Поняття про техніку фізичних вправ та її характеристика.
В кожній руховій дії є рухове завдання (тобто усвідомлена конкретна ціль) і спосіб яким дане завдання вирішується. Ті способи виконання рухових дій, з допомогою яких рухове завдання розв'язується доцільно, найбільш ефективно, прийнято називати технікою фізичної вправи. Це поняття знаходиться в одному ряду з поняттям "форма фізичної вправи", якщо під нею розуміти не тільки зовнішню, але і внутрішню структуру рухів. Відмінність полягає в цьому, що термін техніка відноситься не до всіх, а лише до ефективних форм фізичних вправ, раціонального побудованих з врахуванням закономірностей рухів. Ступінь ефективності техніки фізичних вправ в кожний даний момент відносна, так як сама техніка не залишається незмінною.
Розрізняють основу техніки, головну ланку (Матвєєв, 1991) використовувався раніше термін визначальна ланка і деталі техніки.
Основа техніки фізичної вправи (рухів) - це сукупність тих ланок і рис структури рухів, які безумовно необхідні для розв'язання рухової задачі певним способом.
Термін "техніка рухів" в літературі має двоякий зміст. Ним позначають як реально існуючі при спостереженні завжди індивідуалізовані способи виконання рухових дій, так і абстраговані моделі дій (їх ідеальні зразки, описані на словах, формулах, графічно і т.д.) В другому випадку слід користуватися терміном "модель техніки". Це порядок прояву м'язевих зусиль, основні моменти узгодженні рухів в просторі і часі і т.д. Випадання або порушення хоча б одного елементу або співвідношення сукупності робить неможливим розв'язання рухової задачі.
Головна ланка (або ланки) техніки - це найбільш важлива частина даного способу виконання рухового завдання. Наприклад: Стрибки з розбігу -відштовхування поєднане з швидким і високим махом ногою. Метання - фінальне зусилля.
Виконання рухів, що входять до головної ланки, як правило відбувається в відносно порожній проміжок часу і вимагає значних м'язових зусиль.
До деталей техніки звичайно відносяться її окремі складові в яких проявляються індивідуальні варіації і які не порушують її основного механізму. Приклад: Різні співвідношення довжини і частоти кроків в бігу зумовлені різною довжиною кінцівок. Різна глибина підсідання в підніманні штанги різною ступінню розвитку гнучкості і силових здібностей.
В дидактичних і наукових цілях в цілісній дії виділяють певні фази або частини, що слідують одна за одною. В кожному ациклічному русі можна чітко розмежувати згідно їх функцій в цілісному акті - три фази :
* підготовчу;
* головну;
* заключну.
Значення підготовчої фази полягає в створенні найбільш сприятливих умов для виконання руху в головній фазі.
Рухи в головній фазі спрямовані безпосередньо на розв'язання рухового завдання.
Рухи в заключній фазі або затухають пасивно, або заторможуються активно
* з метою врівноваження тіла.
При аналізі техніки фізичних вправ з пізнавальною і практичною метою приймають до уваги ряд ознак, що характеризують раціональні рухи і їх з'єднання (так звані технічні характеристики рухів).
В зв'язку з різними аспектами аналізу техніки рухів виділяють: Кінематичну. Динамічну.
Ритмічну структуру рухів. Кінематичні характеристики -до них відносяться :
* просторові;
* часові;
* просторово-часові характеристики.
В біомеханіці встановлені для них певні фізичні величини і формули розмірності, їх не слід ототожнювати з характеристиками техніки як способу виконання рухових дій.
Просторові характеристики. До просторових характеристик техніки фізичних вправ відносяться:
* положення тіла;
* траєкторія (шлях) руху.
Просторово техніка фізичних вправ характеризується:
1. Раціональним взаєморозміщенням ланок рухового апарату, що забезпечує
доцільне вихідне положення перед початком дій і оперативну позу в процесі
його виконання.
2. Дотримання оптимальної траєкторії рухів.
Правильне вихідне положення служить однією з важливих передумов ефективного виконання наступних рухових дій, зокрема їх зовнішньої результативності. Особливі вимоги в цьому плані висуваються до спортивних стартових положень. Від вихідного положення суттєво залежить і спрямованість впливу фізичної вправи. Наприклад: Старт з положення стоячи - розвиток швидкісних здібностей. Старт з положення сидячи, лежачи - координаційних.
Не менш важлива раціональна оперативна поза в процесі виконання вправи. Вона допомагає підтримувати статичну і динамічну рівновагу тіла, координувати рухи, ефективно проявляти силові і інші якості.
Приклади: Плануюча поза стрибуна з трампліна, і навпаки згрупована при швидкісному спуску і т.д.
В траєкторії рухів розрізняють :
* напрямок;
* форму;
* амплітуду.
Техніку фізичних вправ характеризує не сама по собі траєкторія переміщення тіла, а оптимальне поєднання траєкторії рухів його різних ланок, раціональне регулювання цих рухів за напрямком, амплітуді і формі траєкторії.
В практиці фізичного виховання необхідні напрями руху задають з допомогою зовнішніх орієнтирів (розмітка доріжок, майданчиків і т.п.)
Амплітуда (розмах) рухів залежить від будови суглобів і еластичності зв'язок і м'язів.
Траєкторія рухів по формі : Рухи окремих ланок рухового апарату людини криволінійні ( а не прямолінійні, що зумовлено природними особливостями будови органів руху живих істот. Загальний же шлях переміщення тіла часто повинен бути близький до прямолінійного (наприклад при ходьбі, бігу) що вимагає точної узгодженості траєкторій окремих ланок тіла і загальної траєкторії руху тіла.
