провідні органи-мішені.

Фармакологічні ефекти:

- Регуляція оваріоменструального циклу у жінок (забезпечують першу фазу циклу – проліферацію ендометрію);

- Розвиток первинних і вторинних статевих ознак у жінок;

- Фемінізуючи дія – стимулює розвиток матки і внутрішніх статевих ознак;

- Вплив на кісткову тканину (затримують Са і Р – підтримують щільність кісток);

- Гіпохолестеринемічний ефект (знижують концентрацію холестерину в плазмі крові);

- Підвищують активність системи згортання крові (утворення тромбів)

- Підвищують синтез реніну – з розвитком набряку і підвищенням АТ;

- Підвищують стійксть організму до інфекцій – стимулюють вироблення антитіл, синтез макрофагів;

- Антиоксидантна дія (зменшують перекисне окислення ліпідів і утворення вільних радикалів).

Застосування:

- Жіночий гіпогонадизм (гіпоплазія статевого апарату);

- Первинна і вторинна аменорея;

- Клімактеричні розлади (не можна при клімаксі);

- Посткастраційний синдром;

- Безпліддя повязане з недостатністю утворення естрогенів;

- Ендометріоз, маткові кровотечі, дисменорея;

- Регуляція пологової діяльності (слабкість ПД, переношена вагітність);

- Профілактика і лікування остеопорозу у жінок в період клімаксу;

- Пероральна та імплантована контрицепція;

- Раз передміхурової залози у чоловіків;

- Рак молочної залози у жінок.

Побічні реакції:

- Гіперплазія біометрію, що може призвести до розвитку пухлин

- Розвиток пухлини молочної залози;

- Маткові кровотечі;

- Набряки і підвищення АТ;

- Функціональні розлади ЦНС (мігрень, головокружіння);

- ШКТ-розлади (анорексія, тошнота);

- Тромбоемболія і геморагічний синдром;

- Затвердіння молочних залоз;

- Алопеція (випадіння волосся);

- Порушення функції печінки;

- Розвиток фемінізації у чоловіків;

- Алергічні реакції!

Протипокази:

- Жінки до 60 років з пухлинами статевих залоз;

- Мастопатія (затвердіння);

- Маткові кровотечі;

- Ендометрит;

- Гіперестрогенна фаза клімаксу.

 

Гестагени.

Прогестерон – гормон жовтого тіла.

Фармакологічні ефекти:

- Регуляція оваріо-менструального циклу (у ІІ фазу секреції);

- Гормон вагітності (забезпечує імплантацію заплідненої яйцеклітини в матку і подальший розвиток плоду);

- Зменшує збудливість і скоротливість матки і маткових труб під час вагітності;

- Стимулює розвиток молочної залози;

- Викликає легкий гіпертермічний ефект в середині менструального циклу, що відповідає початку овуляції;

- Незначне пригнічення ЦНС (пригнічення, дратівливість);

- Викликає набряки (знижує реабсорбцію натрію);

- Знижує рівень інсуліну і підвищує рівень глюкози.

Застосування:

- Лікування аменореї у дівчат;

- Лікування безпліддя;

- Загрозливий аборт у жінок;

- Для контрацепції;

- Для лікування гінекологічних захворювань (ендометріоз);

- Прискорене статеве дозрівання.

 

Протизапальні засоби поділяють на:

І. Стероїдні протизапальні засоби (глюкокортикоїди – кортизон, гідрокортизон, преднізолон, триамцинолон, дексаметазон)

ІІ. Нестероїдні протизапальні засоби.

Стероїдні протизапальні засоби – механізм протизапальної дії глюкокортикоїдів полягає в гальмуванні утворення класичних медіаторів запалення: простагландинів і лейкотрієнів внаслідок пригнічення активності ферменту фосфоліпази А-2, гістаміну, кінінів, серотоніну.

