Система податків в Україні.
Систему оподаткування України складають:
— загальнодержавні податки і збори;
— місцеві податки і збори.
До загальнодержавних податків і зборів належать:
1) податок на додану вартість;
2) акцизний збір;
3) податок на прибуток підприємств;
4) податок на доходи фізичних осіб;
5) мито;
6) державне мито;
7) податок на нерухоме майно (нерухомість);
8) плата (податок) за землю;
9) рентні платежі;
10) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;
11) податок на промисел;
12) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;
13) збір за спеціальне використання природних ресурсів;
14) збір за забруднення навколишнього природного середовища;
15) збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;
16) збір на обов'язкове соціальне страхування;
17) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;
загрузка...
18) збір до Державного інноваційного фонду;19) плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;
20) фіксований сільськогосподарський податок;
21) збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;
22) гербовий збір.
Податок з фізичних осіб
Податок з доходів фізичних осіб. Найважливішим видом податків з фізичних осіб, характерним для будь-якої податкової системи, є податок з доходів фізичних осіб. Сплата цього обов'язкового платежу здійснюється на підставі Закону України від 22 травня 2003 р. «Про податок з доходів фізичних осіб».
Платниками цього податку (суб'єктами оподаткування) згідно з вищевказаним законом є фізичні особи — громадяни України, особи без громадянства та громадяни іноземної держави: 1) резиденти, які отримують як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи та 2) нерезиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження з території України. Резидентом є фізична особа, яка має місце проживання в Україні. Якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні.
Не є платником податку нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України і має дипломатичні привілеї та імунітет, встановлені на умовах взаємності міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, щодо доходів, одержуваних ним безпосередньо від здійснення такої дипломатичної чи прирівняної до неї таким міжнародним договором іншої діяльності.
Об'єкт оподаткування тісно пов'язаний з категорією платників податку, тому що обов'язки платника податків виникають при наявності у нього об'єкта оподаткування і за підставами, встановленими законодавчими актами. Об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є доходи (загальний місячний оподатковуваний дохід, чистий річний оподатковуваний дохід, загальний річний оподатковуваний дохід) чи їх частина (існують суми, що не включаються в оподатковуваний дохід), а також одержання доходу (частіше це зустрічається у суб'єктів підприємницької діяльності), пов'язане з несенням витрат. Об'єктом оподаткування в цьому випадку буде різниця валових доходів і понесених витрат, що були пов'язані з одержанням таких доходів. Об'єкт оподаткування охоплює усі види доходів, одержуваних з різних джерел і в різних формах, причому незалежно від виду діяльності. У разі нарахування доходів у будь-яких негрошових формах об'єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який розраховується за встановленою формулою.
У законі встановлено декілька ставок податку з доходів фізичних осіб:
15 % від об'єкта оподаткування, яка є базовою ставкою;
5 % від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як: процент на депозит (вклад) у банк чи небанківську фінансову установу відповідно до закону (крім страховиків); процентний або дисконтний дохід за ощадним (депозитним) сертифікатом, яка є пониженою;
30 % від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім державної лотереї у грошовому виразі), або будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів — фізичних осіб, яка є підвищеною.