Функціонування фондів громад

Входження України в Європейське співтовариство супроводжується створенням нових соціальних інституцій недержавного сектору, зокрема фондів громад, які є благодійними організаціями. Управляє ними незалежна рада, утворена з максимальним представництвом місцевої громади, – для ефективного вико­ристання коштів, переданих громаді окремими громадянами, організаціями чи бізнесовими структурами.

Як правило, такі фонди не реалізують самостійних проектів, а лише обирають громадську чи благодійну організацію, яка, власне, і бере на себе всю роботу – реалізацію проектів, спрямованих на благо громади, в якій діє фонд. Розподіл коштів та контроль за їх використанням здійснюється опікунською радою або членами правління. Фонди громад зазвичай мають так званий ендаумент – не­доторканний капітал, який не витрачається на благодійні справи, а інвестується. Прибуток від нього забезпечує стабільне поповнення коштів фонду.

Розвиток благодійних інституцій у різних державах має свою окрему історію. Але історія виникнення фондів громад розпочалася тільки в минулому столітті. Так, перший фонд громад у США був створений у 1914 році в Клівленді, штат Огайо, за підтримки Джона Д. Рокфеллера. Історія його створення досить ціка­ва. Переїжджаючи до Нью-Йорка, повірений у справах магната Фредерік Гофф вирішує створити подібну структуру для потреб свого рідного міста і громади, яка залишалася без благодійних ресурсів. Нині це потужна установа, вартість активів якої перевищує мільярд доларів.

Впливовість фондів громад у країнах із розвинутими традиціями добре ілю­струється такими цифрами: сьогодні у США функціонує понад 800 фондів громад, які збирають понад 30 мільярдів доларів США пожертвувань щорічно; у Канаді - понад 100 фондів громад та понад 1 мільярд доларів.

В Європі піонерами, які перейняли та адаптували концепцію фондів громад, стали британці. З певних історичних та культурних причин із 70-х років XX сто­ліття в Британії почали розвиватися аналогічні структури. На сьогодні в країні існує потужна мережа, що налічує близько 65 організацій. У Східній Європі в 1994 році першим було зареєстровано фонд у Словацькій Республіці. А за останні 25 років розвиток громадської філантропії перетворився на добре організований рух: з 1996 року в Німеччині створено 50, Росії -15, у Польщі -12 фондів громад.

Перші два фонди громад в Україні були започатковані 1995 року. А найбільше фондів громад було створено у 2002-2005 роках: сім таких структур. На сьогоднішній день – їх близько тридцяти. На початку свого розвитку фонди громад в Україні мали різні стратегічні завдання: розви­ток груп самоорганізації населення та впровадження соціального замовлення (м. Миколаїв); активізація мешканців громад шляхом розвитку місцевих ініціатив (м. Дніпропетровськ); підтримка малозахищених прошарків населення (м. Рівне); розвиток місцевої філантропії (м. Донецьк). Але власні набутки та ознайомлення з іноземним досвідом фондів громад дали змогу діяти саме в тому змістовому полі, яке відрізняє фонди громад від інших громадських організацій, скажімо, збір благодійних коштів і розподіл їх для розв'язання місцевих проблем за участі громадськості. На рис.2 детерміновано ознаки функціонування фон­дів громад.

 

1. Фонд громади - незалежна некомерційна організація. Фонд громади є неза­лежним від впливу чи контролю інших організацій (державних органів влади чи донорів) і приймає рішення з допомогою колегіальних органів управління. Досвід розвинутих країн доводить, що така структура управління спроможна забезпечувати їхню незалежність, але не через протиставлення та відмову від співпраці з бізнесом і владою, а навпаки – через їх активне залучення до роботи на основі рівного представництва в органах управління фонду громади. Таким чином представники влади і бізнесу отримують можливість брати участь в об­говоренні та прийнятті рішень фонду громади.

Як професійна благодійна структура, фонд громади повинен працювати за принципами: партнерства; прозорості; демократичності; підзвітності; колегі­альності прийняття рішень; цільового використання залучених ресурсів; спря­мованості на реалізацію інтересів громади; фінансової стійкості.

