Облік нематеріальних активів

У засобах державних підприємств немає одиниць, що нази­ваються "нематеріальними активами". На підприємствах віль­них економічних зон спостерігається інша ситуація: у спільних підприємствах інвестування на витрати таких категорій, як патенти, технічні ноу-хау, проценти від використання торго­вої марки, авторське право на використання території чи інші особливі привілеї вносяться на рахунок нематеріальних ак­тивів, які підлягають періодичній амортизації. Коли купуєть­ся якась товарно-матеріальна цінність, то її початкова вартість має бути доступною за ціною, що платить підприємство. Для інвестицій початкова вартість має встановлюватися на підставі визначення цінності цього товару, як це передбачено в угоді або контракті, укладеному між партнерами.

Витрати, що їх зазнає підприємство вільної економічної зони протягом підготовчого періоду, можуть бути віднесені на рахунок організаційних витрат (стаття у списку нематеріаль­них активів). Капіталізовані таким чином витрати не повинні включати ті видатки, які здійснюються для одержання фінан­сових та інших нематеріальних активів або процента, отрима­ного за період будівництва.

Первісна вартість нематеріальних активів може бути амор­тизована, а періодичні амортизаційні ставки є припустимими оперативними витратами для сплати прибуткового податку.

Ті одиниці, які вважаються інвестованими іноземним підприє­мством із передбаченням часового ліміту використання, нале­жать до таких, що підлягають амортизації відповідно до вста­новленого ліміту часу, починаючи з місяця, коли вони всту­пили в дію. Одиниці, які не належать такому передбаченню, мають бути амортизованими в період, не менше ніж 10 років.

Облік надходження та витрачання іноземної валюти

До кінця 1987 р. підприємства Китаю оцінювали свої валютні ресурси вклади у банках, рахунки та векселі дебі­торів за їхньою початковою вартістю на основі обмінного кур­су, що зафіксовано в книгах після закінчення операцій. Відпо­відно до нормативного акта бухгалтерського обліку від 1985 p., який діяв до 31 грудня 1987 p., надходження та витрати іно­земної валюти щоразу записувались у книги. Хоч обмінний курс коливався, баланс юаневих рахунків іноземної валюти не міг бути скоригованим. Таким чином, коли валютна роз­писка вносилася до банківського рахунку, валютні прибутки та витрати можна було визначити тільки після повернення документів із банку. У випадку, коли бралася позика в іно­земній валюті, прибутки та витрати можна було визначити тільки після погашення; якщо отримувані рахунки надходи­ли від реалізації продукції, то прибутки і витрати валюти можна було визначити тільки після збору всіх рахунків. І, нарешті, якщо рахунки в іноземній валюті з'явилися в резуль­таті закупівель, то валютні прибутки і витрати можна було визначити тільки після ліквідації заборгованості.

Очевидним недоліком такої процедури є те, що вплив коли­вань курсу на операції, а це сьогодні постійне явище в еко­номіці Китаю, не знаходив своєчасного відображення в рахун­ках і звітах. Багато підприємств зіткнулися з широким діапа­зоном коливань своїх валютних прибутків і втрат. У надзви­чайних випадках деякі з них мали сукупні валютні прибутки і втрати, більші ніж їхні щорічні адміністративні витрати.

Намагаючись виправити ситуацію, міністерство фінансів країни у своєму додатковому нормативному акті про операції з іноземною валютою, опублікованому 31 грудня 1987 p., заміни­ло описану вище процедуру реалістичнішим підходом. Згідно з новим положенням підприємства можуть коригувати свій об­мінний курс на кінець року після одержання згоди від місце­вих фінансових і податкових органів. Величина, утворена від цього коригування внаслідок різниці між обмінним курсом, зафіксованим у бухгалтерській книзі, та курсом на кінець року, має вноситись у новий рахунок під назвою "Очікувана аморти­зація валютних прибутків і витрат", що підлягає періодичній амортизації в терміни, обумовлені підприємствами і місцевими фінансовими та податковими органами. Зазвичай для цього встановлюється термін від одного до п'яти років. Амортизова­ний баланс рахунку "Очікувана амортизація валютних при­бутків і витрат" має вноситися до балансу як "відстрочені бю­джетні витрати", коли йдеться про дебетовий залишок, або як "відстрочені кредити" у випадку кредитового залишку.