Клас Тваринні джгутикові (Zoomastigophora).
Клас джгутикові об’єднують найпростіших, які мають від одного до декількох джгутиків. Органелами їхнього руху є ундулююча мембрана – хвилеподібна цитоплазматична перетинка між джгутиком і пелікулою.
Лейшманії (Leischmania) – збудники лейшманіозів, трансмісивних хвороб природними осередками.
За локалізацією лейшманії поділяють на дві групи: дерматотропні (у шкірі) і вісцеротропні (у внутрішніх органах). Збудниками дерматотропного лейшманіозу є
Leischmania tropica minor, L. tropica major, L. tropica mexicana; вісцеротропного – L. donovani, L. infantum.
Географічне поширення: лейшманії поширені у субтропічних і тропічних широтах Європи, Азії, Африки, Америки.
Морфологічні особливості і життєвий цикл: за будовою різні види лейшманій подібні між собою. У життєвому циклі вони перебувають у 2-х стадіях: без джгутиковій і джгутиковій..
Безджгутикові мають овальну форму, мізерні розміри (3-5 мкм), паразитують у сполучній тканині хребетних: людини, собак, лисиць, гризунів.
Джгутикові мають видовжено тіло і утворюються з без джгутикових в організмі комах-переносників – москітів. Зараження людини відбувається при укусі москіта. А природними резервуарами лейшманій є гризуни, шакали, лисиці, собаки. Інвазійна форма – джгутикова.
Патогенна дія. При шкірному лейшманіозі на відкритих ділянках тіла (обличчі) виникають кулясті виразки, які після загоювання залишають рубці. У людини, яка перехворіла, виробляється набутий імунітет.
Діагностують мікроскопічним дослідженням виділень із виразки на вміст без джгутикових форм.
Вісцеротропний лейшманіоз переважно уражує дітей до 12 років. Симптомами є підвищення температури, збільшення печінки, селезінки, зменшення кількості еритроцитів у крові.
Для діагностики роблять пункцію з грудини хворого, рідше – лімфатичних вузлів. Із пункт ату готують мазки і мікроскопують.
Трипаносома(Tripanosoma brucei gambiense) – збудник трипаносомозу (африканської сонної хвороби).
Морфологічні особливості і життєвий цикл. Розміри 13-39 мкм, тіло звужено на кінцях, наявний один джгутик та ондулююча мембрана. Живиться трипаносома осмотичне. Розмножується безстатевим шляхом.
Трипаносомоз – трансмісійне захворювання. У життєвому циклі спостерігається зміна хазяїв. З кров’ю людини або тварин трипаносоми потрапляють у середню кишку мухи цеце. Перша частина життєвого циклу проходить у травному каналі
мухи цеце , друга – в організмі людини, великої та дрібної рогатої худоби, свині, собаки, диких тварин. Зараження людини відбувається при укусі мухи цеце.
Патогенна дія і діагностика. Локалізуються трипаносоми у головному мозку, печінці, нирках, серці, легенях, лімфатичних вузлах. Симптоми трипаносомозу: збільшення лімфатичних вузлів, ураження нервової системи, м’язова слабкість, виснаження, депресія, сонливість. Інкубаційний період тривалий – 7-10 років.
Лабораторно діагностують кров, пунктати лімфатичних вузлів і спинномозкової рідини на вміст паразита.
Трихомонади.
В організмі людини існують три види трихомонад:
· кишкова трихомонада (Trichomonas hominis) – утовстої кишці;
· ротова трихомонада (Trichomonas tenas);
· сечостатева (піхвова) трихомонада (Trichomonas vaginalis) – у сечостатевих шляхах чоловіків і жінок.
Питання про патогенність кишкової і ротової трихомонад остаточно не вирішене.
Піхвова трихомонада.
Піхвова трихомонада є збудником урогенітального трихомонозу.
Поширено повсюдно.
Морфологічні особливості і життєвий цикл.. існує тільки в вигляді вегетативної форми (трофозоїт), цист не утворює. Трофозоїд має грушоподібне тіло довжиною 14-30 мкм. На передньому кінці тіла 4 вільних джгутики й ундулююча мембрана. Цитоплазма вакуолізована. крізь усе тіло проходить аксостиль, який виступає на задньому кінці у вигляді шпички.
Паразитує тільки в людини. Передається від однієї людини до іншої тільки у вологому середовищі. У зовнішньому середовищі паразит швидко гине.
Інвазійна форма – трофозоїт.
Основні шляхи зараження: при статевих контактах, через вологі рушники, губки, через гінекологічні інструменти.
Патогенна дія. Локалізується у жінок у піхві, бартолінових залозах, сечоводах, сечовому міхурі, у чоловіків – в уретрі, сім’яних мішечках, простаті.
Спостерігається запалення слизової оболонки сечостатевих шляхів.
Трихоманоз у жінок перебігає у вигляді гострого запалення піхви. Через 3-30 днів після зараження з’являються серозно-гнійні виділення з піхви, що супроводжується свербежем, печією в ділянці статевих органів.
Трихоманоз у чоловіків перебігає зазвичай безсимптомно. Іноді розвивається трихомонадний уретрит .
Лабораторно виявляють трихомонади у мазку із виділень сечостатевої системи.
Трихомонада кишковає умовно патогенним паразитом. Хоча, особливо в дітей раннього віку, відіграє певну роль у розвитку захворювань товстої кишки.