2. Надання грантівє «обов'язковим» напрямом діяльності будь-якого фонду громади.

Варто зазначити, що одним із механізмів надання грантів є конкурси соціаль­них проектів, які проводяться спільно з місцевими державними організаціями та з органами влади, що забезпечує прозорість діяльності фондів і дає можливість максимально використовувати соціальні ресурси. Елемент змагальності в надан­ні грантів є дуже важливим для підтримання високих стандартів пропонованих проектів.

3. Широке окреслення місії, яка зазвичай формулюється як «поліпшення якості життя в суспільстві» тощо. Таке широке визначення місії дозволяє: розробляти програми грантів для вирішення специфічних питань за необхідністю або за бажанням донорів; дає гнучкість у зміні пріоритетів фонду відповідно до зміни проблем; робить гранти доступни­ми для більшої кількості людей, що дозволяє встановити зв'язки між людьми для розв'язання певних проблем.

Сьогодні діяльність фондів місцевих громад в Україні зосереджена переважно на розв'язуванні проблем соціального захисту населення та розвитку відповід­них територій. Окрім вищезазначених видів діяльності, фонди громад проводять різноманітні благодійні акції збору коштів на підтримку різних цільових груп (діти з обмеженими функціональними можливостями, ВІЛ-інфіковані, особи, які повернулися з місць позбавлення волі, діти-сироти та ін.). Також деякі фонди розробляють і реалізують тренінгові програми з написання проектів для малих грантів, тобто ведуть активну просвітницьку роботу. Світова практика має приклади створення фондами громад бізнес-інкубаторів, центрів мистецтв, музеїв, театрів, садів та парків.

4. Функціонування в межах конкретної територіальної громади і задоволення її потреб.Фонд працює для конкретної громади селища, міста, району. Бажано, щоб така громада налічувала не менше ніж 100 мешканців. Географічний принцип сприяє ототожненню мешканців із місцевістю, розви­ває місцевий патріотизм, додає місцевим жителям упевненості в тому, що в них є достатньо сил, енергії, бажання і здатності для розв'язання проблем своєї грома­ди. Така робота сприяє досягненню соціальної злагоди між різними релігійними та етнічними групами громади.

5. Наявність широкого спектра донорівяк у самій громаді, так і поза нею дозволяє досягти більшої стабільності в роботі фондів громад: більше донорів - більше стабільності.

Донори можуть бути великі, середні, малі, приватні, громадські. До донорів можуть бути віднесені навіть люди зі скромними доходами. Неправильно дума­ти, що лише великі пожертви здатні забезпечити успіх фонду громади – великі гроші на початкових стадіях розвитку фонду навіть здатні зашкодити його роз­виткові, оскільки можуть притягнути людей, які шукають матеріальної вигоди, а не ідеї.

З метою залучення ресурсів фонди активно використовують такі способи:

• письмові звернення до трудових колективів із проханням надати благо­дійну допомогу;

• звернення до громадян у засобах масової інформації;

• розміщення скриньок для пожертв у громадських місцях;

• благодійні конкурси, виставки, культурні заходи;

• створення соціального підприємства.

6. Управління радою директорів.Для того, щоб добре розуміти громаду, якій служить фонд, її потреби і можливості, ресурси, основних гравців та лідерів, рі­вень добробуту й основні проблеми мешканців, слід залучити до роботи фонду громади всі організації і людей, які можуть впливати на розвиток територіальної громади. Органи управління повинні представляти громаду в усьому її розмаїтті.

Фондами громад управляють ради директорів, в яких мають бути:

• забезпечений тендерний баланс (приблизно рівне представництво чоло­віків і жінок);

• представлені різні етнічні, релігійні та соціальні групи громади;

• представлені різні професійні групи;

• представлені неурядові організації, місцева влада і приватний сектор.

Найбільш ефективний і швидкий спосіб доведення інформації до громадськос­ті – через репрезентативні органи управління. Члени ради повинні бути добре відомими у громаді та заслуговувати на повагу населення.

