Тема 1. Предмет і метод політичної економії
МІНІСТЕРСТВО НАУКИ І ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
«ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ»
Методичні вказівки
для студентів 1 курсу денної форми навчання
всіх спеціальностей
Одеса ОДЕУ 2011
МІНІСТЕРСТВО НАУКИ І ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
«ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ»
Методичні вказівки
для студентів 1 курсу денної форми навчання
всіх спеціальностей
| Затверджено на засіданні кафедри загальної економічної теорії | ||
| Протокол № від 2011 р. | ||
Одеса ОДЕУ 2011
ВСТУП
Політична економія складає основу фундаментальних знань студентів-економістів. Ця наука не лише описує, що відбувається в економіці, але ще й роз’яснює, чому відбувається та чи інша економічна подія. Щоб стати справжніми фахівцями-економістами студентам необхідно перш за все оволодіти знаннями з політичної економії, яка покликана дати теоретичне обґрунтування соціально-економічним процесам, які відбуваються в суспільстві. Політекономія вивчає виробничі відносини, які складаються між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ, необхідних для їх життя, сутність та механізм дії економічних законів, розкриває закономірності розвитку суспільного виробництва, визначає суттєві риси основних соціально-економічних систем та напрямки їх еволюції.
Усі ці задачі політекономія розглядає як соціально-економічні проблеми. Саме тому, цією наукою розроблені та обґрунтовані різні методи їх вирішення, різні типи економічної політики. Виконуючи практичну функцію, політекономія показує, як будувати таке суспільство, яке найбільше відповідає інтересам людини, розробляє наукові основи управління народним господарством, з’ясовує шляхи оптимального поєднання ринкових важелів управління економікою з державним регулюванням, досліджує шляхи впровадження досягнень науково-технічної революції у виробництво, вивчає досвід розвинених країн з метою його застосування в умовах України.
Головними задачами курсу є створення основи економічної підготовки студентів, формування культури економічного мислення, вміння розуміти приховані причини економічних явищ та процесів, навички використовувати набуті знання для аналізу господарської практики.
Поставлені задачі, значною мірою можуть бути вирішені за допомогою проведення семінарських занять, які включають в себе елементи як аудиторної, так і самостійної роботи студентів. Саме цим визначається структура запропонованих методичних вказівок, які включають в себе плани семінарів, список рекомендованої літератури, перелік понять і категорій, пошукові питання для самоконтролю, теми рефератів, карти самостійної роботи студентів. Такий зміст роботи відповідає сучасній організації навчального процесу, націлює на постановку і обговорення актуальних і дискусійних проблем.
Підготовка студентів до семінарського заняття повинна починатися з уважного читання рекомендованого плану заняття, який допоможе ознайомитись з проблемами, що будуть предметом обговорення. Після цього необхідно звернутись до рекомендованої літератури, визначити обсяг матеріалу, який треба вивчити. Все це дозволить систематично та рівномірно здійснювати самостійну роботу у підготовці до семінарських занять.
Наступним етапом самостійної підготовки студентів до семінарського заняття є читання конспекту лекцій, відповідних розділів підручників та додаткової літератури. Під час роботи з додатковою літературою необхідно навчитися виділяти основну думку, відрізняти головне від несуттєвого, конспектувати найбільш важливі положення. Далі необхідно ретельно продумати вивчений матеріал, виділити незрозумілі твердження, сформулювати питання, при необхідності – скласти розгорнутий план відповіді. Це допоможе студенту виступати на семінарському занятті вільно, обґрунтовано, логічно. Особливу увагу слід звернути на необхідність зв’язку теоретичних положень з економічною практикою. Дуже важливо навчитися самостійно аналізувати явища економічного життя, робити обґрунтовані узагальнення та висновки. Необхідним елементом підготовки до семінарського заняття є перевірка отриманих знань, яка передбачає відповіді на питання для самоконтролю. Все це дозволить студенту краще зрозуміти і запам’ятати економічні категорії та використати їх в аналізі економічних процесів.
