Тема: Розвиток особистості в колективі
Однією з важливих закономірностей процесу виховання є положення про те, що успішний розвиток та формування особистості можливий лише в колективі. Тому що:
1) лише в колективі створюються найкращі умови для різнобічного формування особистості, розвитку всіх її задатків та здібностей;
2) колектив акумулює в собі певний позитивний соціальний досвід, різноманітні духовні відносини і виступає як осередок загальнолюдської моралі;
3) у колективі забезпечуються соціально-психологічні умови саморозвитку особистості.
Саморозвиток виявляється в самоактуалізації та самореалізації особистості. Самоактуалізація – це прагнення індивіда до більшого прояву і розвитку своїх можливостей (психічних, фізичних, духовних);
4) у колективі особистість проявляє себе в різних видах діяльності.
У сучасній педагогічній науці є два поняття: група і колектив.
Група – це сукупність індивідів, що розглядається з точки зору їх соціальної, виробничої, вікової, побутової, професійної спільності. Групи бувають умовні і реальні. Характерною ознакою групи є рівень її соціально-психологічної зрілості. Високий рівень зрілості перетворює групу в колектив.
Характерні ознаки групи:
1) інтегративність – ступінь єдності, спільності членів групи один з одним;
2) мікроклімат (визначає психологічне самопочування кожної особистості в групі);
3) референтність – ступінь прийняття членами групи групових еталонів;
4) лідерство – ступінь провідного впливу лідерів на групу в цілому;
5) інтрагрупова активність – вплив групи на своїх індивідів;
6) інтергрупова активність – ступінь впливу групи на інші групи, з якими вона спілкується;
7) спрямованість (соціальна цінність прийнятих у групі цілей, групових норм поведінки);
8) організованість (здатність групи до самоуправління).
Етапи розвитку групи:
1) номінальна група (коли існує лише назва);
2) група конло-мерат (сукупність раніше незнайомих людей, зібраних в одному просторі і часі);
3) групова асоціація (характеризується єдиною життєдіяльністю індивідів;
4) групова кооперація (співробітництво та міжособистісні відносини, які на даний момент носять діловий характер);
5) групова автономія (високий рівень внутрішньої єдності);
6) колектив – взаємодія і взаємовідносини між людьми, які об’єднані спільними цілями. Але колектив об’єднує не лише спільна мета діяльності та спільна праця, а також і спільна організація цієї праці.
Розрізняють єдиний шкільний колектив, який поділяється на:
1) учнівський колектив, що об’єднує учнів на основі спільної навчальної діяльності;
2) педагогічний колектив, що об’єднує вчителів, вихователів, адміністрацію школи на основі спільної виховної діяльності.
Основні функції педагогічного колективу по відношенню до учнів визначаються загальною метою виховання (тобто виховання гармонійно розвиненої, творчої, самостійної особистості), а також суспільними вимогами до навчально-виховних закладів. Педагогічний колектив висуває до учнів суспільні вимоги, які виражаються в правилах поведінки учнів, у традиціях, законах життя навчального закладу, в різноманітних настановах.
Види дитячого колективу
Розрізняють колективи:
– первинний (характеризується тим, що його члени знаходяться в постійних ділових, дружніх, побутових стосунках; однією з форм такого колективу є класний керівник);
– загальний (шкільний колектив, що об’єднує всі класи і їх паралелі);
– постійний (наприклад, класний колектив);
– тимчасовий (створюється для спільної діяльності, щоб реалізувати певну мету);
– одновіковий (наприклад, класний колектив);
– різновіковий (наприклад, літні оздоровчі табори).
Будь-який первинний колектив характеризує як офіційна (формальна), так і неофіційна (неформальна) його структура. Формальні створюються на основі будь-яких офіційних документів. Становище дитини визначається тим, у якій мірі вона реалізує свою соціальну роль (відмінника, організатора). Неформальні групи, колективи виникають на основі симпатій, близькості поглядів, переконань. Вони не передбачаються ніякими інструкціями. Становище дитини визначається її ставленням до товаришів.
