Шавлія лікарська - Salvia officinalis

Батьківщина - Середземномор'я, Південна Європа, Мала Азія. Культивується в південних районах України.

Напівкущ. Стебло галузисте, сіро-зелене від густого опушення. Листки видовжено-овальні або вузько-яйцевидно-довгасті, ніздрювато-зморшкуваті, дрібно-городчасті по краю, верхні - сидячі, решта - довгочерешкові, часто з вільними долями (вушками) біля основи пластинки. Квітки сині, фіолетові, по 3-8 у напівкільцях, що утворюють верхівкове колосовидне суцвіття. Чашечка і ві­ночок двогубі. Верхня губа віночка шоломовидна. Фертильних тичинок дві, стерильні тичинки зовсім відсутні чи у вигляді стамінодіїв.

Формула квітки: ↑ Са(3+2) Со(2+3) А2,2+2St G(2)

Використовують листя.

Хімічний склад: ефірна олія, дитерпени, флавоноїди, кумарини, дубильні, смолисті і гіркі речовини, урсолова і олеанолева кислоти тощо.

Дія: бактерицидна, спазмолітична, в'яжуча, протизапальна, естрогенна, гіпоглікемічна, кровоспинна, капілярозміцнююча.

Застосування: настій - при порушеннях травлення, гіпергідрозі, гастритах, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, запаленні печінки, жовчного і сечового міхура, дихальних шляхів, діареї, діабеті, геморої, туберкульозі, гарячці. Настойка, розчини ефірної олії, ацетоновий екстракт "Сальвій" - для полоскання ротової порожнини, горла при стоматиті, гінгівіті, виразках, паротиті, ангіні, при катарах верхніх дихальних шляхів. Ванни - при запальних захворюваннях шкіри, ранах, виразках, легких опіках і обмороженнях. Листя використовується як пряність, входить до складу шлункових, протидіабетичних, грудних зборів, чаїв, до збору за прописом М. М. Здренка для лікування деяких зло­якісних утворень. Ефірна олія - в ароматерапії, гоме­опатії, дерматології, косметиці, як фіксатор запахів у парфумерії, для ароматизації ліків (схема 2.5).

Застереження. При запаленні нирок і сильному кашлі препарати шавлії протипоказані. Не рекомендовано користуватися спиртовими екстрактами при діабеті, порушеннях травлення, гіпергідрозі. Тривале вживання великої кількості спиртового екстракту може викликати припадки. Не виключена індивідуальна реакція на ефірну олію.

 

Родина АЙСТРОВІ (СКЛАДНОЦВІТІ) -ASTERACEAE (COMPOSITAE)

 

Понад 20 тис. видів. Трави, чагарнички, напівчагарники, чагарники, рідше - дерева, ліани. Поширені по всій земній кулі; мезофіти, ксерофіти і сукуленти. Діагностичні ознаки родини проілюстровані на рисунку 2. Вегетативні органи представників підродини Язичкові, або Латукові, мають членисті молочники (1), а представників підродини Трубчасті або Айстрові - секреторні ходи (2), специфічні ефіроолійні залозки (3). Продукт запасу - розчинний полісахарид інулін. Листки прості, зрідка - складні, без прилистків, розеткові, почергові, іноді супротивні. Характерна гетерофілія, велика розмаїтість форм листкових пластинок, їх розчленованості, консистенції, опушеності. Прості ботричні суцвіття - кошики (4), рідше - головки, зібрані у складну волоть, китицю або щиток (5). Кошик має загальне ложе (а), обгортку (б) із приквіток; крайові (в) і серединні (г) квітки, розташовані на ложі колами. Родовими і видовими ознаками загального ложа кошика є його розміри, форма, виповненість, характер поверхні, наявність опушення тощо. Обгортка характеризується кількістю і розміщенням листочків, їх структурою, забарвленням, положенням у просторі тощо. Квітки без приквітничків (обгорточок), або з ними, і тоді діагностичне значення мають їх форма, розміри, забарвлення, опушеність, метаморфози тощо. У залежності від симетрії, форми віночка і статі розрізняють 4 типи квіток айстрових:

актиноморфні, двостатеві, трубчасті (6) – * Car ∞Co(4)A5G(2);

зигоморфні, двостатеві, язичкові (7) – ↑Car∞Co(5)A5G(2);

зигоморфні, жіночі, несправжньоязичкові (8) – ↑ CamCo(3)G(2);

зигоморфні, безстатеві лійкоподібні (9) – ↑ Car∞Со(5-7)

Узагальнена формула квіток айстрових:

* ↑ Car0,5,∞ Со(3,5)А5G(2)

Комбінація і розміщення зазначених типів квіток у суцвітті - родова ознака. У кошиках квітки можуть бути:

– усі язичкові (підродина Язичкові: кульбаба, осот, цикорій);

– усі трубчасті (підродина Трубчасті: цмин, череда, полин, пижмо);

– крайові квітки - несправжньоязичкові, маточкові або нестатеві; серединні - трубчасті (підродина Трубчасті: деревій, соняшник, хамоміла, ехінацея, ромашка, календула);

– крайові - лійкоподібні, нестатеві: серединні - трубчасті (підродина Трубчасті: волошка).

У квітках чашечка редукована або видозмінена до зубчиків, волосистого чубка (д), щетинок, летючки тощо. Андроцей (е) найчастіше спайнопиляковий: 5 тичинок прикріплені до трубки віночка нитками, а пиляки щільно змикаються або склеюються між собою. Зав'язь (ж) нижня, стовпчик довгий, приймочки (з) із двома лопатями, закрученими в різні сторони. В основі стовпчика знаходиться нектарниковий диск. Плід - сім'янка (10) з видозміненою чи редукованою чашечкою або без неї. Насіння без ендосперму. Характерне утворення насіння без подвійного запліднення (апоміксис), а також раннє "дозрівання" пиляків (про-терандрія.)

 

Рис 2. Діагностичні ознаки родини АЙСТРОВІ