Більш глибокому засвоєнню окремих проблем курсу, формуванню навичок до науково-дослідницької роботи сприяє підготовка рефератів, яка дає можливість навчитися працювати з науковою літературою, узагальнювати фактичні дані, вміти правильно та послідовно викладати матеріал, що вивчається. Деякі теми рефератів пропонуються в кожній темі семінарських занять.
Методичні вказівки для підготовки до семінарських занять складені відповідно до програми і тематичного плану курсу «Політична економія» для студентів 1 курсу денної форми навчання усіх спеціальностей, який викладається на кафедрі загальної економічної теорії.
ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН
| № п/п | ТЕМА | Кількість годин | ||||
| Всього | з них | |||||
| Лекції | Сем. заняття | Індивід заняття | Самост робота 16+17 | |||
| Предмет та метод політичної економії | ||||||
| Форми суспільного виробництва. Економічні структури, що базуються на натуральному виробництві | - | |||||
| Товарне виробництво. Товар і гроші | ||||||
| Модульна контрольна робота №1 | ||||||
| Капітал і наймана праця | ||||||
| Заробітна плата | ||||||
| Процес нагромадження капіталу | ||||||
| Кругооборот і оборот капіталу | ||||||
| Модульна контрольна робота №2 | ||||||
| Залік | ||||||
| Відтворення і обіг усього суспільного капіталу | ||||||
| Витрати виробництва і прибуток | ||||||
| Торговий капітал і торговий прибуток | ||||||
| Позичковий капітал і позичковий процент | ||||||
| Модульна контрольна робота №1 | ||||||
| Аграрні відносини в умовах капіталістичної економіки | ||||||
| Національний доход | ||||||
| Економічні цикли та кризи | ||||||
| Закономірності та етапи розвитку капіталістичної економічної системи | ||||||
| Модульна контрольна робота №2 | ||||||
| І Іспит |
Тема 1. Предмет і метод політичної економії
І заняття
1. Виникнення політичної економії.
2. Матеріальне виробництво як умова існування та розвитку суспільства:
а) процес праці та його прості моменти;
б) виробництво як суспільний процес.
3. Спосіб виробництва:
а) поняття продуктивних сил;
б) поняття виробничих відносин.
4. Економічна система:
а) сутність та структурні елементи економічної системи;
б) типи та еволюція економічних систем;
в) формаційний і загально-цивілізаційний підходи до типізації суспільства.
ІІ заняття
1. Економічні закони розвитку суспільства:
а) поняття економічного закону;
б) система економічних законів;
в) об’єктивний характер економічних законів.
2. Визначення предмета політичної економії:
а) історичний характер політичної економії;
б) функції політичної економії;
в) розвиток предмета політичної економії;
г) політична економія і обґрунтування економічної політики;
д) місце політичної економії в системі економічних наук.
3. Метод політичної економії:
а) загальнонаукові методи та їх використання політичною економією;
б) економічні поняття та категорії;
в) наукові абстракції. Сходження від абстрактного до конкретного;
г) поєднання історичного та логічного в методі політичної економії;
д) розвиток методу політичної економії.
Вивчення будь-якої науки розчинається з теми: «Предмет і метод». Треба розуміти, що предмет політичної економії сформувався не одночасно. Назва предмету була запропонована А. Монкретьеном у 1615 році, в «Трактаті політичної економії». Ця назва в перекладі з грецької означає «закони державного господарства». Таким чином, з’явилась назва науки, але зміст формувався ще протягом багатьох років.
Внесок у розвиток політичної економії зробили меркантилісти, фізіократи та класики політичної економії. Для кращого розуміння процесу визначення предмету та меж політичної економії, слід звернутись до праць та біографій наступних вчених: Ф.Кене, У.Петті, А.Сміта, Д.Рікардо та К.Маркса. Кожен з них досліджував окремі економічні проблеми, що збагачувало предмет, який набував розвитку. Остаточне визначення предмету політичної економії датується 19 ст., коли сформувалась цілісна система відносин капіталізму. Для кращого розуміння процесу виникнення та формування предмету політичної економії необхідно ознайомитись з найважливішими подіями які відбувались наприкінці XVIII ст. та протягом XIX ст., в економіках країн Європи. Відповідно, система капіталістичних відносин вперше сформувалась в найрозвинутішій країні Європи – в Англії. Звідси, цілісна система наукових знань про капіталізм могла виникнути тільки використовуючи та досліджуючи англійські економічні реалії.
