Управління прибутком в процесі господарської діяльності підприємства
Управління прибутком на підприємстві є процесом підготовки і ухвалення відповідних управлінських рішень з питань її формування, розподілу і цільового використання.
З позиції теорії і практики фінансового менеджменту можна виділити наступні види бухгалтерського прибутку:
1) валовий прибуток від основної операційної діяльності;
2) прибуток від операційної діяльності;
3) прибуток від інвестиційної діяльності;
4) прибуток від фінансової діяльності;
5) прибуток від звичайної діяльності підприємства до оподаткування;
6) надзвичайний прибуток підприємства;
7) чистий прибуток від основної операційної діяльності;
8) чистий прибуток від операційної діяльності;
9) чистий прибуток підприємства;
10) цільовий чистий прибуток від основної операційної діяльності;
11) цільовий чистий прибуток підприємства;
12) Прибуток, що підлягає оподаткуванню.
Процес управління прибутком на підприємстві заснований на певних цільових установках і конкретних завданнях.
Основною метою управління прибутком є забезпечення оптимізації його формування, розподілу і використання як в поточному, так і в довгостроковому періоді.
Основна мета управління прибутком конкретизується в таких завданнях.
1. Забезпечення максимізації розміру прибутку, відповідного можливостям підприємства і ринковим умовам господарювання. Це завдання реалізується шляхом оптимізації складу і структури економічних ресурсів підприємства і забезпечення їх ефективного використання.
2. Забезпечення оптимального співвідношення між рівнем прибутку і допустимим при даних умовах рівня ризику. Прибуток доцільно формувати урахуванням заданого рівня ризику. Прагнення до максимізації прибутку підвищує рівень ризику і зрештою негативно впливає на розмір прибутку.
3. Забезпечення високої якості формованого прибутку. Це досягається за рахунок формування прибутку в процесі основної операційної діяльності, а також реального інвестування економічних ресурсів.
4. Забезпечення виплати необхідного рівня доходу на інвестований власниками підприємства капітал. Рівень виплати доходу власникам капіталу повинен в тривалому періоді бути вище за середню норму прибутковості на ринку середньо- і довгострокових капіталів.
5. Забезпечення формування достатнього об'єму внутрішніх фінансових коштів за рахунок чистого прибутку відповідно до поточних і перспективних цілей діяльності підприємства. Розмір створеного підприємством чистого прибутку визначає можливості підприємства по формуванню фінансових коштів, створенню різних фінансових фондів, в т.ч.: виробничого розвитку, резервного фонду, страхових фондів, фондів спеціального призначення, фондів соціального розвитку колективу і тому подібне.
6. Забезпечення постійного зростання ринкової вартості підприємства. Це завдання, що вирішується в процесі капіталізації прибутку і зростання фонду дивідендів, покликане забезпечити зростання добробуту власників підприємства в поточному і перспективному періодах.
7. Забезпечення ефективних програм участі персоналу в прибутку. Таке завдання є складовою частиною загальної стратегії розвитку підприємства і спрямоване на забезпечення зацікавленості персоналу в збільшенні розміру чистого прибутку підприємства. Вона сприяє гармонізації інтересів власників і найманих працівників підприємства.
Розглянуті завдання управління прибутком взаємозв'язані і не можуть, по суті, здійснюватися окремо. Тому в процесі фінансово-господарської діяльності окремі завдання повинні узгоджуватися і оптимізуватися між собою.
Суть процесу управління прибутком реалізується завдяки використанню наступних функцій.
1. Розробка стратегії і поточної політики управління прибутком.
2. Створення організаційних структур, що забезпечують ухвалення і реалізацію рішень по формуванню і використанню прибутку.
3. Створення інформаційно-аналітичних систем, що забезпечують формування необхідної інформації і обґрунтування різних варіантів управлінських рішень в області формування і використання прибутку.
4. Здійснення комплексного аналізу формування, розподілу і використання прибутку на підприємстві.
5. Здійснення прогнозування і планування формування, розподілу і використання прибутку.
6. Розробка систем організації, стимулювання і координації діяльності по формуванню прибутку, її ефективному розподілу і використанню.
7. Здійснення фінансового контролю ухвалення рішень по формуванню, розподілу і використанню прибутку на підприємстві і його підрозділах (центрах відповідальності).