Виховні функції учнівського колективу:
1) організаційна;
2) виховна;
3) стимулююча.
Види структур колективу:
1) навчальна (передбачає систему класів та їх паралелей);
2) організаційна (характеризує наявність дитячих та молодіжних організацій);
3) клубна (наявність гуртків, секцій, клубів);
4) трудова (наявність трудових об’єктів, ланок).
Структура первинного учнівського колективу:
1) лідери в класному колективі (ділові, емоційні, абсолютні);
2) мікрогрупи емоційно-психологічного характеру, які включають невелику кількість учнів, котрі відчувають взаємну симпатію один до одного (лідируючі, ситуативні, уособлені).
Стадії розвитку колективу (за А.С.Макаренком):
1) недостатня організованість, роздробленість учнів, формальне об’єднання в один клас. Організатором колективу виступає вчитель;
2) виникнення організаційного ядра колективу, тобто групи дітей, які свідомо підтримують вимоги вчителя;
3) наявність сформованої громадської думки в колективі, яка підтримує вимоги вчителя; питання вирішуються спільно всім колективом на основі прийняття рішень більшістю);
4) самовиховання (коли кожен член колективу не чекає, коли дасть йому доручення колектив чи лідер, а сам, виходячи з інтересів колективу, бере на себе певні обов’язки і сам себе контролює).
У педагогічній системі колектив – особистість необхідною умовою самоактуалізації дитини є її відповідне становище в підсистемі дружніх стосунків.
Самовираженню особистості в колективі сприяють:
1) задоволення потреб дитини у визнанні, самовизначенні, самоствердженні;
2) колектив повинен надати можливість особистості почувати себе незалежною і самостійною, не пригнічувати і не нав’язувати їй своєї думки;
3) колектив повинен надати можливість особистості виявити власну унікальність, неповторність, дати можливість дитині визначити своє місце в ньому.
У системі вчитель – вихованець необхідною умовою саморозвитку особистості є діалогічний стиль взаємовідносин, гуманістичні взаємостосунки, можливість задовольнити потреби у взаєморозвитку, співчутті, співпереживанні.
А.С.Макаренко вважав, що існують такі закони колективу:
1) закон перспективних ліній, що забезпечує наступність активу і традицій класу;
2) закон паралельної дії передбачає те, що існує два шляхи впливу на особистість:
– безпосередній вплив вихователя на особистість;
– вплив на особистість через громадську думку колективу;
3) закон єдності та наступності основних стадій розвитку колективу (удосконалення колективу);
4) закон єдності та взаємообумовленості у формуванні особистості й колективу.
Шляхи формування колективу:
1) цілеспрямований педагогічний вплив на колектив, висунення вимог з боку вчителя;
2) формування активу класу;
3) застосування закону (принципу) паралельної дії;
4) формування громадської думки колективу;
5) створення далеких і близьких перспектив;
6) залучення учнів до загальних шкільних справ, забезпечення зв’язку та наступності між старшими і молодшими класами.
Класний керівник
Функції класовода:
1. Вивчення учнів.
2. Створення класного колективу.
3. Планування й облік виховної роботи.
4. Робота з батьками.
5. Зв’язок із позашкільними закладами.
Вимоги до класовода:
1. Високі морально-етичні якості, авторитет, широкий кругозір.
2. Конструктивні, організаторські, дослідницькі якості.
3. Любов і повага до людей.
4. Педагогічний такт, педагогічний оптимізм, ерудиція, творчий підхід до роботи.
Вимоги до плану роботи класного керівника:
– цілеспрямованість;
– комплексність;
– реальність завдань;
– різноманітність змісту, методів і форм виховної роботи;
– забезпечення послідовності і систематичності виховний заходів.
Контрольні запитання, завдання
1. Назвіть функції колективу.
2. Скільки стадій розвитку колективу виділив А.С.Макаренко?
3. Дайте визначення колективу.
4. Що являє собою закон (принцип) паралельної дії?
5. Що таке група? Назвати характерні ознаки групи.
6. Що таке колектив?
7. Види дитячого колективу.
8. Вимоги до класовода.
9. Функції класовода.