Міжнародний туризм як чинник економічного розвитку
Міжнародний туризм – це багатогранне явище, що поєднує економічні, соціальні, культурні та екологічні аспекти, має невичерпний потенціал для постійного прогресу, пов’язане з багатьма галузями економіки, що зумовлює його провідне місце у соціально-економічному житті країн і народів. Туризм – найдинамічніше сфера людської діяльності чинник економічного та культурного розвитку, захисту навколишнього середовища та історикокультурної спадщини, міжнародного взаєморозуміння, миру, дотримання прав людини та основних свобод без різниці у расі, статі, мові та релігії. Туризм – економічне джерело створення нових робочих місць та отримання прибутку, розвитку інфраструктури, промисловості.
Своєю чергою, на розвиток туризму впливають різноманітні фактори: демографічні, природно-географічні, соціально-економічні, історичні, релігійні та політико-правові.
У сучасній світовій практиці в якості основних показників економічного ефекту туристичної сфери для національної економіки тієї чи іншої країни використовують наступні показники (Слайд 12):
· частку туризму в структурі національного доходу;
· частку доходів від туризму в експорті країни;
· частку витрат на туризм в імпорті країни;
· кількість робочих місць в туризмі;
· вплив туристичної сфери на регіональний розвиток.
(Слайд 13)Таким чином, можна визначити такі основні економічні функції міжнародного туризму: доходну, зовнішньоекономічну (баланс доходів від туризму і витрат на нього), посилення диверсифікації економіки шляхом створення галузей, які обслуговують сферу туризму, створення робочих місць, вирівнюючу функцію.
(Слайд 14)Доходна функція. На даний час туризм забезпечує близько 3,8 % світового ВВП безпосередньо і близько 11 % з урахуванням непрямого впливу. Частка туризму у ВВП більшості країн коливається від 1 % у високорозвинених і диверсифікованих економіках до 10 % в країнах з відносно великим туристським сектором (Німеччина – 0,9 %, США – 1 %, Великобританія – 1,9 %, Іспанія – 4,2 %, Австрія – 8,5 %). Однак у багатьох країнах цей показник перевищує середні значення (у деяких острівних державах туризм забезпечує понад 50 % ВВП (Антигуа – 58 %, Багамські острови – 52 %, Бермудські острови – 35%). У той же час занадто висока частка надходжень від туризму до ВВП говорить про вразливість економіки в разі зміни світової кон’юнктури. Оптимальним є показник 2-10 %.
(Слайд 15)Зовнішньоекономічна функція туризму. Внесок міжнародного туризму в платіжний баланс країни виражається у вигляді різниці між витратами іноземних туристів в країні і витратами резидентів цієї ж країни за кордоном.
Міжнародний туризм може істотно вплинути на політику, що проводиться державами до стабілізації платіжного балансу. Розташований в Мадриді секретаріат СОТ щорічно публікує офіційні статистичні дані ООН з міжнародного туризму. З метою впорядкування обліку в платіжному балансі всіх країн надходжень і витрат за статтею «Туризм» Міжнародний валютний фонд виробив відповідні рекомендації.Згідно з цими рекомендаціями, до активу платіжного балансу входять такі статті:
1) надходження від продажу туристських товарів і послуг;
2) надходження від експорту товарів туристського попиту і устаткування для туристських підприємств;
3) надходження від продажу інших послуг: підготовка кадрів, надання послуг фахівців даної країни зарубіжним країнам;
4) транспортні витрати іноземних відвідувачів;
5) інвестиції іноземного капіталу в туристську індустрію;
6) відсотки від кредитів, що надаються іншим країнам.
Пасив платіжного балансу містить наступні статті:
1) витрати на придбання туристських послуг і товарів;
2) витрати на імпорт товарів, необхідних для міжнародного туристського споживання, в тому числі на прямий імпорт і на непрямий імпорт;
3) витрати на придбання інших послуг: на підготовку кадрів, оплату праці іноземних фахівців;
4) транспортні витрати на перевезення немісцевого характеру;
5) інвестиції за кордоном в індустрію туризму;
6) витрати за довгостроковими іноземними кредитами: відсотки, відшкодування капіталу.