Конкретизація функцій управління прибутком в значній мірі визначається галузевими особливостями підприємств, їх розмірами, формами власності і господарювання.
Управління прибутком складається з двох основних напрямах:
1) управління формуванням прибутку;
2) управління розподілом і використанням прибутку.
Управління формуванням прибутку включає три основні напрями:
1) управління формуванням прибутку в процесі основної операційній діяльності;
2) управління формуванням прибутку в процесі інвестиційної діяльності;
3) управління формуванням прибутку в процесі фінансової діяльності.
В процесі управління формуванням прибутку провідна роль відводиться механізму отримання прибутку в процесі основної операційної діяльності.
Основна операційна діяльність - це та діяльність, заради якої створено підприємство. У фінансовому аспекті основна операційна діяльність знаходить віддзеркалення в отриманні доходу (виручки) від виробництва і реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і формування на цій основі фінансового результату у вигляді валового прибутку (валового збитку) від основної операційної діяльності.
Основна операційна діяльність складається з наступних етапів:
1) постачальницька діяльність (закупівля сировини, матеріалів, необхідного устаткування і тому подібне);
2) виробнича діяльність (виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг);
3) збутова діяльність (реалізація готової продукції, товарів, послуг).
На формування валового прибутку від основної операційної діяльності впливають наступні найбільш важливі чинники:
1) об'єм виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг;
2) витрати на виробництво і реалізацію продукції (послуг);
3) ціна продукції, що реалізовується (послуг);
4) податкові платежі, що включаються як в собівартість виробництва і реалізації продукції (послуг), так і в ціну реалізації продукції (послуг).
З урахуванням названих чинників валовий прибуток від основної операційній діяльності може бути визначена по наступній формулі:
де ВПосн - валовий прибуток від основної операційної діяльності, грн.;
ОРі - об'єм реалізації і-го виду продукції (послуг) в натуральному вимірюванні;
Ці - ціна реалізації і-го виду продукції (послуг), грн.;
НЦі - податкові платежі в ціні і-го виду продукції (послуг) (ПДВ акцизний збір, митний збір і митний збір і тому подібне), гр.;
Зі - витрати на виробництво і реалізацію продукції (послуг) і-го виду, грн.
Прибуток від основної операційної діяльності може бути збільшений за рахунок:
1) зростання об'єму реалізації продукції (послуг);
2) збільшення ціни реалізації;
3) зниження собівартості продукції, що реалізується (зниження постійних і змінних витрат);
4) зниження податкових платежів в ціні;
5) одночасної дії всіх або більшості перерахованих чинників.
Облік дії названих чинників зростання прибутку досягається за рахунок використання методу маржинального аналізу. Що отримав назву «Взаємозв'язок витрат, об'єму реалізації і прибутку», а також за рахунок проведення оптимізації величини прибутку, що формується по критерію оптимальності - максимум чистого прибутку від основної операційної діяльності.
Процес формування чистого прибутку від основний операційної діяльності з урахуванням дії вказаних факторів зводиться до наступної формули:
,
де ЧПосн - чистий прибуток від основної операційної діяльності, грн.;
ОРі - об'єм реалізації і-го виду продукції (послуг) в натуральному вимірюванні;
Ці - ціна реалізації і-го виду продукції (послуг), грн.;
НЦі - податкові платежі в ціні і-го виду продукції (послуг) (ПДВ акцизний збір, митний збір і митний збір і тому подібне), гр.;
Зі - витрати на виробництво і реалізацію продукції (послуг) і-го виду, грн.
НП - сума прогнозованого податку на валовий прибуток підприємства від основної операційної діяльності, грн.
Впливаючи на окремі компоненти представленої формули, можна забезпечити формування більшого об'єму валового і чистого прибутку від основної операційної діяльності.
Отримання ретроспективних даних для аналізу формування прибутку може бути забезпечене за рахунок використання фінансової звітності підприємства (форма №2 «Звіт про фінансові результати»), а також матеріалів управлінського обліку, що дозволяє побудувати оптимізаційні моделі формування чистого прибутку від основної операційної діяльності.
Управління формуванням прибутку від основної операційної діяльності включає наступні етапи.
По-перше, аналіз доходів і надходжень засобів від основної операційної діяльності, а також понесених витрат по цій діяльності за звітний період порівняно з плановим (прогнозним) завданням і попередніми періодами.
