ОСОБЛИВОСТІ ПІДРАХУНКУ ЗАПАСІВ НАФТИ І ВІЛЬНОГО ГАЗУ В ГАЗОНАФТОВИХ І НАФТОГАЗОВИХ ПОКЛАДАХ
Двохфазний стан покладів значно ускладнює не тільки процес розвідки і розробки, але і підрахунок запасів нафти і вільного газу. В газонафтових покладах необхідні додаткові дослідження по обґрунтуванню положення ГНК, кондиційних меж окремо для нафтової і газової частини покладу, так як газ має більшу проникаючу здібність, чим нафта. Значно ускладнює цей процес геометризації пластових склепінних покладів з нафтовою облямівкою.
Визначення відміток ГНК в пластових перетинаннях здійснюється по даним випробування, ГДС. Серед геофізичних методів найбільш інформативні нейтронні методи при умові повного розформування зони проникнення фільтрату глинистого розчину. При бурінні на не фільтруючих розчинах Б.Ю. Вендельштейн рекомендує гама-гама метод і акустичний каротаж.
Найбільш складною проблемою при обґрунтуванні параметрів і підрахунку запасів є геометризація газонафтових покладів і в першу чергу їх нафтових частин по покладах пластового типу (рис. 20.1, аІ, бІ, аІІ, бІІІ). Якщо даних по свердловинах для безпосередньої побудови карти ізопахіт мало, то на любій стадії вивченості, крім стадії пошуків може бути використаний метод, який дозволяє складати такі карти по нафтовій частині підрахункового об’єкту у взаємозв’язку з газовою частиною.
Для цього на першому етапі складається карта в ізолініях нафтогазонасичених товщин підрахункового об’єкту відповідаюча даній стадії вивченості з урахуванням кондиційних меж параметрів продуктивних пластів по газовій і нафтовій частинах покладу. Для побудови цієї карти по кожній свердловині враховується сума виділених ефективних нафтоносичених і ефективних газонасичених товщин підрахункового об’єкту.
Рисунок 20.1 - Принципові схеми розміщення нафтогазових і газонафтових покладів (по 3. Р. Борісенко).
Поклади: а - з газовими шапками; б - з нафтовими облямівками. 1 - газ; 2 - нафта; 3 - вода
На другому етапі складається карта ефективних газонасичених товщин тільки для газової частини покладу. Методика побудови таких карт стосовно до стадій вивченості аналогічна побудові цих карт для пластового (див рис. 20.1 аІІ, бІІІ) або масивного (аІV, бІV) покладів. Карту ізопахіт нафтонасичених товщин отримують шляхом геометричного віднімання карти в ізолініях газонасичених товщин з карти ізоліній нафтогазонасичених товщин. При побудові карти в ізолініях нафтонасичених товщин необхідно звернути увагу на те, що на зовнішньому контурі газоносності і на внутрішньому контурі нафтоносності ізопахіти повинні мати злом.
В масивних газонафтових покладах форма газової частини завжди має форму масивного покладу, чим і визначається спосіб побудови карт ізопахіт на різних стадіях вивченості.
На відкритому покладі пластового типу по даних однієї свердловини складати карту в ізолініях нафтонасичених товщин пласта недоцільно, так як достовірність її досить низька. Об’єм колекторів нафтової частини покладу на цій стадії визначається як різниця між нафтогазонасиченим об’ємом Vн.г., визначеним по карті в ізолініях нафтогазонасичених товщин і газонасиченим Vг., визначеним по карті в ізолініях газонасичених товщин. Середня ефективна нафтонасичена товщина нафтової товщини покладу в цьому випадку визначається за формулою:
,
де Fн. – площа нафтової частини покладу в межах зовнішнього контуру нафтоносності або обмежена зовнішнім контуром нафтоносності і внутрішнім контуром газоносності.
Аналогічно визначаються об’єми і середні нафтонасичені товщини малопотужних нафтових облямівок.