Суттєво роль в технічно правильному виконанні фізичних вправ грає доцільне управління рухами в просторі. Розв'язуючи завдання за вивчення техніки вправ, і передбачають, зокрема, формування вміння точно регулювати рухи в рамках певних просторових параметрів поряд з вдосконаленням "відчуття простору" ("відчуття відстані" і "відчуття висоти" в стрибках і метаннях, "відчуття дистанцій" в єдиноборствах і т.д.)
Часові характеристики. З точки зору біомеханіки рухи характеризуються в часі :
* його моментами;
* тривалістю;
* темпом (частотою повторень, або кількістю рухів за одиницю часу).
Але ці характеристики відносяться строго кажучи не стільки до техніки фізичної вправи, скільки до виміру рухів в мірах часу.
Для оцінки правильності техніки фізичної вправи використовуються крім вказаних вище елементарних характеристик і такі ознаки рухів, що входять в склад цілісної рухової дії як своєчасність їх початку, зміни і завершення, узгодженості по часу один з одним. Остання виражається в синхронності одних моментів або фаз рухів (тих, які за умовами ефективності рухової дії повинні бути одночасними) і закономірною послідовністю інших (тих, які повинні слідувати за попередніми). Все це в сукупності характеризує часову структуру фізичних вправ, тобто це як вони організовані (побудовані або розгорнуті) в часі.
Просторово-часові характеристики. Просторові і часові характеристики рухів можуть бути розділені тільки абстрактно. В реальних проявах вони нерозділені. їх співвідношення виражається, зокрема, в величинах швидкості і прискорення, які надаються ланкам рухового апарату. Техніку фізичних вправ характеризують в цьому зв'язку доцільне поєднання і регулювання швидкостей руху в процесі рухових дій.
Динамічні характеристики.Біомеханічні сили з використанням яких здійснюються рухи людини, прийнято поділяти на внутрішні (сили активного скорочення - темп м'язів, сили пружного, еластичного опору розтягуванню м'язів і зв'язок, реактивні сили, що виникають при взаємодії ланок опорно - рухового апарату і т.д.) і зовнішні (гравітаційні сили, сили реакцій опори, сили тертя, сили опору зовнішнього середовища, інерційні сили). Взаємодія всіх цих сил складає силову або динамічну структуру рухових дій.
Ефективність техніки фізичної вправи в значній мірі визначається тим, наскільки раціонального виконуючий вправу використовує внутрішні (свої власні) і зовнішні сили, які забезпечують рух. В біомеханіці спорту і інших науково-прикладних дисциплінах встановлено ряд правил ефективного використання сил, які сприяють досягненню мети дій і зменшенню протидіючих сил (тормозячих, відхиляючих, що діють проти напряму руху).
До використання всіх сил, що сприяють досягненню цілі при одночасному зменшенні сил протидіючих цьому і необхідно прямувати в процесі навчання техніці фізичних вправ. Як результат повинна бути сформована оптимальна динамічна структура рухів. В деталях її характеризує ряд закономірностей і рис взаємодій сил, зокрема:
- виправдана передача в ході фізичної вправи кількості руху з однієї ланки
рухового апарату на іншу. Приклад - піруети і обертання в фігурному катанні і т.п.;
- доцільне створення протидії протилежно спрямованим силам. Приклад -
гравітаційним силам при відштовхуванні.;
- послідовне нарощування зусиль в вирішальній фазі руху. Приклад -
метання, стрибки.
Ритмічна характеристика.Ритм має багато значень (музичний, дихальний, серцевий і ін.) Стосовно фізичної вправи він означає він означає певну впорядкованість рухів в складі цілісної дії, при якій акцентовані (зв'язані з активним наростанням м'язових напружень) фази дії закономірно чергуються з неакцептованими (відзначаються меншими напруженнями або розслабленням).
Ритм не слід змішувати з темпом рухів, який є лише однією з часових характеристик. Ритм- це комплексна характеристика техніки фізичних вправ, яка відображає закономірний порядок розподілу зусиль в часі і просторі, послідовність і міру їх змінити (наростання і зменшення) в динаміці дії.
В акцентованих фазах дії зосереджуються найбільш активні м'язові зусилля. Рухи викликані цими зусиллями можуть продовжуватися певний час без напружень. В результаті систематичних вправ встановлюється оптимальна ступінь наростання і спаду зусиль, а також раціональне співвідношення тривалості фаз напруження і розслаблення, що дозволяє оптимізувати режим м'язової діяльності і доцільно використовувати як внутрішні так і зовнішні сили руху.
Для ритмічно виконуваних фізичних вправ характерна також чітко узгоджена послідовність "включення" різних м'язових груп в ході дій. Причому швидкісні і швидкісно-силові дії (переважно одноактні типу штовхання ядра, метання диску, молота і т.п.) часто беруться за принципом відносно неперервного наростання потужності руху до рішаючої фази дії.
8 Деякі якісні характеристики :
Точні рухи - це рухи, що характеризуються високою точністю досягнення зовнішньої предметної цілі.
Економні рухи - рухи, що відрізняються відсутністю або мінімумом лишніх рухів і мінімально необхідними затратами енергії (при досконалій техніці і високій ефективності).
Енергійні рухи - рухи, що виконуються з яскраво вираженою силою, швидкістю, потужністю.
Плавні рухи - рухи з підкреслено поступово змінними зусиллями, швидкістю і т.п.
Еластичні рухи - рухи з підкресленими амортизаційними фазами, що дозволяє зменшувати силу поштовхів, ударів. Приклад: приземлення після зіскоку, ловля м'яча, стрибки на батуті.
Стабільність і варіативність міцно сформованої техніки.