По-друге, прогнозування і планування виробництва і реалізації продукції, робіт і послуг на плановий період з урахуванням тенденцій, що складаються, на ринку товарів, ресурсів і капіталів.
По-третє, розробка системи заходів, направленої на скорочення витрат підприємства по здійсненню основної операційної діяльності і підвищення об'ємів випуску продукції, виконання робіт і надання послуг на основі укладених договорів, вільної реалізації, страхових і інших запасів готової продукції.
По-четверте, організація і регулювання основної операційної діяльності підприємства, направленої на підвищення операційних доходів і максимальне зниження операційних витрат, що досягається в процесі оптимізації формування валового прибутку від основної операційної діяльності з урахуванням наявних економічних ресурсів і каналів реалізації продукції, товарів, робіт, послуг.
По-п'яте, контроль ухвалених рішень із здійснення основної операційної діяльності, що забезпечує виконання встановлених планових завдань по доходах і витратах, що сприяє максимізації валового прибутку від основної операційної діяльності.
Процес управління прибутком від основної операційної діяльності повинен бути направлений на формування цільової суми прибутку, тобто такий її величини, яка визначається стратегією і тактикою фінансового менеджменту, перспективними і поточними фінансовими планами підприємства.
Досягнення цільової суми чистого прибутку від основної операційної діяльності залежить від об'єму виробництва і реалізації продукції, змінних і постійних витрат, і суми податку на прибуток, що планується, рівня чистого доходу у складі валового доходу підприємства. Для отримання цільової суми прибутку від основної операційної діяльності можна рекомендувати таку формулу:
,
де ВД осн - валовий дохід від основної операційної діяльності, грн.;
ЦЧПосн - цільовий чистий прибуток від основної операційної діяльності, грн.;
Кчд - коефіцієнт чистого доходу в об'ємі реалізації продукції, долі од.;
Кзв - коефіцієнт змінних операційних витрат до загального валового доходу від основної операційної діяльності, частки од.;
ЗПОС - витрати постійні на виробництво і реалізацію продукції (послуг) і-го виду, грн.;
НП - прогнозована сума податку на валовий прибуток підприємства від основної операційної діяльності, грн.
Приклад 1. Визначити валовий дохід від основної операційної діяльності підприємства, що дозволяє досягти цільової суми чистого прибутку від основної операційної діяльності, за наступних умов: цільовий чистий прибуток від операційної діяльності повинен бути рівний 60 млн. грн.; рівень чистого доходу від операційної діяльності не повинен бути нижче 80,0 %; рівень змінних витрат до валового доходу не може бути вище 28 %; сума постійних витрат по основній операційній діяльності складає 360 млн. грн.; податок на валовий операційний прибуток повинен складати не більше 35 млн. грн.
Використовуючи формулу, отримаємо результат рівний ВД = 875 млн. грн.
Збільшення рівня змінних витрат у валовому доході до 30% приведе до необхідності збільшити об'єм валового доходу до 910 млн. гр.
Зниження суми постійних витрат на 1% або на 3,6 млн. гр. при 28% рівні змінних витрат дозволить зменшити валовий дохід від основної операційної діяльності до 868,077 млн. гр. проти 875 млн. гр. по первинному варіанту.
Тому, впливаючи на окремі складові формули, можна забезпечити необхідний рівень валового доходу від операційної діяльності, який би відповідав цільовій сумі чистого прибутку від основної операційної діяльності.
Якщо стоїть завдання визначити чистий цільовий прибуток від основної діяльності при заданих параметрах валового доходу, постійних і змінних витратах і прогнозованій величині податку на прибуток можна скористатися формулою:
,
де ЦЧПосн - цільовий чистий прибуток від основної операційної діяльності, тис. грн.;
ВД осн - валовий дохід від основної операційної діяльності, тис. грн.;
Кчд - коефіцієнт чистого доходу до суми валового доходу від основної операційної діяльності, долі од.;
Кзв - коефіцієнт змінних витрат до загального валового доходу від основної операційної діяльності, долі од.;
ЗПОС - сума постійних витрат по основній операційній діяльності, тис. грн.;
НП - прогнозована сума податку на прибуток по основній операційній діяльності, тис. грн.
