ТЕМА № 4. ТАРА, УПАКУВАННЯ Й МАРКУВАННЯ ВАНТАЖУ
Майже всі товари народного споживання перевозять у тарі або в упаковці (рис. 4.1), які захищають продукцію від шкідливої дії зовнішнього середовища. Конструкція тари визначає можливість і ступінь використання механізації навантажувально-розвантажувальних робіт.
Рис. 4.1. Приклади тари та упаковки
Тарно-штучні вантажі відрізняються великою різноманітністю. Їх умовно можна поділити на дві групи: тарно-пакувальні та штучні без упакування.
Вантажі першої групи перевозять у стандартній або уніфікованій тарі, параметри якої регламентовано державними стандартами.
До штучних вантажів без упакування зараховують комплектуючі вироби, запасні частини до машин тощо (крім металів і лісових вантажів), які перевозять поштучно або зв’язаними. Відповідно до Єдиних норм вироблення і часу тарно-пакувальні та штучні вантажі повинні мати масу одного місця до 250 кг. Однак, котнобочкові вантажі в металевих, фанерних і дерев’яних бочках, барабанах, циліндрах, рулонах, котушках, металевих бухтах можуть мати масу одного місця до 500 кг.
У загальному обсягу перевезень, який виконується всіма видами транспорту, питома вага тарно-штучних вантажів становить близько 20 %. Разом з тим витрати, пов’язані з їх навантаженням, вивантаженням, сортуванням і складськими операціями, досягають близько 50 % сумарних витрат на вантажно-розвантажувальні роботи.
Елементами упаковки є тара, пакувальні матеріали, матеріали для зав’язування, заклеювання тощо.
Споживча тара – упаковка для безпосереднього продажу або для доставки покупцям (банки, коробки, футляри, пачки тощо).
Транспортна тара – елемент упаковки товару, уже розфасованого в споживацьку тару.
Транспортна тара використовується для захисту товарів і споживчої тари від впливу зовнішніх факторів і для забезпечення зручності перевантажувальних робіт, транспортування, складування тощо.
Класифікують тару за такими ознаками:
· місце пакування;
· матеріали, що використовуються;
· форма, вантажопідйомність і габарити;
· кратність використання.
За місцем пакування тару поділяють на:
· виробничу (пакування здійснює виробник товару);
· торгову (пакування виконує продавець).
Залежно від здатності зберегти свою форму тара поділяється на тверду (жорстку), напівтверду (напівжорстку) і м’яку.
До твердої тари (рис. 4.2) належать такі її види, як:
· металева (банки, туби, контейнери, цистерни);
· скляна (банки, пляшки, балони);
· дерев’яна (ящики, контейнери, лотки, корзини, бочки, кадоби);
· полімерна тара (ящики, бочки).
Тверда тара надійно захищає упаковані товари від механічних пошкоджень (від ударів, тиску, проколювання).
Герметичні металеві та скляні тари запобігають шкідливому впливу на товари атмосферного кисню та проникненню сторонньої мікрофлори, що зменшує окисне пошкодження товарів (згіркнення, осалювання жирів, розкладання вітамінів, барвників тощо), а також їхнє мікробіологічне псування (гниття, пліснява, розвиток хворобливих бактерій та ін.). Металева тара і пляшки з темного скла захищають товари від сонячних променів, що також сповільнює шкідливі процеси окислення.
Проте тверда тара має значні недоліки. Це, передовсім, її великі вага та об’єм. До недоліків належить також висока вартість тари, що складається із закупівельної ціни, ціни експлуатації та транспортування. Це призводить до збільшення витрат на тару та її оборот, які є частиною витрат виробництва або обороту, що підвищує ціну товарів.
Рис. 4.2. Тверда тара для перевезення наливних вантажів
До напівтвердої тари (рис. 4.3) належть:
· картонна упаковка (короби);
· комбінована (тетрапаки, перпаки тощо).
Напівтверда тара має меншу масу й об’єм. Порожня тара легко складається або вкладається одна в одну, полегшує та здешевлює її перевезення і збереження.
