Глобалізація економіки та її вплив на розвиток туризму
ТЕМА 2. Інноваційні процеси в туризмі
Існують певні чинники і характерні риси регулювання можливостей інноваційної діяльності. Можна виділити наступні головні внутрішні умови інновацій:
підприємницький дух: далекоглядність удосконалень і готовність йти на ризик, якщо це необхідно;
втілення ідей в реальність, тобто прагнення і здатність застосувати свої ідеї на практиці;
орієнтація на новизну, тобто зацікавленість в ній;
адміністративні здібності, що включають знання ефективного використання доступних ресурсів і реальну оцінку ризику і перспектив доходу.
Інноваційний процес неможливий без регулярних зустрічей компетентних професіоналів, агентів інновацій та фахівців з навколишнього середовища. Ці зустрічі сприяють отриманню нових знань, свіжих ідей та інформації про доступні ресурси. Також проводиться детальний аналіз функціональних можливостей навколишнього середовища, виявлення її особливостей, придатності для інновацій.
Послідовники Джона Фрідмана виділяють шість основних особливостей, необхідних для нововведень:
1. Необхідність змін, тобто усвідомлення того, що необхідно щось удосконалити;
2. Наявність наукової структури, яка передбачала б альтернативи вирішення тих чи інших питань, критичне зіставлення даної діяльності в умовах ринкової конкуренції;
3. Здатність людей і організацій виконувати вищевказані внутрішні умови інновацій;
4. Гнучкість одиничних структур, яка полягає в умінні пристосуватися до мінливих умов;
5. Доступ до інших ресурсів, необхідних в інноваційному процесі;
6. Винагорода як стимул для успішної діяльності.
В особливих випадках виділяють і інші умови інновацій, але вищеназвані найбільш поширені та загальновизнані. Ці головні чинники, що регулюють ступінь інноваційної діяльності, тісно взаємопов'язані. Недолік або дефіцит цих особливостей може призупинити
інноваційний процес. І, навпаки, їх розвиток веде до успіху нововведень, поширенню нових відкриттів і удосконалень.
Інноваційні процеси
Необхідною умовою економічного зростання та підвищення якості життя кожної країни є інноваційна активність. У свою чергу вона залежить від економічного та науково-технічного потенціалу держави, її інноваційної політики та ресурсів, духовного стану суспільства. На рівні підприємства (компанії) інноваційна активність залежить від вибору стратегіі та якості управління діяльністю, гнучкості виробничих систем і використання ресурсів.
Інноваційна активність проявляється через інноваційні процеси - цілеспрямовану діяльність по створенню, освоєнню у виробництві та просуванні на ринок продуктових, технологічних та організаційно-управлінських нововведень. Характерною рисою інноваційних процесів є їх нелінійність на відміну від виробництва та логістики. Лінійність передбачає одноразове використання знань, а інноваційні процеси - перманентне, тобто паралельність новаторської діяльності щодо продукції, організації та управління - різноманітних областей нововведень. Інноваційні процеси підтримуються інституційними та структурними факторами, пов'язаними з перерозподілом ресурсів відповідно до критеріїв структури суспільних потреб і якнайповнішого задоволення поточного та перспективного платоспроможного попиту.
Інноваційна сфера є частиною системи економічних відносин. Це сукупність галузей національного господарства (приватних і державних структур) і видів суспільної діяльності, які не беруть безпосередньої участі у створенні матеріальних благ, але виробляють особливі продукти, необхідні для функціонування та розвитку виробництва.
Й. Шумпетер наступним чином визначив функціональне призначення інноваційної сфери: комерційний аналіз потенційних споживачів інновацій; пошук перспективних ідей, джерел функціонування; організація створення та впровадження нововведення; тиражування; підтримка та утилізація. У інноваційну сферу входять вчені та винахідники, які розробляють і впроваджують інновації; венчурні та науково-технічні організації; система освіти. Умови функціонування інноваційної сфери обумовлені інтелектуальною власністю і власністю на продукти інноваційної діяльності. У ній формується спеціалізована матеріально-технічна база, накопичуються спеціальні прийоми і методи організації та управління інноваційною діяльністю, розрізнені процеси створення і впровадження нововведень об'єднуються в єдиний інноваційний процес, що забезпечує достатні умови їх освоєння підприємствами та споживачами.
Інноваційний потенціал. Інноваційний розвиток кожної країни залежить від інтелектуального, духовного, морального і творчого потенціалу суспільства. Базовими складовими такого потенціалу є розвиток науки, рівень і якість освіти населення, а сам інноваційний потенціал виділяється часткою витрат на фінансування науково-дослідницьких витрат у валовому національному продукті.