Глюкокортикоїди знижують чутливість рецепторів до медіаторів запалення, блокують адгезію і міграцію лейкоцитів, зменшують розширення капілярів. Гальмують альтеративну фазу запалення, внаслідок сповільнення вивільнення лізосомальних ферментів з протеолітичною дією за рахунок стабілізації мембрани лізосом.

Стероїдні протизапальні засоби, перш за все, зменшують проникливість судин, підвищують їх тонус, послаблюють набряк, обмежують міграцію лейкоцитів. Крім того вони зменшують утворення ряду медіаторів запалення. Механізм протизапальної дії глюкокортикоїдів вивчений не остаточно, є відомості про те, що глюкокортикоїди пригнічують фосфоліпазу А 2, необхідну для синтезу арахідонової кислоти, з якої в подальшому утворюються простагландини. Є дані і про те, що самі глюкокортикоїди не мають прямої дії на фосфоліпазу, а сприяють вивільненню поліпептиду, який інгібує вказаний фермент. Враховуючи, що глюкокортикоїди впливають на рівні синтезу арахідонової кислоти, в їх протизапальній дії може мати значення не тільки пригнічення синтезу простагландинів, але й оксикислот і лейкотрієнів, які контролюють міграцію лейкоцитів в осередок запалення. При окремих захворюваннях (ревматизм, колагенози), коли запалення обумовлене і підтримується алергічними процесами, в механізмі дії стероїдів має значення також їх імунодепресивна та протиалергічна дія. Протизапальний ефект стероїдних засобів проявляється на всіх фазах запального процесу, незалежно від його причини і пояснюється прямим впливом на осередок запалення. Протиалергічні властивості глюкокортикоїдів зв’язані з їх протизапальним ефектом.

Застосування: при колагенозах, ревматизмі, запальних захворюваннях шкіри, кератиті, іриті, при алергічних захворювання.

 

Нестероїдні протизапальні засоби.

У розвитку запалення важлива роль відводиться простагландинам, і так склалося, що протизапальна дія нестероїдних протизапальних засобів як правило пов’язують із блокуванням їх синтезу.

Попередником простагландинів є арахідонова кислота, яка під дією фосфоліпази вивільняється із мембранних фосфоліпідів. Перетворення арахідонової кислоти може відбуватися двома шляхами: ліпоксигеназний шлях приводить до утворення лейкотрієнів, а циклооксигеназний – до утворення простагландинів, тромбоксанів і простациклів.

За силою протизапальної дії розміщуються в такому порядку: моваліс=целебрекс > індометацин > флурбіпрофен > диклофенак натрію > піроксикам > кетопрофен > напроксен > ібупрофен > кислота ацетилсаліцилова.

За аналгезуючим ефектом нестероїдні протизапальні засоби розміщуються у такій послідовності: моваліс=целебрекс > диклофенак натрію > індометацин > флурбіпрофен > ібупрофен > кислота ацетилсаліцилова > кетопрофен.

 

Нестероїдні протизапальні засоби подразнюють слизову оболонку шлунково-кишкового тракту, тому їх потрібно приймати після їжі.

Для всіх груп нестероїдних протизапальних засобів характерні протизапальна, жарознижуюча й аналгезуюча дія.

Механізм протизапальної дії нестероїдних засобів : пригнічення синтезу простагландинів, пов’язане з пригніченням ферменту циклооксигенази (ЦОГ) – ключового ферменту метаболізму арахідонової кислоти.

Механізм протизапальної дії пов’язаний з інгібуючим впливом на циклооксигеназу, яка необхідна для синтезу циклічних ендопероксидів. При цьому зменшується продукція простагландинів, що приводить до зниження проявів запалення, гіперемії, набряку і болю.

Встановлено, що існує щонайменше два ізоферменти ЦОГ, які блокуються нестероїдними протизапальними засобами. Перший ізофермент – ЦОГ 1 (існує в нормі) бере участь у регуляції життєво необхідних функцій, в тому числі роботи шлунка та системи згортання крові, контролює продукцію простагландинів, які регулюють цілість слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, функцію тромбоцитів і нирковий кровотік. Другий ізофермент – ЦОГ 2 (індукований) бере участь у виникненні болю і запалення, синтезі простагландинів при запаленні.