Вартість такої упаковки значно нижча, ніж твердої, тому що застосовуються дешеві матеріали, отримані здебільшого за допомогою вторинної переробки. Хоча вона й деформується за великих навантажень або сильних ударів, але за нормальних умов є досить міцна.
За дотримання належних умов напівтверда тара забезпечує достатнє збереження товарів за мінімальних витрат.
Рис. 4.3. Напівтверда тара
М’яка тара (рис. 4.4):
· полімерна (паки, мішки, пакети);
· паперова (мішки, пакети, обгортковий та інший папір);
· тканинна (мішки, матеріали для перев’язування – шпагат, різноманітні мотузки, стрічки тощо).
М’яка тара не захищає вміщений у ній товар від механічних ушкоджень. Відтак, нею користуються або для упаковки товарів з високою механічною стійкістю, або додатково застосовують тверду тару.
Переваги м’якої тари: вона в порожньому стані займає мало місця і дуже дешева. Основне призначення м’якої тари – забезпечення транспортування й зберігання сипких та інших подібних матеріалів, стійких до механічних поштовхів і ударів. Окремі види м’якої тари можна використовувати для герметичної упаковки, завдяки чому створюють і підтримуються стабільні умови зберігання продукту (вологість повітря, газовий склад тощо). М’яка тара (поліетиленові мішки) застосовується також для зберігання деяких біологічних продуктів.
Рис. 4.4. М’яка тара
За вантажопідйомністю виділяють великовантажну тару.
За габаритами тару поділяють на: великогабаритну, середньо габаритну, малогабаритну.
За кратністю використання тара буває:одноразова, багаторазова.
За матеріалами, з яких виготовляється тара, її поділяють на: дерев’яну, картонну, паперову, полімерну, металеву, текстильну, скляну, керамічну, комбіновану тощо (рис. 4.5).
Рис. 4.5. Приклад комбінованої тари
Таропакувальні матеріали сприяють збереженню тари і захищають товари від поштовхів, вібрації та псування. Залежно від призначення таропакувальні матеріали поділяють на дві групи.
До першої належать:
· прокладні матеріали, які відділяють товари один від одного (гофрований картон тощо);
· підстилкові матеріали (пінопласт, стружка, мінеральна вата тощо);
· обгорткові, які зберігають товари від корозії, температурних коливань (антикорозійний папір тощо).
До другої групи таропакувальних матеріалів належать кріпильні засоби (цвяхи, талева стрічка, скріпи, дріт, шпагат тощо), які призначені для з’єднання конструктивних елементів тари.
Упаковка має відповідати таким основним вимогам:
· Безпека упакування – речовини, які шкідливі для організму і містяться в тарі, не можуть зіпсувати товар, який безпосередньо з нею стикається.
· Екологічні якості упаковки – це здатність її під час використання й утилізації не завдавати суттєвої шкоди довкіллю.
· Надійність упаковки – це її здатність зберігати механічні якості та герметичність протягом тривалого часу.
· Сумісність упаковки – це її здатність не змінювати споживчих якостей тих товарів, які в неї упаковано.
· Взаємозамінність – здатність упаковки одного виду заміняти на іншу.
· Економічна ефективність упаковки залежить від її власної вартості, ціни експлуатації та вартості утилізації.
Останнім часом для транспортування, переміщення, навантаження на складах застосовуються зручні види тари у вигляді підставок, піддонів. Найчастіше вони виготовляються з деревинних матеріалів: дощок, брусів, фанери, стружкових і волокнистих плит. Їх конструкції й основні експлуатаційні показники залежать від кратності використання. Крім того, піддони поділяються на двозахідні і чотиризахідні.