Інноваційна діяльність. Вона здійснюється в будь-якій громадській сфері - від економіки до освіти, мистецтва і навіть політики. Існують різні визначення інноваційної діяльності. Її можна визначити як комплекс наукових, технологічних, організаційних, фінансових, комерційних заходів, які призводять до інновацій. Тобто це спільна діяльність працівників компанії (підприємства), спрямована на створення і впровадження нововведень.
Діяльність є інноваційною, якщо в неї привносяться нові знання, технології, прийоми, підходи для отримання результату, який широко затребуваний в суспільстві.
Інноваційна діяльність носить системний характер, і цю систему утворюють суспільство і суб'єкти такої діяльності. Вона являє собою комплекс заходів щодо розробки, впровадження, освоєння, виробництва, дифузії і комерціалізації нововведень, об'єднаних в один логічний ланцюг. Кожна ланка цього ланцюга має свій зміст і свої закономірності розвитку. Наукові пошуки, дослідно-конструкторські та технологічні розробки інвестиційні, комерційні та виробничі заходи підпорядковані одній головній меті - створенню нововведення.
Інноваційна діяльність характеризується високим рівнем невизначеності і ризику, складністю прогнозування результатів. Пріоритетними є економічні умови, а важливішим параметром в процесі інноваційної діяльності стає час. Ресурси, що залучаються в інноваційний процес, можуть бути знецінені, якщо конкурент випередить з виходом нової продукції на ринок. Компанія McKinsey вважає, що затримка випуску інноваційного товару на ринок на шість місяців призводить до зменшення прибутку на 30%, а перевитрата бюджету групи розробки на 30% означає скорочення обсягу прибутку на 2%.
Інноваційній діяльності притаманні прагнення до максимальної збалансованості технологічних та економічних чинників, оптимізація часових меж, залучення максимально можливого числа джерел інноваційних ідей, а також економія витрат у ході всього життєвого циклу нововведень. Інноваційна діяльність на відміну від звичайного виробництва характеризується:
великим ризиком при комерціалізації інновацій (до 50%);
необхідністю постійного контролю за проміжними етапами впровадження інновацій, щоб у разі відсутності результатів прийняти рішення про припинення робіт;
складністю встановлення залежності результатів від затрачених ресурсів і розмірів інвестицій (у перший період інноваційна продукція може не давати ніякого прибутку, а потім прибуток різко зростає).
Інноваційна інфраструктура. Виробнича, науково-технічна та інноваційна діяльність тісно пов'язані між собою, проте формування інфраструктури кожного виду діяльності характеризується спеціалізованими організаційними елементами та механізмами їх функціонування. Процес розвитку інноваційної інфраструктури починався зі створення окремих лабораторій, технопарків і інкубаторів наукоємних технологій. В останні роки створюється інфраструктура науки, що відповідає вимогам ринкової економіки: наукогради, особливі економічні зони та спеціальні фінансові структури; система вищої освіти. Розвивається сфера наукоємних послуг - інжиніринг, лізинг, консультування.
Глобалізація економіки та її вплив на розвиток туризму
У туристському бізнесі, як і в інших галузях економіки, постала тенденція глобалізації, що відображає співробітництво держав і соціальних організацій у політичній, економічній, культурній та інших областях. Сьогодні туристичні послуги пропонують близько 150країн світу, кожна з яких має свій характерний образ і може позитивно впливати на все більш різноманітний попит і мотивацію поїздок туристів. Ефективному розвитку туризму сприяє формування різноманітних сегментів і ніш міжнародного ринку. Індустрія відпочинку перетворюється на лідируючу галузь світової економіки. Характерною особливістю процесу глобалізації в туристичній галузі є застосування новітніх інформаційних і телекомунікаційних технологій, які сприяють підвищенню ефективності і вдосконаленню роботи компаній, поліпшенню обслуговування клієнтів, прискоренню всіх оперативних процедур, створення нових маркетингових методик і розподільних каналів. У туристському бізнесі активно використовуються можливості інтернету, розвивається торгівля послугами в онлайн режимі. Проте в процесі глобалізації туристської діяльності є і серйозні проблеми. Надмірна стандартизація характеристик споживання і моделей пропозиції послуг в цілому ряді країн чинить негативний вплив на місцеву культуру. Тому тенденціям до інтернаціоналізації та уніфікації протистоять тенденції збереження унікальності та національної самобутності. У багатьох країнах ведеться розробка і реалізація цільової стратегії маркетингу з освоєння та збереження екологічної системи і специфічних особливостей навколишнього середовища, пам’ятників культури. Процеси глобалізації супроводжуються різким загостренням конкурентної боротьби, зростанням числа злиттів і поглинань туристичних компаній. У сферу туризму впроваджуються промислові компанії, банки, асоціації та об'єднання. Багато учасників ринку скорочують діяльність у традиційних для себе областях і зосереджують зусилля в сфері туризму і подорожей, які вважаються більш прибутковими. На туристських ринках з'явилися конгломерати. Так, американської компанії з нерухомості Cendant, присутність якої зафіксовано більш ніж в 100 країнах, туристський бізнес приносить 32% доходів. Компанія займається нерухомістю під брендом Century 21 (в середньому кожну хвилину продається або купується один об'єкт), є власником корпорації з оренди машин Avis (парк нараховує більше 700 тис. машин, кожні дві секунди орендується машина) і світовим лідером готельної франшизи і тайм-шера. Не так давно компанія придбала глобальну розподільну систему Galileo і п'яте за величиною віртуальне агентство Chep Tickets, що забезпечило їй доступ до авіаційних перевезень та надало можливість активно використовувати нові перспективні можливості туристської індустрії.