Слід відмітити, що ЦОГ 2 за нормальних умов відсутня і утворюється під дією деяких тканинних факторів, що індукують запальну реакцію (цитокініни). Протизапальна дія нестероїдних засобів обумовлена блокуванням ЦОГ 2, а небажані реакції – блокуванням ЦОГ 1. Розроблені нові нестероїдні протизапальні засоби, які здатні селективно блокувати ЦОГ 2, мають високу протизапальну і мінімальну ульцерогенну дію (мелоксикам – моваліс; целебрекс, німесулід) – похідні енолікової кислоти. Застосовують 1 раз на день при коксартрозі, ревматизмі, деформуючому остеоартрозі, тендовагініті, бурситі, а також при болях післяопераційних.

 

Механізм жарознижувальної дії : полягає у порушенні синтезу простагландинів і зменшення їх пірогенного ефекту на центр теплорегуляції (гіпоталамус). Підвищується тепловіддача (розширюються судини шкіри).

 

За інтенсивністю жарознижувальної дії нестероїдні протизапальні засоби можна розмістити в такому порядку: ортофен > індометацин > анальгін > мефенамова кислота > парацетамол > ацетилсаліцилова кислота.

Жарознижувальні препарати показані тільки при температурі тіла вище 38,5 С.

Анальгетичний ефект . Нестероїдні протизапальні засоби пригнічують біль, пов’язаний із запаленням, їх використовують при міозитах, невритах, пульпітах.

Особливо важливою ознакою нестероїдних протизапальних засобів є те, що вони не викликають явищ фізичної залежності, і після відміни препарату у хворого не виникає явищ абстиненції.

 

Застосування :

- Ревматичні захворювання (ревматизм, СЧВ, ревматоїдний артрит);

- Захворювання опорно-рухового апарату (артрит, міозит, бурсит (запалення суглобової сумки), тендовагініт (запалення сухожилля);

- Неврологічні захворювання (невралгія (запалення нерва), радикуліт (запалення корінців), люмбаго) – індометацин, диклофенак, ібупрофен.

- Запальні процеси і болі в органах грудної клітки (легені, бронхи, серце), в органах малого тазу) при болях в органах черевної порожнини малоефективні!!!!!!

- Головний та зубний біль – аналгін, парацетамол, ібупрофен, пенталгін, спазмалгон, цитрам он, спазмолітин);

- Ниркова та печінкова коліки (диклофенак, індометацин, кетанов);

- Лихоманка (при температурі вище 38,5) – парацитамол, аспірин, анальгін.

- Профілактика артеріальних тромбозів (аспірин) – в малих дозах 0,1 – 0,3;

- Дисменорея (для купування больового синдрому – болючість перед місячними);

- Індометацин – при відкритому артеріальному протоці у новонароджених дітей.

 

Побічні ефекти .

- Ульцерогенна дія: НПЗЗ пригнічують утворення ПГ Е 2 у слизовій оболонці шлунка. В результаті цього підвищується секреція хлористоводневої кислоти, що сприяє утворенню виразок. Такою дією володіють саліцилати, (фенілбутазон) бутадіон, індометацин.

Клінічно – диспепсичні порушення (печія, нудота. Блювання), гастралгії (болі), виразкові хвороби шлунку, ШКТ кровотечі.

Міри профілактики:

1. Прийои під час або після їжі.

2. Запивати обволікаючими засобами (молоком), антацидними засобами.

3. Використовувати ректальні або кишково-розчинні таблетки.

4. Використовувати мелоксикам, німесулід, целекоксіб, набуметон.

 

- Порушення функції нирок.

Клінічно – набряк, затримка рідини, гострий канальцевий некроз, нефротичний синдром.

