Принцип добросовісного виконання міжнародних зобов'язань

П

ринцип добросовісного ви­конання міжнародних зо­бов'язань є одним з найдавніших серед принципів сучас­ного міжнародного права. Про нього вчені так і кажуть, що він «виник у формі міжнародно-правового звичаю pac­ta sunt servanda на ранніх стадіях розвитку державності» (Ю. М. Колосов, В. І. Кузнецов), або що він «належить до найдавніших основних принципів міжнародного пра­ва» (Г. І. Тункін), або «його основа — найдавніша звичає­во-правова норма» (М. В. Філімонова), або «цей принцип утверджувався разом із міжнародним правом» (І. 1. Лука-шук). Протягом минулого століття було укладено сотні міжнародних договорів, які апелювали до вказаного прин­ципу.

В сучасному міжнародному праві цей принцип за­кріплено у Статуті ООН, преамбула якого ставить перед державами-членами завдання створити умови, за яких можуть дотримуватися справедливість і повага до зобо­в'язань, що випливають з договорів та інших джерел міжнародного права. Пункт 2 ст. 2 Статуту ООН декла­рує принцип так: «Всі Члени Організації Об'єднаних На­цій сумлінно виконують взяті на себе за цим Статутом зобов'язання, щоб забезпечити їм усім у сукупності пра­ва і переваги, які випливають з належності до складу Членів Організації».

Досить грунтовно принцип закріплено у Віденських конвенціях про право міжнародних договорів 1969 і 1986 pp. Згідно з положеннями конвенцій, «кожний чинний договір є обов'язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватися ними». Учасники договору не можуть поси­латися на положення свого внутрішнього (національного) права з метою виправдання невиконання ними договору.


 




Глава VI Основні принципи міжнародного права

Важливе значення для розуміння змісту принципу доб­росовісного виконання міжнародних зобов'язань має Дек­ларація про принципи міжнародного права 1970 р. У ній, зокрема, наголошується, що сфера дії зазначеного прин­ципу не обмежується тільки міжнародними договорами.

За змістом Декларації суб'єкти міжнародного права зобов'язані добросовісно виконувати зобов'язання, взяті ними відповідно до Статуту ООН, зобов'язання, що вип­ливають із загальновизнаних принципів та норм міжна­родного права, і зобов'язання, що випливають із міжна­родних договорів, дійсних за сучасними принципами та нормами міжнародного права.

Таке розуміння зобов'язань, які випливають із зазначе­ного принципу, було підкреслено і в Заключному акті За­гальної Європейської наради 1975 р. Наголошуючи на ос­новній ролі Статуту ООН для сучасного міжнародного пра­ва, цей акт закріпив, що кожна держава повинна добросо­вісно виконувати зобов'язання, які відповідають Статуту ООН. Заключний акт робить також наголос на значенні загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, зобов'язання за якими є обов'язковими для суб'єктів між­народного права, і вони повинні їх добросовісно викону­вати. У цьому документі також зазначається необхідність добросовісно виконувати зобов'язання за іншими міжна­родними договорами (регіональними, локальними, парти­кулярними), якщо вони укладені відповідно до загально­визнаних принципів та норм міжнародного права.

Підтвердженням саме такого підходу до міжнародних зобов'язань слугує Підсумковий документ Віденської зу­стрічі представників держав-учасниць цієї Наради 1989 р. Документ виокремлює такі принципові положення вико­нання міжнародних зобов'язань:

1. Кожна держава зобов'язана добросовісно виконува­ти свої зобов'язання: а) за Статутом ООН; б) із загально­визнаних принципів та норм міжнародного права; в) за міжнародними договорами, які є дійсними відповідно до загальновизнаних принципів та норм міжнародного права.

2. У разі суперечностей між зобов'язаннями за міжна­родними договорами і зобов'язаннями як членів ООН за її Статутом перевага надається статутним зобов'язанням.

3. Кожна держава, здійснюючи свої суверенні права, в тому числі й такі, як встановлення власних законів та ад-


______ 17

_____ Принцип добросовісного виконання міжнародних зобов 'язань____________

міністративних правил, повинна забезпечити, щоб такі закони і адміністративні правила, так само як і практика, і політика їх застосування, відповідали її зобов'язанням з міжнародного права.

Принцип добросовісного виконання міжнародних зобо­в'язань стосується всіх зобов'язань — як таких, що випли­вають з міжнародних договорів і звичаїв, так і таких, що сформульовані в обов'язкових рішеннях міжнародних ор­ганів та організацій, міжнародних судів, арбітражів тощо. За цим принципом не можна в односторонньому порядку від­мовитися або переглянути міжнародне зобов'язання.

Принцип добросовісного виконання зобов'язань є критерієм законності діяльності суб'єктів міжнародного права. Його добросовісна реалізація — основна умова ста­більності та ефективності міжнародного правопорядку.

В сучасному міжнародному праві вироблено досить ефективні інституційні механізми дотримання принципу добросовісного виконання міжнародних зобов'язань, зо­крема взаємні консультації, переговори, суди, третейські суди тощо.

РЕКОМЕНДОВАНА „,, ЛІТЕРАТУРА ю

Волова Л. И.

Нерушимость границ — новый принцип международного права.

Ростов-на-Дону, 1987.

Каламаркян Р. А. Принцип добросовестности в современном международном праве.

М, 1991.

Курс международного права: В 7 т. М., 1989. Т. 2.

Лукашук И. И.

Международное право. Общая часть. М., 1999.

Международное право / Под. ред. Ю. М. Колосова, В. И. Кузнецова.

М, 1999.

Черниченко С В.

Принцип самоопределения народов (современная интерпретация) //

Моск. журн. междунар. права, 1996. № 4.

Brownlie 1. Principles of Public International Law. Oxford, 1990.

Schachter O.

International Law in Theory and Practice //Recueil des Course

de l'Academie de droit international. De la Haye. 1982. Vol. 178.





php"; ?>