Статистичний облік операцій міжнародного туризму має дуже велике значення як для аналізу ситуації на внутрішньому ринку, так і для роботи з іншими державами. СОТ здійснила класифікацію країн за значенням туризму у їх платіжному балансі, тобто за надходженнями від міжнародного туризму і платежах резидентів країни для здійснення подорожей. Надходження і витрати, пов’язані з потоком капіталів, витрати на імпорт товарів і послуг, призначених для споживання туристами, і платежі від інвестицій і роботи за кордоном були виключені з балансу. Баланс поточного туристського рахунку відображає економічну ситуацію в тій чи іншій країні і може бути як позитивним, так і негативним. Поточний туристський баланс, як правило, позитивний у країнах Середземномор’я: Франції, Італії, Іспанії, на Кіпрі, Мальті, а також в Австрії та Швейцарії. З країн, що розвиваються, позитивний платіжний баланс за статтею «Туризм» спостерігається в Тунісі, Таїланді, Мексиці, країнах Карибського басейну і деяких інших. Від’ємний поточний туристський баланс в основному властивий індустріальним країнам з високим рівнем життя, наприклад Норвегії, Швеції, Німеччині, Канаді, Японії, а також нафтовидобувним країнам Перської затоки. Ці країни, незважаючи на значні розміри дефіциту туристського балансу, продовжують інтенсивно розвивати туристичну індустрію і не ставлять ніяких обмежень охочим відвідати інші країни. Більшість країн, що розвиваються мають негативний туристський баланс через відсутність інфраструктури для залучення іноземних туристів і необхідності імпортувати багато продуктів, споживчі товари і обладнання.
(Слайд 16)Створення робочих місць. Туризм істотно впливає на зайнятість населення. Але визначити чисельність працівників, зайнятих у цій сфері, важко. Реальну оцінку ускладнює специфічний характер праці та різноманітні зв’язки між туристським сектором та іншими секторами економіки. Однозначно можна відзначити, що незалежно від рівня розвитку країни туризм створює значну кількість робочих місць. Такий вплив туризму на зайнятість стає визначальним для невеликих країн, де більше 50 % працездатного населення залучено в діяльність, прямо чи посередньо пов’язану з туризмом в певну пору року. На відміну від них, у великих індустріальних країнах у туристичній галузі працює тільки 5 % працездатного населення. Наприклад, у країнах Західної Європи кожне сьоме робоче місце пов’язане з туризмом, у Центрально-Східній Європі – кожне дванадцяте. У країнах, що розвиваються в індустрії туризму створюється більше нових робочих місць, ніж в інших галузях економіки. Більшу частину трудових ресурсів в туризмі поглинають готельне і ресторанне господарство, транспортні підприємства, туроператори і турагенти.
За даними СОТ, обслуговування одного іноземного туриста в країні його перебування генерує в сукупності близько дев’яти робочих місць. Основні особливості характеру праці і структури зайнятості в туризмі полягають в наступному:
· неповна зайнятість;
· сезонні коливання обсягу зайнятості та трудового навантаження;
· значна питома вага некваліфікованих працівників (близько 80 %).
Крім того, статистика зайнятості показує, що частка жінок в індустрії готельного господарства перевищує 50 %. Кількість робочих місць в туризмі зростає в 1,5 рази швидше, ніж в будь-якому іншому секторі економіки. З 2010 р. щорічне збільшення числа робочих місць у туристській індустрії складає близько 1 %.
Вирівнююча функція. Туризм все активніше стимулює розвиток віддалених, малонаселених і індустріально слаборозвинених регіонів. Створення там туристських підприємств частково нейтралізує негативні наслідки прогресу:
· відтік населення в міста;
· скорочення оброблюваних угідь;
· ріст числа відхилень від прийнятих у суспільстві норм поведінки (хуліганство, алкоголізм, проституція);
· комерціалізація культури;
· втрата самобутності регіону.
(Слайд 17)Міжнародний туризм здійснює прямий і непрямий вплив на економіку. Прямий вплив туризму на економіку країни чи регіону – це результат витрат туристів на придбання туристичних товарів і послуг у певному регіоні. Крім прямого впливу індустрії туризму на економіку, існує непрямий вплив, відомий як «ефект мультиплікації».