На більш пізніх стадіях підрахунок запасів в нафтовій частині ведеться на основі карт ізопахіт.
При підрахунку запасів нафти в газонафтових покладах доцільно дотримувати послідовну диференціацію підрахункових об’єктів (по аналогії з нафтовими покладами). Але разом з нафтовою і водонафтовою зонами по кожному об’єкту на відповідній стадії необхідно виділяти газонафтові зони і підрахунок запасів вести диференційовано по кожній з них.
ЛЕКЦІЯ №21
ВИБІР МЕТОДУ ПІДРАХУНКУ ЗАПАСІВ НАФТИ І ГАЗУ ЗАЛЕЖНО ВІД РЕЖИМУ І СТУПЕНЯ РОЗВІДАНОСТІ ПОКЛАДУ (РОДОВИЩА)
Можливість успішного застосування того або іншого методу підрахунку запасів нафти і газу визначається геологічними умовами. Звичайно, для покладів платформового типу, користуються тільки об’ємним методом, для покладів геосинклінального типу – об'ємним і статистичним.
Метод матеріального балансу для офіційних підрахунків запасів нафти майже не застосовувався. Проте в останні роки з розвитком та удосконаленням гідродинамічних методів для розрахунків технологічних показників розробки він набуває все більшого поширення.
Найважливішими чинниками під час вибору методів підрахунку запасів є режим роботи покладу і ступінь його розвіданості. Залежно від режиму покладу необхідно мати на увазі наступне:
у разі ефективного водонапірного режиму можливе застосування лише об’ємного методу;
у разі неефективного водонапірного режиму і його поєднання з режимом розчиненого газу (при падінні пластового тиску нижче від тиску насичення нафти газом) можливе застосування, крім об’ємного, також методів матеріального балансу і статистичного;
для умов режимів газової шапки і розчиненого газу, доцільне застосування всіх трьох перелічених методів;
при гравітаційному режимі необхідно застосовувати лише об'ємний метод або його об’ємно-ваговий варіант.
Таким чином, універсальним для різних режимів роботи покладів є об'ємний метод з його варіантами. Проте для пластів із значною фаціальною мінливістю, коли важко визначити середнє значення ефективних товщин, пористості та інших параметрів, його застосування пов’язане з великими труднощами. Такі умови часто характерні для покладів з режимом розчиненого газу. В цьому випадку доцільнішим видається використання статистичного або методу матеріального балансу, які не вимагають під час визначення запасів вуглеводнів знання об’ємів пласта і відповідних параметрів.
У разі ефективного водонапірного режиму статистичний метод, як уже вказувалося, не застосовується, бо зв'язок попередніх і наступних дебітів у цьому випадку не витікає із безперервного зниження пластового тиску, а залежність від величини поточного відбору рідини. Розглянемо залежність методу підрахунку запасів нафти від ступіня розвіданості покладу (категорій запасів). Об'ємний метод може застосовуватися на будь-якій стадії розвіданості покладів нафти. Статистичний доцільний для покладів нафти з газонапірним режимом або режимом розчиненого газу. Він використовується у випадках, коли: наявні результати дослідно-промислової експлуатації декількох свердловин за період не менше одного року.
вибрана схема розробки родовища (покладу) та визначені темпи введення свердловин в експлуатацію по роках.
Під час підрахунку запасів нафти методом матеріального балансу необхідно мати таку інформацію:
результати лабораторних досліджень глибинних проб пластових нафт (кількість розчиненого в нафті газу та зміна об’єму нафти у пластових умовах за різних тисків, коефіцієнт усадки);
дані про зміну вуглеводнів газів за різних тисків із урахуванням відхилення їх від законів ідеальних газів;
відомості про контури газоносності й нафтоносності, а також про середній газовий фактор окремих покладів;
дані про видобуток нафти, газу та води по місцях, роках, за весь період розробки покладів;
відомості про режим покладів і динаміку пластових тисків, а також всі вихідні дані для складання карт ізобар.
ЛЕКЦІЯ №24