Історія та причини існування конфліктів на території Югославії. Операція НАТО «Союзна сила» (AlliedForce)в Югославії 1999р.
Після Другої світової війни Югославія будувалася якфедеративна держава, що складається з автономного краю Косово й шести республік: Боснії й Герцеговини, Сербії, Македонії, Хорватії, Чорногорії, Словенії. Після смерті в 1980 р. І. Броз Тіто, якому вдавалося стримувати національні звади, Югославію потряс сильний сплеск націоналізму на тлі складного релігійного складу населення (католики, православні, мусульмани). З 1981 р. почаласякриза югославської державності, викликана прорахунками в національній політиці: границі між республіками були встановлені бюрократичними шляхом, думканароду в розрахунок не приймалося, не дотримувався принцип рівності національних меншостей, ігнорувалися права турків, албанців, угорців.1 Основну частину уряду й верхівку партії становили серби, тоді як найбільші доходи в бюджетприносили Хорватія й Словенія.2 Ці республіки почували себе защемленими, уважали, що вони містять всю країну. Перебудова в СРСР й “оксамитові революції” у Європі прискорили процес розпаду країни. В 1989—1990 р. були утворені нові, переважно на національній основі, політичні партії. Навесні - восени 1990 р. пройшли вибори у всіх республіках і були прийняті республіканські конституції. У червні 1991 р. Словенія й Хорватія заявили про незалежність. Якщо Словенії після нетривалої війни з югославською армією вдалося відстояти свою незалежність, то Хорватія була утягнена у військовийконфлікт, у якому загинуло 30 тис. чоловік.3
В 1992 р. відбувається остаточний розпад Югославії й виникають нові держави: Союзна республіка Югославія (Сербія йЧорногорія), Хорватія, Македонія, Словенія, Боснія й Герцеговина.
Положення нових держав збільшувалося економічною нестабільністю, неоднорідністю розвитку, міжрегіональними військовими конфліктами, що вилилося в жорстоку громадянську війну. Втручання миротворчих сил ООН не привело до врегулюванняконфлікту. У складі миротворчих сил минулого й українських підрозділів (наприкінці 90-х рр. українських миротворців виводять із Боснії й Герцеговини). У листопаді 1995 р. у Дейтоні (США) була прийнята угода, по якому Боснія й Герцеговина залишилися єдиною державою із двома автономіями — Мусульмано-Хорватською федерацією й Сербською республікою.
Невирішеною залишилася проблема автономного краю Косово, населеного албанцями, різко загострилася в січні 1999 р. і привела до збройних зіткнень між албанськими сепаратистами й сербськими військами. США й НАТО спробували вирішити цей клубок гострих етнічних і релігійнихконфліктів силою. Військове командування НАТО під керівництвом X. Салани завдало бомбардуванню Союзної Республіки Югославії влітку 1999 р. Більшість країн Європи схвалило цей крок.Уряд Російської Федерації різко засудив агресію й неодноразово піднімав питання про її припинення. У ході війни застосовувалися нові види озброєння.1 У самій Югославії загинули сотні мирних громадян. В XXI в. невирішеними залишаються національні й релігійні проблеми. Таким чином, ще в 20-і роки в Югославії були закладені національні протиріччя, що призвели наприкінці ХХ століття до розпаду Югославії й найжорстокішої міжнаціональної й релігійної війни.
• Операцію «Союзна сила» / Operation Allied Force / - Північноатлантичний альянс здійснив без санкції Ради Безпеки ООН, стартувала 24 березня 1999 року, і тривала протягом 78 днів.
• В агресії взяли участь 19 держав - членів НАТО на чолі з США. Мішенями натовських бомбардувальників і крилатих ракет, запущених з кораблів в Середземному морі, стали об'єкти, розташовані на всій території Сербії і Чорногорії.
• Причиною міжнародного втручання став міжетнічний конфлікт між албанцями і сербами, які історично проживали в Косово. 23 вересня 1998 Рада Безпеки ООН схвалила резолюцію № 1199, яка вимагала від влади Союзної Республіки Югославії і керівництва косовських албанців забезпечити припинення вогню в Косово і без зволікання почати переговори.
• Щоденно перший місяць операції "Союзна сила" авіація НАТО здійснювала в середньому близько 350 бойових вильотів
• В ході авіаударів були використані заборонені типи боєприпасів з радіоактивними домішками, головним чином, збідненим ураном (U 238) – в 2002 році підтверджено комісією ООН.
• Бомбардування припинилися 9 червня 1999 після того, як представниками армії СРЮ і НАТО в македонському місті Куманово був підписаний військово-технічний договір про виведення з території Косово військ і поліції Союзної Югославії і про розміщення на території краю міжнародних збройних сил.
• 12 червня 1999 перші підрозділи міжнародних сил під керівництвом НАТО - КФОР (Kosovo Force, KFOR) увійшли до регіону. Спочатку чисельність КФОР становила близько 50 тисяч осіб. На початку 2002 року контингент миротворців був скорочений до 39 тисяч, до кінця 2003 року до 17,5 тисяч військовослужбовців.
• Результатом військової експансії НАТО проти Югославії став акт про незалежність Косово, прийнятий в Пріштіні 17 лютого 2008.