Все, що було взято у природи людською працею, повинно бути відновлено!
4. Екологія базується на досягненнях дуже великої кількості наук, серед них такі як ботаніка, зоологія, фізіологія, етіологія (наука про поведінку тваринних), біохімія, генетика, еволюційне вчення, кліматологія, палеонтологія, геологія, математичне моделювання та інші.
Екологія не належить до числа наукових дисциплін з простою лінійною структурою, в ній все зв'язане зі всім.
Деякі автори пропонують структуру екології, яку зображено на рисунку.
З представленої схеми видно, що загальній екології підпорядковані два великих розділи екологічних досліджень: теоретична екологія та прикладна екологія. Ці розділи, в свою чергу поділяються на цілий ряд підрозділів, які мають галузеве спрямування або структурну підпорядкованість. У теоретичну екологію входять підрозділи: екологія мікроорганізмів, екологія рослин, екологія тварин, екологія людини. Практичній екології підпорядковуються геоекологія, соціоекологія та техноекологія.
В цілому загальну екологіюможна визначити як науку про тактику і стратегію збереження й стабільного розвитку життя на Землі.
Геоекологія– наука про охорону і раціональне використання природних ресурсів. Підрозділами геоекології є ландшафтна екологія, природокористування, охорона навколишнього середовища, екологія атмосфери, екологія гідросфери, екологія літосфери.
Соціоекологія– наука про соціально-економічні чинники впливу на навколишнє середовище. Соціоекологія має такі підрозділи як: екологічна освіта, екологічне право, урбоекологія, екологія народонаселення, національна і міжнародна екологія
Техноекологія– наука про техногенні чинники забруднення навколишнього середовища. Техноекологія включає розділи: екологія енергетики, агроекологія, екологія транспорту, екологія військової справи, екологічна експертиза.
| Загальна екологія | |||
| Екологія мікроорганізмів | Геоекологія | ||
| Теоретична екологія | Екологія рослин | Соціоекологія | Прикладна екологія |
| Екологія тварин | Техноекологія | ||
| Екологія людини | |||
5.Взаємодія людини з біосферою починається з використання людиною природних ресурсів планети. Все, що людському суспільству необхідно для життя, виробництва, для його господарської і культурної діяльності, воно бере у природи у вигляді природних ресурсів.
Природними ресурсамивважається все, що людське суспільство використає сьогодні в своїй життєдіяльності і те, що може бути використане в майбутньому.
Існує декілька класифікацій природних ресурсів:
За спроможністю до самовідновлення природні ресурси розподіляють
| Природні ресурси | |
| Вичерпні | Невичерпні |
| Відновні 1) космічні (сонячна радіація, 1)рослинність; енергія морських приливів і відливів); 2) тваринний світ; 2) кліматичні (атмосферне повітря, енергія вітру); 3) деякі мінеральні ресурси 3) водні (всі води, атмосферні опади) | |
| Відносно відновні 1) грунт; 2) лісові ресурси | |
| Невідновні 1) природні корисні копалини(вугілля, нафта, газ); 2) генетичний фонд (кожний вид живих організмів - унікальний) |
За належністю до геосфер природні ресурси поділяють на:
- ресурси літосфери;
- ресурси гідросфери;
- ресурси атмосфери;
- ресурси сонячного випромінювання.
За характером використання у життєдіяльності людини ресурси поділяють на:
харчові;
енергетичні;
сировинні;
екологічні (середовище мешкання певної якості).
Аналізуючи наведені класифікації природних ресурсів необхідно пам'ятати – будь-яка класифікація достатньо умовна.
Природокористування– безпосередній і непрямий вплив людини на навколишнє середовище в результаті всієї його діяльності.