Управляючи формуванням прибутку від основної операційної діяльності, необхідно орієнтуватися на ту систему функцій, яка дозволяє забезпечити досягнення поставленої мети, тобто іншими словами в процесі управління прибутком необхідно впливати на всі компоненти і фактори, що забезпечують формування прибутку. При цьому найкращий результат досягається в процесі багатоцільової оптимізації формування чистого прибутку підприємства.
Процес управління формуванням прибутку від інвестиційної діяльності направлений на забезпечення зростання доходів і зниження витрат при здійсненні інвестиційних вкладень в реальні і фінансові інвестиції.
Складність управління цим процесом полягає в тому, що формування доходів і здійснення витрат по реальних інвестиціях не має чіткої постійності. У зв'язку з цим важко сформувати стабільну систему заходів, яка дозволяла б максимізувати даний вигляд прибутку. Крім того, інвестиційні вкладення в об'єкти реальних інвестицій, як правило, забезпечують більшу частину витрат, чим формування доходів.
В той же час управління прибутком, пов'язаним з фінансовими інвестиціями, реалізується в системі управління портфелем цінних паперів і інших фінансових активів.
Управління формуванням прибутку від інвестиційної діяльності включає наступні етапи.
По-перше, аналіз доходів і надходжень засобів від інвестиційної діяльності, а також проведених витрат по інвестиціях за звітний період порівняно з плановим (прогнозним) завданням і попередніми періодами.
По-друге, планування потреби в реальних інвестиціях і прогнозування здійснення фінансових інвестицій на плановий період з урахуванням тенденцій, що складаються, на інвестиційному і фінансовому ринках.
По-третє, розробка системи заходів, направленої на скорочення витрат підприємства по здійсненню капітальних (реальних) інвестицій і найбільш ефективного вкладення засобів у фінансові інвестиції з урахуванням тенденцій, що складаються на фондовому ринку.
По-четверте, організація і регулювання інвестиційної діяльності підприємства, направленої на підвищення доходів і максимальне зниження інвестиційних витрат при реальних інвестиціях, що досягається при оптимізації вибору інвестиційних проектів і портфелів фінансових інвестицій.
По-п'яте, контроль ухвалених рішень по здійсненню інвестування засобів і отримання доходів із забезпеченням максимально можливої віддачі в конкретних умовах господарювання.
Максимізація прибутку від інвестиційної діяльності досягається при постійному контролі процесу інвестування, своєчасного обліку дії різних чинників і умов.
Формування прибутку від фінансової діяльності, також як від інвестиційної діяльності, не має чітких і однозначних умов. Такий прибуток залежить від ситуації на фінансовому ринку, ефективності вкладення засобів в цінні папери і проведення операцій з цінними паперами на фондовому ринку, від відсотків по банківських внесках, дивідендам від вкладення в акції акціонерних підприємств і т.п. Таким образом, прибуток від фінансової діяльності можна отримати, а можна не отримати. Це не завжди піддасться повному прогнозуванню і плануванню. У зв'язку з ним, підприємства при формуванні прибутку від фінансової діяльності повинні постійно зіставляти суму отриманого прибутку з витратами на здійснення фінансових операцій. Ефективність фінансових операцій тим більше, чим вище прибуток на одиницю понесених витрат.
Управління формуванням прибутку від фінансової діяльності включає наступні етапи.
По-перше, аналіз доходів і надходжень засобів від фінансової діяльності, а також понесених витрат по фінансових операціях за звітний період порівняно з плановим (прогнозним) завданням і попередніми періодами.
По-друге, прогнозування і планування потреби у фінансових коштах, можливості їх отримання за рахунок використання ресурсів фінансового ринку, прогнозування здійснення операцій на фінансовому ринку, оцінки можливості отримання дивідендів і відсотків по вкладеному грошовому капіталу з урахуванням тенденцій, що складаються, на фінансовому ринку.
По-третє, розробка системи заходів, направленої на скорочення витрат підприємства по здійсненню фінансової діяльності і формування умов для найбільш ефективних фінансових операцій, що дозволяють істотно підвищити об'єм прибутку від фінансової діяльності.
По-четверте, організація і регулювання фінансової діяльності підприємства, направлені на підвищення доходів і максимальне зниження фінансових витрат, що досягається при оптимізації вибору фінансових операцій.
По-п'яте, контроль ухвалених рішень по здійсненню фінансової діяльності із забезпеченням максимально можливої віддачі в конкретних умовах функціонування фінансового ринку, його окремих сегментів - грошового, депозитного і фондового ринків.