Поняття і значення процесуальних документів у кримінальному процесі

Поняття «документ»означає діловий папір, який підтверджує право на будь-що або певний юридичний факт, або є доказом будь-чого.

Почати приватну справу, скористатися правом ветерана або чорнобильця, отримати освіту, вивчити історію та культуру народу, придбати автомобіль чи будинок, поїхати у відпустку до санаторію, взяти шлюб – важко уявити, що все це можна зробити без документа. Документи настільки органічно вплітаються в усі сфери нашого життя, що, по суті, стають колесом історії, яке пов’язує минуле, сьогодення та майбутнє.

Юридичний документ – це письмовий акт, який встановлює, змінює або припиняє певні правовідносини чи фіксує юридично значимі факти та дії.

Кримінально-процесуальним документом можна вважати письмовий документ, складений на основі кримінально-процесуального закону правомочним на це суб'єктом у зв'язку із здійсненням будь-яких процесуальних актів (виконанням процесуальних дій або прийняттям рішень), в якому засобами письмової мови зафіксована інформація про хід та результати діяльності учасників кримінального процесу.

У сучасній українській мові га в юридичній науці під «актом» розуміють як прояв людської діяльності (дія, подія), так і документ – словесне відображення цієї діяльності через письмову мову.

Тому слід зазначити, що «процесуальний акт» – є нерозривна єдність процесуальної дії або рішення та його засвідчувальної частини – процесуального документа.

Процесуальний документ – це невід'ємний атрибут процесуальної дії або рішення, органічна частина процесуального акта. Неприпустимим є здійснення будь-якої процесуальної дії без складання передбаченого законом процесуального документа, і навпаки.

Перебуваючи в нерозривній єдності з процесуальною дією або рішенням, процесуальний документ відображає їх зміст та форму, засвідчує хід та результати. Він відіграє суттєву роль у розвитку кримінального процесу та здійсненні правосуддя, є засобом реалізації учасниками процесу своїх прав та законних інтересів і однією з гарантій їхнього захисту.

Процесуальний документ – найважливіший елемент процесуальної форми, покликаної доводити до відома юридично значущі факти, закріплювати та засвідчувати отримані фактичні дані – докази, і таким чином сприяти встановленню об’єктивної істини. Саме тому в самій процесуальній формі законодавчо втілюється накопичений людством досвід пізнання істини, і вона є засобом реалізації учасниками процесу своїх прав та обов'язків та гарантією законності.

Це можна аргументувати такими об'єктивними закономірностями:

1) Про обставини вчиненого кримінального правопорушення робляться висновки на підставі зібраних у справі доказових матеріалів. Щоб вони були правильними (відповідали істині), необхідно у доведенні використовувати тільки достовірні фактичні дані. Доведення — є встановлення істинності яких-небудь суджень за допомогою аргументів (доказів), істинність яких установлена. Встановлення достовірності доказів передбачає можливість перевірки джерел і способів одержання фактичних даних. При цьому джерело інформації має бути якісним, а спосіб її отримання – законним і надійним (не призводити до деформації, зміни первісного змісту і змісту одержуваних фактичних даних). Допустимість і достовірність інформації може бути підтверджена зазвичай лише процесуальним документом, що фіксує джерело і процес її одержання, дослідження і закріплення.

2) Здійснюючи діяльність зі збирання і дослідження доказів, слідчий, орган дізнання, прокурор і суд вступають у певні правовідносини з іншими учасниками процесу і зобов'язані вживати заходів для захисту їхніх прав і законних інтересів. Закон закріплює обов'язок за особою, у веденні якої знаходиться кримінальне провадження, роз'ясняти учасникам процесу їхні процесуальні права і надавати реальну можливість для їх реалізації (право заявити відвід, надати доказ, власноруч викласти свої свідчення тощо). Про виконання цих вимог свідчать процесуальні документи, що фіксують процесуальну діяльність на різних стадіях процесу.

3) Слідчий, орган дізнання, прокурор і суд за наявності підстав можуть застосувати до інших учасників процесу передбачені законом примусові заходи, що обмежують права і свободу людини. Про їх наявність, так як і про дотримання передбачених законом гарантій захисту прав і свобод людини, можна судити тільки за певними документами кримінального провадження, зокрема, постановами, що мотивують відповідні рішення.

4) Копії основних процесуальних документів (повідомлення про підозру, обвинувальний акт і вирок) надаються підозрюваному (обвинувачуваному). Цим гарантується його право знати, у сому його підозрюють або обвинувачують, і захищатися від необґрунтованого обвинувачення, право оскаржити його. Без цих процесуальних документів неможливо забезпечити правильне застосування закону, здійснити судочинство, звернути вирок до виконання.

5) Документування процесуальної діяльності та процесуальних правовідносин дозволяє здійснювати дієвий процесуальний контроль і прокурорський нагляд за забезпеченням встановлення істини, захисту прав і свобод людини, справедливістю правосуддя.