Розглядаючи друге питання необхідно розуміти, що будь-яке суспільство потребує результатів матеріального виробництва. Тому матеріальне виробництво є основою існування та розвитку суспільства. Треба розуміти, що процес виробництва має два аспекти: відношення людини до людини та відношення людини до речовини природи. Далі необхідно проаналізувати зміст процесу виробництва. Серцевиною процесу виробництва є процес праці. Слід звернути увагу на на визначення процесу праці, його зв’язок та розбіжність з процесом виробництва. Перш за все необхідно з’ясувати сенс простих, абстрактних моментів процесу праці – предмета праці, знарядь та засобів праці і самої праці. Необхідно зрозуміти, що абстрактні моменти праці характеризують її взагалі. Вони стосуються як суспільної праці, тобто праці людини у суспільстві, так і праці ізольованої від суспільства людини, наприклад, Робінзона на безлюдному острові. Однак, людина звичайно не працює у ізоляції, у відриві від суспільства. Процес праці звичайно здійснюють люди, які певним чином організовані, між якими існують певні зв’зки, певні відносини: хтось командує, керує, розпоряджається, а хтось виконує розпорядження. Ці відносини називаються виробничими відносинами, а сам процес, в якому суспільство (суспільна людина) взаємодіє з природою з метою її пристосування до своїх потреб називається процесом виробництва.
В межах наступного питання розглянемо з чого складаються засоби виробництва та продуктивні сили суспільства. Необхідно пам’ятати, що головним та активним елементом продуктивних сил суспільства є людина. Продуктивні сили віддзеркалюють взаємодію людини та речовини природи. З іншого боку в процесі виробництва існують економічні відносини між людьми. Головним елементом є виробничі відносини, які визначають відносини виробництва, розподілу, обміну та споживання. Органічна єдність продуктивних сил і виробничих відносин утворюють спосіб виробництва. Ці два елементи взаємообумовлені та взаємопов’язані.
Аналізуючи наступне питання треба розглянути різні визначення економічної системи. Структурними елементами будь-якої економічної системи є продуктивні сили та виробничі відносини. Існує декілька підходів до типізації економічних систем та суспільства. Розглянемо економічні системи: а) в залежності від способу зв’язку сфери суспільного виробництва та сфери суспільного споживання; б) в залежності від способу поєднання робітників та засобів виробництва; в) в залежності від ступеня державного втручання в економіку. Далі необхідно розглянути два основних підходи до типізації суспільства: формаційний та загально-цивілізаційний.
Економічні процеси та явища підкоряються дії економічних законів. Слід зрозуміти, що таке економічний закон, що економічні закони мають спільного з законами природи та які мають розбіжності.
Розглядаючи предмет політичної економії необхідно вказати, що вона вивчає виробничі відносини між людьми або систему економічних законів, які діють в межах певної системи виробничих відносин. В найбільш широкому сенсі політична економія вивчає відносини у які вступають люди в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ на різних етапах розвитку суспільства. Треба зазначити, що політична економія має історичний характер. Вона вивчає передумови виникнення системи виробничих відносин, процес її становлення та розвитку, та причини, що зумовлюють зміну даної системи іншої.
З цього випливає, що політична економія виконує наступні функції: пізнавальну, практичну, методологічну та виховну. Висновки політичної економії враховуються при обґрунтуванні та впроваджені економічної політики. Аналізуючи економічну політику будь-якої держави треба розглянути цілі економічної політики.
При підготовці до останнього питання обов’язково необхідно ознайомитись з загальнонауковими методами пізнання, таким як аналіз і синтез, індукція та дедукція. Необхідно зрозуміти що таке економічна категорія. Розумітись в тому, що таке абстракція та як її використовує специфічний метод політичної економії –сходження від абстрактного до конкретного. Цей метод досліджує предмет керуючись принципом єдності історичного та логічного. В цілому метод політичної економії є генетичним, тобто вивчає причино-наслідкові зв’язки виникнення, становлення, розвитку, функціонування, занепаду та зникнення будь-якого процесу або явища.
