Організація змагання вихованців.

Потреба людини у самоствердженні робить змагання універ­сальним феноменом людських стосунків і завжди актуальним та ефективним засобом стимулювання бажаної поведінки вихо­ванців. Потяг до змагання органічно притаманний дитячій психо­логії, він, образно кажучи, є другою натурою дитини, що вияв­ляється майже у всіх дитячих справах і розмовах.

Змагання завжди використовувалось педагогами, особливо в роботі дитячих організацій. Досвідчені педагоги намагаються організувати життя дитячого колективу таким чином, аби діти за власною ініціативою змагалися майже на всіх напрямках своєї діяльності. Проте існує чимало прикладів такої організації зма­гання, коли воно не захоплює, не цікавить дітей, сприймаючись ними як формальна вимога з боку дорослих. Іноді така практика породжує й у самих педагогів ставлення до змагання як до мало­ефективного педагогічного засобу, що, безперечно, є помилкою.

Змагання, в принципі, можна організувати на ґрунті будь-якої діяльності вихованців (з урахуванням її специфічності): навчан­ня, спорту, самообслуговування, гурткової роботи, розваг. В умо­вах масової школи виглядає доцільною організація комплексного змагання по всіх основних показниках учнівської діяльності в ме­жах класу, для чого доцільно поділити клас на декілька груп за будь-яким принципом. Можна запропонувати такі орієнтовні на­прямки і показники змагання.

Успішність навчання.

Організованість групи, куди входить, наприклад, самообслу­говування, виконання розпорядку школи (відсутність прогулів та запізнень тощо).

Спортивні досягнення, де враховуються індивідуальні досяг­нення членів групи і командні результати.

Загальний розвиток. Його можна визначати, наприклад, за су­марною оцінкою виступів учнів з цікавою інформацією про різні новини науки, техніки, політики, мистецького життя. Оціню­ється як ерудиція, так і зусилля в її розвитку.

Розглянемо основні вимоги до успішної організації змагання.

Добровільність участі вихованців у змаганні.

Педагог не повинен вводити змагання вольовим рішенням і нав'язувати його учням, бо це буде тільки компрометуванням до­брої ідеї. Інша справа — наштовхнути учнів на змагання. Для цьо­го класний керівник може пропагувати і вміло порівнювати до­сягнення окремих учнів або груп. Можна завести стенд (екран) досягнень у окремих напрямках учнівської діяльності, напри­клад, в цікавих позакласних справах, не оголошуючи спеціально­го змагання. Якщо це викличе у дітей позитивне (а не скептичне чи іронічне) ставлення, можна з часом прийняти групове рішен­ня про змагання.

Належне оформлення і постійна фіксація результатів змаган­ня. Виразне, барвисте оформлення стенду або альбому змагання має позитивний вплив на ставлення до нього учнів. Бажано робити це з фантазією, використовуючи оригінальні символи, назви, показники. Чим більше ігрових елементів у оформленні, тим краще, хоча це повинно відповідати рівню розвитку учнів.

Типовою помилкою педагогів є те, що вони спочатку система­тично фіксують результати змагання, а потім лінуються, забува­ють це робити. Природно, що таке ставлення передається й уч­ням. Доцільно доручити спеціально обраним учням самим фіксу­вати й оформляти показники змагання, але в цьому випадку учнів треба постійно контролювати. Зручно підводити підсумки в кінці кожної навчальної чверті, півріччя, року.

Постійне стимулювання участі вихованців у змаганні. Зви­чайно, змагання само стимулює діяльність, але цього буває недо­статньо і часом інтерес до нього в учнів згасає. Тому важливо постійно відзначати успіхи учнів, заохочувати їх за докладені зу­силля. Доречно розробити якісь символічні відзнаки за кожну чверть, півріччя, рік для груп і окремих учнів. У початкових кла­сах це можуть бути прапорці, значки, позначки на щоденнику, портфелі, одязі, парті тощо. В середніх класах позначки можна робити в щоденниках, у зошитах. Старшокласники вже сприйма­ють різні позначки як наївні і несерйозні, тому тут можна обме­житись фіксацією досягнень на стенді або в класному альбомі.

Важливо відзначати якомога більше учнів класу, розробивши різноманітні критерії оцінювання. Так, у навчанні можна, крім за­гальних показників успішності, визначати кращих знавців окре­мих предметів, найбільш активних, допитливих, вдумливих, ви­нахідливих, самостійних у роботі, акуратних. Щодо організова­ності доцільно визначати найбільш ретельних, охайних, точних, передбачливих, вправних, схильних до допомоги товаришам. Можна встановити спеціальну відзнаку «Золоті руки» серед дівчат та хлопців. Розглядаючи спортивні показники, рекомен­дується визначати кращих у всебічному фізичному розвитку, в окремих видах спорту, за волю до перемоги, за лицарську по­ведінку у змаганнях, за ініціативу в організації спортивного жит­тя групи. Оцінюючи ерудицію, можна визначати найбільш обізнаних у різних галузях науки, у суспільно-політичних питан­нях, мистецтві, побутових справах.

Чесний характер змагання. Існує таке явище, яке в психології має назву «внутрігрупового фаворитизму». Воно полягає в тому, що коли якась група змагається з іншою, то ця інша бачиться че­рез призму ворожості, внаслідок чого по відношенню до неї можливі нечесність та хитрощі, які вважаються неприпустимими щодо членів власної групи. Діти легко піддаються почуттю су­перницького азарту і часом йдуть на обман, наприклад, збираючи макулатуру, підкладають під час зважування каміння. Якщо зма­гання проводиться тільки в межах класу, бажано доповнити його цікавими загальнокласними заходами. Існує винайдений А.С. Макаренком засіб згуртування вихованців різних груп — зведені загони для виконання окремих завдань, що можна вико­ристовувати в роботі з класом.

Створення рівносильних груп. Якщо можливості груп будуть різними, у слабких не буде надії на перемогу, а сильним буде нецікаво. Треба спільно з класом так сформувати склад груп, аби шанси на перемогу були приблизно рівними.

Висновки до теми

Стимулювання доцільної поведінки вихованців є однією з ос­новних складових педагогічної технології. Безпосередні засоби стимулювання включають в себе методи підсилення бажаної по­ведінки та організацію змагання вихованців за досягнення кра­щих результатів у корисній діяльності.

Найбільш прогресивними та перспективними є методи пози­тивного підсилення, до яких відносяться позитивна мімічна та лаконічна мовна реакція педагога, заохочення, створення ситу­ації успіху, що має різноманітні прийоми. Ці методи активно роз­робляються і поповнюються творчо обдарованими педагогами, але у масовій практиці вони застосовуються недостатньо.

Методи негативного підсилення мають давнє історичне мину­ле і ще зараз продовжують широко використовуватися в прак­тиці, створюючи у багатьох випадках ситуації учнівського нега­тивізму та педагогічних конфліктів, їх застосування потребує від педагога справедливості, врахування громадської думки групи, конструктивності мотивації, поміркованості, уникнення «педа­гогіки покарань».

Організація змагання вихованців постає доречним і плідним методом стимулювання. Вона потребує від педагога ентузіазму, винахідливості, дисциплінованості і систематичності. У позитив­ному випадку змагання значно підсилює мотивацію учнів до ко­рисної діяльності, робить їх життя більш насиченим і цікавим. Його можна організовувати у процесі навчальної, художньої, спортивної, розважальної та інших видів діяльності учнів.