Двозахідні піддони довжиною більше 1200 мм з нижнім дощатим настилом мають бути жорсткішої конструкції, міцніші й надійніші в експлуатації, ніж чотиризахідні. Якщо висота опорних брусків 100 мм, то площа поперечного перерізу має бути не менше 80 см2 (10×8 см), що дає змогу забивати цвяхи в два ряди на верхньому і нижньому настилах і унеможливлює сколювання й розтріскування деревини. У чотиризахідних піддонах опорні бруски з масивної деревини, особливо кутові, найслабкіше місце з’єднання конструкції, тому площа їх поперечного перерізу повинна бути не менше 120 м2 (10×12 см). Треба зауважити, що сколювання і розтріскування опорних брусків з масивної деревини при забиванні цвяхів (3–4 мм) – суттєвий недолік.
Рис.4.6. Дерев’яний піддон
У конструкціях чотиризахідних піддонів застосовують опорні бруски різних форм з хвойних, листяних (тополя, бук) порід деревини, фанери, відрізків стружкових плит, а останніми роками – навіть з поліетилену. Виготовляти опорні бруски з масивної деревини економічно й екологічно недоцільно, особливо в сучасних умовах гострого дефіциту деревинної сировини. Вигідніше виробництво опорних брусків з подрібнених відходів деревини і рослинної сировини.
Рис. 4.7. Пластиковий піддон
Правильне маркування вантажів необхідна умова швидкої доставки їх зі збереженням якості в процесі транспортування.
На тарно-пакувальні та штучні вантажі відправник має нанести транспортне маркування, що містить маніпуляційні знаки, основні, додаткові й інформаційні написи (рис. 4.8).
Маніпуляційні знаки – це зображення, що вказують на особливі властивості вантажів і способи роботи з ними під час навантаження, вивантаження, зберігання.
Рис. 4.8. Маркування, яке наноситься безпосередньо на ящик
Рис. 4.9. Схема маркування вантажного місця
Таблиця 4.1.
| Обережно крихке |
| Крюками безпосередньо не брати |
| Угору не кантувати |
| Боїться нагрівання |
| Місце стропування |
| Центр ваги |
| Герметична тара |
| Штабелювання забороняється |
Основні знаки маркування
| Захищати від випромінювання |
| Обмеження температури |
| Швидкопсувний вантаж |
| Тропічна упаковка |
| Підіймати безпосередньо за вантаж |
| Відкривати тут |
| Не котити |
| Штабелювання обмежене |
| Затискати тут |
| Не затискати |
| Межа за кількістю шарів у штабелі |
| Вилові навантажувачі не використовувати |
| Тут підіймати забороняється |
| Боїться вологи |
В основних написах зазначають:
· повне найменування вантажоотримувача;
· повне найменування станції призначення і скорочене найменування шляху перевезення;
· дробом: у чисельнику – порядковий номер місця; у знаменнику – кількість вантажних місць у відправленні.
В умовах автоматизації перевантажувальних і складських операцій для адресування вантажів на тару наносять штрихові коди.
Додаткові написи містять:
· повне найменування відправника вантажу;
· найменування пункту, станції та дороги відправлення;
· залізничне маркування, що являє собою дріб, у якому: чисельник – порядковий номер за Книгою прийому вантажів до відправлення, і кількість місць (через тире); знаменник – код станції відправлення.
Залізничне маркування зазначають також у відповідній графі накладної.
В інформаційних написах зазначають:
· масу брутто і нетто вантажного місця в кілограмах;
· габаритні розміри вантажного місця в сантиметрах (довжину, ширину і висоту чи діаметр і висоту), якщо хоч один з них перевищує 1 м;
· обсяг вантажного місця в кубічних метрах.
Завдання
Ознайомитися з видами тари й упакування. Проаналізувати зміст транспортного маркування: маніпуляційні знаки, основні, додаткові й інформаційні написи. Згідно із завданням розробити маркування вантажного місця.
Методика виконання роботи
1. Номер варіанта для виконання роботи вказується викладачем. Вихідні дані за варіантами (Додаток 4).
2. Ознайомитися з видами тари й упакування.
3. Проаналізувати зміст транспортного маркування: маніпуляційні знаки, основні, додаткові й інформаційні написи.
4. Згідно з варіантом завдання розробити транспортне маркування вантажного місця та накреслити його на окремому аркуші формату А4.
5. Зробити висновок. Роботу оформити на аркушах формату А4.