Література
1. Балацкий Е. Диалектика познания и новая парадигма экономической науки // Мировая экономика и международные отношения. – 2006. – №7.
2. Гош А. Историческая миссия политэкономии в Украине // Экономика Украины. – 2004. – №2.
3. Гриценко А. Економічна теорія у сучасному світі // Економіка України. – 2008. – №10.
4. Еременко В. Экономическая наука: проблемы логики, методологии, классификации // Экономика Украины. – 2005. – №12.
5. Жданова Л.Л. Методические указания по изучению курса «Политическая экономия». Раздел 1 «Введение. Предмет и метод политической экономии». – Одесса: ОГЭУ, 2001.
6. Задорожнюк И.Е. Нужны ли экономической науке философские знания? (к Нобелевской лекции Ф.Хайека 1974 г.) // Вопросы философии. – 2003. – №1.
7. Иноземцев В.Л. К теории постэкономической общественной формации: Научное издание. – М.: Таурус, Век, 1995.
8. Курс политической экономии / Под ред. Н.А. Цаголова Т.І – М.: Экономика, 1973.
9. Либман А. Современная экономическая теория: основные тенденции // Вопросы экономики. – 2007. – №3.
10. Маркс К. Капітал. Т.І. Передмова до першого видання. Післямова до другого видання. Р.5, §1 / Маркс К., Енгельс Ф. – Твори.– Т.23.
11. Мартыновский С.В. Экономическая наука от Аристотеля до наших дней: Основные направления анализа. – Одеса, Друк, 2001.
12. Ойзерман Т.И. Материалистическое понимание истории: плюсы и минусы // Вопросы философии. – 2001. – №2.
13. Покрытан А.К., Збарский М.И. Политическая экономия. – Одесса: ОГЭУ, 2002.
14. Покрытан А. К. Методические указания по изучению курса «Политическая экономия». Раздел «Метод политической экономии». – Одесса: ОГЭУ, 2001.
15. Покрытан А. К. Методические указания по изучению курса «Политическая экономия». Раздел «Историзм как принцип метода политической экономии». – Одесса, ОГЭУ, 2002.
16. Політична економія: Навч. посібник /За ред. К.Т. Кривенка. – К.: КНЕУ, 2001.
17. Чухно А. Цивілізаційний і формаційний підходи та їх роль в економічній теорії та суспільній практиці // Економіка України. – 2001. – №6.
Поняття та категорії
Матеріальне виробництво. Праця. Засоби праці. Предмет праці. Засоби виробництва. Продуктивні сили. Виробничі відносини. Організаційно-економічні та соціально-економічні відносини. Економічний базис. Спосіб суспільного виробництва. Економічна категорія. Економічний закон. Конкретне і абстрактне. Історичне і логічне. Аналіз і синтез.
Питання для самоконтролю
1. Назвіть прості моменти процесу праці.
2. Що розуміється під продуктивними силами?
3. Що таке виробничі відносини?
4. Що таке спосіб суспільного виробництва?
5. У чому полягає об’єктивний характер економічних законів?
6. Що є предметом політичної економії?
7. Які загальні риси методу політичної економії?
Реферати
1. Від А. Монкретьєна до К. Маркса: розвиток уявлень про предмет політичної економії.
2. Місце політекономії в системі соціальних наук.
3. Місце політекономії в системі економічних наук.
4. Взаємозв’язок політичної економії та філософії.
5. Взаємозв’язок політичної економії та економічної політики.
6. Історична місія політичної економії в Україні.
7. Формаційний і загально-цивілізаційний підходи до типізації суспільства.
8. Системата принцип системності у теорії та методології К.Маркса.
9. Матеріалістичне та ідеалістичне розуміння історії.
10. Основні риси методу політекономії.
11. Абстрагування. Рівні абстрагування у пізнанні суспільства та економіки.
12. Історичне та логічне у пізнанні економіки.