7. Формування «ендаументу» (endowment). Під терміном «ендаумент» слід розуміти суму коштів або цінних паперів, які вносить благодійник у банк або
небанківську фінансову установу, завдяки чому набувач благодійної допомоги
отримує право на використання процентів або дивідендів, нарахованих на суму
такого ендаументу. При цьому такий набувач не має права витрачати або від­чужувати основну суму такого ендаументу без згоди благодійника.

Отже, ендаумент є недоторканним капіталом, який створюється з інвестицій донорів, з яких фонд громади отримує проценти для підтримки свого існування та своїх програм.

Загалом, інструменти фондів громад можуть бути надзвичайно різноманітними. Перерахуємо найбільш відомі і широко ви­користовувані.

• Загальний грантовий фонд, кошти якого формуються з великої кількості пожертв (приватних, корпоративних, бюджетних) і використовуються для проведення загальних конкурсів грантів на підтримку широкого спектра суспільно корисних проектів. Загальний фонд дозволяє виявити і підтримати найцікавіші та інноваційні проекти місцевих неурядових ор­ганізацій, а також дає можливість працювати з маленькими пожертвами, об'єднуючи їх в єдиний грантовий пул.

• Іменні фонди приватних осіб або компаній. Такі фонди можуть бути як корпоративними, так і сімейними, або «фамільними», створеними для увіковічення прізвища благодійника і передачі з покоління в покоління.

• Тематичні фонди або програми, коли кошти збираються фондом для ви­рішення конкретного завдання. Часто фонди беруть на себе роль органі­затора свята міста й інших важливих міських подій. Також «темою» може стати й актуальна для місцевої громади проблема, наприклад, пов'язана з екологією, але тільки в конкретному виразі – очищення міського парку, приведення в належний вигляд центральної площі тощо.

• Стипендіальні програми для студентіввищих навчальних закладів або середніх технічних закладів. Такі програми особливо актуальні для вироб­ничих підприємств, що відчувають гостру нестачу кваліфікованої робочої сили і які таким чином просувають свої компанії в середовищі молоді.

• Організація програм пожертв співробітників, які можуть проводитися на місцевих підприємствах для збору коштів на певну мету, яку обирають самі співробітники. Найчастіше ці кошти збирають для певних некомерційних ор­ганізацій, що працюють у сфері надання соціальних послуг, допомоги інвалі­дам, дітям тощо. Фонд громади в таких програмах виступає адміністратором коштів, що надходять, і відповідає за збір звітності і моніторинг некомерційної організації, тобто бере на себе повну фінансову відповідальність.

• Благочинні бали, акції, спектаклі, концертитощо – усе те, що робить доб­рочинність цікавою і привабливою. Спектр таких заходів є дуже широким.

Поряд із виконанням основних функцій фонди громад виконують низку додаткових функцій:

• збирають разом різних зацікавлених осіб у громаді заради спільної справи;

• консолідують лідерський потенціал у громаді, визначаючи критичні пробле­ми, розглядаючи можливі стратегії для їх розв'язання і мобілізації ресурсів;

• уповноважують людей, надаючи їм простий, відкритий, швидкий і в той же час змагальний доступ до ресурсів для реалізації власних проектів;

• взаємопов'язують людей у громаді і поза нею;

• сприяють поширенню найкращих практик і є зразком відкритості й відпо­відальності;

• відроджують місцеві традиції доброчинності;

• відновлюють довіру до організацій громади через свою відкритість і суво­ру політику щодо конфлікту інтересів;

• сприяють зміцненню неурядових організацій і створенню нових організа­цій громадського сектору;

• виконують роль головного посередника для благодійних внесків бізнесо­вих структур і створюють можливості для ефективної благодійності людей зі скромними статками, так званого «середнього класу».

На яку ж практичну користь можуть сподіватися громадяни, якщо в їхньому місті є така структура? По-перше, за наявності ініціативної групи або іншого об'єднання, а також індивідуально, люди можуть звернутися туди зі своїми проблемами й отримати фінансову підтримку для їх розв'язання. По-друге, це альтернативне джерело фінансування діяльності професійних неприбуткових організацій, які можуть скласти конкуренцію державним соціальним програ­мам. Крім того, формується позитивний імідж фонду, а відповідно й структур, що співпрацюють із ним. Останній аспект є досить важливим для «відбілювання» благодійності в Україні, подолання недовіри.

