IV. Засоби, які застосовують при надмірній секреції залоз шлунку.
І. Антацидні засоби:
1. Сполуки алюмінію:
- Альгельдрат (алюмінію гідроксид);
- Алюмінію фосфат (фосфалюгель, га стерин, альфогель);
- Алюгастрин;
- Тисацид.
2. Комбінації солей:
- Алюмаг (анацид, маалокс, альмагель, гас тал, ренні);
- Регусил;
- Гестид (мегалак).
3. Сполуки магнію:
- Магнію оксид.
ІІ. Засоби, що понижують секрецію шлункового соку.
1. М1 – холіноблокатори:
- гастроцепін (пірензепін);
2. Блокатори Н2 – рецепторів шлунку:
- Циметидин (контрацид, альтромет);
- Ранітидин (гістак, рантак);
- Фамотидин (квамател);
- Нізатидин.
3. Блокатори протонного насосу (інгібітори Н+/К+ АТФази)
- Омепразол (Омез)
- Пантопрозол
- Лансопрозол
ІІІ. Засоби, що проявляють захисну дію на слизову оболонку шлунку:
- Де-нол;
- Смекта;
- Гастрофарм;
- Пр. вісмуту (вікамін, вікатр)
Анатациди – це препарати, які нейтралізують надлишок кислот шляхом хімічної реакції.
1. Натрію гідрокарбонат (табл. 0,3г. і 0,5г.). Нейтралізує НСІ з утворенням СО2, який зумовлює вторинну гіперсекрецію. Може змінювати рН крові в бік лужної реакії.
2. Магнію оксид (табл. 0,5г.) під час реакції нейтралізації не утворюється СО2 і чинить вторинної гіперсекреції. Не всмоктується в кров. Є найкращим атацидом швидкої дії.
Показання: печія,гіперацидних гастрит, пептична виразка шлунку – по 0,25г. 3-4р./д.
3. Альмагель (Аl(OH)3+NgO+D-сорбіт) флакони по 170 мл.
Дії: антацидна, аадсорбуюча, обволікаюча.
Д-сорбіт – послаблююча, жовчогінна.
Застосування:
- виразкова хвороба шлунку, 12-ої палої кишки
- гастрит і хронічних гіперацидних гастритах
- гіперацидних станах
Призначається: коли захворювання супроводжується нудотою, блювотою, болючістю 1-2г. ложці 4р./добу за півгодини до їжі; перед сном, 3-4 тижні.
Побічні ефекти Аl(OH)3:
Внаслідок дефіциту фосфатів розвивається втомлюваність м’язова слабкість порушення мислення, анорексія, ураження кісток (остеопороз), погіршення загоювання ран, пошкодження зубної емалі.
Блокатори Н2 – рецепторів: блокують гістамінові Н2-рецептори шлунку і знижують секрецію шлункового соку.
Показання до застосування Н2-гістамонолітичних засобів такі.
1. Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки.
2. Гіперацидні гастрити.
3. Дуоденіти, езофагіти та інші захворювання, що супроводжу-ються підвищеною секрецією соляної кислоти.
4. Профілактика ерозій та виразок у хворих з черепно-мозковими травмами, сепсисом, значними опіками та ін.
5. Невідкладна допомога при кровоточивості виразок шлунка і дванадцятипалої кишки, стравоходу (внутрішньовенно вводять ранітидин по 0,05 кожні 6-8 годин, за відсутності ампульованого розчину вводять у шлунок через зонд подрібнений препарат по 0,15г кожні 12 годин).
Побічні ефекти: діарея, запори, шкірні висипання, головні та м`язові болі, запаморочення. При тривалому застосуванні спричиняють рубцювання та загоєння виразок. Може виникнути синдром «рикошету» - виникає гіпергастринемія, тому необхідно відміняти поступово.
Блокатори протонного насоса:
Препарати даної групи є проліками.
Механізм дії: блокують роботу Н+, К+ - АТФазу, пригнічують базальну, нічну і стимулювань секрецію кислоти.
Дія: цитопротекторна – захищає слизову оболонку шлунку та 12-палої кишки.
Омепразол – капс. по 0,02г – 1р/добу, ввечері. Курс 4 тижні.
Гастроцепін (Gastrocepin) – М1 – холіноблокатор.
Препарат пригнічує секрецію залозами шлунку HCl та пепсиногену.
Застосування:
- гострі і хронічні виразки
- гіперицидні гастрити
Форма випуску: табл. 0,025 і 0,05г, ампл. 0,01г сухої речовини
Призначають по 0,05г зранку і ввечері за 30 хв до їжі, протягом 4-8 тиж.
При призначенні препаратів зазначеної групи у крові підвищується концентрація гастрину, тому при їх раптовій відміні може бути синдром “рикошету”. У зв`язку з цим відміну препаратів проводять під прикриттям антацидів.
Інгібітори протонової помпи призначаються за тими самими показаннями, що і блокатори Н2-гістамінових рецепторів.