У 2004 р. компанія стала власником найбільшого в світі консолідатора з бронювання готелів в Інтернеті - Flairview Travel. Іншими великими придбаннями стали віртуальні турагентства Orbitz і E-Bookers, що дозволило Cendant зайняти друге місце в світі за обсягом онлайнових замовлень. У 2005 р. завершилося придбання великого консолідатора з бронювання готелів Gullivers Travel Associates (GTA), в базi якого представлено понад 20 тис. готелів у більш ніж 100 країнах світу. Керівництво туристської діяльністю зосереджено в спецпідрозділі компанії - Cendant Travel Distribution Services Division. У цьому підрозділі зібрані різноманітні бренди туристського бізнесу і розподільних систем: розподільний і обслуговуючий бізнес готелів (Neat Group, Thor, Trust and WizCom); Віртуальні турагентства (Cheap Tickets, E-Bookers.com, HotelClub.com, Orbitz, RatesToGo.com); міжнародна компанія туристських технологій і програмного забезпечення (Travelwire); керівництво міжнародним провайдером далеких повітряних подорожей і консолідатор туристського продукту (Travel 2, Travel 4); глобальне онлайнове управління корпоративними поїздками (Orbiz for Business, Travelport); фірми з оптового продажу готельних послуг, організації туристичних поїздок (Gullivers Travel Associates, OctopusTravel.com, Travel Bound, inc). Інший приклад. В даний час німецький конгломерат Preussag здійснює три види діяльності: постачання та морські перевезення, промисловість (енергетика, будівництво, металургія) і туризм. Preussag об'єднує більше 500 компаній, включаючи TUI Group, Thomson Travel Group і Nouvelles Frontieres.
TUI Group скупила в Туреччині значну кількість готелів, придбала 75% компанії Gulet Tourism. У середині 1990-х рр.. TUI Group стала виходити на ринки країн Східної Європи, у тому числі країн СНД. У 1998 р. почалося «вторгнення» в Польщу - компанія пропонувала якісне наземне обслуговування в багатьох регіонах світу. У зв'язку із загостренням конкуренції багато польських туроператорів змушені були перекваліфікуватися в турагентів. Компанія активно інвестує кошти в болгарські курорти Солнечний Берег, Албена, молодіжний центр «Приморсько». У серпні 2004 р. TUI Group прийшла і на російський туристський ринок, купивши 34% акцій у фірми Мостравел з перспективою в 2006 р. мати 51%. Спільне підприємство TUI Mostravel Russia (TMR) - це не перша спроба групи впровадитися на російський ринок. У наприкінці березня 2003 року третій за величиною німецький концерн туристський LTU Touristik GmbH оголосив, що в Росії починає роботу фірма «І-Турс» під брендом ITS. 70% акцій цієї фірми належать LTU Touristik GmbH, a 30% - російському ЗАТ «Авіакомпанія Авіалінії 400 ». LTU Touristik GmbH входить в холдинг Rewe Trading Group. Холдинг займається роздрібною торгівлею продовольчими та спортивними товарами, об'єднуючи понад 10 тис. магазинів в 14 країнах, а також веде туристський бізнес. Річний оборот холдингу в 2004 р. склав 40,8 млрд євро, з яких 11,3 млрд. євро припадає на магазини. У плани холдингу входить організація в Росії мережі невеликих магазинів, що працюють під його брендом BILLA. Холдинг об'єднує шість туроператорських компаній: ITS Reisen, Jahn Reisen, Tjaereborg, ADAC Reisen, Dertour, Meier's Weltreisen.