Приклад із практики

Громада села Довгошиї, що на Рівненщині, на чолі з директором школи звернулася до громадської організації «Комітет виборців України» в м. Рівному з пропозицією допо­могти реалізувати соціальний проект для сільської школи. Одним із напрямів діяльності Комітету виборців України є розвиток та підтримка місцевих громад. Протягом шести місяців розробляли проекти, збирали кошти, вели переговори з владою і місцевими підприємцями. У результаті великий спортивний зал Довгошиївської школи на 230 учнів було повністю відремонтовано. На роботу пішло втричі менше коштів, ніж за держав­ним кошторисом, і набагато менше часу. Тяганина із запитами до районної ради щодо ремонту спортзалу та відписки з приводу нестачі коштів тривала на той час уже десять років. Неоціненним є те, що працювала вся громада: фарбували, клали підлогу, вантажи­ли дошки, ремонтували стіни та опалення. З 200 сільських дворів було зібрано готівкою близько 2 тисяч гривень! Загальна вартість ремонту становила 31 тисячу гривень, з якої 40% - внесок громади, близько 40% - внесок іноземних донорів, 20% - влади і місцевих приватних підприємців.

Приклад із практики

Фундація ім. Короля Юрія з Івано-Франківська діє як модель фонду громади. В основу одного з останніх проектів організації лягла ініціатива підвищити соціальну відповідаль­ність місцевих промисловців. Було знайдено двох місцевих виробників – м'ясної та хлі­бопекарської продукції, – які погодилися продавати окремі види виробів зі спеціальною рекламною наліпкою та перераховувати один відсоток від продажу на користь фонду. Наліпки містили логотипи фонду громади та виробника, звернення до громадян та по­яснення щодо їхнього внеску на потреби дітей-інвалідів при купівлі цього продукту. Упро­довж кількох місяців було зібрано понад п'ять тисяч гривень, на які придбано обладнання для дитячого реабілітаційного центру.

Приклад із практики

Створенню Фонду громади міста Луцька передувала активна міжсекторальна спів­праця громадських організацій, влади та бізнесу у формі Громадської ради соціального партнерства. Дійшовши порозуміння, лідери цієї структури вирішили створити спільний соціальний проект на майбутнє. Цим проектом є фонд, до правління якого залучено пред­ставників таких бізнес-компаній, як «Волинь-Авто», «Луцьк-Фудз», «Гнідавський цукровий завод», а також заступника голови Луцької міської ради та інших лідерів громади. Слід зазначити, що популярність, відданість справі та впливовість членів керівного органу фонду надзвичайно важливі для розвитку фонду громади. Саме ці люди створюють імідж організації, забезпечують її незалежність і неупередженість.

Ще одним прикладом новачка є Фонд громади міста Коломиї. Ініціатори його створен­ня –небайдужі підприємці та громадські діячі. До управління ресурсами і фондом входять 12 осіб: пенсіонери, робітники, держслужбовці, підприємці та керівники різних установ. З метою забезпечити зв'язок із громадою до розробки емблем та логотипів залучили дітей, які брали участь у спеціальному конкурсі. Переможці отримали призи. Зараз емблему вті­лено у значках, футболках, кепках. Студенти-волонтери щонеділі виходять у людні місця зі скриньками й збирають пожертви. За один раз вдається зібрати до 500-600 гривень. Першим пріоритетним проектом Фонд громади м. Коломиї визначив лікування та реабі­літацію дітей-інвалідів.

Таким чином, фонди громад виступають як інститути реалізації стратегії стійкого розвитку регіону та місцевих неурядових організацій; як механізм за­лучення зовнішніх і мобілізації внутрішніх інвестицій; важливий елемент кон­курентоспроможності міста в реалізації міжнародних проектів. Робота фондів громад сприяє громадській активності в територіальній громаді та демократизує благодійність.