Основними джерелами доходу, одержуваного від туризму, слугують:
1) засоби, витрачені туристами на оплату готелів, харчування, транспорту, розваг та ін.;
2) податки, сплачені туристами, і з доходів комерційних підприємств;
3) мито;
4) оренда;
5) засоби від продажу сувенірів – як місцевого виробництва, так і імпортованих;
6) засоби від продажу товарів, необхідних як у подорожі, так і для використання в «домашніх умовах».
Підприємства, до яких безпосередньо надходять витрати туристів, також мають потребу в покупці товарів і послугах інших секторів місцевої економіки. Наприклад, готелі користуються послугами будівельників, комунальних підприємств, банків, страхових компаній, виробників харчових продуктів тощо. Таким чином, генерована економічна активність, отримана з цих послідовних етапів витрачання, і є непрямим впливом, або ефектом мультиплікатора.
Сьогодні у світі існує декілька теорій та моделей розрахунку туристичного мультиплікатора для різних галузей економіки. Ці теорії базуються на загальних мультиплікативних моделях, що були розроблені відомими вченими економістами Б. Арчером, Дж. М. Кейнсом, X. Клементом, С. Оуеном, X. Рюттером, П. Самуельсоном, С. Фішером. Пізніше аналіз існуючих методик знайшов відображення в дослідженнях таких вчених-економістів, як Ю. Хойо, К. Озава, Дж. Бодпендер, М. Герті, В. Гуляєв, В. Сапрунова.
Засоби, які турист витрачає в місці призначення, створюють дохід, що призводить до ланцюгової реакції «витрати – дохід – витрати». Таким чином дохід, одержаний від одного туриста, перевищує суму, витрачену ним у місці призначення. В економіці це явище отримало назву простого мультиплікатора Кейнса, значення якого обчислюють:
В = Зміна витрат / Зміна доходу.
де В – гранична схильність до споживання.
При оцінці значення мультиплікатора важливо вибирати не тільки методику обчислення його кількісних параметрів, але й визначати вид мультиплікатора, кожний з яких виконує свої специфічні функції.
Види туристичного мультиплікатора:
1) мультиплікатор виробництва вимірює обсяг додаткового виробництва за рахунок збільшення витрат туристів;
2) мультиплікатор продажу вимірює додаткові обороти бізнесу в результаті збільшення витрат туристів;
3) мультиплікатор доходів вимірює додаткові доходи у вигляді заробітної плати, орендної плати, відсотків від позичок і прибутку;
4) мультиплікатор зайнятості характеризує кількість робочих місць, створених за рахунок додаткових витрат туристів.
Чим більше частка доходу, витрачена в межах регіону, тим вище ефект мультиплікатора. При цьому в кожній національній економіці він має цілком певні кількісні залежності і може бути обчислений у вигляді якогось коефіцієнта. Для визначення впливу міжнародного туризму на зміну одного з економічних показників даний коефіцієнт множать на витрати туристів.
Туризм відіграє важливу роль у становленні міжнародних зовнішньоекономічних зв’язків. Він є важливим стимулом розвитку світової торгівлі, що сприяє розширенню й активізації міжнародного торгового обміну.
Однак не весь отриманий прибуток знову надходить в економіку країни (регіону). Існують три види «відпливів»(Слайд 18):
1) витрати на імпорт (купівля імпортованої продукції);
2) особисті заощадження;
3) податки.
Суми цих «відпливів» вилучаються з процесу рециркуляції: економіці країни (регіону) вони не приносять користі, хоча прибуток від податків використовує уряд. Частина податків може повернутися в країну (регіон), що підсилює вплив туризму на розвиток її економіки.
Коефіцієнт доходу від туризму (чи мультиплікатор) для кожної країни залежить від того, яку частку становлять «відпливи»; наприклад, мультиплікатор буде меншим у тих країнах, де значна частина доходу витрачається на імпорт через те, що там недостатньо налагоджене місцеве промислове виробництво і (чи) встановлені високі податки.
Водночас мультиплікатор буде високим, якщо порівняно мало доходу витрачається на імпорт і (чи) низький рівень податків. З практики відомо, що коефіцієнт доходу від туризму коливається в межах 100-250 % прямих витрат туристів, тобто прямого доходу. Щоб обчислити коефіцієнт доходу від туризму, потрібно, насамперед, визначити прямий дохід (тобто прямі витрати туристів).
Відомості для таких обчислень може дати статистика туризму, складовими якої є статистика витрат і статистика прибуттів.