Подвоєння та подовження приголосних в українських іменах
В українській мові, на відміну від російської, подвоєння приголосних в іменах людей трапляється рідко (пор. укр.: Інокентій, Іполит, Кирило, Сава, Пилип, Агрипина і рос.: Иннокентий, Ипполит, Кирилл, Савва, Филипп, Агриппина тощо).
Подвоюються здебільшого сонорні приголосні у двоскладових іменах іншомовного походження: Алла, Белла, Жанна, Інна, Нонна, Елла, Емма, у тому числі й у засвоєних давно, як-от: Ганна, Іванна, та в деяких трискладових та бага-тоскладових типу Алоллінарія, Ізабелла, Сусанна, Аполлон, Палладій.
В імені Ілля подвоєння л відбиває наслідок процесу уподібнення в україн-ській мові звука јм'яким приголосним.
Правопис йотованих в іменах
Букви я, ю, є, ї пишуться в іменах:
а) на початку слова і після голосного на позначення звукосполучень й + а, й + у,
й + е, й + і, напр.: Ярина, Юлія, Юхим, Єва, Ївга,Сергію, Надіє;
б) після приголосного на позначення голосних, а, у та м'якості цього приголос-
ного: Омелян, Касян, Тетяна, Людмила.
Примітка 1.
Сполучення йя, йї, йю, йє пишуться в імені Майя (Майї, Майю, Майє).
Примітка 2.
В українській мові, на відміну від російської, в іменах після м'яких приго-лосних перед йотованими м'який знак не пишеться пор. українські: Омелян, Уля-на, Тетяна і російські: Емельян, Ульяна, Татьяна), за винятком іншомовних типу Люсьєна.
Роздільність вимови йотованих я, ю, є, ї і попереднього твердого приголос-ного позначається апострофом. Апостроф у власних іменах людей пишеться після губних, задньоязикових і р перед йотованими я, ю, є, ї, напр.: Дем'ян, Лук'ян, Ва-лер'ян, Мар'ян, Дар'я (Дар'ї, Дар'є), Любов'ю.
Примітка 1.
Апостроф не пишеться, коли перед губним звуком є приголосний, який
належить до кореня, напр.: Святослав.
Примітка 2.
Апостроф не пишеться, коли я, ю означають а, у в сполученні з
пом'якшеним приголосним, напр.: Зорян, Катря (Катрю).
Правопис присвійних прикметників, утворених від імен
Присвійні прикметники, що утворюються від власних імен і означають на-лежність чогось тій чи іншій особі, пишуться з великої літери: Семенів портфель, Оксанина книжка.
Примітка. Прислівники, утворені від власних назв цього типу, пишу-ться з малої літери: по-івановому, по-маріїному.
Відіменні присвійні прикметники творяться за допомогою суфіксів -ів (-їв), -ин (-їн) та фонетичних варіантів -ов, -ев (-єв):
Іван: Іванів зошит Іванова заява
Петро: Петрів " Петрова "
Гриць: Гриців " Грицева "
Сергій: Сергіїв " Сергієва "
Микола: Миколин " Миколина "
Лариса: Ларисин " Ларисина "
Надія: Надіїн " Надіїна "
Примітка 1.
У присвійних прикметниках звуки о, е (у відкритих складах) часто чергу-
ються з і (узакритих складах): Макарів син — Макаровою сина, Макарова дочка: Василів син — Василевого сина, Василева дочка.
Примітка 2.
Присвійні прикметники, що утворюються від чоловічих імен з основою на
м'який приголосний, шиплячий, й і деякі на р, незалежно від місця наголосу,
мають у жіночому та середньому роді суфікс -ев (а, е) або -єв (а, е): Василева (Костева, Андрієва, Ігорева, Дорошева) сестра; Василеве (Костеве і т. ін.) паль-то.
У присвійних прикметниках, утворених від імен, що закінчуються на -а, -я, пишеться суфікс -ин (а не -ін), а після голосного або апострофа -їн, напр.: Настин (від Настя), Марусин (від Маруся), Катрин (від Катря), Колин (від Коля), Галин (від Галя), Раїн (від Рая), Клавдіїн (від Клавдія), Мар'їн (від Мар'я).
Примітка 1.
Приголосні г, к (шк), х перед суфіксом -ин змінюються на ж, ч (щ), ш:
Ольга — Ольжин, Галька — Гальчин, Мелашка — Мелащин, Явдоха — Явдошин.
М'який знак у прикметнику зберігається перед ж, ч (щ), ш, якщо він є в іме-ні, від якого походить присвійний прикметник: Галька — Гальчин, але Наталка —Наталчин.
Примітка 2.
Приголосний с у присвійних прикметниках із групами -ск-, -ськ- зберіга-
ється, а к переходить у ч: Параска — Парасчин, Ониська — Онисьчин, причому ь перед ч теж пишеться, якщо він є в імені, від якого походить присвійний прикмет-ник.