- Порушення функції печінки (гепатотоксична дія);

- Аспіринові астма – це варіант бронхіальної астми. Обумовлений непереносимістю аспірину (симптоми – ядуха. Риніти, кропивниця);

- Гематологічні порушення (анемія, лейкопенія, агранулоцитоз, панцитопенія);

- Геморагічний синдром (кров з носа);

- Гемоліз еритроцитів;

- Порушення з боку ЦНС (головний біль, головокружіння, шум у вухах. Судоми, марення);

- Алергічні реакції;

- Ембріоточксична і тератогенна дії;

- Ретинопатія та кератопатія (порушення зору)

- Передчасне закриття артеріального протоку у плода (перед пологами).

 

Протипокази:

- Виразкова хвороба шлунку та дванадцятипалої кишки;

- Виражений ентероколіт;

- Порушення печінки та нирок;

- Пригнічення системи кровотворення;

- Бронхіальна астма;

- Вагітність та період лактації;

- Алергічні реакції;

- Непереносимість.

Протиалергічні засоби

Алергія - це імунологічна реакція на дію речовин антигенної природи, яка супроводжується різноманітними структурними і функціональними порушеннями у власних тканинах організму.

- це відповідь організму на повторне введення алергену.

У розвитку різних видів алергічних реакцій беруть участь два типи імунітету - гуморальний і клітинний.

Гуморальний тип імунної відповіді спрямований на позаклітинні антигени. Він представлений антитілами (імуноглобулінами) 5 видів: IgG, IgM, IgA, IgD, IgE. Імуноглобуліни продукують плазмоцити (В-лімфоцити, трансформовані під дією антигену).

Клітинний тип імунної відповіді спрямований на захист від внутрішньоклітинних і грибкових інфекцій, пухлинних клітин, внутрішньоклітинних паразитів. Цей тип імунітету тісно пов`язаний з Т-лімфоцитами, які безпосередньо впливають на антиген або клітину, зв`язану з ним. Серед Т-лімфоцитів виділяють Т-кілери (вбивають клітини, що мають на своїй поверхні антитіла), Т-хелпери (виконують кооперуючу функцію), Т-продуценти лімфокінів, Т-супресори (беруть участь у формуванні імунної толерантності).

Моноцити і макрофаги також здатні продукувати біологічно активні пептидні сполуки, що регулюють і посилюють імунну відповідь. Ці сполуки називаються цитокінами. Цитокіни впливають на запальні процеси, проявляють антипроліферативну, протимікробну, протипухлинну властивості.

Залежно від особливостей клінічного перебігу алергії поділяють на реакції негайного та уповільненого типів (класифікація Кука).

У патогенезі алергічних реакцій виділяють 3 стадії: імунологічну, патохімічну і патофізіологічну.

Імунологічна стадія триває від першого потрапляння алергену в організм до його взаємодії з антитілами або Т-лімфоцитами (при повторному потраплянні в організм). Під час цієї стадії відбувається сенсибілізація організму.

Патохімічна стадія - це період часу від початку взаємодії алергену з ефекторами імунної системи до появи біологічно активних речовин - медіаторів алергічних реакцій. В цей час утворюються й активуються медіатори алергічних реакцій.

Патофізіологічна стадія починається з моменту дії медіаторів алергічних реакцій на клітини і тканини організму, що супроводжується розвитком комплексу структурних і функціональних порушень в організмі з відповідною клінічною симптоматикою.

Лікування алергічних реакцій потрібно починати зі з`ясування природи алергену (пилок рослин, лікарський препарат, певний харчовий продукт та ін.). Усунення контакту організму з алергеном дає найкращий результат.

У випадках, коли не вдається усунути контакт з алергеном, проводять специфічну гіпосенсибілізацію: в організм вводять малі дози алергену, що супроводжується зниженням специфічної чутливості до нього.

Важливе місце у лікуванні алергічних реакцій займають протиалергічні засоби, які шляхом втручання в патогенез попереджують або зменшують клінічні їх прояви.

 

Класифікація протиалергічних засобів:



php"; ?>