Великобританія під час другої світової війни.
Великобританію можна вважати одним із ініціаторів другої світової війни. По-перше, це пов’язано з тим, що уже в середині 30-х років знову відроджується боротьба за планування в світі між Великобританією та Францією, з одного боку, і Німеччиною, Італією і Японією – з іншого. По-друге, в той же час Великобританія, пасивно спостерігає за тим, як Німеччина порушує умови Версальського миру. Правлячі кола Великобританії, як і деяких інших західних країн, сподівалися, що агресія Німеччини буде спрямована проти СРСР. Про це свідчить участь конференції 1938 р., на якій був підписаний договір, спрямований на розчленування Чехословаччини Німеччиною. І тільки після того, як весною 1939р. Німеччина пішла на порушення цього договору, правлячу кола Великобританії вимушені були піди на переговори з СРСР з приводу створення антигітлерівського союзу. Але, позиція керівництва як СРСР, так і Великобританії не дозволила виконати це завдання.
1 вересня 1939р. почалася друга світова війна під нападом Німеччини на Польщу. Великобританія була союзником Польщі і остання, природно, чекала від неї допомоги. Але уряд Великобританії ще намагався дипломатичним шляхом вирішити проблемі з Німеччиною. І тільки 3 вересня Великобританія оголосила війну Німеччині. Слідом за нею теж саме зробили і її домініони – Австрралія, Нова Зеландія, Канада та Північно-Африканський союз.
Незважаючи на те, що Великобританія з Францією на той момент могли стримати агресора, далі проголошення війни вони не пішли. До вересня 1940. Військові дії не велись, тому ці події отримали назву «дивна війна». В цей час тільки йшла мобілізація, перекидались експедиційні війська до Франції. У квітні 1940 р. Німеччина почала наступ в Західній Європі, а в травні увійшла на територію Франції. Наступ був стрімким і британські війська після поразки під Дюнкерком були вимушені евакуюватись на Британські острови.
З цього часу починається так звана «битва за Англію». В Німеччині була розроблена операція висадки на Британські острови, але вона так і не була здійснена. Причиною цього можна було вважати що Великобританія знаходилась у більш сприятливих умовах, ніж Франція, її географічне положення, наявність сильного військово-морського флоту, висока здатність до опору. До того ж новий уряд У. Черчілля здійснив рішучі міри для організації борони країни, збільшувався обсяг військового виробництва створювались добровільні загони громадської оборони, які потім були перетворені в народне ополчення.
«Битва за Англію» набула характеру масованих бомбових ударів. Спочатку вони були спрямовані на військово-морські бази та аеродроми, а в 1 вересня 1940 р. – і на міста: Лондон, Ковентрі, Бірмінгем, Шеффілд, Манчестер, Ліверпуль, Глазго та ін. Метою Німеччини було знищення або значне послаблення британського військового флоту та авіації, дезорганізації військової економіки, зломлення у населення волі до опору. Але ця мета не була виконана. Німецькі військово-повітряні сили зазнали значних втрат. Не вдалося зруйнувати британську промисловість і підірвати моральних дух населення. 3 листопада 1940 р. інтенсивність нальотів почала слабшати. Останні масові авіації на Лондон були нанесені наприкінці квітня – на початку травня 1941 р. В цей же час в Німеччині почалася переорієнтація військового виробництва і розподіл матеріальних ресурсів для війни проти СРСР, тобто на розвиток своїх збройних сил в «сухопутному», а не в морському варіанті, що значило відмову від вторгнення на Британські острови.
Одночасно з цим Великобританія села військові операції в Африці та інших районах. Кампанія в Африці (проти Італії) йшла з перемінним успіхом, але до весни 1941р. англійцям вдалося не тільки вибити італійців зі своїх колоній, а і витиснути італійців з Ефіопії. Тільки в північній Африці, де Німеччина надала допомогу Італії, англійські війська відступили, північно-західна частина Єгипту була зайнята противником.
Великобританія перейшла на шлях співробітництва з Радянським Союзом. Все 22 червня 1941 р. прем’єр-міністр Великобританії У. Черчіль зробив заяву про готовність надати «Росії і руському народу всю ту допомогу, на яку ми здатні». Інакше кажучи, англійський уряд пішов на союз с СРСР, який був оформлений у Москві 12 липня 1941 р. Так був покладений початок створення антигітлерівської коаліції.
Майже відразу СРСР став наполягати на відкритті другого фронту в Західній Європі, але ця проблема бува вирішена тільки в 1944р. до цього часу основним театром дії англійських військ була Північна Африка. До осені 1942 р. події тут проходили з перемінним успіхом. В липні 1943 р. американсько-англійські війська висадились на острові Сицилія і почали наступ в Італії, а в червні 1944р був нарешті відкритий другий фронт в Європі висадкою союзницьких військ в Нормандії.
Британські війська приймали участь у війні проти Японії. Після нападу Японії на американську базу Пірл-Харбор 7 грудня 1941р. Вона за короткий час захопила багато територій, серед яких були і англійські володіння. Підійшовши до кордонів Індії, Японія поставила під загрозу «перлину Британської корони». Тому англійське командування зосередило в Північно-Східній частині Індії велику групу військ. Більше двох років вона без діяла, і лише в літку 1944 р. англійські війська вторглися в Бірму і до весни 1945 р. очистили її від японських військ.
В Європі є наступ союзників з заходу і сходу 1944-1945 рр. призвів до поразки Німеччини, а 2 вересня 1945 р. капітуляцію Японії закінчилася друга світова війна.
Таким чином, Великобританія прийняла активну учать у створенні антигітлерівської коаліції, у воєнних діях і вийшла з війни одним з переможців.